На північному кордоні України знову зростає напруга — українська розвідка та аналітики фіксують активізацію військової інфраструктури на території Білорусі. Йдеться про будівництво доріг, облаштування позицій і загальне посилення інженерних робіт поблизу кордону. Це викликало хвилю обговорень щодо можливого повторного наступу з цього напрямку, подібного до подій 2022 року.
Однак, попри тривожні сигнали, експерти закликають не перебільшувати загрозу і звертають увагу на ключову особливість білоруської армії — її оборонний характер.
Як повідомляють українські медіа, президент Володимир Зеленський раніше заявляв, що на території Білорусь ведеться будівництво доріг у напрямку українського кордону, а також облаштовуються артилерійські позиції. За його словами, Росія може знову намагатися втягнути Мінськ у війну проти України, створюючи додаткову загрозу на північному напрямку.
Водночас експерти наголошують: сама по собі активність ще не означає підготовку до наступу. За словами військового експерта Олег Старіков, білоруська армія дійсно є боєздатною, але її структура не передбачає проведення масштабних наступальних операцій.
Збройні сили Білорусі, за різними оцінками, налічують близько 60–70 тисяч військових. Вони мають потужний сухопутний компонент, включаючи артилерію, ракетні війська та сучасне озброєння, зокрема комплекси «Полонез» і «Іскандер».
Однак, як підкреслює експерт, цього ресурсу недостатньо для ведення широкомасштабного наступу проти України. За українською військовою класифікацією, така чисельність відповідає приблизно одному-двом армійським корпусам — це значна сила, але не та, що здатна самостійно проводити стратегічні операції на великому фронті.
Ключовий фактор — не кількість, а призначення армії. За словами Старікова, вся військова система Білорусі будувалася як оборонна. Її головне завдання — прикриття західного напрямку Росії та створення буферної зони між країнами НАТО і РФ.
«Все, що пов’язано з Білоруссю, підготовлено для оборонних дій», — пояснює експерт.
Це означає, що навіть за наявності техніки та озброєння білоруська армія не має відповідної структури, логістики та доктрини для наступу.
Ще один важливий сигнал — відсутність ознак підготовки до війни. Експерти зазначають, що для початку масштабної операції мають відбутися конкретні зміни: мобілізація, переведення військ у підвищену бойову готовність, перебудова економіки та активізація резервів. Станом на зараз таких процесів у Білорусі не спостерігається.
Це свідчить про те, що Мінськ наразі не готується до повномасштабного наступу.
Водночас аналітики наголошують: навіть без прямої участі Білорусь може відігравати роль у війні. Зокрема, її територія може використовуватися Росією як плацдарм для тиску на Україну або для відволікання українських сил від інших напрямків.
Саме цей фактор, за оцінками експертів, є ключовим. Активізація на білоруському напрямку може бути частиною ширшої стратегії Кремля — змусити Україну утримувати значні сили на півночі, послаблюючи інші ділянки фронту.
Політичний аспект також залишається важливим. Рішення про участь Білорусі у війні значною мірою залежить від позиції її керівництва. Експерти вважають, що пряме втягнення у війну несе значні ризики для внутрішньої стабільності країни, зокрема через можливі втрати серед військових і негативну реакцію суспільства.
Саме тому, за оцінками аналітиків, керівництво Білорусі намагається зберігати баланс: демонструвати військову активність, але уникати прямої участі у бойових діях.
Україна, зі свого боку, продовжує зміцнювати оборону північного кордону та готується до різних сценаріїв розвитку подій. Військові та влада підкреслюють, що ризики враховуються, навіть якщо вони не є критичними на цей момент.
Таким чином, ситуація на білоруському напрямку залишається напруженою, але контрольованою. Попри активізацію інфраструктури та інформаційний тиск, експерти сходяться на думці: ймовірність повномасштабного наступу з боку Білорусі наразі низька. Основна загроза полягає не в самій білоруській армії, а в можливих діях Росії, яка може використати цей напрямок як елемент своєї стратегії у війні проти України.
