Президент Володимир Зеленський уперше публічно відреагував на масштабні акції, які 16 липня відбулися у Києві та низці інших українських міст через відставку Михайла Федорова з посади міністра оборони. Глава держави назвав правильним те, що громадяни навіть під час повномасштабної війни можуть мирно виходити на вулиці, висловлювати незгоду з рішеннями влади та демонструвати власне волевиявлення.
Водночас Зеленський дав зрозуміти, що на момент спілкування з журналістами остаточного рішення щодо нового очільника Міністерства оборони ще не ухвалив. Президент заявив, що «крапки ще не поставив», а кандидатура колишнього керівника Міністерства внутрішніх справ Ігоря Клименка була лише одним із варіантів, які він розглядав.
За словами глави держави, можливість громадян проводити мирні акції є одним із ключових проявів демократії, яку Україна захищає у війні проти Росії. Зеленський наголосив, що люди мають право виходити на мітинги, висувати вимоги та відкрито висловлювати свою позицію, попри всі складнощі й обмеження воєнного часу.
Президент зазначив, що не лише бачить і чує учасників протестів, а й намагається відповідати на поставлені ними запитання. Водночас він визнав, що не завжди може публічно розкривати всі деталі кадрових та оборонних рішень, оскільки частина інформації може бути корисною російській стороні. Зеленський сформулював це як наявність «секретів не від суспільства, а від росіян».
Акції розпочалися вранці 16 липня. У Києві люди зібралися на площі біля театру імені Івана Франка, неподалік від Офісу президента. Учасники принесли картонні плакати із закликами повернути Федорова, не згортати технологічні реформи в армії та не передавати Міноборони представникам старої силової системи. За повідомленнями журналістів, на столичну акцію прийшли кілька сотень людей, а протягом ранку їхня кількість зростала.
Схожі акції відбулися у Львові, Харкові, Одесі, Черкасах, Івано-Франківську, Тернополі, Запоріжжі, Миколаєві, Хмельницькому та інших містах. Для багатьох учасників головним питанням було не лише збереження конкретного міністра, а й майбутнє цифровізації армії, безпілотних систем, нових моделей закупівель і залучення цивільних технологічних спеціалістів до оборонного сектору.
Частина протестувальників порівнювала нинішні акції з «картонними протестами» минулого року, під час яких громадянське суспільство виступало на захист незалежності антикорупційних органів. Символом обох хвиль стали саморобні картонні плакати з іронічними та різкими гаслами. Цього разу учасники вимагали пояснити, чому чиновника, якого пов’язували з технологічною модернізацією Міноборони, вирішили усунути після лише кількох місяців роботи.
Михайло Федоров підтвердив завершення своєї роботи на посаді ще 15 липня. Наступного дня він провів брифінг, під час якого вперше відкрито розповів про конфлікт із головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським та Генеральним штабом. Федоров заявив, що ще на початку роботи пропонував Зеленському змінити Сирського й начальника Генштабу Андрія Гнатова, однак президент відмовився.
Після цього, за словами Федорова, його команда намагалася працювати з чинною військовою вертикаллю, але зіткнулася з блокуванням частини кадрових і структурних ініціатив. Ексміністр стверджував, що Міноборони не змогло створити всі заплановані центри компетенцій, змінити організаційну структуру та оперативно залучити необхідних фахівців.
Зеленський, пояснюючи своє кадрове рішення, визнав наявність серйозних проблем у взаємодії між Міністерством оборони та військовим командуванням. За його словами, Федоров і Сирський не змогли знайти спільної мови, тоді як невирішеними залишалися проблеми на полі бою, у бригадах та в системі мобілізації. Президент наголошував, що у воюючій державі Міноборони та Генштаб не можуть функціонувати як структури, які постійно конфліктують між собою.
На цьому тлі головним кандидатом на посаду нового міністра оборони називали Ігоря Клименка. Його можливе призначення пов’язували з наміром президента впорядкувати мобілізаційні процеси та посилити взаємодію між силовими структурами.
Під час спілкування зі ЗМІ Зеленський підтвердив, що справді розглядав Клименка, однак наголосив: жодного офіційного подання до Верховної Ради ще не направив. Президент назвав сильними сторонами колишнього очільника МВС здатність керувати великою силовою системою та потенційну можливість подолати те, що сам Зеленський назвав «ганебними моментами бусифікації». Водночас він кілька разів підкреслив, що рішення ще перебуває на стадії розгляду.
Таким чином, заява про «три крапки» була не лише риторичною відповіддю на протести. Вона фактично означала, що Банкова переглядала початковий кадровий сценарій уже після суспільної реакції, публічних заяв Федорова та критики можливого переходу Клименка до Міноборони.
Невизначеність посилювалася через те, що Верховна Рада вже сформувала новий уряд на чолі із Сергієм Корецьким, але не призначила міністрів оборони та закордонних справ. Ці дві кандидатури вносить до парламенту президент, тому їх не включили до загального урядового пакета.
Депутати від «Слуги народу» протягом дня припускали, що фракція може знову зібратися ввечері для обговорення кандидата на Міноборони. Водночас частина парламентарів попереджала, що в разі відсутності домовленості питання може затягнутися через парламентську перерву.
Уже ввечері стало зрозуміло, що фраза Зеленського про відсутність остаточної крапки справді мала практичне значення. Президент відмовився від сценарію з Ігорем Клименком і доручив генерал-майору Євгенію Хмарі тимчасово виконувати обов’язки міністра оборони. Хмара до цього був тимчасовим виконувачем обов’язків голови СБУ та очолював Центр спеціальних операцій «Альфа». Зеленський заявив, що після проходження юридичних процедур запропонує парламенту підтримати Хмару як повноцінного міністра оборони.
Президент пояснив вибір досвідом генерала у проведенні технологічних і далекобійних ударних операцій, роботі спецпідрозділів та управлінні бойовими командами. Таким чином, Банкова спробувала поєднати збереження технологічного курсу Федорова з призначенням керівника, який має бойовий досвід і працював усередині силової системи.
Цей вибір також можна розглядати як відповідь на одну з головних вимог протестувальників — не згортати розвиток дронів, далекобійних систем та асиметричних операцій. Хоча Хмара не є представником цивільної реформаторської команди Федорова, його професійна біографія безпосередньо пов’язана з технологічними спецопераціями.
Водночас призначення Хмари не означає автоматичного повернення всієї команди попереднього міністра. Після відставки Федорова про завершення роботи радниками заявили Сергій Стерненко та Сергій «Флеш» Бескрестнов, а заступник командувача Повітряних сил Павло Єлізаров подав рапорт на звільнення. Тому новому керівнику доведеться не лише продовжити реформи, а й відновити довіру військових, волонтерів, розробників та громадськості.
Реакція Зеленського на акції стала важливим політичним сигналом. Президент не став засуджувати учасників або називати протести дестабілізацією під час війни. Навпаки, він визнав їх нормальним проявом демократичного суспільства та публічно підтвердив, що чує вимоги людей.
Водночас глава держави не сказав, що кадрове рішення було змінене саме через тиск вулиці. Він пов’язував процес із необхідністю врахувати військову ситуацію, внутрішні проблеми оборонного сектору та якості різних кандидатів.
У підсумку слова Зеленського про те, що він «ще не поставив крапку», виявилися передвісником несподіваного кадрового повороту. Ігор Клименко залишився лише одним із варіантів, а тимчасове керівництво Міноборони перейшло до Євгенія Хмари.
Тепер головним питанням для суспільства буде не лише прізвище нового міністра, а й конкретні рішення, які він ухвалить. Від Хмари очікуватимуть збереження технологічного курсу, продовження конкурентних закупівель, розвитку дронів і далекобійних засобів, а також налагодження відносин із Генштабом.
Саме за цими критеріями стане зрозуміло, чи справді влада почула людей, які 16 липня вийшли на українські площі з картонними плакатами, чи президентська заява залишиться лише політичною спробою знизити напругу після одного з найгучніших кадрових скандалів року.
