Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко продовжує чинити опір спробам Кремля втягнути країну у повномасштабну війну проти України. Такий висновок зробили аналітики Інституту вивчення війни (ISW), проаналізувавши останні події навколо Білорусі, заяви української влади та інформацію західних медіа. Експерти вважають, що Мінськ намагається зберегти хиткий баланс між залежністю від Росії та залишками власного суверенітету, навіть попри дедалі жорсткіший тиск з боку Москви.
У своєму звіті ISW звернув увагу на матеріал The Wall Street Journal, опублікований 23 червня. За даними видання, яке посилається на нинішніх і колишніх російських та європейських посадовців, Кремль останніми місяцями активізував кампанію тиску на Лукашенка. Мета Москви — змусити Білорусь відігравати значно активнішу роль у війні проти України.
Йдеться не лише про подальше використання білоруської території як тилової бази для російської армії. За інформацією WSJ, Росія домагається дозволу запускати ударні безпілотники безпосередньо з території Білорусі, а також прагне створити додаткову військову загрозу на північному напрямку. У Кремлі розраховують, що така активність змусить Україну перекидати частину своїх підрозділів із найгарячіших ділянок фронту до білоруського кордону, що полегшить становище російських військ на сході та півдні України.
Як повідомляє The Wall Street Journal, один із колишніх офіцерів російської розвідки, який знайомий із ситуацією, стверджує, що Москва використовує не лише політичний, а й економічний тиск. За його словами, Кремль погрожує Мінську скороченням або навіть припиненням фінансової підтримки у разі, якщо Лукашенко відмовиться виконувати російські вимоги. Для білоруської економіки, яка багато років залишається залежною від російських кредитів, енергоресурсів та ринку збуту, такий сценарій може мати серйозні наслідки.
Попри це, аналітики ISW наголошують, що Лукашенко й надалі демонструє небажання переходити червоні лінії, які можуть остаточно втягнути білоруську армію у бойові дії. На думку експертів, він прагне одночасно не втратити підтримку Кремля та зберегти хоча б мінімальний простір для самостійних рішень.
У звіті нагадується, що ще з початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Лукашенко послідовно відмовлявся дозволити використання Збройних сил Білорусі у бойових діях проти України. Крім того, Мінськ не погодився на масштабне залучення білоруських громадян до російської армії. Хоча територія Білорусі використовувалася російськими військами як плацдарм для наступу на Київ у лютому 2022 року, власна білоруська армія безпосередньої участі у війні так і не взяла.
Експерти також звертають увагу на інформаційну складову. На відміну від Кремля, який регулярно заявляє про нібито загрозу з боку України для Білорусі, Лукашенко та інші високопосадовці країни переважно уникають подібної риторики. ISW зазначає, що офіційний Мінськ продовжує демонструвати відносно нейтральні публічні заяви щодо війни, хоча фактично залишається союзником Росії.
Додатковим підтвердженням складних взаємин між Москвою та Мінськом аналітики називають історію з російськими ретрансляторами на території Білорусі. Минулого тижня президент України Володимир Зеленський заявив, що Росія використовує щонайменше чотири спеціальні ретрансляційні станції у Брестській та Гомельській областях для наведення безпілотників під час атак по українських містах. Український лідер вимагав від білоруської влади демонтувати або вимкнути це обладнання, попередивши, що у разі бездіяльності Україна може вжити власних заходів.
Уже 24 червня Зеленський повідомив, що з 22 червня зазначені ретранслятори припинили роботу. Він уточнив, що наразі немає достовірної інформації, чи обладнання було демонтоване повністю, чи лише тимчасово вимкнене. Водночас саме цей факт ISW називає непрямим свідченням того, що Лукашенко не поспішає виконувати всі побажання Кремля та, принаймні частково, відреагував на українські вимоги.
На цьому тлі Кремль різко відреагував на заяви Києва. Прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков назвав ультиматум Зеленського «агресивним втручанням у внутрішні справи Білорусі» та заявив, що Москва завжди підтримуватиме свого союзника. Він також повідомив, що питання обговорюватиметься між Володимиром Путіним та Олександром Лукашенком.
За оцінкою ISW, подібні заяви Кремля можуть бути частиною ширшої інформаційної кампанії. Аналітики припускають, що Москва намагається сформувати наратив про нібито загрозу Білорусі з боку України, щоб виправдати подальше військове зближення двох держав або навіть створити передумови для більш активного залучення Мінська до війни. Водночас експерти нагадують, що Білорусь уже фактично є співучасником російської агресії, оскільки Росія використовує її територію, військову інфраструктуру та повітряний простір для ударів по Україні.
Водночас західні аналітики не бачать ознак того, що Лукашенко готовий найближчим часом відправити білоруські війська на фронт. Навпаки, останні події свідчать про спроби Мінська максимально затягувати виконання російських вимог і уникати кроків, які можуть спричинити пряме втягнення країни у бойові дії. Така стратегія дозволяє Лукашенку зберігати підтримку Кремля, але водночас мінімізувати ризики внутрішньої дестабілізації та можливого відкриття нового фронту проти України.
Попри це, ситуація залишається напруженою. Росія продовжує посилювати військову присутність у Білорусі, а Київ уважно стежить за будь-якими змінами на північному напрямку. Саме тому питання ролі Мінська у війні залишається одним із ключових факторів безпеки як для України, так і для всього східного флангу Європи. Аналітики ISW вважають, що найближчі тижні можуть показати, чи зможе Лукашенко й надалі балансувати між вимогами Кремля та власним прагненням не допустити повноцінного вступу Білорусі у війну.
