Хрещатик

Позначка: закінчення війни

  • Зеленський прагне завершити війну до 2025 року – ЗМІ

    Зеленський прагне завершити війну до 2025 року – ЗМІ

    Україна готова до припинення вогню вздовж нинішньої лінії фронту, але без визнання втрати територій в обмін на гарантії безпеки з боку США та можливість входження до Європейського Союзу. Про це пише італійська газета Corriere della Sera.

    Президент Володимир Зеленський вдруге за місяць прибув до Італії, де планує зустрітися з прем’єркою Джорджією Мелоні. Він прийняв запрошення відвідати Рим увечері 9 жовтня, оскільки зустріч на рівні лідерів у Рамштайні не відбулася. Упродовж свого візиту Зеленський також зустрінеться з французьким президентом Еммануелем Макроном у Єлисейському палаці та відвідає Ватикан для зустрічі з Папою Франциском.

    Ця активність президента свідчить про його прагнення знайти рішення, яке забезпечить мир для України та захистить її від майбутніх агресій з боку Росії. Зеленський зазначив, що Україна має реальну можливість досягти миру та стабільності вже восени та взимку. Він підкреслив, що ситуація на фронті відкриває можливості для рішучих дій, щоб закінчити війну до 2025 року.

    Наразі українські сили мають чисельну перевагу на Донбасі, але ситуація навколо вторгнення в Курську область є складною. Це вторгнення, за словами аналітиків, мало на меті підняти бойовий дух та отримати підтримку союзників. Однак значні сили України опинилися в ізоляції на території Росії, що обмежує можливість допомоги на Донбасі.

    Зеленський намагається переконати європейців діяти на політичному рівні. Він знає, що не зможе офіційно відмовитися від окупованих територій, але готовий до припинення вогню вздовж поточної лінії, не визнаючи нових кордонів, в обмін на зобов’язання Заходу. Йдеться про гарантії безпеки, подібні до тих, які США надали Японії, Південній Кореї та Філіппінам.

    Проте ці зусилля ускладнюються тим, що Володимир Путін не задоволений вже захопленими територіями. Кремль прагне дестабілізувати Україну та політично контролювати її. Оборонний бюджет Росії продовжує зростати і, за прогнозами, досягне 130 мільярдів доларів у 2025 році. Дохід від експорту нафти у 2024 році перевищить показники, які були до війни. У ситуації, коли санкції не послаблюють російську військову машину, Путін не має причин для початку мирних переговорів.

  • В Україні планують побудувати 45 готелів до 2026 року

    В Україні планують побудувати 45 готелів до 2026 року

    Попри виклики, пов’язані з війною, Україна продовжує працювати над відновленням і розвитком туристичної інфраструктури. Згідно з даними дослідницької компанії Ribas Hotels Group, планується будівництво 45 нових готелів до 2026 року, що свідчить про намір країни зберегти і зміцнити свій туристичний потенціал.

    За кількістю готелів лідирують оператори Optima Hotels (64 готелі), Ribas Hotels Group (21) і Premier Hotels and Resorts (11). Серед іноземних мереж лідерами за масштабом присутності є Accor з дев’ятьма готелями і Radisson з п’ятьма.

    Середнє завантаження українських готелів у першій половині 2024 року становило 34-38%, а в окремих регіонах на заході країни (у Львівській, Івано-Франківській, Закарпатській областях) сягнуло 60-70%.

    За прогнозом аналітиків, після закінчення війни туристичний потік в Україні може зрости до 14,5 млн осіб. Таким чином, нинішній обсяг номерного фонду не зможе відповідати попиту.

    За даними Ribas Hotels Group, потенційна потреба в номерному фонді може становити +30-40% від нинішньої кількості.

  • Захід обговорює з українським урядом закінчення війни в обмін на вступ в НАТО – Financial Times

    Захід обговорює з українським урядом закінчення війни в обмін на вступ в НАТО – Financial Times

    Видання Financial Times з посиланням на джерела в дипломатичних колах стверджує, що західні країни зараз обговорюють з українською владою схему закінчення війни за принципом «території в обмін на НАТО».

    Тобто, війна закінчується без повернення Україні захоплених Росією територій, але водночас підконтрольна Києву частина України вступає в НАТО і на неї поширюються гарантії безпеки Альянсу. Але вони не поширюються на захоплені РФ землі, які, однак, юридично продовжують вважатися українською територією.

    Ідеться про «німецьку» модель, про яку раніше говорив (https://t.me/stranaua/171672) екс-генсек НАТО Столтенберг, що закликав закінчити війну по лінії фронту і прийняти до Альянсу тільки підконтрольну Києву частину України. Так само як під час холодної війни членом НАТО була тільки Західна Німеччина.

    «Західні дипломати і, дедалі частіше, українські чиновники приходять до думки, що значущі гарантії безпеки можуть стати основою для узгодженого врегулювання, в якому Росія зберігає де-факто, але не де-юре, контроль над усією або частиною української території, яку вона наразі займає. Ні Київ, ні його прихильники не пропонують визнати суверенітет Росії над п’ятою частиною території України. Те, що передбачається, – це негласне визнання того, що ці землі мають бути відновлені дипломатичними засобами в майбутньому. Навіть це, зі зрозумілих причин, є делікатним питанням для українців, особливо коли представляється як основа компромісу з Москвою. Поступитися землею для отримання членства в Нато може бути «єдиною грою в місті», як сказав нам західний дипломат, але для українців це залишається табу, принаймні на публіці.

    Ідея також набирає обертів в офіційних колах.

    «Я не думаю, що повне відновлення контролю над усією територією є обов’язковою умовою», – сказав Петр Павел, президент Чехії та колишній генерал Нато, газеті Novinky a Právo.

    «Якщо є демаркація, навіть адміністративний кордон, то ми можемо розглядати [це] як тимчасове і прийняти Україну до складу НАО на території, яку вона контролюватиме на той час», – сказав Павел.

    Як вважає американський історик холодної війни Мері Саротт, Україна має визначити оборонний військовий кордон, що обороняється, погодитися постійно не розмежовувати війська або ядерну зброю на своїй території, якщо тільки вона не погрожує нападом, і відмовитися від застосування сили за межами цього кордону, окрім як з метою самооборони (тобто, не намагатися військовим шляхом повернути захоплені РФ території – Ред.)», – пише видання.

    При цьому Financial Times визнає, що ця ідея («НАТО в обмін на території») має труднощі в реалізації. Як через позицію Росії (яка категорично проти членства України в Альянсі), так і через відсутність чіткого розуміння, чи готові на це йти США та інші країни НАТО.

    «Існує також велике питання про те, чи будуть США, не кажучи вже про своїх європейських союзників, готові взяти на себе зобов’язання, необхідні для захисту України всередині Альянсу. Адміністрація Байдена досі відмовлялася зрушити з місця питання про прискорене членство Києва. Чи буде президент Камала Гарріс ставитися до цього по-іншому? Чи може Дональд Трамп уявити собі західнонімецьку модель як частину його запропонованої «угоди» щодо припинення війни? Чи може Зеленський продати це своєму народу?», – ставить запитання Financial Times.

  • Українська влада хоче скористатися вікном можливостей, що закривається

    Українська влада хоче скористатися вікном можливостей, що закривається

    Наступного тижня український президент Володимир Зеленський здійснить важливий закордонний візит, на який покладаються великі надії. Зеленський планує відвідати Генеральну асамблею ООН, провести зустріч з президентом Джо Байденом та його ймовірною наступницею, віцепрезиденткою Камалою Гарріс. Очікується також зустріч із Дональдом Трампом.

    Українська делегація представиться з новою версією мирного плану, відомого на Банковій як “План перемоги”. Цей документ вже направлений до Вашингтона для ознайомлення. Зеленський підкреслив, що прагне обговорити план із Байденом, але чекав на успіхи українських військових в Курській області.

    Білий дім заявив, що лідери обговорять стан війни між Росією та Україною, включаючи стратегічне планування та підтримку США в захисті від агресії. Президент і віцепрезидентка знову підтвердять свою відданість Україні.

    Ці обговорення відбуваються на фоні активної передвиборчої кампанії в США, де українська тема стає ключовою для Трампа і Гарріс. Генеральна асамблея розпочинається 24 вересня, з виступами Байдена і Зеленського, та важливими двосторонніми переговорами.

    Очолить делегацію новопризначений міністр закордонних справ Андрій Сибіга, а заступником буде постійний представник України при ООН Сергій Кислиця. До складу увійдуть також Генпрокурор Андрій Костін, віцепрем’єрка Ольга Стефанішина та інші ключові фігури.

    Деталі “Плану перемоги” залишаються під завісою таємниці, але відомо, що він включає чотири основні пункти, плюс один для післявоєнного часу. Зеленський зазначив, що план стосується безпеки, геополітичного місця України та військової підтримки. Одним із ключових питань є дозвіл на удари по російській території, що залежить від підтримки США.

    Конкуренція мирних ініціатив

    Водночас в Україні з’являються альтернативні “мирні плани”, зокрема китайсько-бразильський варіант, який викликав різку реакцію Зеленського. Він назвав цей план деструктивним і таким, що погоджений із Кремлем. Також з’явилися чутки про мирний план від німецького канцлера Олафа Шольца, який передбачає можливі територіальні поступки.

    Зеленський підкреслив, що мета українського плану — не лише посилити Україну, а й змусити агресора зрозуміти, що війна веде до безвиходу. Водночас він попередив про ризики, якщо дипломатичний діалог із Москвою не відновиться.

    Плани до кінця року

    Зараз українська влада прагне прискорити реалізацію “Плану перемоги” до кінця року, щоб уникнути подальшої дестабілізації. Водночас слід зазначити, що результати візиту Зеленського до США можуть суттєво вплинути на розвиток ситуації в Україні.

    З таким фоном, візит президента до Нью-Йорка матиме вирішальне значення для подальших дій як України, так і її міжнародних партнерів.

  • Наступний тиждень може визначити хід війни в Україні – Зеленський

    Наступний тиждень може визначити хід війни в Україні – Зеленський

    Президент України Володимир Зеленський у своєму вечірньому зверненні підкреслив, що наступний тиждень може стати критично важливим для подальшого розвитку війни в Україні, зокрема для її можливого закінчення. Він наголосив на необхідності рішучих дій з боку західних партнерів, щоб зупинити російську агресію і відновити безпеку в регіоні.

    “Наступний тиждень може стати багато в чому визначальним для того, щоб зупинити російський терор. Щоб це сталося, рішучість наших партнерів має відповідати сміливості українців,” – зазначив Зеленський.

    Він також підкреслив, що питання про те, коли закінчиться війна, залежить від того, “коли рішучість партнерів не відставатиме від того, що ми можемо робити для нашого захисту та перемоги”.

    Візит до США та важливі зустрічі

    Очікується, що наступного тижня Володимир Зеленський відвідає США, де візьме участь у Генеральній Асамблеї ООН. У рамках цього візиту президент України зустрінеться з американським президентом Джо Байденом, віце-президентом Камалою Гарріс, а також з Дональдом Трампом, яким презентує план перемоги для України.

    Крім того, Зеленський планує провести зустріч з канцлером Німеччини Олафом Шольцом та іншими ключовими партнерами. Цей візит є важливим кроком у зміцненні міжнародної підтримки України, що є критично важливим для подальшого протистояння російській агресії.

    Заклик до дій

    Президент закликав міжнародних партнерів продемонструвати сміливість та рішучість у підтримці України, що є ключовим для досягнення стабільності та миру в регіоні. За словами Зеленського, майбутнє України залежить від спільних зусиль у боротьбі з агресором, і наступний тиждень може стати вирішальним етапом у цьому процесі.

  • Зеленський закликав Захід діяти для завершення війни в Україні цієї осені

    Зеленський закликав Захід діяти для завершення війни в Україні цієї осені

    Президент України Володимир Зеленський закликав західні країни вжити термінових заходів для завершення війни в Україні до кінця осені 2024 року. Виступаючи на засіданні у рамках міжнародної платформи “Рамштайн”, Зеленський наголосив на важливості завершення російської агресії, яка триває вже понад півтора року.

    “Давайте зробимо так, щоб ця осінь стала часом, коли скінчиться російська агресія. Таким чином, відновимо надійний міжнародний порядок безпеки. Ми повинні зробити це”, – підкреслив Зеленський. Цей заклик став важливою частиною стратегічної позиції України на міжнародній арені, оскільки президент вимагає активізації зусиль для досягнення миру.

    Раніше, на початку серпня, Зеленський висловив намір провести другий саміт миру цієї осені, на який планується запросити представників Російської Федерації. Президент вважає, що осінь вже близько, але ще є достатньо часу для підготовки саміту та залучення більшості країн світу.

    Київ готує план дій для завершення війни, який має стати основою переговорів на саміті. Цей план включає як політичні, так і практичні аспекти, спрямовані на забезпечення тривалого миру та стабільності в регіоні.

  • До зими 2024 року може скінчитися активна фаза війни

    До зими 2024 року може скінчитися активна фаза війни

    Волонтер і громадський діяч Геннадій Друзенко висловив упевненість, що активна фаза війни в Україні може завершитися до зими 2024 року. Проте, за його словами, цей період стане лише початком нових викликів, перед якими постане країна. Він окреслює три можливих сценарії розвитку подій, які можуть кардинально вплинути на майбутнє України.

    Вже не раз доводилося писати, що цієї зими я очікую затухання війни. Бо сторонам просто не буде КИМ воювати у таких масштабах. Попри патріотичне піднесення та безугавну пропаганду з обох боків, охочих вбивати і вмирати за батьківщину залишається все менше. Мобілізаційний ресурс стає дедалі неякіснішим. А політичної волі оголошувати загальну мобілізацію в Росії чи понижати її вік бодай до 20 років в Україні просто немає. Бо майже всі, хто хотів чи бодай був не проти воювати, вже на фронті, а багатомільйонні армії вболівальників із обох боків воліють нищити ворога in absentia, тобто заочно. До того ж сам етос війни як екзистенційної (мовляв, виживе тільки один) давно і непоправно підірвано.

    Українці дедалі більше переконуються, що війна триває вже не за українську державність як таку, а за її кордони. І головне, хто і як буде бенефіціаром України в цих (нових) кордонах. А це стимулює найбільш кмітливих та ресурсних вже зараз думати та інвестувати ресурси не в захист країни, а в потрапляння у команду (майбутніх) бенефіціарів. Ну і другий фронт, на якому українська влада веде безкомпромісну війну з українськими громадянами та українським бізнесом, вже став набагато ближчим і відчутнішим для більшості українців, аніж фронт, на якому ми б’ємося з ордою…

    Росіяни теж далекі від відчуття екзистенційної загрози від українського наступу, а отже і мотивації рятувати Росію за будь-яку ціну. Попри несамовиту пропаганду, Курська офензива лише підтвердила здогадки багатьох громадян РФ: це не їхня війна. “Хохли” — це нацисти тільки у хворій уяві Путіна, бути під ними не страшно і головне, аби лінія фронту не затрималась надовго на твоїй “малій батьківщині”. А отже, мобілізувати “страну огромную” як у 1611-1612, 1917-1920 чи 1941-1945 роках не вийде. Залишається воювати найманцями та контрактниками, але за такої інтенсивності їхньої утилізації в Україні, їх дуже скоро просто не буде де брати. І розмір “підйомних” ніяк не впливатиме на критичний дефіцит живої сили.

    Тому і “Курську офензиву”, і Покровський наступ я розглядаю як останні козирі сторін перед тим, як війна почне взимку пробуксовувати і поступово затухати. От тільки ставки нерівні. Росіяни задекларували, що прагнуть анексувати український Донбас назавжди та навіть записали це у власній конституції, а от що нам робити з тисячами квадратних кілометрів КНР, якщо ми й надалі декларуємо відданість статуту ООН та міжнародно визнаним кордонам, незрозуміло. Я б на місці Путіна загалом би чинив суто символічний спротив українцям на “одвічній” території РФ: що більше українських сил та засобів втягнуться в Росію, то легше буде росіянам завойовувати Донбас. Як говорив Наполеон, багнети добрі на будь-які цілі, от тільки сидіти на них незручно. Що більше “ісконно російських” (дотованих) територій опиниться під контролем України, то важчий тягар ляже на нашу державу щодо їхнього утримання. Нагадаю, що вся Курщина — це трохи менше за 0,18% російської території…

    Отже, за моїм прогнозом війна у шанцях взимку почне суттєво знижувати оберти. Можливо, певний час сторони компенсуватимуть це певним аналогом “війни міст” часів ірано-іракської війни. Тобто замість захоплення квадратних кілометрів зосередяться на знищенні критичної інфраструктури один одного. Бо для цього потрібно набагато менше людей. Але й у цій війні на знищення ворожої інфраструктури, боюсь, Захід і Китай попіклуються, аби вона чимшвидше пішла на спад, не спричиняючи шоків на глобальних ринках та техногенних катастроф, відчутних далеко за межами України та Росії.

    І тоді, коли лінії фронту стабілізуються і стануть тимчасовими, ніким не визнаними, але більш-менш тривкими кордонами повоєнної України, сама внутрішня логіка війни за незалежність поставить нас перед засадничим вибором. Бо народ радше відчує, аніж усвідомить, що причиною цієї руйнівної війни та жахливих жертв, які вона принесла на українську землю, є не тільки схиблений на фантомних імперських болях “кремлівський дід” (хоча насамперед саме він), але й слабкість та неефективність української держави, яка здавалася не тільки Путіну легкою жертвою для російського ведмедя. Отже, неймовірним напруженням сил та великою ціною державність збережено. Її фактичні кордони визначені не в Москві або в Ялті, а на полі бою — там де між нами і ворогом встановився динамічний баланс сил. Як, до речі, майже завжди бувало в реальній, а не вигаданій історії. Після цього перед українцями постане питання, чим наповнити нашу незалежність, аби зробити її тривкою? І аби вона гарантувала не тільки захист окремої ідентичності, але й також — безпеку, розвиток, заможність та самореалізацію для своїх громадян.

    І тут у нас буде два з половиною шляхи.

    Перший. Як американці, французи, італійці, індійці, відстоявши незалежність, сісти й домовитися про нові правила гри у повоєнній Україні. Скликати свій Конституційний конвент. Відмовитись від невластивих Європі функцій президента як наріжного каменя та гаранта української державності. Створити більш збалансовану систему стримувань та противаг. Піти на складні компроміси. Збалансувати різні гілки та рівні влади. Залишити достатньо автономного простору для особистості та захистити його ефективними судами. Змусити врешті-решт наше природне его запрацювати на загальне благо.

    Другий шлях, імовірніший за перший. Знайти й повірити в чергового месію. Тим паче, що війна створила та продовжує творити цілий пантеон новітніх героїв. “Батьківська фантазія”, як називав її мій вчитель Девід Вільямс, глибоко укорінена в природі людини. Більшість не любить брати на себе відповідальність і nolens volens шукає собі “батька”, якому готова делегувати тягар вибору, відповідальності та свободи. Так у нас може зʼявитися на Банковій поміркований “месія” Валерій Залужний або менш помірковані та більш пасіонарні українські “каудільйо”. В такому разі шанс на радикальні реформи, яких вкрай потребує Україна, є. Врешті-решт, і Ататюрк, і Чан Кайші, і Пак Чон Хі були великими модернізаторами, які привели свої країни з третього світу в перший. На жаль, негативних прикладів латиноамериканських та африканських диктаторів у погонах, які завели свої країни на манівці цивілізації, набагато більше. Не певен, що нам поталанить з новоявленим “провідником”, як азійським тиграм, а не навпаки.

    Ну і остання опція — нічого радикально не змінювати після перемоги. Пустити країну самопливом. Дерибанити між наближеними до влади решти її багатств. Канючити міжнародну допомогу. Вести нескінчені перемовини з ЄС. Списувати всі факапи на підступних москалів. Годувати народ ідентичністю замість розвитку і добробуту. Пишатися героями визвольних змагань, особливо полеглими (так безпечніше), і таврувати усіх критиків режиму “агентами Кремля”. І десятиліттями догнивати зсередини. Прикладів безліч.

    На жаль, вірогідність наведених опцій зростає від першої до третьої у геометричній прогресії. Бо воювати ми, схоже, навчилися, а домовлятися про спільне майбутнє — досі ні. Але вибір досі за нами…

    Геннадій Друзенко
    Волонтер, полiтичний аналiтик
  • Війна закінчиться, але попереду нові випробування – Буданов

    Війна закінчиться, але попереду нові випробування – Буданов

    Головний розвідник України Кирило Буданов, виступаючи перед випускниками Київської школи економіки, підкреслив важливість подій, що відбуваються в Україні. Він наголосив, що саме зараз вирішуються питання, які матимуть визначальні наслідки для історії нашої держави та всього людства.

    Буданов зазначив, що війна неодмінно закінчиться, адже це природний процес. Проте після цього перед українцями постануть нові, не менш важливі завдання. За його словами, нове покоління українців повинне допомогти світу знайти відповіді на ці ключові питання.

    «Війна точно закінчиться, це закономірний процес. А тоді перед нами постануть інші задачі, не менш важливі і не менш складні. Так завжди буває, коли нація вирішує йти власним непротореним шляхом. Вважаю, це нормально. Будь-який рух вперед зустрічає опір. Тож коли ви відчуваєте опір, коли вам складно, значить ви все робите правильно», – звернувся до випускників Буданов.

    Він також висловив вдячність за присудження йому почесного звання Київської школи економіки за його внесок у розвиток української державності, захист української нації та стратегічну співпрацю з освітніми та науковими інституціями.

    Крім того, Буданов зазначив, що відновлення втраченого під час війни професійного людського ресурсу Росії займе багато років.

  • Погляд українців та світового суспільства на війну в Україні та її закінчення

    Погляд українців та світового суспільства на війну в Україні та її закінчення

    На думку експертів Європейської ради з міжнародних відносин, погляди на війну серед жителів України та країн Європи значно відрізняються. Організація опублікувала результати широкомасштабного соціологічного дослідження, яке відобразило ставлення громадян до конфлікту на сході України та його впливу на європейську безпеку.

    Основні результати опитувань наводимо нижче:

    Україна в ЄС
    У різних країнах по-різному оцінюють перспективи входження України до складу ЄС, однак прихильників усе ж таки більше, ніж противників (42,9% – за, 36,2% – проти). Найбільшу опозицію приєднанню України до ЄС продемонстрували жителі Німеччини (54% – проти). Найбільше прихильників виявилося в Португалії (58%) та Естонії (57%).

    Серед основних причин, чому жителі ЄС не хочуть бачити у своєму складі Україну, називають:

    ▫️ЕС стане менш безпечним
    ▫️Украина занадто корумпована
    ▫️ЕС буде змушений витратити занадто багато грошей для інтеграції України

    Більшість (32%) опитаних вважають, що Україна увійде до складу ЄС протягом п’яти років.

    Закінчення війни
    Мало хто вірить, що війна закінчиться протягом року (14,6%) (Найбільше на це сподіваються в самій Україні – 35%). Більшість вважають, що війна триватиме від 1 до 5 років (46,8%). Майже 10% впевнені, що для врегулювання конфлікту знадобиться понад п’ять років. Є й ті, хто вважає, що війна не закінчиться ніколи (3,2%).

    До потенційної перемоги України в Європі поставилися скептично, лише 15% оцінили цей результат як найбільш імовірний. У перемогу ЗСУ крім опитаних у самій Україні (58%) вірять хіба що в Естонії (38%). Загалом більшість опитаних (39,7%) (включно з респондентами з України) вважають, що війна закінчиться досягненням якогось компромісу. У перемозі РФ впевнені 16,9% респондентів.

    У різних країнах серйозно розходяться думки щодо того, як мають чинити країни ЄС. Наприклад, більшість естонців (68%), шведів (54%) і поляків (50%) вважають, що ЄС має надавати Україні подальшу військову підтримку з метою відвоювання окупованих територій. При цьому більшість болгар (61%), греків (59%) та італійців (57%) вважають, що Україну необхідно схиляти до перемовин з РФ.

    Загалом ситуація склалася таким чином: 36% – за продовження військової підтримки, 37,3% – за початок переговорів.

    Військова допомога
    Щодо того, якою саме має бути військова допомога Україні, респонденти висловилися досить однозначно. Проти відправки своїх військ виступають 72,1% опитаних, за – 13,8%. За збільшення поставок зброї та боєприпасів – 48,3%, проти – 33%.

    Україна після війни
    Тільки 22% готові обміняти окуповані території на членство в НАТО, 71% виступають проти такого сценарію.

    Однак коли опитаним запропонували два варіанти:

    1) Україна втрачає частину окупованих територій, але залишається незалежною, з власною армією і вільним правом вступати до НАТО та ЄС.
    2) Україна відвойовує всі окуповані території, але погоджується на демілітаризацію і нейтральний статус без можливості приєднання до НАТО або ЄС.

    За перший варіант висловилися 45% респондентів, за другий – 26%. Ще 29% не змогли визначитися з вибором

  • Зеленський закликав до розробки плану дій для завершення війни на Глобальному Саміті миру у Швейцарії

    Зеленський закликав до розробки плану дій для завершення війни на Глобальному Саміті миру у Швейцарії

    15 червня під час виступу на першому Глобальному Саміті миру у Швейцарії Президент України Володимир Зеленський закликав до розробки “плану дій” для того, щоб на наступній зустрічі мирного саміту зафіксувати завершення війни.

    Він підкреслив, що ухвалений на Саміті план дій буде представлений росії.

    Президент Зеленський також зазначив, що наразі Росія не зацікавлена в мирі, тому її представники відсутні на саміті. Водночас він наголосив, що питання досягнення тривалого миру має вирішуватися спільно з іншими країнами світу, орієнтуючись на Статут ООН.

    “Коли план дій буде погоджений усіма і прозорий для народів, його буде передано представникам росії, щоб на другому Саміті миру ми могли зафіксувати реальне завершення війни. Ми починаємо цей шлях зараз. Разом ми повинні довести, що об’єднаний світ є світом миру, світом, який знає, як діяти”, — наголосив Зеленський.

    Нагадаємо, раніше російський диктатор Володимир Путін висунув нові вимоги для початку мирних переговорів з Україною. Він заявив, що необхідне повне виведення українських військ із Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей, а також відмова від вступу в НАТО. Крім того, Путін наголосив на необхідності зняття всіх західних санкцій з Росії для початку переговорів.