У Болгарії 19 квітня 2026 року відбуваються дострокові парламентські вибори, які стали вже сьомими за останні п’ять років і черговою спробою країни вийти з тривалої політичної кризи. Держава з населенням близько 6,5 мільйона осіб уже кілька років поспіль не може сформувати стабільний уряд, що призвело до серії дострокових голосувань і постійної зміни політичних конфігурацій. Нинішні вибори проходять на тлі глибоких економічних проблем, корупційних скандалів та зростання недовіри громадян до традиційних політичних еліт.
Ключовою інтригою цих виборів є можливе посилення позицій колишнього президента Румена Радева, який залишив свою посаду на початку 2026 року, щоб очолити новий політичний проєкт і спробувати сформувати уряд. За даними соціологічних опитувань, його політична сила має найбільшу підтримку серед виборців і може отримати понад третину голосів. Це суттєво випереджає основних конкурентів, зокрема правоцентристський альянс навколо партії ГЕРБ, підтримка якого значно знизилася.
Радев веде кампанію під гаслами боротьби з корупцією та демонтажу олігархічної системи, яка, за словами багатьох болгар, протягом років стримувала розвиток країни. Водночас його політична позиція викликає занепокоєння серед європейських партнерів. Під час президентства він неодноразово виступав із критикою санкцій проти Росії, намагався блокувати військову допомогу Україні та робив заяви, які трактувалися як проросійські. Саме тому можливе формування уряду під його впливом розглядається як потенційний фактор зміни зовнішньополітичного курсу Болгарії.
Економічна ситуація залишається головною темою виборів. Болгарія й надалі вважається найбіднішою країною Європейського Союзу, а її економіка перебуває у стані тривалої стагнації. Серед ключових проблем — низький рівень інвестицій, слабкий бізнес-клімат, неефективна судова система та високий рівень корупції. За оцінками міжнародних організацій, країна вже понад десять років не демонструє стабільного прогресу у боротьбі з корупцією, що негативно впливає на довіру громадян і міжнародних партнерів.
Передвиборча кампанія супроводжувалася також інформаційними атаками та підозрами у зовнішньому втручанні. У болгарському інформаційному просторі активно поширювалися фейкові новини, а правоохоронці фіксували спроби підкупу виборців. Зокрема, у місті Варна було вилучено значну суму готівки, яка, за припущеннями, могла використовуватися для впливу на результати голосування. Експерти не виключають, що до цих процесів можуть бути причетні російські структури, що додає ще більшої напруги навколо виборів.
Політична система Болгарії залишається фрагментованою, і навіть у разі перемоги жодна партія не зможе самостійно сформувати уряд. Це означає необхідність коаліційних переговорів, які в минулі роки неодноразово завершувалися провалом. Саме через це країна і опинилася у замкненому колі дострокових виборів, що повторюються майже щороку.
Важливо й те, що ці вибори можуть мати ширші наслідки для Європейського Союзу. Болгарія є членом ЄС і НАТО, і будь-які зміни її політичного курсу можуть вплинути на баланс сил у регіоні. Зокрема, посилення позицій політиків із більш м’яким ставленням до Росії може ускладнити спільну політику ЄС щодо санкцій та підтримки України.
Водночас значна частина болгарського суспільства підтримує європейський курс і виступає за реформи, спрямовані на зміцнення інституцій та боротьбу з корупцією. Саме тому результати виборів залишаються непередбачуваними, а подальший розвиток подій залежатиме від того, чи зможуть політичні сили домовитися про формування уряду.
Таким чином, сьомі за п’ять років парламентські вибори у Болгарії стали черговим випробуванням для країни. Вони відображають глибину політичної та економічної кризи, а також боротьбу між різними баченнями майбутнього держави — від європейської інтеграції до більш незалежного або навіть проросійського курсу. Результати голосування можуть визначити не лише внутрішню стабільність Болгарії, а й її роль у європейській політиці в найближчі роки.
