Президент України Володимир Зеленський затвердив кандидатуру Валерія Залужного на посаду посла України у Великій Британії, повідомили в Міністерстві закордонних справ. Відповідний запит вже був направлений британській стороні. Залужний, якого Зеленський звільнив з посади головнокомандувача ЗСУ на початку лютого, поки що утримується від коментарів щодо свого призначення. Згідно з інформацією ВВС Україна, Залужний вже погодився на посаду, але його призначення стане остаточним лише після виходу указу від президента і після завершення процедури узгодження з британською стороною. Президент Зеленський у своєму вечірньому зверненні підтвердив призначення Залужного, наголосивши на важливості зміцнення дипломатичних зв’язків з Великою Британією.
Позначка: Залужний
-
Мер Києва Кличко вважає великою помилкою Зеленського зняття Залужного з посади головнокомандувача ЗСУ
В інтерв’ю газеті La Repubblica він заявив, що після відсторонення Залужного Зеленський “мав пояснити причину рішення, яке шокувало кожного українця”, “багато хто відчував розгубленість і відчай”.
“Вигнання генерала Залужного було дуже серйозною помилкою. Тепер нам потрібен уряд національної єдності”, щоб перегрупуватися, – заявив Кличко.
“Жоден мирний план не спрацює, якщо лінія фронту не втримається. Ми зможемо реалізувати це тільки тоді, коли ми будемо сильні і росіяни будуть поважати це”, – заявив Кличко.
При цьому видання чомусь розмістило на титульну сторінку матеріалу фотографію молодшого брата мера Києва Віталія Кличка Володимира.
Раніше Кличко закликав припинити інтриги навколо Залужного, і заявляв що відставка головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного не піде на користь інтересам держави.
За словами мера Києва, сьогодні, на жаль, є момент, коли політика може переважити здоровий глузд та інтереси держави.
«Сподіваюся, влада розуміє всю серйозність кроків, які робить зараз, та всю повноту своєї відповідальності. Бо сьогодні, коли Україна бореться буквально за своє існування, головне — боєздатність і злагодженість армії та єдність суспільства. Треба припинити нарешті політичні інтриги й внутрішню боротьбу», — наголосив Кличко.
Мер Києва також додав, що боротися сьогодні потрібно за одне — за Перемогу України.
-
Перші результати соціологічного опитування після відставки Залужного
Нове соціологічне опитування, проведене ВГО “Передові Правові Ініціативи”, розкриває різке ставлення українського народу до ключових подій у країні. За даними опитування, значна більшість громадян виступає проти відставки Валерія Залужного (80,45%) і висловлює відверте несхвалення щодо примусової мобілізації (89,72%). Зауважимо, що найбільша підтримка спостерігається для добровільної мобілізації, яка супроводжується додатковою фінансовою мотивацією (93,97%), а також для призову силовиків, які працюють в тилу (86,54%).
Ці події, згідно з дослідженням, значно вплинули на політичні уподобання громадян. Якщо вибори президента відбувалися б сьогодні, то Валерій Залужний здобув би найбільшу кількість голосів (38,16%), після нього йдуть Володимир Зеленський (16,17%), Юлія Тимошенко (9,91%) і Петро Порошенко (8,08%). Проте, якщо Валерій Залужний відмовився брати участь у виборах, то зміниться ситуація: лідерство перейде до Володимира Зеленського (21,01%), за ним йдуть Юлія Тимошенко (18,83%), Петро Порошенко (14,14%) і Віталій Кличко (6,64%).
У разі ж проведення виборів до парламенту на сьогоднішній день, у Раду пройшли б лише чотири партії: партія Валерія Залужного (36,92%), блок Володимира Зеленського (12,76%), “Батьківщина” Юлії Тимошенко (9,84%) і “Європейська солідарність” Петра Порошенка (7,65%). Решта партій набирають набагато менше підтримки, не перевищуючи 3%.
Вивчення було проведено з 9 по 11 лютого 2024 року серед 5105 респондентів в Україні (крім окупованих та прифронтових регіонів) та за кордоном, де знаходиться значна кількість українських біженців. Використовувалися різні методи опитування, такі як “face-to-face” і телефонні інтерв’ю через мобільний додаток системи “IQR”, розробленої фахівцями “ППІ”. Похибка репрезентативності не перевищує 2,0%.
-
Звільнення Залужного посилить відповідальність Зеленського за будь-яку невдачу на фронті
Головний командувач ЗСУ Валерій Залужний був звільнений з посади, що зачіпає відповідальність за військові операції не лише нового керівника, генерал-полковника Олександра Сирського, але й президента Володимира Зеленського. За даними The Wall Street Journal, цей крок відбувся з метою покращення ефективності армії.
Зеленський підкреслив необхідність термінових змін у військовій сфері для здійснення реформ. Однак, заміна Залужного, який користувався широкою підтримкою, на Сирського, вважається знаком тіснішого зв’язку президента зі стратегічними рішеннями на полі бою, що призведе до збільшення його відповідальності за події на фронті.
Хоча Зеленський вважає, що назначення Сирського сприятиме покращенню робочих відносин, деякі військові та експерти висловлюють розчарування, наголошуючи, що ці зміни можуть не змінити суті ситуації на передовій.
Таким чином, рішення Зеленського про перезавантаження військового керівництва, зокрема зміна головнокомандувача, має на увазі вдосконалення стратегій та ефективності армії, проте викликає різні оцінки щодо його можливих наслідків.
-
Залужний усвідомлює свою відповідальність перед країною і військовими
Наші джерела в команді Залужного розповіли, що колишній головком погодився відмовитися від будь-якої критики Зеленського та Офісу президента, щоб не провокувати політичну кризу в Україні. Залужний усвідомлює свою відповідальність перед країною і військовими, ось чому поступився зараз.
Залужний продемонстрував принциповість і державницький підхід, не дивлячись на відставку і можливість заробити політичні дивіденди. Усі розуміють, що Офіс Президента готується до вакууму легітимності та прибирає конкурентів, причому робить це максимально грубо, вішаючи на Залужного провину в провалі контрнаступу, проти якого він виступав навесні. В Україні люблять і підтримують несправедливо покараних, а тепер час на боці пригнобленого, якому залишається тільки чекати.
Наше джерело в ОП розповіло, що Офіс Президента збирається зачистити все військове керівництво, яке орієнтувалося на Залужного, залишать тільки відданих Зеленському генералів. Андрій Єрмак хоче завершити всі перестановки до вакууму легітимності, щоб утримати владу у своїх руках.
-
Входимо в найскладнішу фазу війни — як вплине відставка Залужного
“Останнім часом багато спілкувався — з людьми з політики та оборонки. Якийсь гнітючий присмак залишився. Наче нічого прям катастрофічного і не відбувається, але напівтемрява теж засмоктує”. Думка.
А тут ще й відставка головкома В.Залужного, яку я вважав неминучою, але все одно вона додає турбулентності в усі процеси — і військові, і політичні.На фронті позиційні бої, тобто, відносна рівновага. Але вона крихка. Тому що в нас давно відчувається нестача бійців на передовій. А зараз вже почалася відчуватися нестача артилерійських боєприпасів.
У Штатах продовжується безглуздий розмін стратегічних геополітичних інтересів США як підтримувача світового порядку на тактичні переваги у президентських перегонах. Коли щось подібне трапляється в Україні, всі навколо починають шпиняти нас за незрілість, за недолугість, за кон’юнктурність. А що казати, коли подібна конфузія відбувається у сталій демократії?
Чотири завдання для Сирського: чи зможе новий головком змінити хід війниЄвропа намагається закрити розрив, який виник у зв’язку з міжпартійною комунальною сваркою у США. Але їй потрібен час — щоб розмістити воєнне замовлення, а там є складнощі, бо номенклатура боєприпасів дуже різноманітна. Щоб розконсервувати лінії, бо вони давно не експлуатувалися. Щоб набрати нових фахівців, бо старі пішли з оборонки після завершення “холодної війни”. І так далі.
Вся ця європейська індустріальна махина розкрутиться на повну десь на кінець року. Але такого часу в України нема.
F-16 навіть з ракетами середньої дальності ситуацію лише пом’якшать ситуацію, бо вони здатні руйнувати ворожу логістику і заважати бомбардуванням наших позицій. Але як без снарядів і мін для мінометів стримувати ворога, який переважає за чисельністю і постійно лізе у наступ, я, чесно кажучи, не уявляю.
Це за умови, що з мобілізацією у нас ситуація така, що замість аналізу хочеться тільки лаятися.
Різноманітні дрони дійсно здатні на певний час майже замінити артилерію. Главком (тодішній) і Верховний головнокомандувач кожен по-своєму визнав, що недооцінював роль дронів. В.Залужний прямо написав це у своїй черговий статті (звідки в нього на це час?), а В.Зеленський у якості такого визнання створив у ЗСУ Сили безпілотних систем. Які треба було створили ще на початку минулого року, щоб оператори дронів — висококваліфіковані кадри — не гинули з автоматами замість пультів керування у руках під час штурмів ворожий окопів.
Але дронів знов таки потрібно багато і ще на вчора. Хоча б той мільйон до кінця 2024-го, який пообіцяв президент. Пішов другий місяць року, але у виробництві дронів нічого принципового не змінюється. Нема нових великих контрактів. Нема спрощення процедур, пов’язаних з виробництвом (у закупівлі дронів навіть суттєве погіршення). Нема структури, яка координує і виробництво, і використання дронів і знає відповідні потреби ЗСУ.
А ще й на додачу зміни у керівництві ЗСУ… Добре, хоч призначають не Безуглу…
-
Відставка Залужного і призначення Сирського: перші реакції українських військових
Перша доба після заміни командувача українського війська видалась бурхливою. У соцмережах українці емоційно реагують на зняття Залужного: переважно постять йому подяки – вислів «Дякую, пане генерале» став чи на найпоширенішим у стрічках. Паралельно люди висловлюють тривогу і щодо самої заміни командувача посеред війни і, власне, особистістю генерала Сирського. Найбільше стосовно Сирського згадують його репутацію «генерала, що не рахується з втратами». Проте є й ті, хто вважає, що українці даремно створили собі кумира з Залужного та даремно приписують Сирському усю роль у невдалих операціях (згадану репутацію він отримав головно після Бахмутської операції, керуючи ОСУВ «Хортиця»; але також дехто з військових каже подібне і стосовно Дебальцева 2015-го).
Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) зібрало перші відгуки українських військових про цю кадрову зміну.
Ірина, піхотинець:
– За Залужного була впевненість у тому, що рішення ухвалюються фахові, виходячи з воєнної, а не політичної доцільності. Зараз такої впевненості немає. Справа не лише у тому, що генералу Сирському довіряють менше військових, ніж генералу Залужному. Справа у тому, що звільненню Залужного передувала кампанія з дискредитації головнокомандувача та ЗСУ.
Військових звинувачували у невдалому контрнаступі, хоч не ми його анонсували. Військових звинувачували у провалі мобілізації, хоча за мобілізацію відповідає не головком, а верховний головнокомандувач (президент Володимир Зеленський – ред.). Військових звинувачували у тому, що в армії багато «совка», хоча то не наша справа міняти закони і підзаконні акти, а справа Міноборони і депутатів.
“Є сумніви, що рішення про заміну зважене, логічне і виправдане. А якщо це чиясь помилка чи забаганка, ми заплатимо за неї життям”Незрозуміло, що не так робив Залужний, нащо було поливати брудом його і усю армію, чим у цій ситуації може зарадити Сирський. Відповідно, є сумніви, що рішення про заміну зважене, логічне і виправдане. А якщо це чиясь помилка чи забаганка, ми заплатимо за неї своїм життям.
Стас, Десантно-штурмові війська:
– Особисто я проти відставки генерала Залужного. Він той, хто прийняв цю війну, зупинив наступ п***рів, і на деяких напрямках ініціатива перейшла до ЗСУ! Зрозуміло, що це заслуга не тільки його, а всіх ЗСУ, але це стало можливим саме під його керівництвом. Якби був Залужний у 2014-му, ми б не втратили Крим.
Андрій, Десантно-штурмові війська:
– Рішення насамперед політичне, а не військове. Для цивільних Залужний – батько нації, а для звичайного солдата, який не вилазить з колеса армійського життя два роки – звичайний генерал, який гарно і правильно говорить, але діє в системі координат «радянських» генералів.
“Підняла голову вся статутна «радянщина», повернулась паперова армія, армійське кріпацтво – без права переведення і ефективності на посаді”Серед військовослужбовців у підвалах Оріхова, лісах Кремінної, околицях Куп’янська заміна головнокомандувача – звичайна подія. Тим більше, після проваленого 2023 року. І я не про невдалий контрнаступ. Солдати, сержанти, офіцери хотіли змін всередині ЗСУ. Натомість підняла голову вся статутна «радянщина», повернулась паперова армія, сумнівні схеми наживання, провал у плануваннях операції на рівні відділення-взвод, недбале ставлення до професійних якостей особового складу, армійське кріпацтво – без права переведення і ефективності на посаді.
Ми програли 2023 рік. Насамперед, людьми. Цінними добровольцями, яких уже не буде в такій кількості, як це було у 2022 році. Ми витратили час на створення резервів і не думали про лінію оборони. Що вже казати про укомплектування бригад і розширення посад, що сприяли б ефективності та боєздатності.
Нинішній генеральський пласт в ЗСУ – це не воєнний сучасний менеджмент. На жаль. Новий головнокомандувач Сирський – не виключення. Ми тупцюємо на місці ціною втрат найкращих людей цієї країни.
Богдан, військовослужбовець Сухопутних військ:
– Єдине, що я можу сказати: я та мої колеги, які свідомо йшли у лави ЗСУ – продовжують виконувати свої посадові обов’язки. Наша справа – знищення противника, захист держави, суверенітету та народу України. Ніщо не змінить цього.
Андрій, учасник оборони Бахмута:
– Не так болить відставка Залужного, як призначення Сирського. Генерал, який сповідує радянську школу. Командувач, якого звинувачують в безглуздій провальній обороні Соледара і Бахмута, а зараз Авдіївки… Для якого життя солдата абсолютно неважливе. Який не факт, що розуміє хоч якусь стратегію, крім – «треба втримати за будь-яку ціну».
Олексій, артилерист:
– Ставлення до відставки Залужного як моє особисто, так і у нашому артилерійському підрозділі украй негативне. Під командуванням генерала Залужного Збройні сили зупинили російський наступ під Києвом, деокупували Київщину та Чернігівщину, хоча і змушені були залишити Херсон, але повернули його. Звільнили Харківщину, не дали захопити Донецьку та Запорізьку області повністю. І це при тому, що за усіма видами озброєння та кількістю боєприпасів ворог мав перевагу у десятки разів.
“Ставлення до відставки Залужного як моє особисто, так і у нашому артилерійському підрозділі украй негативне”Можу судити по своєму дивізіону: на нашому напрямку на 1-2 випущені нами снаряди припадало мінімум 10 ворожих (суттєва перевага ворога). Також у них перевага за безпілотними літальними апаратами – літають десятки «Орланів» та «Ланцетів», наші ж БПЛА глушать РЕБами. ЗСУ відчувають нестачу зброї, боєприпасів, людей.
В законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чітко визначено, що за мобілізацію в країні, перш за все, відповідають президент, прем’єр-міністр, міністерства та центральні органи влади, а також органи місцевого самоврядування. Військові також відповідають, але вони на останніх ролях, скажімо так. Президент та його посіпаки (деякі з російськими зв’язками) провалили мобілізацію в той час, як країна захлиналася від крові та потребувала військового ресурсу.
Свою провину Зеленський спробував перекласти на Залужного. Причини того, що президент звільнив генерала, мені зрозумілі: перша і найголовніша – російський слід. Росіяни не змогли захопити нас ззовні, вирішили ослабити країну зсередини. І друга причина – Зеленський хоче бути номером один у світі! Бути героєм! Хоча до жодної військової операції він не має стосунку. Я вважаю, що це найголовніша помилка Зеленського, яка коштуватиме йому довіри народу. А ще, на жаль, може коштувати тисяч загиблих військових та нових втрат території.
“Я вважаю, що це найголовніша помилка Зеленського, яка коштуватиме йому довіри народу”Думаю, що військовослужбовці Зеленському це не пробачать, як би він не їздив по Авдіївці та інших гарячих точках і скільки б орденів-медалей не роздав. У Києві багато зрадників сидить, які були б раді вчинити, як українець Іван Ніс у 1708 році. Цей прилуцький козацький старшина, який захищав оточений Батурин, послав гонця до Меншикова та запропонував провести ворожих вояків через таємний хід Батуринської фортеці. І, після згоди Меншикова, так і зробив. Тоді ка***пи спалили Батурин і знищили усе живе.
Ще один негатив для України – впаде до президента (читай України) довіра західних партнерів, бо Зеленський чітко дав зрозуміти світу, що навіть в умовах жорстокої та кровопролитної війни із чисельно та якісно переважаючим противником, особисті інтереси для нього важливіші.
Розвідник, південний напрямок:
“Якщо новий дасть те, чого не зміг Залужний, то буде ок, а як ні – то «я хз», що то має бути”– Залужний – крутий генерал, служив з пацанами деякими в аеропорту Донецькому (моїми знайомими), чоловік втомився, то точно. Щодо заміни його на Сирського – тут коментарів не надам, бо до ладу нічого гарного чи поганого не чув. Якщо новий дасть те, чого не зміг Залужний, то буде ок, а як ні – то я «хз», що то має бути.
Розвідник, південний напрямок:
– Чи я за те, що його заміняють – однозначно не скажу, що проти, оскільки не знаю всіх причин. Але хотів би, щоб він лишався далі.
Сержант ЗСУ, просить не називати імені:
– Найбільшою проблемою в армії залишається «скотське» ставлення до людей з боку командирів. Залужний – був людяний. Сирський – якраз уособлює оте «скотське» ставлення до підлеглих, зняв щонайменше одного командира бригади з криками: «Што, людішек пожалєл?!» Нас, військових, чекають шалені втрати без жодного результату. І є ризик, що військові просто фізично закінчаться, й фронт зазнає краху.
Микола, військовослужбовець Сухопутних військ:
– Погано. Багато наших людей загинуло через нього (Сирського – ред.). Він просто всіх пустить на м’ясо.
Олег, військовослужбовець механізованої бригади:
– Тепер точно доведеться служити всім. Бо з його «м’ясними штурмами» ми тут скоро закінчимося.
Валентин, військовослужбовець Сухопутних військ:
– Від зміни особистості на посаді головкома виробництво озброєння та боєкомплекту не збільшиться. Не персона на посаді відіграє роль, а системна робота тилу, яка у нас слабка. Тому моє ставлення нейтральне. Але знецінювати роль Валерія Федоровича на початковому етапі – злочин проти совісті.
Олексій, офіцер ЗСУ:
“Вірогідно, влада не вміє керуватись інтересами держави, а майже тільки виключно своїми власними”– Вважаю, що це політичний крок, щоб прибрати фігуру з максимальним і зростаючим рейтингом. Вірогідно, влада не вміє керуватись інтересами держави, а майже тільки виключно своїми власними. Як зміниться і чи зміниться ситуація на фронті від цієї заміни – покаже тільки час.
Костянтин, війська РХБ (радіаційний, хімічний та біологічний захист)
– Якщо говорити саме про мобілізованих, то здебільшого вони мало що думають про відставку, бо зараз у них є більш нагальна проблема. Влада намагається протягнути закон, у якому знову немає чіткого терміну служби (йдеться про нову версію закону про мобілізацію – ред.) І слова про 36 місяців нівелюються формулюванням, в яке їх вставлено.
“Мало того, що в найкращому випадку мотати ще рік, так ще й (зокрема, і з подачі Залужного) навіть після 36 місяців можуть ще не відпускати, скільки захоче ставка”Тобто мало того, що досі не демобілізують навіть тих, хто 2 роки відмотав, мало того, що в найкращому випадку їм мотати ще цілий рік, так ще й (зокрема, і з подачі Залужного) навіть людожерські 36 місяців вони написали так, що після них фактично можуть ще не відпускати, скільки захоче Ставка. Тому першочергова увага зараз на тому, щоб до другого читання законопроєкт дійшов якщо навіть і з 36-ма місяцями, то без додаткових обмовок і умов.
Навіть ті, хто прийшов добровольцями, і навіть приїхав для цього з-за кордону, в шоці від того, що так довго тримають і не думають відпускати. А якусь думку про відставку можна буде скласти лише після того, як побачимо наступника у дії.
Дмитро, солдат ЗСУ
– Залужний, безперечно, є ключовою постаттю нашої війни проти росіян. Це героїчний головнокомандувач, який увійшов в історію як генерал, який зупинив навалу другої у світі армії, зруйнувавши всі плани навіженого кремлівського діда з окупації нашої держави.
“Залужний, безперечно, героїчний головнокомандувач, який увійшов в історію, і безумовно, мені шкода. Але частиною цього шляху є і генерал Сирський”Безумовно, мені шкода. Але частиною цього шляху, на якому ми досі перебуваємо, є і генерал Сирський.
Для мене нічого не змінилося з 24 лютого, коли люди стояли чергами до ТЦК та йшли в Сухопутні війська обороняти столицю та бити ворога на північному напрямку, де командувачем був саме Сирський.
Тому що прізвища були другорядні. Першочерговим було і є зовсім інше. Всі працювали заради успіху на фронті та перемоги, раділи успіхам та провалам росіян. А щойно загрозу трохи відігнали, то деякі змінили вдячність та віру в Збройні сили на експертну думку та критику.
Хоча це логічно, що за відставкою головкома на його місце рухається найбільш досвідчений генерал, який командує найбільш залученим у війні родом військ.
-
Майдану не буде, але… Які ризики створює звільнення Залужного
“Залужний звільнений. Найбільша помилка з часів повномасштабного вторгнення зроблена. Удар по стійкості нанесено. Власними руками”. Думка.
На жаль, саме таким був рецепт поразки України в усіх попередніх війнах з Росією. На жаль, саме так поводились українські очільники 100-ліття тому. І ключове тут не чиїсь політичні амбіції, бо це власне персональна проблема, а ризики, які створюються для держави. Для стійкості країни під час війни за виживання. Коли, здавалось б, будь-які політичні ревнощі і амбіції мають відходити на другий план. Принаймні для відповідальних державних діячів.
І, звісно, ніякого Майдану зараз не буде. Бо Майдан творять громадяни, а відповідальні громадяни розуміють, що будь-яка смута неприпустима під час війни. І звісно ми не можемо дозволити собі військову хунту. Проте звільнення Залужного створює ряд ризиків, які будуть впливати на країну в середньостроковій і довгостроковій перспективі. Бо під час тривалої війни, на тлі втоми, важливо, щоб армія мала на чолі очільника, якому довіряє. І таким був Залужний. Бо попереду багато складних місяців, коли нас чекає кропітка робота і багато втрат, і не буде див. Буде багато рішень, які будуть викликати сумніви. І треба, щоб через всю війну армія пройшла із високим рівнем довіри до тих, хто ці рішення приймає.
І в цей момент не дуже розумно звільняти людину із довірою і брати всю відповідальність на тлі підірваної довіри до себе. Відповідальність за поразки, бо суспільство чекає на беззастережну перемогу і будь-який результат, що може буде досягнуто, буде сприйнято як недостатній. За компроміси, бо всі війни закінчуються домовленостями, навіть якщо вони не укладаються прямо між ворогуючими сторонами. І все через політичні ревнощі. Власне, якщо країна втримається, якщо це не підірве спроможність України тримати удар, то такий крок точно робить Залужного фаворитом будь-яких наступних президентських виборів. Тим більше, що це вже створює образ мученика, який так полюбляють українці.
Це емоційне, а не раціональне рішення. Емоційне рішення, яке країна не може собі дозволити. В результаті, це не тільки несе ризики для країни, але й деструктивно по відношенню до політичного майбутнього Зеленського. Нівелюючи все те важливе, що було зроблено особисто Зеленським в перший рік війни.
І так, Зеленський має юридично право звільняти Залужного. І він цим правом скористався. Але окрім легальності є ще поняття легітимності. Чи є таке рішення легітимним в очах суспільства? Особливо тоді, коли відомо, що це рішення стало результатом не професійний суперечок, а політичних ревнощів? Питання риторичне. І так, конфлікти між Зеленським і Залужним створювали занадто токсичну атмосферу і не сприяли ефективній роботі Збройних сил. Але завжди було два виходи. Не тільки поганий, який було обрано. Але й дорослий. Коли люди наступають на горло своїм бажанням і емоціям. Беруть себе в руки. І до кінця війни працюють. Стримуючи емоції. На жаль, в цій кімнаті не знайшлося достатньо дорослих людей. На жаль, розумне рішення не було прийнято.
І так, якби я був російським агентом впливу, то за останні кілька місяців мені вдалося б майже неможливе. Одночасно викликати протистояння влади з журналістами, бізнесом, а тепер і з військовими. Не вистачає тільки політичних репресій. Атака на журналістів, атака на бізнес, звільнення військового з найбільшим кредитом довіри. І це на тлі втоми суспільства і необхідності збереження підтримки наших західних партнерів. Бінго.
Коли в кінці 2023 року суспільство потрапило у психологічну яму, були побоювання, що люди почнуть робити щось, що буде шкодити державі. Суспільство витримало. Суспільство проявило зрілість. Але виявилось, що хвилюватись треба було не про суспільство.
Від звільнення Залужного хтось виграє. Його ім’я Володимир. Але не Зеленський.
Сьогодні ми всі в Україні програли. Виграв тільки Путін.
-
“Залужний пішов, “м’ясник” прийшов”? За що західні ЗМІ хвалять і критикують Сирського
Провідні світові видання у статтях про відставку Валерія Залужного і рішення президента Зеленського призначити на посаду головнокомандувача Олександра Сирського згадують не лише операції, якими – переважно успішно – керував генерал, але й прізвиська, яка він отримав впродовж своєї кар’єри.Планування і дисципліна
Washington Post пише, що генерал Олександр Сирський перебирає командування у складний час – війна входить у свій третій рік, українське військо знову стикнулося із нестачею боєприпасів і людей, а Київ має проблеми із залученням допомоги Заходу.
Те, що президент Зеленський обрав генерала Сирського новим Головнокомандувачем не є несподіванкою, вважає американське видання, – мало хто із військового керівництва країни має такий досвід, щоб стати наступником надзвичайно популярного Валерія Залужного. І те, що попри свою популярність, він намагався триматися в тіні, дозволяючи президенту одноосібно з’являтися “у світлі софітів”, не запобігло його відставці.
WP нагадує, що ще від 2014, коли Росія анексувала Крим, Сирський керував військами на сході України. І вже тоді стали відомі його скрупульозне планування та залізна дисципліна.
Водночас, нагадує WP, саме генерал Сирський стоїть за кількома великими успіхами України у цій війні. Наприклад, на тлі того, що багато хто в Україні відкидав попередження Заходу про підготовку Росії до війни, йому вдалося організувати успішну оборону Києва у перші дні російського вторгнення. За це він отримав звання Героя України.
На рахунку Сирського й успішний контрнаступ на Харківщині у вересні 2022, коли вдалося повернути окуповані росіянами Куп’янськ та Ізюм.
Але він також керував боями під Бахмутом – найдовшою та найкривавішою операцією, у якій українська сторона зазнала найбільших втрат.
Але тактика стримування росіян у незначній з міркувань стратегії точці дозволила виснажити російські сили і запобігти їхньому наступу на більш важливих напрямках.
Великі зміни в найскладніший час
Про те, що заміна у найвищому військовому керівництві України відбулася у найскладніший з початку війни час, пише і Wall Street Journal.
Усунення Залужного, надзвичайно популярного як серед цивільних, так і військових, відбулося тоді, коли країна стикнулася із зростаючими викликами на полі бою – нестачею людей та боєприпасів, а схвалення додаткової допомоги в США заблоковано в Конгресі, нагадує видання.
Цей крок, пише WSJ, несе значні ризики для українського президента, адже, за опитуваннями, Залужному довіряють найбільше українців, і він міг би скласти успішну конкуренцію Зеленському, хоча генерал ніколи публічно не озвучував якісь політичні амбіції.
Радянський “барс”
Про оборону Києва, звільнення Харківщини та Бахмут пише і Reuters. Але там також нагадують, що генерал Сирський народився під російським Володимиром та вчився у Москві у Вищому загальновійськовому командному училищі, і живе в Україні лише з 1980-х.
Деякі військові аналітики, зазначає видання, вважають, що саме його навчання та перші роки кар’єри у радянській армії визначають його стратегію на полі бою і зараз.
З іншого боку, те, яким чином Сирський керував бойовими діями на сході України від 2014, принесло йому прізвисько “Сніжний барс”, додає Reuters. Сам генерал колись пояснював, що тоді українські війська застосовували тактику, дуже схожу на те, як полює цей звір – “дуже уважний, хитрий і сміливий”.
Згадуючи тривалі бої під Бахмутом, де з обох боків полягли тисячі солдатів, Reuters звертає увагу на реакцію Сирського, який пояснив, що український спротив там дозволив нейтралізувати групу Вагнера. Агенція також зазначає, що Москва очевидно сприймає його як реальну загрозу, про що можуть свідчити кілька замахів на нього.
Агенція також звертає увагу на принцип, який сам Сирський після вдалого контрнаступу 2022 називав “штучною перевагою” у бою, коли є дуже добре укріплені райони, і не дуже добре, і що уміння знайти шпаринку в обороні у правильний момент “і досі не втратило значення”.
“М’ясник” і “генерал 200”
New York Times згадує битву за Бахмут минулої зими з іншого ракурсу, зазначаючи, що коли вже було зрозуміло, що Україна програє цю битву, генерал Сирський наполягав, що рішення про захист Бахмута було правильним, бо росіяни втратили більше солдатів, ніж українці.
Проте коли Бахмут таки втратили, а в боях на нього полягли тисячі вояків, це не додало Сирському популярності серед рядових військових, а в армії за ним поширилося прізвисько “м’ясник”.
А Politico навіть виносить це прізвисько у заголовок свого матеріалу – “Залужний пішов, “м’ясник” прийшов”. Видання згадує успіх Сирського в обороні Києва та звільненні Харківщини, але зосереджується на Бахмуті, де генерал посилав вояків під вогонь “хвилю за хвилею” – “як у м’ясорубці”, але, врешті, вагнерівці захопили місто.
Саме через цей та інші подібні накази Сирський є вкрай непопулярним у військах, твердить видання, посилаючись на власні джерела, які анонімно розповіли Politico, що крім прізвиська “м’ясник”, генерала Сирського також називають “генерал 200”.
-
Зеленський звільнив Залужного. Повна історія конфлікту
50-літнього Валерія Залужного, який понад два роки обіймав посаду головнокомандувача збройних сил України, відправив у відставку президент Володимир Зеленський. Про це він заявив у спеціальному зверненні.За пів години до цього Зеленський зустрівся із Залужним і подякував йому за роботу.
А ввечері президент присвоїв Залужному звання Героя України.
Новим головкомом Зеленський призначив Олександра Сирського.
Суперечки між Зеленським та головкомом серйозно посилились ще в листопаді 2023 року, проте тоді відставки так і не сталось. 29 січня 2024 року Зеленський викликав Залужного та повідомив йому, що планує звільнити. Тоді указ президент так і не підписав, але це сталось 8 лютого.
Перед звільненням Залужний ще встиг опублікувати свою програмну колонку на CNN, в якій виклав бачення війни та план змін в армії на найближчі пів року.
Давній конфлікт
Розмови про відставку Залужного, який має більший рейтинг підтримки населення за президента, неабияк збурювали суспільство останніми місяцями. А українські та західні оглядачі писали про велику кризу довіри між військовим та політичним керівництвом України.
Залужний – кадровий військовий з понад 20-річною військовою кар’єрою. У липні 2021 року Володимир Зеленський призначив його головнокомандувачем ЗСУ.
“Це був не просто удар нижче пояса, це був нокаут”, – згадуватиме Залужний свої перші емоції від призначення в інтерв’ю Time.
Саме Залужний керував українським військом, коли в лютому 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення.
І хоча на адресу української влади часто звучала критика щодо того, що країна недостатньо готувалася до війни і, можливо, тому росіянам так стрімко вдалося дістатися Києва та окупувати південний схід України, експерти та можновладці визнають, що багато в чому те, що держава втрималася в перші місяці – заслуга Залужного.
Мовляв, саме він подбав про таємну передислокацію української авіації, засобів ППО, не дозволивши їх знищити. А також таємно готував план відбиття агресії.
Журнал New Yorker стверджує, що Залужний приховував військові приготування навіть від Володимира Зеленського і американських партнерів Києва.
Зеленському він нічого не казав нібито через побоювання, що той, не вірячи у можливість вторгнення, попросить його згорнути приготування. Американцям – бо ті могли розповісти про ці приготування Зеленському та іншим.
За майже два роки повномасштабної війни з Росією Залужний став популярним і в українському суспільстві, і на Заході.
Його високо оцінювали західні колеги, а в мережі охоче постили фотоколажі та меми із Залужним, віддаючи йому належне за перші видимі перемоги України – це поразка росіян під Києвом, потоплення російського крейсера “Москва”, звільнення Херсона і Харківської області восени 2022 року.
На цьому тлі почались розмови про перспективи Залужного як політика та ймовірного конкурента президента Володимира Зеленського.
За останній рік успіхи України на фронті фактично зникли – очікуваний контрнаступ, під час якого українська влада обіцяла звільнити якщо не Крим, то всю Херсонщину та Запорізьку область, не дав результатів.
Відставка була неминуча?
У листопаді 2023 року вийшла стаття та інтерв’ю Залужного в британському виданні The Economist, які викликали бурю і запустили процес, який зрештою призвів до звільнення.
У зверненні Залужний вперше визнав, що український наступ завершився без очікуваних успіхів, а розрахунок на те, що великі втрати виснажать росіян, був від початку помилковим.
Він поділився баченням, що країні слід зробити в технологічному плані, які помилки врахувати і що саме необхідно з боку західних партнерів.
Доля війни, зі слів Залужного, залежить від позиції та поставок Заходу, але багато чого, як можна прочитати між рядків, залежить і від політичного керівництва України.
Тоді одразу пішли чутки про можливу відставку Залужного і його конфлікт з президентом Зеленським, який мав інший погляд на перебіг війни.
Команда президента цю інформацію усіляко заперечувала, але конфлікт поглиблювався. Олії у вогонь додавало те, що соцопитування і надалі фіксували падіння рейтингу президента і стабільну підтримку Залужного.
Останнім видимим протистоянням Зеленського та Залужного був законопроєкт щодо посилення мобілізації. Президент не надто хотів брати на себе відповідальність за ці рішення і намагався перекласти її на військове керівництво.
Зрештою закон не ухвалили і його знову внесли на розгляд парламенту, а коли ухвалять – невідомо.
На рішення президента могла вплинути і ситуація з можливим збиттям ЗСУ російського літака Іл-76 біля Бєлгорода. За твердженням росіян, там могли бути українські полонені. Генштаб обтічно визнав, що збити літаки могли ЗСУ. Росія не надала доказів перебування полонених на борту.
На фоні чуток про неминуче звільнення 1 лютого американське видання CNN опублікувало колонку головкома, в якому той виклав своє бачення війни та змін у військах, а також розкритикував нездатність держави забезпечити мобілізацію та роботу оборонної промисловості.
Раніше політологи вказували, що звільнення Залужного буде великою політичною помилкою Зеленського і він своїми руками створить собі сильного політичного конкурента.
“Це була б найбільш фатальна помилка президента – спроба звільнити Залужного. Це найгірше, що можна зробити. Це автоматично зробить його головним конкурентом Зеленського”, – наполягав восени 2023 року політолог Володимир Фесенко.
За даними опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), проведеного наприкінці листопада-початку грудня 2023, українці найбільше вірили ЗСУ (96%), і ця довіра не змінилася впродовж ще одного року війни.
Президенту Володимиру Зеленському все ще довіряють більшість українців, але їх стало значно менше, – якщо у грудні 2022 голові держави довіряли 84%, то наприкінці 2023 – вже 62%.
Окремим питанням, яке соціологи ставили українцям у 2023 році, стала довіра до головнокомандувача Валерія Залужного. На другому році війни йому довіряли 88% українців. Одночасно йому та президенту Зеленському довіряють 59%.
Як сприйме відставку популярного головкома, “батька Залужного” українське суспільство? Вже згадане грудневе опитування КМІС показало, що 72% українців не підтримують заміну Залужного на іншого генерала (підтримують 2%).