Після тривалого політичного протистояння Європейський Союз нарешті ухвалив рішення про виділення Україні масштабного пакета фінансової допомоги обсягом 90 млрд євро, а також затвердив 20-й пакет санкцій проти Росії. Це стало можливим 23 квітня під час неформального саміту лідерів ЄС на Кіпрі, у якому особисто взяв участь Президент України Володимир Зеленський. Рішення, яке ще донедавна виглядало заблокованим, було розблоковане після того, як прем’єр Угорщини Віктор Орбан, який програв вибори та йде у відставку, а також глава уряду Словаччини Роберт Фіцо зняли свої вето. Однак, попри цей політичний прорив, ключові проблеми, що стосуються членства України в ЄС, залишаються невирішеними.
Формальним приводом для зміни позиції Будапешта та Братислави стало відновлення роботи нафтопроводу Дружба, який проходить через територію України. Його функціонування було порушено після російського ракетного удару поблизу Бродів, але українська сторона оперативно провела ремонт і відновила прокачування російської нафти до Угорщини та Словаччини. Саме цей крок фактично став неформальною умовою для розблокування фінансової допомоги Україні. Така ситуація оголила складний баланс інтересів у ЄС, де політична підтримка України нерідко стикається з енергетичною залежністю окремих країн-членів.
У підсумку Україна отримала доступ до значного фінансового ресурсу, який має критичне значення для стабільності держави в умовах війни. За словами Володимир Зеленський, перший транш очікується вже наприкінці травня або на початку червня. Загалом програма розрахована на 2026–2027 роки. Приблизно 60 млрд євро планується спрямувати на оборону — зокрема розвиток виробництва дронів, систем радіоелектронної боротьби та іншого високотехнологічного озброєння. Ще 30 млрд євро підуть на покриття бюджетних витрат. У контексті того, що Україна у 2026 році потребує щонайменше $52 млрд зовнішнього фінансування, ця допомога фактично дозволяє уникнути серйозної фінансової кризи.
Паралельно з фінансовим рішенням ЄС затвердив 20-й пакет санкцій проти Росії. До нього увійшли понад 120 індивідуальних обмежень, санкції проти російського військово-промислового комплексу та нові інструменти боротьби з обходом санкцій. Зокрема, було обмежено експорт високотехнологічного обладнання до третіх країн, які можуть використовуватися для реекспорту в Росію. Водночас цей пакет не передбачає повної заборони на морські перевезення російської нафти, що викликає критику з боку експертів. Умови глобального енергетичного ринку, зокрема напруженість на Близькому Сході, не дозволяють ЄС діяти більш жорстко без ризику для власної економіки.
Попри фінансовий та санкційний прорив, головне питання — вступ України до ЄС — залишається відкритим. Відхід Віктор Орбан формально усуває одного з головних опонентів розширення, однак не змінює загального настрою в Євросоюзі. Серед ключових держав, таких як Франція та Німеччина, зберігається обережність щодо швидкого прийняття України до складу ЄС. Замість цього пропонуються компромісні моделі — «асоційоване членство» або статус «інтегрованої держави», які передбачають обмежений доступ до бюджету ЄС і відсутність права голосу на початковому етапі.
Українська влада сприймає такі пропозиції стримано. У Києві наголошують, що країна не може погодитися на «символічне членство», особливо з огляду на свою роль у забезпеченні безпеки Європи. Володимир Зеленський неодноразово підкреслював, що Україна вже заплатила високу ціну за європейський вибір і очікує не декларацій, а конкретних рішень.
Причини обережності ЄС мають комплексний характер. По-перше, це економічний фактор: інтеграція України потребуватиме значних фінансових ресурсів. По-друге, політичні ризики, пов’язані з можливим загостренням відносин із Росією. По-третє, внутрішні розбіжності серед держав-членів, які мають різні інтереси та пріоритети. І нарешті, сам Євросоюз потребує інституційних реформ, щоб бути готовим до такого масштабного розширення.
У результаті навіть після розблокування фінансової допомоги та санкцій Україна опинилася в ситуації, коли стратегічне партнерство з ЄС посилюється, але перспективи повноцінного членства залишаються невизначеними. Дипломати говорять про «перезавантаження атмосфери» після політичних змін в Угорщині, однак визнають, що системні бар’єри нікуди не зникли.
Події 23 квітня стали важливим, але не остаточним кроком. Україна отримала фінансову підтримку, яка дозволить зміцнити оборону та стабілізувати економіку, проте питання інтеграції до ЄС залишається відкритим і залежить від політичної волі європейських столиць. Для Києва це означає продовження складного шляху — одночасно на фронті та на дипломатичному рівні.
