Українська митна система знову опинилася в епіцентрі гучного корупційного скандалу, який оголив глибоку системну кризу та кадровий голод у державних органах. Поки країна бореться за виживання, а рядові працівники держструктур несуть колосальне навантаження під звуки сирен, топ-посадовці відомства обирають класичні сценарії «відступу за кордон». Черговий удар по репутації влади завдала втеча однієї з найвпливовіших фігур у вертикалі митних платежів.
Лондонський демарш Світлани Юхти
Як стало відомо з поінформованих джерел урядових кіл, керівниця управління митної вартості департаменту тарифів Державної митної служби України Світлана Юхта фактично втекла. Під приводом поїздки до британської столиці у власних справах, чиновниця залишила межі України, після чого надіслала офіційну заяву про звільнення з 1 жовтня, чітко давши зрозуміти, що повертатися на батьківщину не планує.
Фігура Юхти в ієрархії ДМСУ завжди мала ключове значення. Саме через її управління пролягає наріжний камінь усюдисущого митного регулювання — визначення бази, від якої залежить розрахунок податків для кожного імпортера. Роками ця ділянка залишалася чи не найширшим полем для маневрів, ручного керування та корупційних ризиків. Попри зміни керівництва відомства, зокрема прихід команди Ореста Манзія, посадовиця не лише зберегла свої позиції, а й суттєво розширила повноваження, зокрема у сфері координації щомісячних зборів та формування списків «потрібних» компаній на регіональних митницях.
Кадровий колапс та деморалізація системи
Наразі керівництво Держмитслужби ще не ухвалило остаточного рішення щодо задоволення скандальної заяви, намагаючись знайти важелі впливу на втікачку, водночас гарячково шукаючи заміну. Проте знайти фахівця з аналогічним рівнем «еластичності» у тарифних питаннях виявляється вкрай непросто.
Цей інцидент став лише яскравою верхівкою айсберга масового відтоку кадрів із митних органів. Система стрімко втрачає як рядових інспекторів, так і керівників департаментів. На тлі безперервних ротацій, непрозорих переатестацій, постійних повітряних тривог та загальної невизначеності колективи на місцях перебувають у стані повної деморалізації, залишаючи ключові державні інституції без управлінського кістяка.
