У провалі київської програми забезпечення житлом відповідальність лежить насамперед на тих забудовниках і замовниках, які не ввели будинки в експлуатацію та зірвали строки передачі квартир місту. За даними профільного департаменту КМДА, у 2022–2025 роках було придбано 1545 квартир із соціальним ремонтом, а фактично розподілено лише близько 300. У міській владі прямо пояснювали затримку тим, що більшість об’єктів юридично не можуть бути передані людям до введення будинків в експлуатацію та присвоєння поштових адрес. Через це в Господарському суді Києва вже перебуває понад 25 справ проти забудовників.
Якщо відповідати на запитання, які саме компанії фігурують у провалі програми, то список поділяється на дві групи — комунальні структури Києва та приватні продавці житла, у яких місто купувало квартири. При цьому важливо розрізняти політичну, управлінську і юридичну відповідальність: факт затримок підтверджений публічно, але ступінь вини кожної окремої компанії в кожному епізоді має встановлюватися або судом, або слідством.
Серед комунальних структур у центрі уваги опиняються КП «Житлоінвестбуд-УКБ» і КП «Спецжитлофонд». Перше підприємство є ключовим комунальним забудовником столиці, а Вячеслав Непоп у 2002–2018 роках очолював саме «Житлоінвестбуд-УКБ», після чого став заступником голови КМДА і координує роботу Департаменту будівництва та житлового забезпечення. Це означає його політичну й управлінську прив’язку до житлово-будівельного блоку столиці.
Окремо вирізняється КП «Спецжитлофонд», бо щодо цього підприємства вже були кримінальні претензії з боку правоохоронців. У 2023 році прокуратура повідомляла про підозру директору КП у службовій недбалості через втрату права вимоги до підрядника і шкоду громаді на 21 млн грн. Це не є прямим доказом провалу саме всієї житлової програми 2022–2025 років, але показує, що навколо підприємства вже існували серйозні питання щодо управління будівництвом і контролю за договорами.
Серед приватних компаній, які пов’язують із затримками передачі житла, називають ТОВ «Статус-Буд-Преміум». У відкритих джерелах сам бренд Status Group прямо асоціюється з народним депутатом Андрієм Стріхарським, який раніше був керівником або бенефіціаром пов’язаних структур групи. Водночас твердження про те, що саме ця компанія несе пряму юридичну відповідальність за конкретний зрив, потребує підтвердження у матеріалах справ або офіційних договорах КМДА.
Ще один блок — ТОВ «ФК Сістемінвест» і ТОВ «ФК Прайм». «Сістемінвест» у відкритих реєстрах пов’язаний із Максимом Макаренком: і сайт компанії, і реєстрові агрегатори вказують його як власника істотної участі або особу, пов’язану з компанією у деклараціях. Саме тому ця структура потрапляє до переліку компаній, щодо яких виникають питання в історії із закупівлею квартир містом. Але й тут коректно казати не про доведену вину, а про зв’язок із групою компаній, що фігурує у скандалі.
До переліку також відносять ТОВ «СОВ-ІНВЕСТ», яке в медійних розслідуваннях пов’язують із забудовницьким середовищем Вагіфа Абдуллаєва. У відкритих даних Абдуллаєв і його родина справді фігурують у низці будівельних компаній, а ТОВ «Вагра» давно згадувалося у скандалах навколо забудови Батиєвої гори. Але прямий ланцюжок відповідальності між усіма цими структурами і невиконанням контрактів на соціальне житло знову ж таки має бути підтверджений документально в судах або слідством.
Отже, якщо стисло відповісти на запитання, хто несе відповідальність за провал програми, то в публічному полі фігурують КП «Спецжитлофонд», КП «Житлоінвестбуд-УКБ», а також приватні компанії «Статус-Буд-Преміум», «ФК Сістемінвест», «ФК Прайм» і «СОВ-ІНВЕСТ». Формально відповідальність виникає там, де забудовники або продавці не виконали зобов’язання щодо введення житла в експлуатацію і передачі квартир місту, а управлінська — на посадовцях КМДА, які курували цей напрям і допустили накопичення сотень непереданих квартир. Остаточну ж юридичну оцінку мають дати суди та правоохоронні органи.
