Спецпосланець президента США Дональда Трампа в Білорусі Джон Коул обрав для переговорів з Олександром Лукашенком незвичну дипломатичну тактику — особисті розмови, жарти, компліменти та застілля з горілкою. За даними The New York Times, такий формат контактів допоміг Вашингтону домогтися звільнення сотень політичних в’язнів. Водночас опоненти цієї стратегії попереджають: послаблюючи санкції в обмін на людей, США ризикують перетворити репресії на вигідний для Мінська політичний бізнес.
Про незвичайну дипломатію Джона Коула детально розповіло видання The New York Times. Інформацію про результати американсько-білоруських переговорів також підтверджують Reuters, Associated Press та білоруська опозиція.
Коул, якому 79 років, не є кар’єрним дипломатом. Він відомий американський юрист і давній соратник Трампа, а торік отримав завдання вести переговори з Мінськом щодо звільнення політичних в’язнів.
Замість традиційного дипломатичного протоколу Коул зробив ставку на встановлення особистих відносин із Лукашенком.
За інформацією NYT, перед першою зустріччю колеги фактично порадили американцеві розважати білоруського правителя. Коул почав жартувати, підтримувати невимушену розмову та брати участь у застіллях.
Під час однієї із зустрічей Лукашенко почав емоційно критикувати європейських політиків. Коул підтримав розмову, охарактеризувавши деяких із них як «боягузів».
За словами самого американського посланця, Лукашенкові така манера спілкування сподобалася.
Інші джерела також раніше повідомляли про специфічну атмосферу цих контактів. Reuters у червні писав, що Коул проводив із Лукашенком тривалі переговори, які супроводжувалися застіллями та горілкою. Водночас американський дипломат, за даними агентства, намагався непомітно виливати алкоголь, щоб залишатися тверезим під час багатогодинних розмов.
«Бо ти мені подобаєшся»: переговори дали несподіваний результат
Сам Коул стверджує, що неформальність дозволила встановити з Лукашенком особистий контакт і суттєво розширити первинні домовленості.
Під час одного з перших раундів переговорів американська делегація домагалася звільнення конкретного громадянина США. Однак після спільного застілля Лукашенко начебто погодився відпустити ще одного американця, пояснивши своє рішення особистою симпатією до Коула.
Згодом переговори перетворилися на значно масштабніший канал обміну поступками між Мінськом і Вашингтоном.
У березні 2026 року Лукашенко після чергової зустрічі з Коулом звільнив одразу 250 ув’язнених. Reuters називав це найбільшим одноразовим звільненням у межах нового діалогу між США та Білоруссю.
Серед тих, хто тоді вийшов на свободу, були відомі правозахисники, журналісти та активісти.
За даними американської сторони, загальна кількість людей, звільнених із білоруських в’язниць завдяки переговорам США, перевищила 500. Сам Трамп у березні заявляв, що лише одна домовленість Коула з Лукашенком забезпечила звільнення 250 людей, а загальне число звільнених від початку відповідних контактів становило «значно понад 500».
Світлана Тихановська також підтверджувала, що завдяки американській гуманітарній ініціативі на свободу вийшли понад 500 політичних в’язнів.
Санкції в обмін на людей
Втім, ці звільнення не були односторонніми поступками Лукашенка.
Вашингтон поступово послаблює частину санкцій проти Білорусі. За даними Reuters, США вже зняли обмеження з двох білоруських банків і Міністерства фінансів, а раніше пом’якшили санкції щодо експорту калійних добрив.
Сам Коул не приховує транзакційного характеру переговорів.
У березні він пояснював, що значна частина американських обмежень проти Мінська пов’язана з репресіями та політичними в’язнями. Тому Вашингтон може поступово скасовувати санкції в міру звільнення людей. За його оцінкою, у разі виконання Мінськом вимог можна було б зняти значну частину американських обмежень.
Крім того, адміністрація Трампа розглядає цей канал як можливість поступово повернути Білорусь до більш активних відносин із Заходом.
Для Лукашенка це особливо важливо, адже після придушення протестів 2020 року та підтримки Росії у війні проти України Білорусь опинилася під масштабними санкціями США та Європейського Союзу.
У США хочуть звільнити всіх до кінця року
Коул поставив перед собою амбітну мету — домогтися звільнення всіх політичних в’язнів у Білорусі до кінця 2026 року.
Після березневого звільнення 250 людей він прямо заявляв, що Вашингтон хоче «витягнути всіх» до кінця року. Однак переговори йдуть нерівномірно.
У червні Reuters повідомляв, що процес наступних звільнень тимчасово сповільнився. Тихановська розповіла агентству, що американська сторона поінформувала білоруську опозицію про певну затримку.
На той момент правозахисний центр «Вясна» оцінював кількість політичних в’язнів, які залишалися за ґратами, приблизно у 870 осіб.
Станом на 22 серпня у Білорусі політичними в’язнями визнавали 878 людей. Водночас Коул заявив NYT, що очікує найближчим часом нового великого звільнення.
Гучне звільнення журналіста Почобута
Одним із найпомітніших результатів переговорів стало звільнення польсько-білоруського журналіста Анджея Почобута.
Він перебував у білоруській в’язниці з 2021 року та був засуджений до восьми років ув’язнення за звинуваченнями, які міжнародні правозахисники називали політично мотивованими.
Почобут став одним із символів переслідування незалежних журналістів режимом Лукашенка.
Його звільнили в межах обміну, організованого за участю США. AP повідомляло, що домовленість охопила одразу кілька країн і загалом десять ув’язнених.
Трамп після цього заявив, що Коул допоміг домогтися звільнення трьох поляків і двох громадян Молдови з білоруського та російського ув’язнення, окремо наголосивши на звільненні Почобута.
Але опозиція попереджає про «конвеєр» політв’язнів
Попри реальні результати переговорів, стратегія Вашингтона викликає серйозні суперечки.
Головна претензія критиків полягає в тому, що Лукашенко може використовувати політичних в’язнів як своєрідну валюту.
Тихановська раніше описувала систему як «обертові двері»: старих політичних в’язнів звільняють у межах домовленостей із Заходом, але водночас білоруські силовики затримують нових людей.
Reuters повідомляв, що правозахисники зафіксували щонайменше 50 нових політично мотивованих тюремних вироків лише за кілька місяців після початку масштабних звільнень.
Тихановська навіть порівнювала тактику Лукашенка зі спробою отримати «Lamborghini за ціною велосипеда» — максимально великі політичні та економічні поступки в обмін на мінімальні зміни всередині країни.
Представники білоруської опозиції наголошують: звільнення людей необхідно підтримувати, але воно не повинно призводити до повної легітимізації Лукашенка або скасування санкцій без припинення репресій.
Раніше Тихановська прямо заявляла, що для Мінська звільнення в’язнів є не гуманітарним жестом, а політичною торгівлею людьми.
Чому Трамп довірив переговори саме Коулу
Біографія американського посланця також нетипова для високої дипломатії.
Джон Коул десятиліттями працював адвокатом у резонансних масових позовах. Після катастрофи на хімічному заводі Union Carbide в індійському Бхопалі 1984 року він представляв десятки тисяч постраждалих. Згодом був одним із юристів, залучених до масштабної судової боротьби проти американських тютюнових корпорацій.
В останні роки Коул став близьким до Трампа.
Він долучився до юридичної стратегії позовів Трампа проти соціальних платформ після блокування його облікових записів після подій 6 січня 2021 року.
Згодом справи проти великих технологічних компаній завершилися багатомільйонними угодами про врегулювання. Зокрема, у 2025 році YouTube погодився виплатити $24,5 млн для врегулювання позову.
Саме здатність Коула вести нестандартні й персоналізовані переговори, схоже, стала однією з причин, чому Трамп доручив йому білоруський напрямок.
Наступною може стати Росія
Тепер дипломатичні амбіції Коула можуть вийти за межі Білорусі.
Як повідомляє NYT, до нього вже звертався російський журналіст і лауреат Нобелівської премії миру Дмитро Муратов. Йшлося про можливість сприяти обміну цивільних ув’язнених між Росією та Україною.
Коул підтвердив, що хотів би використати свої контакти і для допомоги політичним в’язням у Росії.
Водночас першочерговим завданням він називає завершення переговорів із Мінськом та звільнення людей, які досі залишаються в білоруських в’язницях. Американський посланець заявив, що очікує нового великого обміну найближчим часом.
Таким чином, незвичайна «горілчана дипломатія» Коула вже дала результат, який складно ігнорувати: сотні людей отримали свободу. Але паралельно вона створила складну дилему для Заходу — де проходить межа між прагматичними переговорами заради людських життів і політичними поступками режиму, який сам створює цих заручників.
І саме відповідь на це питання може визначити, чи стане американська стратегія довгостроковим способом послабити репресії в Білорусі, чи лише допоможе Лукашенку перетворити політв’язнів на інструмент торгу із Заходом.
