У Києві продовжують шукати вихід із кадрової кризи, яку оголило липневе перезавантаження влади. Колишня прем’єр-міністр Юлія Свириденко, чия відставка в середині липня стала одним із найгучніших епізодів цієї перебудови, надалі розглядається як можливий кандидат на посаду посла України в США. Попри те, що ще в липні джерела в оточенні президента та самої Свириденко повідомляли про її категоричну відмову, розмови про її повернення в дипломатію не припинилися.
Офіційно Зеленський підтвердив пропозицію ще 23 липня. Виступаючи разом із ірландським прем’єром, він прямо сказав, що розраховував саме на Свириденко, підкреслюючи її роль у укладенні економічних домовленостей із Вашингтоном, зокрема навколо інвестиційного фонду реконструкції. Посол, за його словами, має бути людиною рівня не нижче віце-прем’єра чи міністра. Нинішній посол Ольга Стефанішина на той момент уже просила про відхід з особистих причин. На початок серпня її повноваження фактично завершилися, і контакти з американською стороною тимчасово йдуть через переговорну групу, Офіс президента та уряд.
Свириденко сама публічно не коментувала статус пропозиції після початкових відмов. Джерела, близькі до неї, ще в середині липня говорили, що вона бере час до вересня. Зараз, майже місяць потому, питання залишається відкритим: інші кандидатури обговорюються, але фінального рішення немає. Призначення людини, яка ще нещодавно очолювала уряд і особисто вела переговори з американським мінфіном, виглядало б логічним з точки зору Вашингтона. З іншого боку, відправка колишнього прем’єра на дипломатичну посаду традиційно сприймається в українській політиці як м’який спосіб вивести впливову фігуру з внутрішньої гри.
Паралельно з цим у системі влади зберігається інший, менш публічний процес. Кадровий каркас, вибудуваний у роки, коли Андрій Єрмак фактично контролював Офіс президента, продовжує триматися. Багато ключових призначень того періоду не були переглянуті навіть після його відставки в листопаді 2025 року та наступних кримінальних процедур. У травні 2026-го Єрмаку офіційно повідомили про підозру в легалізації 460 мільйонів гривень у рамках справи про будівництво елітного комплексу під Києвом. Суд обрав запобіжний захід із заставою, потім залишив електронний браслет. Формально він поза системою. Фактично, за оцінками кількох співрозмовників у політичних і силових колах, його вплив на окремі кадрові рішення та внутрішні узгодження не зник повністю.
Саме цю стійкість людей Єрмака пов’язують зі збереженням особистих контактів. За відомостями, які поки неможливо незалежно підтвердити, Зеленський продовжує регулярно спілкуватися з колишнім головою свого Офісу — або особисто, або по телефону. Офіційних підтверджень цих розмов немає. Немає й публічних спільних появ. Але сама можливість таких контактів пояснює, чому частина «кадрів АБ» (прізвисько, під яким Єрмака знали всередині системи за ініціалами Андрій Борисович) досі утримує позиції, попри зміну керівництва Офісу та низку гучних відставок.
Липнева криза влади показала крихкість нинішньої конструкції. Відставка Свириденко, подальше формування уряду Сергія Корецького, публічний конфлікт навколо Михайла Федорова та заміна Олександра Сирського відбулися в стислі строки й викликали хвилю критики. У німецькій пресі вже писали про «політичний тупик» і хаотичні рішення. В самій Україні експерти відзначають вкрай коротку лаву запасних у президента, одні й ті самі люди переміщуються між міністерствами, Радою нацбезпеки, розвідкою та дипломатією.
У цьому контексті можливе повернення Свириденко до Вашингтона набуває додаткового сенсу. З одного боку, це спосіб закрити одну з найчутливіших дипломатичних вакансій людиною, яку в американській адміністрації вже знають. З іншого — індикатор того, наскільки глибоко система все ще залежить від старих зв’язків і неформальних домовленостей. Поки рішення щодо посла не ухвалено, а контакти Зеленського з Єрмаком залишаються в зоні закритої інформації, картина залишається незавершеною. Але сам факт, що обидві ці лінії продовжують існувати паралельно, свідчить про те, що перезавантаження влади 2026 року виявилося значно менш радикальним, ніж виглядало збоку.
