У віці 89 років пішов із життя король Норвегії Харальд V, який очолював державу з 1991 року та був найстарішим чинним монархом у світі. Про непоправну втрату для країни офіційно повідомила пресслужба норвезького королівського палацу. Король відійшов у вічність в університетській лікарні Осло в оточенні найближчих членів правлячої родини після різкого погіршення стану здоров’я, спричиненого важкими ускладненнями на тлі прогресування серйозного захворювання.
Критичні дні та боротьба за життя
Його Величність був екстрено госпіталізований до медичного закладу в понеділок, 24 серпня, через гострі ускладнення, пов’язані з терапією гемолітичної анемії. Цей рідкісний і небезпечний патологічний стан характеризується прискореним та неконтрольованим руйнуванням червоних кров’яних тілець – еритроцитів. Вранці у четвер, 27 серпня, самопочуття монарха стрімко погіршилося до категорії дуже важкого, після чого члени королівської династії терміново прибули до шпиталю, аби перебувати поруч із главою держави в його останні години.
Передача престолу та новий правитель
Протягом усього часу перебування суверена на лікарняному офіційні обов’язки регента та тимчасового глави держави безперервно виконував його 53-річний син, спадковий кронпринц Гокон. Саме він тепер офіційно зійде на норвезький трон як новий повноправний монарх, забезпечуючи спадкоємність влади відповідно до конституційного ладу та багатовікових традицій скандинавського королівства.
Спадщина монарха-модернізатора
За 35 років перебування на королівському троні Харальд V здобув щиру любов мільйонів підданих і статус справжнього народного короля. Його головною історичною заслугою вважають глибоку модернізацію інституту монархії, відкритість до суспільних змін та збереження ролі потужного об’єднавчого символу нації у найскладніші випробування. Через проблеми зі здоров’ям король ще у 2024 році помітно скоротив участь у публічних церемоніях, а після інфекції під час поїздки до Малайзії йому імплантували кардіостимулятор. Попри численні недуги, правитель відкидав ідею добровільного зречення, вважаючи служіння обов’язком усього життя.
