Хрещатик

Позначка: Янукович

  • Ексміністерка Богатирьова програла суд за пенсію: хотіла майже 40 тисяч на місяць

    Ексміністерка Богатирьова програла суд за пенсію: хотіла майже 40 тисяч на місяць

    Колишня міністерка охорони здоров’я Раїса Богатирьова, відома як соратниця президента-втікача Віктора Януковича, намагалась через суд добитися збільшення своєї пенсії до рівня майже 90% від зарплати чинного народного депутата. Проте суд відмовив їй у задоволенні позову.

    Як повідомляє «Главком» із посиланням на судовий реєстр, станом на березень 2025 року пенсія Богатирьової становила 21,8 тис. грн. Ексдепутатка вимагала збільшити виплати, посилаючись на норми старого закону «Про статус народного депутата України», який дозволяв встановлювати пенсії ексдепутатам до 90% від діючої зарплати парламентарів. А це — близько 38–39 тис. грн на той час.

    Однак Пенсійний фонд відмовив у перерахунку, зазначивши, що в 2021 році, на момент подачі заяви, діяли вже інші правила нарахування пенсій — відповідно до загального пенсійного законодавства, а не спеціального статусу народного депутата.

    Волинський окружний адміністративний суд погодився з аргументами Пенсійного фонду. У рішенні зазначено, що пенсія Богатирьової не підлягає перегляду на основі зарплат чинних депутатів. Таким чином, ексміністерці відмовлено в перерахунку виплат.

    Втім, Богатирьова має право оскаржити це рішення в апеляції.

    Хто така Раїса Богатирьова

    Раїса Богатирьова — політична фігура епохи Януковича, яка займала ключові державні посади: міністерки охорони здоров’я, віцепрем’єрки та секретарки РНБО. У жовтні 2014 року її оголосили в розшук за підозрою в розкраданні понад 6,5 млн грн під час закупівель ліків та медобладнання. У 2015 році вона була оголошена в міжнародний розшук Інтерполом.

    У 2019 році її затримали в аеропорту «Жуляни», але невдовзі звільнили під заставу. Пізніше антикорупційні органи скасували арешт та інші запобіжні заходи, а справа фактично зійшла нанівець.

  • Компанія експосадовця часів Януковича отримала 2 млрд грн на ремонт ППО, попри скандальну репутацію

    Компанія експосадовця часів Януковича отримала 2 млрд грн на ремонт ППО, попри скандальну репутацію

    Приватна компанія «Оборонні технології», пов’язана з експосадовцем часів Януковича Дмитром Пляцуком, отримала 2 мільярди гривень від держави на ремонт систем протиповітряної оборони. Це викликає серйозні питання, адже підприємство вже зривало строки виконання контрактів і навіть має судове рішення щодо виплати штрафу та пені.

    Про це пише СтопКор.

    Приватна компанія Дмитра Пляцука за період від 2022 по 2024 роки отримала від держави майже 2 мільярди гривень на ремонт протиповітряної оборони. До того ж, як повідомляє Українська правда, державні контракти на ремонт систем ППО виконуються без розкриття інформації про походження документації та запчастин. І вже стає цікаво: що ж не хоче показувати ексчиновник режиму Януковича?

    Журналістів так зацікавив пан Пляцук не випадково, адже за часів Януковича він був заступником міністра оборони України та нагороджений орденом “За заслуги” ІІІ ступеня.

    У січні 2015 року ексчиновник заснував компанію “Оборонні технології”, офіс якої розташований в Києві, на проспекті Голосіївському, 114 у звичайному житловому будинку, де також зареєстровано ще 52 компанії. І от уже з 2016 року ця компанія почала викуповувати частинами збанкрутілий Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння, який спеціалізувався на ремонті військової інженерної техніки, включно із землерийними машинами, переправочно-десантною технікою та автокранами. Здавалося б, навіщо пропадати добру, нехай працює на благо держави. Але тут варто розібратися саме із банкрутством цього заводу. Якась дуже цікава ситуація виходить. Дмитро Пляцук призначений на посаду заступника міністра оборони України 18 лютого 2012 року, а вже 16 листопада 2012 року щодо Державного підприємства “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння”, який належав до Державного концерну “Укроборонпром”, порушено справу про банкрутство. І це не голослівна інформація, про це йдеться в ухвалі суду.

    Банкрутство ''Ніжинського ремонтного заводу інженерного озброєння''

    І саме тут ще варто згадати теж не менш важливий факт у послужному списку Пляцука. Перед тим як стати заступником міністра, він працював заступником генерального директора “Укроборонпрому”. Збіг чи закономірність дій з отримання заводу?

    Приватизація ''Ніжинського ремонтного заводу інженерного озброєння''

    Тут є ще одна цікава інформація. Ще 10 листопада 2013 року СБУ разом з групою “Альфа” увійшла до Державного концерну “Укроборонпром” і провела вилучення документів в офісі компанії-спецекспортера “Укрспецекспорт”. Тоді “Дзеркало тижня” повідомило, що такі події пов’язані з активною діяльністю колишніх керівників цих компаній, а також Міноборони Дмитра Саламатіна та Дмитра Пляцука з продажу комерсантам бойової зброї. Але справа тільки тим і закінчилась. До речі, сьогодні пан Саламатін перебуває у розшуку за звинуваченням у заволодінні чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем та вчиненні державної зради в інтересах російської федерації, підриві обороноздатності, державної та економічної безпеки України шляхом вчинення умисних дій, спрямованих на витіснення України зі світових ринків зброї на користь рф. І тут справа не стосувалася якогось збагачення, а мета її – послаблення української армії.

    Отож, нині виробничі потужності “Оборонних технологій” розташовані в Ніжині (Чернігівська обл.) на базі колишнього державного підприємства (ДП) “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння”, який виставлений на приватизацію.

    Щоправда, у 2022 році держава відчужила деякі об’єкти на території заводу. Та вже у квітні 2023 року “Оборонні технології”, власником яких є Пляцук, подали до суду і вимагають відшкодування у 40 млн гривень та повернення цих об’єктів.

    До урядового кварталу для Пляцука зайти не проблема

    Під час воєнного стану до урядового кварталу не можна вільно зайти, потрібно мати спеціальну перепустку. Але для Пляцука і це не проблема. Таку перепустку замовляє для нього секретар народного депутата від фракції “Слуга народу” Ігоря Копитіна Зінор Аблязієв. Нагадаємо, що саме Копитін є головою підкомітету з питань оборонної промисловості Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Аблязієв, як повідомляє сам Пляцук, є також співробітником компанії “Байкар”. Для тих, хто не в курсі, саме ця компанія виготовляла для України Байрактари. За інформацією “Київ 24”, у 2021 році один з помічників Копитіна також мав довіреність від компанії Пляцука, яка надавала право представляти інтереси підприємства та підписувати документи під час переговорів з турецькою оборонною компанією.

    Дмитро Пляцук

    Постає питання: чому експосадовець режиму Януковича, приватний підприємець має такі великі контракти, а державні компанії – ні? Так от у розслідуванні повідомляється, що деякі чинні топпосадовці чинили тиск на управлінців державного оборонного комплексу з метою співпраці саме з компанією Дмитра Пляцука.

    І це не вперше, коли державне замовлення віддається пану Пляцуку. У 2017 році між ТОВ “Оборонні технології” та ДП “Спецтехноекспорт” було укладено договір на ремонт і модернізацію зенітно-ракетно-гарматного комплексу “Тунгуска” для іноземного замовника. Тож як підприємство без відповідного досвіду отримало доступ до документації для ремонту таких виробів і чи здатне воно взагалі виконати таку модернізацію? І головне, чому договір не було укладено з ДП “Балаклійський ремонтний завод” — єдиним спеціалізованим підприємством, яке має досвід у таких роботах? До того ж, як стверджують у медіа, “Балаклійський ремонтний завод” звертався до “Укроборонпрому” з проханням долучити його до виконання цього зовнішньоекономічного контракту. Однак, як відомо, ні “Укроборонпром”, ні “Спецтехноекспорт” тоді не дали жодної відповіді на звернення підприємства.

    Вирішено стягнути з підприємства Пляцука пеню та штраф

    Добре, коли маєш впливових друзів

    Під час аналізу цієї інформації виникає слушне питання: як так вдається пану Пляцуку успішно освоювати державні договори при любій владі? Мабуть, все-таки допомагають зв’язки.

    Наприклад, один з таких – це Павло Букін, який обіймав керівні посади в оборонній сфері.

    Павло Букін

    Він також був генеральним директором державного концерну “Укроборонпром” з 2018 до 2019 року. А коли пішов звідти, то успішно влаштувався в компанію Пляцука. Щоравда, на сьогодні він мігрував у Відень, адже отримав підозру у справі Свинарчуків. Українська правда говорить про те, нібито Букін там спілкується з Пляцуком. До речі, сім’я якого нині також проживає у Відні.

    Що ж до договору між ТОВ “Оборонні технології” та ДП “Спецтехноекспорт”, тут теж є своя зв’язкова ланка. І тут потрібно звернути увагу на ще одну засновницю ТОВ “Оборонні технології” Тетяну Сутко.

    Засновник ТОВ “Оборонні технології'' Тетяна Сутко

    Саме в її квартирі мешкає, згідно з його декларацією, колишній директор ДП “Український центр “Безпека” (при Мінекономіки) і колишній співробітник “Укроборонсервісу” Владислав Глазунов.

    В квартирі Сутко проживає колишній директор ДП “Український центр “Безпека'' (при Мінекономіки) і колишній співробітник “Укроборонсервісу'' Владислав Глазунов

    І тут знову конфуз. У грудні 2019 року НАБУ повідомило Глазунову про підозру у вчиненні ним державної зради.

    Але, як знову ж таки повідомляє Українська правда, нині Пляцук спокійно їздить за кордон, користуючись “бронею” від мобілізації. Ба більше, поки шоферів рейсових автобусів серед дороги мобілізують, водій бізнесмена також спочатку вільно їздив у службові відрядження за кордон, а згодом ще й отримав інвалідність другої групи.

    Тож незрозумілою стає позиція Міністерства оборони України, коли контракти віддаються приватній фірмі з ознаками причетності до неї осіб, підозрюваних у державній зраді. Чи не станеться так, що інформація щодо нашої обороноздатності матиме витік до росії? Адже під час ремонту надається, мабуть, допуск до військової частини та до військової техніки, і ворог може дізнатися про готовність наших військ та місце їх розташування.

  • Очльник “Фундації DEJURE” Михайло Жернаков продовжує впливати на судову систему не дивлячись на зв’язки з РФ

    Очльник “Фундації DEJURE” Михайло Жернаков продовжує впливати на судову систему не дивлячись на зв’язки з РФ

    Колишній суддя, призначений режимом Віктора Януковича, Михайло Жернаков, наразі опинився під слідством за низку звинувачень, що стосуються його ролі в ухваленні рішень, які підтримували злочинний режим Януковича та інтереси російської влади. Це стало темою активних обговорень після того, як було виявлено, що Жернаков відвідав Москву в кінці листопада 2013 року, коли в Україні розгорталися події Євромайдану, а протестувальники вимагали змін.

    Михайло Жернаков, який був призначений суддею Вінницького окружного адміністративного суду у лютому 2012 року за сприяння Віктора Януковича, відвідав Росію під час найгарячіших моментів протестів в Україні. Зокрема, він брав участь у заходах, організованих Асоціацією юристів Росії та іншими правозахисними структурами. Це відбулося в розпал акцій на Майдані, коли стало очевидно, що Росія активно підтримує владу Януковича в боротьбі з протестувальниками.

    Важливим моментом є те, що після повернення з Москви Жернаков одноосібно ухвалив рішення, яке визнавало незаконним рішення Хмільницької міської ради щодо суспільно-політичної ситуації в країні. Це рішення містило вимоги до президента та Верховної Ради України про відставку уряду. Експерти вважають, що ця дія була узгоджена з вищими ешелонами влади і мала на меті створення перешкод для протестувальників та збереження злочинного режиму Януковича.

    Після того, як про ці факти стало відомо, до Державного бюро розслідувань була подана заява про вчинення злочину Михайлом Жернаковим. Зокрема, вказується на низку тяжких злочинів, що були вчинені як ним особисто, так і як співучасником, серед яких — зловживання владою та перевищення повноважень.

    Ці звинувачення не є єдиними, оскільки пізніше Жернаков був затриманий за ухилення від мобілізації, що також викликало неабиякий резонанс. Крім того, виявлено, що його докторська дисертація містить академічний плагіат, що унеможливлює подальшу викладацьку діяльність у вищих навчальних закладах. Проте він продовжував надавати неправдиву інформацію, заявляючи, що працює викладачем у «Київській школі економії», що також виявилось неправдою.

    Наразі Жернаков є головою «Фундації DEJURE», яка, за даними експертів, має значний вплив на судову систему через участь у складі Громадської ради доброчесності. Виявлені факти свідчать про його глибоке вплив на суддівські процеси та ухвалення негативних рішень щодо суддів в Україні.

  • Компанія з чиновниками часів Януковича виграла тендер Міноборони

    Компанія з чиновниками часів Януковича виграла тендер Міноборони

    Державне підприємство Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» уклало угоду на понад 2 млрд грн з ТОВ «Трейд Граніт Інвест» на постачання продуктів для військових до кінця 2024 року. Ця компанія має зв’язки з ексчиновниками часів Януковича.

    Звинувачення та перевірки

    Згідно з інформацією, оприлюдненою виданням «Слідство.Інфо», голова Державного оператора тилу Арсен Жумаділов у минулому вже скаржився на неякісне постачання продуктів з боку ТОВ «Трейд Граніт Інвест» та порушення термінів доставки. Наразі ж фірма виграла тендер на забезпечення військових продуктами на суму 2 млрд 23 млн грн, включаючи ПДВ.

    Засновницею ТОВ «Трейд Граніт Інвест» є Юлія Павліченко, яка раніше була бенефіціаркою компанії ТОВ «Прайм-Фʼюжн-Сейл», відомої блокуванням торгів «Укрзалізниці». Сучасні зв’язки компанії з колишніми представниками уряду Януковича, такими як Андрій Адамовський і Владислав Якубовський, підсилюють тривогу щодо можливих корупційних ризиків.

    Юридичні спори та реакція

    У лютому 2024 року ТОВ «Трейд Граніт Інвест» подала позов проти Шостого адміністративного апеляційного суду, оскаржуючи вимоги ДОТ щодо процедур закупівель. Компанія виступила проти обов’язкової дезінфекції складських приміщень та використання касових апаратів на всіх складах. Суд скасував вимогу про розірвання контрактів з компаніями, які не виконали свої зобов’язання в попередні роки.

    Офіційні заяви та контроль

    Пресслужба Державного оператора тилу підтвердила, що ТОВ «Трейд Граніт Інвест» пройшла перевірку на відповідність антикорупційним і санкційним вимогам, і зазначила, що підрядник контролюється відповідно до вимог постанови Кабміну № 1275. У пресслужбі також запевнили, що підприємство постійно моніторить якість та терміни постачання, реагує на скарги та забезпечує контроль за виконанням угоди.

  • Як Неллі Куковальська поширювала “русский мир” на руїнах українських святинь, співпрацюючи з Януковичем

    Як Неллі Куковальська поширювала “русский мир” на руїнах українських святинь, співпрацюючи з Януковичем

    Майже 10 років пройшло з моменту, коли керівником заповідника “Софія Київська” знову стала Неля Куковальська. Ставши генеральним директором вона вибудовує свою імперію. Сімейну імперію.

    Про це повідомляє редакція сайту 360UA NEWS

    Її перший заступник – Вадим Кириленко контролює всю господарську частину діяльності заповідника та реставрацію. Він поставив начальником господарсько-експлутаційного відділу свого родича, який проводить усі закупівлі. Виставково-музейну частину контролює Кіра Петрачек, родичі та подруги якої працюють у неї в підпорядкуванні і якось цікаво списують гроші на нові виставки та усілякі програми. Ще Кіра бере гроші за проведення будь-яких заходів на території заповідника, на свою думку встановлюючи тарифи: безкоштовний та космічний.

    Сама ж Куковальська приймає важливих гостей, на короткій нозі з міністрами, не вилазить із закордонних відряджень, підтягує пожертвування на реставрації, які важко оцінити у реальних грошах, змінила старенький мерседес на новий Лексус.

    Фанатік “русского мира” у серці України-Русі

    Для України Софія Київська — не просто пам’ятка архітектури, внесена до списку культурної спадщини ЮНЕСКО. Це символ наступності держави України-Русі.

    А тепер уявіть, що у символі української державності править літургія московського патріарха Кирила, що ніби демонструє наступність російської, а не української державності від Київських князів до наших днів.

    Зрозуміло, що такі заходи проводилися, потай, із закриттям храму для відвідувачів. І стався один з них 26 липня 2010 року.

    Сайт Московського патріархату повідомляв, що на заході були присутні “голова Державного комітету у справах національностей та релігій Ю.П. Богуцький, генеральний директор національного заповідника “Софія Київська” Н.М. Куковальська”. Митрополит Київський Володимир звернувся до Гундяєва: “Святійший Владико і отець! Ми щойно разом з Вами, Предстоятелем Руської Православної Церкви, звершили в історичному місці історичну священнодійство. Протягом 18 років ми не мали такої можливості”.

    Звісно, ​​не мали, адже до приходу до влади Віктора Януковича нікому й на думку не спадало насаджувати в Україні “русский мир”, не кажучи вже про проведення служби у Софійському соборі. І тільки завдячуючи пані Куковальська це стало можливим.

    Московський патріарх Кирило, тоді, завершуючи молебень, заявив: “У цьому історичному місці, кафедральному соборі Києва та всієї Русі, ми звершили разом богослужіння… На всьому просторі Святої Русі — одні святині, одні святі та одна Церква». Цей вислів став частиною зусиль з насадження “русского мира” в Україні. І сьогодні ми переживаємо страшні наслідки подібних заяв.

    Але це не перше, і зрозуміло не останній такий випадок. Працюючи на своїх кураторів з ФСБ, у 2009 році Неля Куковальська намагалась викрасти українські святині, під виглядом передачі експонатів заповідника для виставки “Свята Русь” у Луврі. Це, з зрозумілих причин, сталося без узгодження з Мінкультом. Коли до міністерства надійшли офіційні запити від Лувру, чиновники були шоковані.

    Микола Яковина, президент ІКОМОС України, на той момент заступник міністра культури, реагуючи на цей жахливий випадок, заявив, що поведінка Куковальської суперечить принципам професіоналізму та громадянської відповідальності, а також дискредитує процес люстрації.

    Генуезька фортеця

    До складу Національного заповідника «Софія Київська» входять не лише собор, а й інші пам’ятки архітектури у Києві та Генуезька фортеця у Судаку.

    В фортеці Неля Куковальська та Олександр Фарбей, завідувач відділу “Музей Судакська фортеця”, проводили археологічні розкопки. Проте ніхто не ставив знайдених артефактів на облік, через те, що фактично вони були розкрадені.

    Після звільнення Куковальської нове керівництво заповідника спробувало провести перевірку фондів, але Олександр Фарбей їх не допустив, а потім звільнився.

    Коли перевірка нарешті відбулася вона принесла прикри результати. Виявилось, що цілих 8623 одиниці не врахованих експонатів. Здебільшого це були артефакти з розкопок, проведених у період з 1997 по 2012 рік, але також були знайдені й невраховані предмети, виявлені ще у 1965–1973 роках.

    Весь цей матеріал зберігався у перемішку із врахованими експонатами, а нумізматична колекція просто була покладена до бухгалтерського сейфу, до якого мали доступ касири та охоронці музею.

    Після обліку експонатів стало зрозумілим, що всі найбільш коштовні експонати з державних фондів, давно відправили на процвітаючий завдяки Нелі Куковальській – ринок чорної археології.

    Це, безумовно, шокуючий факт: хто міг подумати, що найпрестижніший у країні заповідник продаватиме на чорний ринок предмети, знайдені археологами абсолютно легально та зареєстровані відповідно до правил розкопок?

    Загалом, було втрачено 523 археологічні знахідки. Хоча, напевно значно більше. Ці цифри вражають уяву, а ринкову вартість втраченого навіть важко уявити.

    У ході інтенсивної археологічної діяльності у Криму Неля Куковальська не забувала і своїх кураторів з Росії. Унікальні візантійські свинцеві печатки, молівдовули, знайдені в Фортечній бухті Судака, були передані до Державного Ермітажу, ніби для реставрації. По факту – назавжди.

    Про печатки відомо з археологічних звітів, але переміщення їх документально не оформлене, тож не зрозуміло, як ці предмети перетнули державний кордон України. Зараз молівдовули згадуються в наукових публікаціях як Ермітажі. Досить щедрий “подарунок” пані Куковальської!

    Збагачення Куковальської на “Святій Софії”

    Хоч директор заповідника і підчищає інформацію про себе, але вже у 2010 ЗМІ почали говорити про крадіжки на її оздобленні. “Софія Київська” – одне з тих місць, де можна присвоїти гроші з бюджету країни.

    Генеральний директор заповідника Неля Куковальська добре розуміє цінність свого посту. Де ще вона могла б так часто вживати фразу “Якби було належне фінансування, ми створили б рай!”? Забуваючи додати, що рай би був її персональний і десь в Дубаї.

    До речі, заробляла пані Куковальська не тільки за рахунок держави. Бізнесмени-меценати завжди виявляли особливий інтерес до “Софії Київської”. Тож Куковальська легко грала на меценатських струнах. Вона розповідала, як вдалося отримати 15 мільйонів гривень на реконструкцію, виділених одним із найвідоміших бізнесменів країни. Але цього їй виявилося замало, і вона легко роздула кошторис ще на 25 мільйонів.

    Бюджетні кошти, виділені на реконструкцію у 2010 році, практично не вплинули на зовнішній вигляд заповідника. Не допомагає і потік грошей від меценатів, який не вичерпується. Не дивлячись на те, що всі ці гроші йдуть в карман Нелі Куковальської.

    Для успішного грабунку меценатів Куковальська навіть створила Фонд розвитку національного заповідника “Софія Київська”, який чомусь знаходиться у квартирі її сусідки, поряд із її розкішною квартирою.

    Під опікою її Фонду знаходяться також Кирилівська та Андріївська церкви, Золоті ворота та Судакська фортеця у Криму. Куковальська має величезний вплив у Переяславі-Хмельницькому історико-етнографічному заповіднику.

    Скільки можна вкрасти на імітації реставрації, можна взнати, якщо переглянути кошториси на реставрацію Кирилівської церкви. За документами було витрачено близько 5 мільйонів гривень бюджетних коштів. Але одна з фірм оцінила свої послуги значно дешевше – 500 тисяч гривень. Лише 10% пішло на збереження святині, 90% осіли в кишенях Нелі Куковальської.

    Куковальська купляє собі квартири, автомобілі, а правоохоронні органи, схоже, не дуже переймаються походженням коштів у чиновниці.

    Схематоз з Гостинним двором

    Наступний гучний скандал стався вже у листопаді 2021 року, коли національний заповідник “Софія Київська” мала розпочати роботи зі збереження Гостинного двору (Контрактова площа, 4, Київ).

    Тоді, міністр культури Ткаченко буквально рейдерським чином захопив незавершеного об’єкта будівництва “Гостинний двір”, і використовуючи підроблений “техпаспорт Гостиного двору 1961 року”, “загубив” всього на всього 10 000 кв метрів в центрі Києва!

    “Укрреставрація”, яка вклала мільйони доларів у реконструкцію та будівництво Гостинного двору, але кілька років тому через судові маніпуляції була позбавлена права та можливості завершити роботи, втратили можливість закінчити його, і Ткаченко захопивши його, передав “Гостинний двір” на баланс “Софії Київської”.

    Можете собі тільки уявити, скільки багатомільйонних сум з державного бюджету пішло на будівництво та реконструкцію.“Гостинний двір” перетворився би на “особисту годівницю” міністра культури Олександра Ткаченка та Нелі Куковальської.

    Але концесіонерам завадило Державне бюро розслідувань (ДБР) та Національна поліція які розпочали розслідування щодо дій Фонду державної власності (ФДМУ) та Міністерства культури.

    Однак міністра культури Олександра Ткаченка та генерального директора Національного заповідника “Софія Київська” Нелю Куковальську ці кримінальні інциденти не турбували.

    29 вересня 2021 року Кабінет міністрів прийняв розпорядження №1182-р про перерозподіл бюджетних коштів, виділених Міністерству культури в державному бюджеті – 2021. У рамках цього розпорядження на “Гостинний двір” має бути виділено за рахунок перерозподілу бюджетних 5 мільйонів гривень.

    Збагачення Куковальської під маскою патріотизму

    Витрати бюджету під час війни викликають особливо гостру реакцію суспільства щодо їх раціональності. Проте бюрократи знаходять способи адаптуватися і знаходять нові сфери діяльності, серед яких культурні проекти займають особливе місце.

    І ось генеральний директор Національного заповідника “Софія Київська” Неля Куковальська висловлює думка про важливість збереження Софійського собору як символу національної ідентичності і з “патріотичних” міркувань.

    “Якщо ми втратимо Софію, ми втратимо ознаку нашої національної ідентичності. Софія – це ознака нашої нації, це місце, де народжувалась держава”, – каже гендиректор Національного заповідника “Софія Київська” Неля Куковальська, пояснюючи необхідність тендеру майже на 80 млн. гривень на реставрацію покрівлі, конструктивних систем та позолоти куполів Софійського собору.

    Приводом до цього стало обвалення хреста на куполі Софіївського собору у січні 2022 року. Хрест обвалився, не дивлячись на те, що реставрацію його проводили у березні 2021.

    І знову нікого не турбує, що попередній ремонт проведений за керівництва пані Куковальської фактично був лише імітацію, і гроші як завжди, банально вкрали. І потребують ще.

    P.S. Куковальская за даними Вікіпедії 1983 року закінчила будівельний факультет Московський інститут інженерів залізничного транспорту, що ніяк не робить з неї ані музейницю, ані діяча культури. Тим не менш, вона генеральна директорка Національного заповідника «Софія Київська» з 2000 року. З невеличкою відпусткою в 3 роки, з 2012 по 2015.

    Не дивлячись на те, що тогочасний міністр культури Михайло Кулиняк пояснив звільнення нецільовим використанням 1,6 мільйона гривень, виділених на археологічні розкопки на території заповідника, а також за розкриття саркофага Ярослава Мудрого та реставрацію мозаїк Михайлівського монастиря без узгодження з Міністерством культури,у 2015, після повторного призначення Неля Куковальська, нині позиціонує себе як “жертва злочинного режиму Януковича”.

  • Літак Віктора Януковича приземлився в Білорусі

    Літак Віктора Януковича приземлився в Білорусі

    Білоруські ЗМІ повідомили про прибуття літака, який належить колишньому президенту України Віктору Януковичу, до аеропорту Гомеля.

    Літак Dassault Falcon 900C (RA-09617) приземлився в аеропорту о 12:50 за місцевим часом, за даними «Беларускі Гаюн».

    Паблік нагадує, що востаннє Янукович був у Білорусі в березні 2022 року, коли тривали мирні переговори щодо України.

    Зараз же в Мінську з візитом перебуває Путін. Крім того, до столиці Білорусі прилетів і новий міністр оборони РФ Білоусов.

  • Руслан Хомчак має стати міністром оборони України замість Умерова. Що це – спланована диверсія чи саботаж?

    Руслан Хомчак має стати міністром оборони України замість Умерова. Що це – спланована диверсія чи саботаж?

    Після звільнення Олександра Кубракова в уряді планують низку змін. Зокрема планують міністра оборони Умерова поставити на пост який раніше займав Кубраков. А на місце Умерова повернеться старий “схемщик” Руслан Хомчак.

    Звільнення міністра оборони Резнікова проходило під супровід корупційного скандалу, який мав вибухнути як ядерна бомба, але, через загибель головного свідка, турецького підприємця Халіта Арабаджі був спущений на тормозах. Не можна сказати, що його наступник, пан Умеров продемонстрував якісь надзвичайні здібності у керівництві стратегічно важливим міністерством. Навіть навпаки, кількість скандалів навіть зросла. Один тільки “Державний оператор тилу”, на чолі з соратником Умерова – Арсена Жамуділова чого вартий.

    Про це повідосляє редакція сайту 360UA NEWS

    Незважаючи на публічні заяви та обіцянки, Жумаділов створив такі умови, що унеможливлюють участь більшості підприємств в тендерах, налаштувавши їх, вочевидь, під когось дуже великого.

    Політичний експерт Андрій Золотарьов заявив, що створене державне підприємство під керівництвом Арсена Жумаділова, яке було започатковане з метою боротьби з корупцією під час закупівель для Збройних Сил, фактично стало, джерелом особистого збагачення самого Жумаділова та його патрона.

    Але повернемось до Хомчака. З приводу новини про оголошення якого в розшук на Росії військовий інструктор та волонтер Роман Донік висловився так:

    “Це така собі “легалізація” в українському соціумі для глядачів телебачення”, – каже Донік.

    “Насправді, важко знайти людину, яка з 2014 року зробила більше для послаблення ЗСУ. Від прийняття рішення по Іловайську, що стало самою медійною трагедією до 2022 року, втечі звідти, і закінчуючи “оптимізацією” ЗСУ з 2019-го по 2022 рік. Коли форматувалися підрозділи, зменшувалася боєздатність механізованих бригад, та всякі розведення та розмінування”, – стверджує військовий інструктор.

    Він зазначає, що завдання головнокомандувача ЗСУ – переконати верховного головнокомандувача (президента) в рішеннях, які повинні бути на користь ЗСУ та підсилювати державу, “а не сліпо виконувати те, що надула в вуха цивільного президента російська агентура”.

    “А Хомчак якраз навпаки, не просто виконував, а ще й пропонував, як то все зробити якнайефективніше з точки зору рф. Якщо Хомчака оголошено в розшук у рф, то це скоріше тільки для того, щоб нагородити або виплатити гонорар”, – резюмує Роман Донік.

    Тим не менш, Хомчака повертають на службу. І судячи за все, саме за якості, які так не подобаються Роману Доніку: “за сліпе виконання наказів”.

    Саме за цю принаду, раніше було звільнено Залужного, а його пост зайняв Сирський.

    Що ж стосується Хомчака, то на відміну від зашкварених Умерова та Резнікова, він можливо не має жодного розуміння у військовій справі, але дійсно вміє дуже класно та системно красти. І він це дуже вправно продемонстрував.

    Головнокомандувач

    Коли у 2019 Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський призначив Хомчака на посаду Головнокомандувача з посади начальника Генерального штабу. Його місце зайняв генерал-лейтенант Сергій Корнійчук стовідсоткова людина Хомчака. Коли Хомчак був головним інспектором Міноборони, Корнійчук служив його заступником. Потім вони обоє перейшли до Генштабу.

    Як тільки Хомчак зайшов на посаду Головнокомандувача, він примусив міністра оборони тих часів Андрія Тарана передати у підпорядкування Генерального штабу з Міністерства оборони всі “хлібні” галузі: квартирно-експлуатаційне управління, капітальний ремонт та будівництво, медицину, постачання та навіть навчальні заклади.

    Усе це було згруповано за галузями і називається командуванням. Усі Командування підпорядковані Об’єднаному Командуванню і далі Корнійчуку. А Корнійчук-Хомчаку. Тарану залишили офіс, ад’ютантів, парадний мундир, шану та повагу.

    Масштабна корупція в оборонці та ЗСУ, яка мала місце за всі часи, під керівництвом нового командування нікуди не зникла. Квартирні земельні та тендерні корупційні схеми очолили люди, контрольовані Хомчаком та наближеним до нього оточенням.

    Є версія, що згодом Таран намагався повернути собі втрачене, однак наштовхнувся на жорсткий відпір Хомчака. Жорсткий настільки, що Хомчак підключив навіть депутатів Верховної Ради.

    Зокрема, подейкують про депутатку від “Слуги народу” Мар’яну Безуглу з Проектного офісу реформ Мінборони (щодо медичного забезпечення), яка працювала при Хомчаку у Генштабі експертом, а зараз є заступницею голови комітету Верховної Ради з питань безпеки і оборони. Нібито на прохання Хомчака вона викликала Тарана на килим в Раду, де буквально його розгромила.

    Подейкують, що таким чином Хомчак намагається помститись Тарану за службове розслідування щодо Командування медичних сил ЗСУ (яке розікрало на тендерах гроші на апарати ШВЛ). За його підсумками звільнили командувача Медичних сил ЗСУ Ігоря Хоменка, якого називають ставленником Хомчака.

    Підім’явши під себе всі хлібні галузі Хомчак продавав вигідні контракти, наприклад, на харчування для армії в обмін на “занесені конверти” від фірм-аутсорсерів. Але всі ці оборудки ніщо порівняно з маніпуляціями з землею, про які ви ніде інформацію не знайдете. І саме це вважається найбільш красномовним свідоцтвом “професійності” Хомчака.

     

    Хто такий Хомчак?

    Руслан Хомчак народився в 1967 році у Львові. Після школи вступив до Московського вищого військового командного училища імені Верховної Ради РРФСР, яке закінчив у 1988 році.

    Він проходив службу у Німеччині, в Білорусії. Потім протягом семи років служив у 24-й окремій механізованій бригаді ЗСУ, в якій після закінчення академії став начальником штабу. Чотири роки Хомчак був командиром 300-го окремого механізованого полку в Чернівцях, в 2005 році очолив 72-у окрему механізовану бригаду ЗСУ. У 2009 року став начальником 8-го армійського корпусу.

    Стрімкий кар’єрний ріст Руслана Хомчака прийшовся на часи президентства Віктора Януковича.

    У серпні 2011 року президент Віктор Янукович присвоїв Руслану Хомчаку військове звання генерал-майор, в травні 2012-го його підвищують до посади командира 6-го армійського корпусу. Вже у серпні 2013 року Янукович присвоює йому звання генерал-лейтенанта.

    В листопаді 2013 року 6-й армійський корпус переформували в Оперативне командування «Південь» і Руслан Хомчак став тимчасово виконувачем обов’язків його командира.

    На початку війни на сході України він командував сектором «Б» сил Антитерористичної операції та операцією зі взяття Іловайська. Хомчак командував операцію зі звільнення Іловайська. Саме через нього наші військові не отримали допомоги під час оточення їх російськими військами.

     

    Скандали

    Авіакомпанія “Хомчак і пацани”

    Але і на сонці є плями. Зашкварився і наш неперевершений схемщик. У січні 2021 року в ЗМІ зʼявилася інформація про конфлікт між головою Міноборони України Андрієм Тараном з одного боку, і головнокомандувачем Збройних сил Русланом Хомчак і командувачем ВСУ Сергієм Дроздовим з іншого в звʼязку з комерційним рейсом українського військового літака, який перевозив зброю з Болгарії в Руанду. Рейс здійснювався на замовлення приватної компанії “АТЗТ ТрансСервіс”, про що випадково дізнався Таран. Таран наполягав, що глава оборонного відомства повинен особисто давати згоду на такі польоти (і отримувати частину прибутку). Хомчак зі свого боку відзначив, що перельоти нібито дозволяють тренувати пілотів, і ніякі узгодження для цього не потрібні (і ніяку частку він не отримає).

    Тоді Таран заборонив використовувати військогові борти для обслуговування особистих комерційних проектів Хомчака. На тлі цієї суперечки з сторонами конфлікту зустрівся Зеленський, який наказав сторонам знайти компроміс. І на диво він був знайдений. Сторони були задоволені новою угодою.

    3 квартири від держави

    Не дивлячись на більш ніж великів надходження з корупційних потоків Хомчак дуже полюбляє отримувати від держави на шару квартири.

    Відомий музикант та активіст Тарас Тополя знайшов, що Головнокомандувача Збройних сил Руслан Хомчак отримав третє службове житло у Києві, а два попередні із службових зробив приватними.

    Зокрема, 2002 року переписав на маму квартиру у Львові площею 17,8 квадратних метрів. Друге службове житло – двокімнатна квартира площею 37,9 квадратних метрів знаходиться у Білій Церкві на Київщині. Отримав Хомчак її у 2006 році та через три роки з неї було знято статус “службова”.

    Останню квартирку Хомчак сам собі виділив, скориставшись службовим становищем.

    Мільйонний відкат

    Але найбільше Хомчак зашкварився у ситуації коли на на рекордному хабарі в 1 млн грн згоріло командування Медичних сил ЗСУ.

    Гроші вимагали право поставити медичні маски на потреби військових. Командувати Медичними силами Ігоря Хоменка свого часу також призначив особисто Хомчак.

     

    Хто допомагає Хомчаку повернутись на потоки?

    У 2020 році Хомчак, якому на той момент було 53 роки, одружився на 29-річній Ганні Коваленко, яку, не дивлячись на відсутність будь-якого досвіду, незадовго до цього Зеленський призначив головою Чернігівської обласної державної адміністрації.

    Анна Коваленко відома перш за все своїм призначенням радницею міністра оборони у березні 2014, коли їй навіть ще не виповнилося 23 років. Не дивлячись на цілковиту відсутність знань, та фахової освіти, її було призначено експертом з питань безпеки та оборони. Коваленко була радницею трьох міністрів оборони та міністра інформаційної політики України, заступницею міністра розвитку громад і територій, депутатом ВРУ від “Слуги народу,  заступником голови Офісу президента, яким на той час керував Андрій Богдан. Абсолютна некомпетентність ніколи не заважала Анні на її посадах.

    Звільнення Анни Коваленко чомусь відбулося незабаром після звільнення її чоловікаРуслана Хомчака з посади Головнокомандувача ЗСУ.

    Саме Анна має достатню кількість контактів в Офісі Президента, та вплив особисто на Зеленського, щоб повернути на хлібне місце свого чоловіка.

    Тим більше, судячи з перестановок, сьогодні ЗСУ вкрай потрібні люди які вміють фахово красти та будувати максимально непублічні схеми розпилу бюджетних та донорських коштів. І Руслан Хомчак дійсно тут може дати фору будь-якому спеціалісту.