Білий дім демонструє готовність до радикальної зміни тактики щодо Тегерана: адміністрація Дональда Трампа висловила згоду пом’якшити економічні санкції та розблокувати заморожені іранські авуари, проте висунула безапеляційну ціну — реальні та незворотні поступки згортання ядерної програми Ісламської республіки. Черговий раунд непрямої дипломатії розгорнувся в Нью-Йорку за посередництва Катару та Пакистану, чиї емісари намагаються запобігти великій війні на Близькому Сході. Переговори глави іранського МЗС Аббаса Арагчі з посередниками засвідчили певний сигнал Тегерана щодо готовності до гнучкості в атомі, однак прірва між базовими вимогами ворогуючих сторін залишається критичною.
Головний вузол протистояння зосереджений навколо пріоритетів і послідовності кроків. Іран прагне насамперед припинити морську блокаду США в Ормузькій протоці, відновити експорт власної нафти та домогтися регіонального припинення вогню, наївно розраховуючи відкласти ядерні дискусії на потім. Вашингтон натомість категорично відкинув такі компроміси, розглядаючи зняття зашморгу виключно як фінальну винагороду за повну нейтралізацію ядерної загрози. У Білому домі відкрито дають зрозуміти, що час грає проти аятол: судноплавство під контролем західної коаліції зростає, санкційний пресинг виснажує іранську скарбницю, а будь-які домовленості неможливі без залізобетонних гарантій і визначення жорстких термінів виконання зобов’язань.
Американська сторона демонструє глибокий скептицизм щодо щирості Тегерана, пам’ятаючи липневі удари по комерційних танкерах, якими режим намагався дестабілізувати Ормузьку артерію. У Вашингтоні переконані, що нинішні мирні сигнали противника — це не зміна стратегії, а спроба відчайдушного порятунку від економічного колапсу. Трамп публічно заявляє про впевненість у швидкій перемозі в протистоянні, підвищуючи ставки до максимуму: або Іран остаточно згортає військові ядерні розробки в обмін на доступ до своїх коштів, або блокада остаточно зруйнує залишки іранської економіки.
