Колишнього міського голову Рахова Віктора Медвідя, якого українські правоохоронці розшукували понад два роки, екстрадували з Румунії до України. Після повернення суд відправив його під варту, однак дозволив внести заставу у розмірі 332,8 тисячі гривень. Ексмер уже скористався цією можливістю та вийшов із-під варти. Прокуратура вважає визначену судом суму занадто малою і готується оскаржувати рішення.
Про екстрадицію повідомили Закарпатська обласна прокуратура та Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції. За даними правоохоронців, компетентні органи Румунії передали українській стороні колишнього посадовця, який після повідомлення про підозру у 2023 році залишив Україну й перебував у міжнародному розшуку.
Правоохоронці офіційно не називали його ім’я у частині повідомлень, однак джерело «Української правди» підтвердило, що йдеться саме про Віктора Медвідя.
Після екстрадиції 10 вересня підозрюваного доставили до України. Уже наступного дня Ужгородський міськрайонний суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб із правом внесення застави у розмірі 332 800 гривень.
Медвідь заставу вніс і залишив слідчий ізолятор.
Саме ця сума тепер стала новим предметом спору між прокуратурою та судом. У прокуратурі вважають, що вона не відповідає ризикам у справі, адже підозрюваний уже тривалий час перебував за кордоном і, за версією слідства, намагався уникнути українського правосуддя.
Прокурори заявили про намір оскаржити рішення в апеляційному порядку.
Їхній головний аргумент — попередня поведінка Медвідя. За даними слідства, історія його перебування за кордоном почалася ще у 2023 році.
Тоді поліція Закарпаття повідомила, що колишній міський голова оформив собі службове відрядження до сусідньої Румунії. Воно мало тривати лише три доби, однак назад в Україну посадовець не повернувся. Через це правоохоронці відкрили окреме кримінальне провадження за фактом можливого незаконного переправлення через державний кордон.
На той момент Медвідя вже розшукували у справі про ймовірну розтрату бюджетних коштів і службове підроблення.
Після виїзду з України його оголосили у міжнародний розшук через канали Інтерполу.
Подальша історія виявилася ще заплутанішою.
За даними українського слідства, наприкінці 2025 року Медвідя затримали на території Чехії. Місцеві органи застосували до нього судовий контроль і заборонили залишати територію країни.
Проте згодом він опинився в Румунії.
Українські правоохоронці стверджують, що ексмер порушив встановлені в Чехії обмеження та втік до сусідньої держави, де його знову затримали. Румунська сторона почала процедуру екстрадиції до України.
На початку вересня 2026 року ця процедура фактично завершилася. Вища палата касації та юстиції Румунії відхилила скаргу Медвідя на рішення про передачу Україні. Після цього рішення стало остаточним і вже не підлягало оскарженню.
Тож історія, яка почалася з триденного відрядження ще у 2023 році, завершилася примусовим поверненням ексмера через понад два роки.
Основна кримінальна справа стосується будівництва реабілітаційно-оздоровчого центру.
За версією слідства, під час реалізації проєкту могли бути завищені обсяги фактично виконаних робіт та їхня вартість. У документах, як стверджують правоохоронці, роботи були оформлені як повністю виконані, однак експертиза встановила невідповідності.
Слідство вважає, що таким чином могли бути розтрачені бюджетні кошти.
Медвідю заочно повідомили про підозру за двома статтями Кримінального кодексу України — ч. 4 ст. 191 та ч. 1 ст. 366.
Перша стосується привласнення або розтрати чужого майна шляхом зловживання службовим становищем, вчинених у значному розмірі чи за попередньою змовою групою осіб. Друга — службового підроблення.
У разі доведення вини за сукупністю інкримінованих дій підозрюваному може загрожувати до восьми років позбавлення волі, а також заборона обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Водночас сама підозра не означає доведення вини. Остаточне рішення може ухвалити лише суд після розгляду справи по суті.
Цікаво, що проблеми з законом щодо Медвідя виникли фактично одразу після його виїзду.
Ще 9 серпня 2023 року поліція Закарпаття офіційно повідомляла про перевірку законності перетину ним державного кордону. Слідчі тоді встановили, що він сам оформив триденне службове відрядження до Румунії, однак у передбачений строк в Україну не повернувся.
Цей епізод правоохоронці кваліфікували за ч. 3 ст. 332 КК України — незаконне переправлення осіб через державний кордон.
Окремо правоохоронці нагадували, що вже тоді Медвідь перебував у розшуку за основними статтями щодо розтрати та службового підроблення.
Таким чином, нинішня екстрадиція стала результатом довготривалої міжнародної процедури.
Спочатку українська сторона ініціювала міжнародний розшук. Потім ексмера затримали у Чехії, після чого він опинився в Румунії. Там питання його передачі Україні розглядали судові органи, аж поки остаточне рішення не ухвалила найвища судова інстанція.
Тепер справа знову повернулася в українську юрисдикцію.
Найбільше запитань наразі викликає саме запобіжний захід.
Прокуратура наголошує, що людина, яка вже один раз залишила країну, тривалий час перебувала в міжнародному розшуку, була затримана в одній державі ЄС і після цього опинилася в іншій, має очевидний ризик повторного ухилення від слідства.
Саме тому прокурори вважають заставу в 332,8 тисячі гривень недостатнім запобіжником.
В апеляції сторона обвинувачення, імовірно, проситиме або збільшити суму застави, або переглянути сам запобіжний захід.
При цьому суд, визначаючи заставу, мав оцінювати не лише тяжкість підозри, а й майновий стан особи, ризики втечі, впливу на свідків, знищення доказів або перешкоджання кримінальному провадженню.
Що саме стало підставою для визначення саме 332,8 тисячі гривень, можна буде повноцінно оцінити після оприлюднення мотивувальної частини судового рішення.
Історія Медвідя привернула увагу ще й через статус колишнього місцевого посадовця.
У відкритих державних деклараціях Віктор Васильович Медвідь раніше декларував доходи від Рахівської міської ради та Рахівської районної державної адміністрації.
Зараз, однак, вирішальним буде вже не його політичне минуле, а докази у кримінальному провадженні.
Правоохоронцям належить довести, що завищення вартості робіт було не просто господарською або бухгалтерською помилкою, а результатом умисної схеми із розтратою коштів.
Так само слідство має встановити роль кожного учасника й довести наявність попередньої змови, якщо саме така версія зазначена у повідомленні про підозру.
Після екстрадиції Медвідь тепер зобов’язаний брати участь у процесуальних діях в Україні. Вихід під заставу не припиняє розслідування і не скасовує його статусу підозрюваного.
Натомість наступним важливим етапом стане апеляційний перегляд запобіжного заходу.
Якщо прокуратура переконає суд, що нинішня застава не здатна запобігти повторному ухиленню, умови можуть бути посилені.
Якщо ж апеляція залишить рішення без змін, ексмер і надалі перебуватиме на волі під визначеними судом процесуальними обов’язками.
Після більш ніж двох років міжнародного розшуку справа Віктора Медвідя фактично лише починає рухатися в українському суді по суті.
А її перший етап уже виявився резонансним: людину, яку довелося повертати з Румунії через процедуру екстрадиції, суд відправив під варту — але менш ніж за кілька днів вона змогла вийти після внесення порівняно невеликої застави.
