Позначка: українське виробництво

  • УЗ оновлює парк у розпал попиту: нові вагони вже курсують між Києвом, Ужгородом і Дніпром

    УЗ оновлює парк у розпал попиту: нові вагони вже курсують між Києвом, Ужгородом і Дніпром

    “Укрзалізниця” випустила на маршрут нові пасажирські вагони українського виробництва. Вони поповнили склад поїздів на напрямку Київ — Ужгород — Дніпро, який традиційно має високий пасажирський попит, особливо в літній сезон. Нові вагони вже включили до складу поїзда №29/30 Київ — Ужгород, після чого вони вирушили у рейс №4/3 Ужгород — Дніпро.

    За інформацією перевізника, з урахуванням партії, отриманої місяцем раніше, на напрямку Київ — Ужгород — Дніпро наразі курсують уже шість нових вагонів українського виробництва. Загалом від початку 2026 року “Укрзалізниця” отримала 18 нових пасажирських вагонів, що є важливим поповненням парку в умовах стабільно високого попиту на залізничні перевезення.

    Нові вагони мають низку оновлень, які мають зробити поїздки комфортнішими для пасажирів. Вони обладнані акумуляторними батареями підвищеної місткості, завдяки яким кондиціонери можуть працювати навіть під час тривалих стоянок. Це особливо важливо влітку, коли нічні поїзди часто стоять на станціях у спеку, а підтримання нормальної температури у вагоні стає не просто питанням комфорту, а й безпеки пасажирів.

    У купе встановлені розетки, сучасне освітлення, кнопки виклику провідника та столики для пасажирів верхніх полиць. Окрему увагу приділили сім’ям із дітьми: санітарні зони модернізували, вбиральні обладнали сповивальними столиками та дитячими сидіннями.

    Оновлення рухомого складу відбувається в межах масштабного контракту на постачання 100 пасажирських вагонів, замовлених у Крюківського вагонобудівного заводу. Перша партія з шести вагонів була передана “Укрзалізниці” навесні 2026 року. До виробництва залучено понад 150 українських компаній, зокрема підприємства з прифронтових і релокованих регіонів.

    За даними профільних видань, контракт із Крюківським вагонобудівним заводом передбачає поетапне постачання нових вагонів до травня 2028 року. У 2026 році “Укрзалізниця” має отримати 60 вагонів, а загальна вартість контракту становить близько 6,5 млрд грн і фінансується з державного бюджету.

    Для “Укрзалізниці” оновлення пасажирського парку є критично важливим. Частина вагонів експлуатується десятиліттями, а після початку повномасштабної війни навантаження на залізницю суттєво зросло. Поїзди залишаються одним із ключових способів пересування країною, особливо для мешканців регіонів, де авіасполучення недоступне, а автомобільні маршрути можуть бути небезпечними або надто дорогими.

    Напрямок Київ — Ужгород — Дніпро має особливе значення, адже поєднує центральну, західну та східну частини країни. Ужгород залишається важливим транспортним вузлом на заході України, а Дніпро — великим промисловим і логістичним центром, який зберігає високу мобільність населення попри війну.

    Поява нових вагонів на цьому маршруті дозволить частково покращити якість перевезень, хоча загальна потреба в оновленні парку залишається значно більшою. УЗ неодноразово заявляла про дефіцит сучасних пасажирських вагонів, особливо в періоди пікового попиту — під час літніх відпусток, свят, евакуаційних хвиль або сезонного повернення українців з-за кордону.

    Важливо і те, що нові вагони виготовлені саме в Україні. Це не лише підтримка національного виробника, а й збереження промислових компетенцій у вагонобудуванні під час війни. Крюківський вагонобудівний завод у Кременчуці залишається одним із ключових підприємств галузі, здатним виробляти пасажирський рухомий склад для внутрішнього ринку.

    Паралельно “Укрзалізниця” продовжує змінювати графіки та запускати нові сервіси. Зокрема, перевізник переводить поїзд Київ — Кишинів на щоденний графік, а на маршрут має вийти унікальний дитячий вагон. Це свідчить про поступове оновлення не лише вагонів, а й підходу до пасажирських перевезень.

    Нові вагони на маршруті Київ — Ужгород — Дніпро стали ще одним кроком у модернізації української залізниці. Для пасажирів це означає більш комфортні поїздки з кондиціонерами, розетками, сучасним освітленням і зручностями для дітей. Для держави — підтримку українського виробництва, а для самої “Укрзалізниці” — поступове оновлення парку, без якого неможливо забезпечити якісні перевезення в умовах високого попиту.

  • Виробництво українських ракет набирає обертів – ворог про це знає і цього боїться

    Виробництво українських ракет набирає обертів – ворог про це знає і цього боїться

    Російський диктатор Володимир Путін, наказуючи завдати удару по дніпровському заводу “Південмаш”, не лише намагався продемонструвати силу, а й видав власні страхи. Дедалі очевидніше, що Україна наближається до створення власної балістичної ракети.

    “Південмаш” — легендарне підприємство, яке ще за часів СРСР випускало ракети, здатні знищити будь-яке місто на планеті. Одна з таких розробок, міжконтинентальна ракета Р-36, навіть отримала від американців прізвисько “Сатана”. У сучасній Україні завод залишається серцем ракетобудування, навіть якщо його колишній масштаб — лише тінь радянського минулого.

    Попри це, у “Південмашу” є ключова перевага — інфраструктура, розрахована витримати навіть ядерний удар. Жителі Дніпра жартують, що завод сховався під землею настільки надійно, що “Орєшнік” його лише подряпав.

    У розробці балістичної ракети “Грім-2” Україна зосередила не лише науковий, а й інтелектуальний потенціал. Проект, який базується на попередніх розробках, зокрема “Сапсані”, може стати проривом у стримуванні Росії. Заявлена дальність — до 500 км, що робить Кремль цілком досяжною метою.

    Олексій Петров, директор “Спецтехноекспорту”, зазначив, що вже наступного року ЗСУ можуть отримати як крилаті, так і балістичні ракети. Це підтверджує, що робота ведеться на різних рівнях — як державними підприємствами, так і приватними.

    Окрім балістичних ракет, Україна робить ставку на безпілотники. Міністр оборони Рустем Умєров вже оголосив про плани створення 30 тисяч безпілотників дальньої дії, які можуть досягти Москви.

    Стратегія поєднання ударних дронів і ракет дозволить подолати російську ППО, яка на разі продовжує залишатися значною перепоною для масованих атак.

    Критики сумніваються, чи зможе країна, яка перебуває в умовах постійного обстрілу, виробляти балістичні ракети у великих кількостях. Адже їхнє виробництво — складний і дорогий процес, що потребує величезних ресурсів.

    Однак інтелектуальний потенціал та винахідливість українців дають надію на те, що навіть невелика кількість ракет може змінити хід війни. Як влучно сказав професор Василь Шевцов, у кожного виду є свої унікальні риси для виживання. У зайців — довгі ноги, у лисиць — великі вуха. А в українців є інтелект.

    Що далі?

    На тлі російських страхів і спроб зупинити українську ракетну програму очевидно одне: розробка “Грім-2” і ударних безпілотників є не лише військовою, а й політичною необхідністю. Ці системи стануть ключовими у формуванні нової системи стримування, що дозволить Україні не лише оборонятися, а й диктувати власні умови на полі бою.

  • “Паляницю” запустили в серійне виробництво

    “Паляницю” запустили в серійне виробництво

    Міністр оборони України, Рустем Умеров, оголосив про початок серійного виробництва ракети-дрона “Паляниця”. Це нове досягнення у військовій техніці розроблене спільно державою і приватним підприємством.

    Ракета-дрон була вперше використана в бойових умовах на Донбасі наприкінці серпня 2024 року. Однак після цього її масове застосування не було зафіксовано.

    “Паляниця” являє собою гібридну зброю у вигляді невеликої крилатої ракети, яка, ймовірно, має простішу систему наведення і меншу боєголовку, що робить її менш дорогою і складною в виготовленні, порівняно з більш потужними крилатими та балістичними ракетами. Це дає Україні можливість виготовляти такі ракети у більших обсягах і застосовувати їх на фронті.

  • В Україні збільшують виробництво ракет

    В Україні збільшують виробництво ракет

    В Україні за 2024 рік відзначено суттєве збільшення виробництва ракет. Згідно з офіційною інформацією, кількість виготовлених ракет перевищила 100 одиниць, що дозволяє припустити, що темпи виробництва досягли приблизно 10 одиниць на місяць. Особливо значний ріст виробництва спостерігався в другій половині року, коли кількість виготовлених ракет зросла до 15-20 одиниць на місяць.

    Ці дані були оприлюднені виданням Defense Express, яке зазначило, що на початку 2024 року виробництво ракет було обмеженим, але вже до осені темпи значно збільшилися. Хоча рівень виробництва в Україні ще не може зрівнятись з потужностями Росії, такі темпи є важливим кроком у розвитку оборонної індустрії країни. Зокрема, українські Збройні Сили отримують на озброєння новітні ракети, серед яких, ймовірно, є модернізовані варіанти крилатої ракети “Нептун” у наземному виконанні.

    Цей прогрес є частиною більш широкої стратегії розвитку оборонної промисловості, в рамках якої понад 800 українських компаній працюють над створенням та вдосконаленням озброєння для Сил оборони. Важливо, що більшість з цих компаній активно співпрацюють із державними структурами, а виробництво озброєнь є одним з пріоритетних напрямків у умовах війни.

    Попри те, що показники виробництва ракет поки що не досягли рівня Росії, яка щомісяця виготовляє до 90 ракет, в тому числі 20 балістичних, такі кроки є важливими для зміцнення обороноздатності України. Олександр Мусієнко, військовий експерт, зазначає, що в контексті поточної війни збільшення обсягів виробництва ракет є стратегічно важливим фактором для підтримки стабільності оборонної промисловості та забезпечення потреб Збройних Сил.

  • Данія передала Україні 18 артилерійських установок “Богдана”

    Данія передала Україні 18 артилерійських установок “Богдана”

    Данія продовжує підтримувати Україну в її боротьбі, фінансуючи виробництво та постачання артилерійських систем. Міністр оборони Данії Трольс Лунд Поульсен оголосив про передачу 18 артилерійських установок “Богдана” до Збройних сил України. Ці установки стали частиною угоди, укладеної після відвідування Поульсена України в березні 2024 року, коли основним запитом був підвищення виробництва зброї.

    Пріоритети Данії

    За словами Поульсена, Данія подала замовлення на виробництво 18 систем “Богдана” у липні, і цими вихідними вони вже були передані Україні. Глава оборонного відомства підкреслив, що виробництво зброї в Україні є значно дешевшим, ніж виготовлення або купівля зброї на Заході. Тому Данія закликає інші європейські країни також інвестувати в українське оборонне виробництво.

    Підтримка українського виробництва

    Олександр Камишін, колишній міністр стратегічної промисловості України, підтвердив, що українські оборонні підприємства мають можливість виготовляти більше зброї. Проте для цього потрібне адекватне фінансування. Ця підтримка від Данії і потреба в додаткових інвестиціях є важливими для забезпечення збільшення виробництва та покращення оборонних можливостей України.

    Що таке САУ “Богдана”?

    САУ “Богдана” – це українська самохідна артилерійська установка калібром 155 мм, яка відповідає стандартам НАТО. Вона оснащена гарматою з дальністю стрільби до 60 км, розвиває швидкість до 80 км/год і має екіпаж з п’яти осіб. Виробництво “Богдани” розпочалося на Краматорському заводі важкого верстатобудування у 2015 році, а в 2023 році установка офіційно вступила на озброєння ЗСУ.

  • Міфічна диво-зброя “Паляниця” – Юрій Касьянов

    Міфічна диво-зброя “Паляниця” – Юрій Касьянов

    У статті, що нижче, волонтер і ветеран АТО Юрій Касьянов висловлює свою думку про нову українську зброю під назвою «Паляниця». Автор, зокрема, порівнює сучасні українські розробки з історичними зразками зброї, такими як німецька «Фау-1» часів Другої світової війни.

    З подивом читаю вже кілька днів повідомлення про нову українську диво-зброю «Паляниця». Адже ніяких ракето-дронів не існує, ніколи не існувало і ніколи не існуватиме.

    Нагадаю, що перший бойовий «літак-снаряд», як тоді казали, або «літаюча бомба» (як тоді класифікували), або на новий український манер «ракета-дрон» німці застосовували проти Британії (і не тільки) в роки Другої світової війни.

    Німецька «паляниця» Фау-1 (Fi-103, «Фізелер-103») мала реактивний двигун, автопілот, стартувала з катапульти, летіла на дальність 280 км (пізніше її було збільшено до 500 км) і несла бойову частину вагою від 500 кг до 1 тонни.

    З 1944 року по 1945 німці виготовили 25000 таких «ракето-дронів». Запускали їх дуже інтенсивно – до 100 штук на добу (порівняйте з нашими запусками дронів по болотах – нам ще далеко до таких темпів).

    10,5 тис. літаючих бомб було запущено по Британії – тільки в Лондоні загинуло понад 6 тис. осіб, майже 18 тис. було поранено; було зруйновано 23 тис. будівель і понад 100 тис. – пошкоджено. Смолетами-снарядами обстрілювали також Льєж (3 141 пуск), Антверпен (2 183 пуски), Брюссель (151 пуск), Париж.

    До речі, коштувала німецька «ракета-дрон» недорого – близько 3,5 тис. рейхсмарок. За курсом 1941 року до долара – 8,8 тис. доларів. На сьогоднішні гроші – приблизно 160 тис. доларів. Адекватна ціна для крилатої ракети.

    Так-так – наша диво-зброя-ракета-дрон – це не що інше, як крилата ракета. Німецька Фау-1 була першою у світі серійною крилатою ракетою, як би її не називали тоді. Взагалі, дуже тонка грань між літаками-дронами і крилатими ракетами – постав на літак реактивний двигун, і ось тобі вже крилата ракета, або «ракета-дрон», за нашою новою українською класифікацією.

    Які переваги у крилатих ракет порівняно з безпілотними літаками-камікадзе типу «шахед»?

    – Висока швидкість: ракета швидше може досягти цілі, і супротивник може не встигнути вжити якихось заходів протидії, або виведення з-під удару. Крилата ракета потенційно може нести більш потужну бойову частину. Крилату ракету складніше збити, і ловці за шахедами з кулеметами тут малоефективні.

    Водночас крилата ракета непогано збивається зенітними ракетами з тепловою головкою наведення – бо мають більш виражений тепловий слід. До недоліків можна віднести також складність конструкції та вищу вартість.

    До речі, скільки може коштувати «Паляниця»?

    Якщо не враховувати кошти, витрачені на розробку та випробування, то вартість виробу складається з вартості електроніки – від 3 тис. доларів у бюджетному варіанті до 50 тис. доларів з CRPA антеною, резервуванням, супутниковим модемом, та модулем оптичної навігації. Планер – фюзеляж, крила, оперення – обійдеться в 3-10 тис. доларів, залежно від конструкції і застосовуваних технологій. Найдорожча деталь – турбореактивний двигун; судячи з відео, використовується двигун із тягою близько 100 кг – такий мотор можна купити на Аліекспресі за 50-70 тис. доларів. Ну, накинемо ще тисяч двадцять на вартість робіт, оренду приміщень, компенсацію вартості розробки, і приплюсуємо законні 25% прибутковості, встановлені державою.

    У підсумку отримаємо ті ж 160 тис. доларів, скільки коштувала німецька «ракета-дрон» Фау-1. Це, звісно, менше 1 мільйона доларів.

    Сьогодні прем’єр-міністр Шмигаль заявив, що українські підприємства не тільки в десятки разів наростили випуск дронів, і що мільйон дронів таки цього року зроблять (проте треба більше), але він також сказав, що на деяких підприємствах, що виробляють дрони, рівень локалізації сягає 98%. Що практично всі комплектуючі робляться в Україні, і мало що імпортується.

    Денисе Анатолійовичу, це неправда.

    На жаль, у нас мало що виробляється в країні – немає ні акумуляторних батарей, ні моторів, ні автопілотів, ні gps приймачів українського виробництва. Не кажучи вже про оптику, акселерометри, гіроскопи та інші високотехнологічні компоненти.

    Зате є умільці, які під виглядом українського продають «перепакований китай», і вміють це своє мистецтво вигідно продати можновладцям. Але це не виробництво. Це шулерство.

    Для виробництва потрібні мільярди гривень на рік на створення промисловості. А головне – потрібне усвідомлення проблеми й ухвалення правильних управлінських рішень.