У 2004 році тодішній президент України Леонід Кучма заблокував ключовий закон про відновлення прав депортованих народів, що стало стратегічним ударом по державі та допомогло російським силам закріпитися на півострові. Про це заявив голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.
За словами посадовця, попри те, що другий президент де-факто легалізував Меджліс і регулярно вів діалог з його лідерами, саме його нерішучість у критичний момент зумовила провал української політики в Криму. Рішення про ветування ухвалювалося не без участі Віктора Медведчука, який переконував главу держави у нібито неконституційності відновлення прав за національною ознакою.
«Це було не просто помилкою – це призвело до ослаблення держави, чим і скористалися росіяни. У 2004 році Верховна Рада ухвалила закон про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою. Я був одним з авторів цього закону, але Леонід Данилович тоді наклав на нього вето. Мені відома роль Медведчука, який тоді пропонував йому це, а також аргументи, які він озвучував. Одним із доводів було те, що, мовляв, не можна відновлювати права людей за національною ознакою, оскільки це суперечить Конституції. Вибачте, людей депортували за національною ознакою, а відновлювати їхні права як депортованих – не можна?», – наголосив Рефат Чубаров.
Ще однією серйозною перепоною стало питання розподілу землі. Кримські татари вимагали надати їм рівні умови для приватизації державного майна та ділянок. Проте влада відмовляла, посилаючись на надмірний економічний тягар для бюджету та той факт, що репатріанти лише почали масово повертатися.
«Ми порушували питання про те, що кримським татарам мають бути забезпечені такі ж умови для приватизації державної власності та земельних ділянок, як і всім громадянам України. Як заперечення – тобто обґрунтування вето на цей закон – наводився аргумент про неможливість такого кроку, оскільки йдеться про людей, які тільки зараз прибувають на територію України. Зрозуміло, посилалися й на те, що держава фінансово не зможе витримати таке навантаження, але були порушені й інші аспекти», – пояснив голова Меджлісу.
Справжньою ж причиною політик вважає намір тодішньої влади штучно розпорошити кримських татар по території півострова. Їх цілеспрямовано розселяли так, щоб вони не змогли утворити більшість у жодному районі і, відповідно, втратили шанси потрапити до місцевих рад чи до Верховної Ради Криму, яка вже тоді активно просувала проросійські наративи.
«Ми розуміли, що кримських татар потрібно якомога швидше інтегрувати у владу в Криму, в місцеві органи влади. А там почали обирати Верховну Раду Криму – абсолютно шовіністичне збіговисько людей, оскільки всі вони йшли на вибори під московськими гаслами. І ми говорили про те, що під час повернення кримських татар розселяють дисперсно по всьому Криму. І за звичайними нормами вони ніколи не будуть обрані ні в місцеві органи влади, ні у Верховну Раду Криму, оскільки в жодному виборчому окрузі вони не становитимуть не те що половини, але навіть 30–35%», – додав він.
Через такі політичні ігри місцева кримська влада аж до 2014 року залишалася ворожо налаштованою до корінного народу. Історичну справедливість частково відновили лише після Революції Гідності та початку російської анексії. У квітні 2014 року виконувач обов’язків президента Олександр Турчинов підписав закон, що закріпив статус депортованих осіб та визначив державні гарантії щодо повернення їм базових прав.
