У Люблінському воєводстві Польщі невідомі знову пошкодили українське місце пам’яті в урочищі Білосток поблизу села Ліски. Посольство України у Варшаві заявило про глибоке обурення інцидентом і закликало польські правоохоронні органи невідкладно встановити обставини наруги, знайти винних та забезпечити відновлення меморіалу. Подія особливо резонансна через те, що це місце вже неодноразово ставало об’єктом вандалізму в минулому, а сам інцидент стався на тлі помітного зростання кількості злочинів на ґрунті ненависті проти українців у Польщі.
За інформацією українського дипломатичного представництва, невстановлені особи пошкодили меморіальний об’єкт та порушили його належний стан. Посольство наголосило, що поховання та місця пам’яті мають залишатися поза сучасними політичними суперечками незалежно від складності історичних дискусій між Україною та Польщею.
«Будь-які прояви руйнування, плюндрування чи навмисного пошкодження місць пам’яті є неприйнятними», — заявили українські дипломати.
Посольство закликало компетентні органи Польщі провести необхідні процесуальні дії, встановити всіх причетних, притягнути їх до відповідальності та відновити пошкоджений об’єкт.
Що це за місце і хто там похований
Йдеться про урочище Білосток — польською Białystok, українською також відоме як Білостік — неподалік Лісок у нинішньому Люблінському воєводстві.
Історія місця складна і безпосередньо пов’язана з українсько-польським прикордонням середини ХХ століття.
За польськими історичними джерелами, 26 лютого 1946 року неподалік Лісок відбувся бій між підрозділом Української повстанської армії та радянським підрозділом НКВС. Загиблих членів УПА поховали в урочищі. У різних джерелах кількість похованих відрізняється: найчастіше йдеться приблизно про 37–41 особу. Польські церковні довідники також окремо фіксують існування в Білостоці колективної могили членів УПА.
До Другої світової війни ця територія була ще й місцем греко-католицького релігійного культу. Тут існувала каплиця, джерело, якому місцеві мешканці приписували цілющі властивості, та Хресна дорога. Після повоєнного виселення українського населення значна частина комплексу занепала.
У 1990-х роках колишні мешканці та українські організації впорядкували поховання, встановили хрест і пам’ятні елементи з іменами та псевдонімами загиблих.
Цей меморіал уже нищили раніше
Нинішній випадок далеко не перший.
Місце пам’яті біля Лісок неодноразово ставало об’єктом вандалізму щонайменше з середини 2010-х років.
За матеріалами польських дослідників, близько 2014 року написи на пам’ятнику замалювали фарбою. Після очищення об’єкт пошкодили повторно — частину написів та псевдонімів загиблих механічно знищили, а на меморіалі з’явилися згадки про 11 липня 1943 року, дату, пов’язану з Волинською трагедією.
У 2016 році Об’єднання українців у Польщі також повідомляло про чергову наругу: інформаційну табличку українською мовою замалювали, а на пошкодженому пам’ятнику знову з’явився напис «11 VII 1943». Організація тоді перелічувала Білосток біля Лісок серед низки українських поховань та пам’ятників, які були пошкоджені у Польщі.
Історики звертали увагу й на інформаційний вимір таких акцій. У польсько-українському середовищі неодноразово висловлювали припущення, що частина синхронних актів наруги над пам’ятниками могла використовуватися у пропагандистських кампаніях для загострення українсько-польських історичних суперечок. Водночас встановлювати конкретних замовників чи виконавців без результатів правоохоронного розслідування не можна.
Посольство говорить уже не лише про пам’ятники
У заяві 6 серпня українські дипломати звернули увагу на ширший контекст.
Посольство заявило про занепокоєння через збільшення проявів ворожості щодо громадян України у Польщі та повідомлення про фізичні напади.
І статистика справді свідчить про погіршення ситуації.
За даними польського видання Rzeczpospolita, які наприкінці липня наводив Reuters, у першій половині 2026 року польська поліція отримала 180 повідомлень про злочини на ґрунті ненависті проти українців. Це приблизно на 30% більше, ніж за аналогічний період попереднього року.
Серед резонансних епізодів Reuters називав напад у Вроцлаві на українця та його дівчину, образи українських дітей у Познані та Бельсько-Бялій, а також напад на двох 13-річних українців у Легниці.
Туск уже закликав припинити напади на українців
Ситуація стала настільки помітною, що наприкінці липня на неї публічно відреагував прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск.
Після серії нападів він заявив, що ксенофобне насильство щодо українців суперечить інтересам самої Польщі.
Туск наголосив, що люди, які здійснюють подібні напади, фактично працюють проти польських інтересів і підіграють силам, зацікавленим у конфлікті між поляками та українцями.
Це важливий контекст для нинішньої наруги над меморіалом: польська влада вже визнає проблему ворожості проти українців, хоча конкретний інцидент біля Лісок ще потребує окремого розслідування.
Історичні суперечки між Києвом і Варшавою загострилися
Подія також відбувається на тлі нового загострення українсько-польських суперечок довкола історичної пам’яті.
Однією з найболючіших тем залишаються Волинська трагедія, діяльність ОУН та УПА, питання ексгумацій і форми вшанування загиблих.
Для значної частини українського суспільства УПА передусім асоціюється з боротьбою за українську незалежність проти Радянського Союзу та інших сил, які контролювали українські землі.
У Польщі ставлення до УПА принципово інше через участь її підрозділів у масових убивствах польського цивільного населення на Волині та в Галичині під час Другої світової війни.
Саме тому пам’ятники та поховання членів УПА у Польщі нерідко стають особливо чутливими об’єктами.
Проте навіть за наявності принципових історичних розбіжностей польське та українське законодавство не дає приватним особам права самовільно знищувати поховання чи пам’ятні місця.
Саме на цьому наполягає українське посольство: політичні й історичні суперечки мають вестися між державами, істориками та відповідними інституціями, а могили не повинні ставати інструментом помсти.
Вандалізм відбувається з обох боків кордону
Проблема наруги над історично чутливими пам’ятниками стосується не лише українських об’єктів у Польщі.
За останні роки фіксувалися й випадки пошкодження польських меморіалів, пов’язаних із жертвами українського націоналістичного підпілля.
Саме тому Варшава та Київ неодноразово наголошували на необхідності захищати місця поховань незалежно від того, кого саме вони вшановують.
Такий підхід має принципове значення: засудження руйнування українського поховання не означає згоди з усіма історичними оцінками діяльності похованих там осіб — так само як захист польського меморіалу не визначає позицію щодо всіх аспектів складної спільної історії.
Чому цей випадок особливо небезпечний зараз
У нинішніх умовах навіть локальний акт вандалізму може отримати значно ширший політичний ефект.
Польща залишається одним із ключових сусідів України, важливим транспортним маршрутом для військової та гуманітарної допомоги і країною, де проживає велика кількість громадян України.
Водночас суспільна втома від війни, міграційні питання, економічні суперечки та невирішені історичні травми створюють сприятливий ґрунт для радикальної риторики.
Reuters наприкінці липня відзначав, що початковий надзвичайно високий рівень солідарності польського суспільства з українцями після російського вторгнення поступово змінився зростанням напруження.
Це не означає, що ворожість є позицією більшості поляків або офіційної польської держави. Навпаки, уряд Туска публічно засудив антиукраїнське насильство.
Але серія нападів та пошкодження місць пам’яті показують, що проблема вже не може розглядатися як сукупність абсолютно ізольованих інцидентів.
Київ чекає конкретної реакції польської сторони
Наразі українська сторона вимагає не політичних заяв, а практичних дій.
Посольство очікує, що польські правоохоронці встановлять час та обставини пошкодження меморіалу, ідентифікують причетних і з’ясують мотиви.
Окремо дипломати просять забезпечити відновлення місця пам’яті.
Станом на момент появи першої інформації про інцидент публічного повідомлення польської поліції про встановлення підозрюваних не було.
Саме результати розслідування мають показати, чи йдеться про локальний акт вандалізму, історично мотивовану акцію або інший сценарій.
Але одна обставина вже очевидна: пам’ятне місце біля Лісок, яке нищили ще приблизно десять років тому, знову опинилося в центрі українсько-польської дискусії. І цього разу інцидент відбувається у значно напруженішій суспільній атмосфері — після серії нападів на українців і на тлі офіційних попереджень польського прем’єра про небезпеку ксенофобного насильства.
