Президент України Володимир Зеленський призначив генерал-майора Михайла Драпатого новим головнокомандувачем Збройних сил України. Це рішення стало одним із найгучніших кадрових кроків за час повномасштабної війни та було ухвалене після кількох днів суспільних протестів і політичної кризи навколо зміни керівництва Міністерства оборони. Водночас призначення Драпатого сприймається не лише як кадрова рокіровка, а й як символ зміни поколінь у військовому керівництві України. Саме так нового головкома характеризують західні медіа, зокрема The New York Times, а також міжнародні інформаційні агентства Reuters і Associated Press.
На думку The New York Times, рішення про призначення Драпатого стало відповіддю одразу на кілька викликів. По-перше, суспільство вимагало змін після звільнення міністра оборони Михайла Федорова. По-друге, в армії дедалі гучніше лунали дискусії щодо необхідності швидшого впровадження сучасних технологій, безпілотних систем та нових підходів до управління військами. Саме Драпатий уже кілька років асоціюється з реформаторським крилом українського війська, яке виступає за більшу автономію командирів, швидкість ухвалення рішень та активне використання новітніх технологій на полі бою.
Командир, який став легендою ще у 2014 році
Сьогодні ім’я Михайла Драпатого добре відоме як в Україні, так і серед західних військових аналітиків. Проте широку популярність він отримав ще навесні 2014 року під час боїв за Маріуполь.
Тоді майор Драпатий командував підрозділом 72-ї окремої механізованої бригади. Саме він очолив бронегрупу, яка прорвалася через барикади проросійських бойовиків у центрі Маріуполя для деблокування українських правоохоронців та представників місцевої влади. Кадри, на яких бойова машина піхоти буквально проламує барикади, швидко облетіли світові ЗМІ та стали одним із символів перших років російської агресії проти України.
Саме після тієї операції Драпатого почали сприймати як одного з найбільш рішучих молодих українських командирів, здатних ухвалювати нестандартні рішення без зайвої бюрократії.
Кар’єра від танкового офіцера до командувача
Михайло Драпатий народився 1982 року у Кам’янці-Подільському. Після закінчення Харківського інституту танкових військ у 2004 році був направлений до 72-ї окремої механізованої бригади, яка тоді дислокувалася у Білій Церкві. Цікаво, що на початку його служби командиром цієї бригади був майбутній головнокомандувач Олександр Сирський.
Протягом наступних років офіцер проходив службу на різних командних посадах, а після початку російської агресії у 2014 році практично постійно перебував у районі бойових дій.
Один із командирів операції зі звільнення Херсона
Після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Драпатий отримав нові відповідальні завдання. За даними міжнародних агентств, він відіграв важливу роль в організації оборони Кривого Рогу, що дозволило зупинити російський наступ на цьому напрямку.
Згодом генерал став одним із командирів операції зі звільнення правобережної частини Херсонської області. Саме ця кампанія восени 2022 року завершилася відступом російських військ із Херсона — єдиного обласного центру, який Росії вдалося окупувати після 24 лютого 2022 року.
У міжнародних публікаціях Драпатого також називають одним із командирів, які забезпечили успішну оборону Харківського напрямку та допомогли зірвати новий російський наступ у 2024 році. Саме після цих подій президент Володимир Зеленський призначив його командувачем Сухопутних військ України.
Відставка через особисту відповідальність
Одним із моментів, який суттєво вплинув на репутацію Драпатого, стала його добровільна відставка після російського удару по одному з навчальних центрів Сухопутних військ.
Після трагедії генерал подав рапорт, пояснивши своє рішення особистою відповідальністю за загибель українських військовослужбовців. Водночас він заявляв, що намагався реформувати систему підготовки військ, однак не всі зміни вдалося реалізувати через внутрішній опір окремих посадовців. Західні оглядачі назвали цей крок рідкісним прикладом персональної відповідальності серед військового керівництва.
Попри відставку, невдовзі президент повернув генерала до керівництва військами, призначивши його командувачем Об’єднаних сил.
Прихильник технологічної модернізації
Останнім часом ім’я Драпатого дедалі частіше згадувалося разом із колишнім міністром оборони Михайлом Федоровим. Обох об’єднувала підтримка реформ у війську, розвиток безпілотних систем, цифровізація процесів управління та модернізація рекрутингу.
Минулого тижня генерал відкрито підтримав Федорова після його звільнення, заявивши, що Міністерство оборони під його керівництвом стало партнером для війська, який вимагав швидких змін, прискорення ухвалення рішень та підтримував командирів, готових брати відповідальність.
Сам Федоров після призначення нового головнокомандувача заявив, що Драпатий є “ковтком свіжого повітря” для української армії та символом необхідних змін.
Нове покоління українських генералів
Reuters, Associated Press та інші міжнародні видання характеризують Драпатого як представника нового покоління українських військових керівників. На відміну від більшості генералів старшої школи, він будував кар’єру вже після здобуття Україною незалежності, практично весь офіцерський досвід отримав у бойових умовах і виступає за ширшу автономію командирів без надмірної централізації управління.
Експерти також звертають увагу на його дисципліну, вимогливість до підлеглих та готовність особисто відповідати за ухвалені рішення. Саме ці риси називають одними з головних причин його авторитету серед військовослужбовців.
Перша заява після призначення
Після оголошення про нову посаду Михайло Драпатий подякував президенту за довіру та наголосив, що служити Україні для нього завжди було честю.
Водночас він окремо подякував своєму попереднику Олександру Сирському, зазначивши, що саме в українській армії, яку той допомагав будувати, він виріс як офіцер. Така заява стала сигналом, що новий головнокомандувач не має наміру перетворювати кадрові зміни на внутрішнє протистояння у війську.
Перед новим головкомом стоять надзвичайно складні завдання. Окрім стабілізації ситуації на фронті, йому необхідно зберегти єдність командування, продовжити технологічну модернізацію армії та виправдати високі очікування суспільства. Як зазначають західні аналітики, Драпатий отримав не лише найвищу військову посаду країни, а й величезний кредит довіри, який тепер доведеться підтверджувати конкретними результатами на полі бою.
