У Росії розпочалася нова хвиля кадрових перестановок, яка свідчить про зміну підходів Кремля до впливу за кордоном. Після серії політичних поразок у Європі, зокрема в Угорщині та Молдові, Володимир Путін фактично запустив внутрішні чистки, що торкнулися ключових структур, відповідальних за так звану «м’яку силу». Центральною подією стала відставка Євгенія Примакова з посади керівника «Россотруднічєства» та призначення на цю позицію Ігоря Чайки. Про це повідомляє Служба зовнішньої розвідки України.
Це рішення не виглядає як звичайна ротація кадрів. За оцінками української розвідки, йдеться про системний перерозподіл впливу всередині російської влади. Політичний блок адміністрації президента, який курує Сергій Кірієнко, поступово втрачає позиції, тоді як силові структури, передусім Федеральна служба безпеки, посилюють контроль над зовнішніми інструментами впливу.
Євгеній Примаков уособлював модель гуманітарного та культурного впливу Росії за кордоном. Його робота була пов’язана з підтримкою діаспор, культурними проєктами та просуванням російських наративів через освітні й гуманітарні програми. Така стратегія тривалий час розглядалася Кремлем як ефективний спосіб формування лояльності в інших країнах без прямого політичного тиску.
Однак останні події показали, що ця модель дала збій. Поразка проросійських сил у низці європейських країн поставила під сумнів ефективність підходу, який будувався на «м’якому» впливі. У Кремлі це сприйняли як управлінський провал, і, відповідно до логіки російської політичної системи, відповідальність за нього поклали на конкретних осіб.
Призначення Ігоря Чайки означає кардинальну зміну курсу. На відміну від свого попередника, він не є класичним дипломатом або політтехнологом. Його бекграунд пов’язаний із бізнесом і структурами, близькими до силового блоку. Це сигналізує про перехід до більш жорсткої моделі управління, де ключову роль відіграватимуть контроль, перевірки та пряме втручання.
Фактично «Россотруднічєство» перестає бути інструментом культурної дипломатії в класичному розумінні. Замість цього воно трансформується в механізм, який працює в тісній координації з силовими органами. Уже повідомляється про запуск аудитів діяльності агентства за участі правоохоронних структур, що вказує на зміну логіки функціонування установи.
Ці кадрові зміни відбуваються на тлі ширших процесів у Росії. Соціологічні дані свідчать про зниження рівня підтримки Володимира Путіна. Показники довіри до російського президента демонструють негативну динаміку протягом останніх тижнів, що може бути пов’язано як із затяжною війною, так і з економічними труднощами.
Економічна ситуація також додає напруги. Аналітики фіксують ознаки системної кризи: зростання податкового навантаження, санкційний тиск, проблеми з логістикою та кадровий дефіцит. За наявними оцінками, лише за перший квартал 2026 року частина підприємств припинила діяльність, а рівень митних надходжень знизився до мінімуму за тривалий період.
У цьому контексті кадрові чистки виглядають як спроба Кремля посилити контроль і переформатувати механізми впливу як всередині країни, так і за її межами. Перехід від «м’якої сили» до силового адміністрування може свідчити про зміну стратегічного курсу Росії, де пріоритет надається не переконанню, а контролю.
Водночас експерти звертають увагу, що така трансформація має і ризики. Відмова від гнучких інструментів впливу на користь жорстких методів може ще більше звузити можливості Росії на міжнародній арені, особливо в країнах, де суспільства вже критично ставляться до її політики.
Кадрові рішення Кремля також демонструють внутрішню боротьбу між різними групами впливу. Посилення ролі силовиків традиційно означає централізацію влади та зменшення ролі політичних технологій у прийнятті рішень. Це може мати довгострокові наслідки як для внутрішньої політики Росії, так і для її зовнішніх відносин.
Таким чином, відставка Євгенія Примакова і призначення Ігоря Чайки — це не лише кадрова зміна, а маркер глибших процесів у російській системі влади. Кремль сигналізує про готовність відмовитися від старих підходів і перейти до більш жорсткої моделі впливу, що може визначити подальший розвиток подій у регіоні.
