Колишній міністр оборони України та один із головних архітекторів української цифровізації Михайло Федоров народився 21 січня 1991 року у Василівці Запорізької області. Саме там минули його дитячі роки, хоча подальше навчання та професійна кар’єра вже були пов’язані із Запоріжжям.
Василівка розташована на важливому транспортному напрямку між Запоріжжям і Мелітополем. Після початку повномасштабного вторгнення місто опинилося під російською окупацією.
Сам Федоров в одному з великих інтерв’ю «Українській правді» докладно згадував Василівку як місце, яке сильно вплинуло на його характер і подальші амбіції. Він розповідав про складне пострадянське середовище, а також про бажання ще в юності вирватися за межі невеликого міста й займатися підприємництвом.
Після школи Федоров вступив до Запорізького національного університету. Згодом він створив digital-агенцію SMMSTUDIO, а у 2019 році очолив цифровий напрям президентської кампанії Володимира Зеленського. Після виборів Федоров став віцепрем’єром і міністром цифрової трансформації та був одним із ключових посадовців, які розвивали проєкт «Дія».
У січні 2026 року Верховна Рада призначила Федорова міністром оборони. За його кандидатуру тоді проголосували 277 народних депутатів. На цій посаді він працював до середини липня 2026 року.
Після звільнення з Міноборони Федоров залишився в оборонно-технологічній сфері. Наприкінці серпня він погодився стати радником міністра оборони Італії Гвідо Крозетто з питань оборонних інновацій, водночас залишившись жити й працювати в Україні.
Крім того, у вересні Федоров почав формувати команду для нового українського проєкту «Армія роботів», орієнтованого на розвиток роботизованих рішень для оборони.
Тож шлях Федорова від невеликої Василівки до уряду та оборонних технологій почався в місті, яке сьогодні залишається під російською окупацією. Саме цей контраст — між малою батьківщиною на окупованій території та роботою над цифровою й оборонною трансформацією України — зараз є однією з помітних деталей його біографії.
