Ексдиректор ДП «Спецтехноекспорт» Павло Барбул, який наразі перебуває під судом у Вищому антикорупційному суді за корупційні злочини та розшукується НАБУ у новій справі, веде бізнес у Польщі.
За даними реєстру господарчої діяльності Польщі, Барбул є засновником U-Lead business community spzoo у Варшаві разом з Анною Федоренко. На офіційному сайті проєкту Барбул як власник не зазначений, а Федоренко виконує роль «обличчя» проєкту, хоча фактично не веде власного бізнесу.
Проєкт позиціонується як найбільша міжнародна спільнота українських підприємців та інвесторів у різних країнах, створена для допомоги українським бізнесменам, які вимушено залишили країну через війну. Він мав на меті сприяти релокації бізнесу та відкриттю нових можливостей у світі. Нібито спільнота об’єднала понад 2000 підприємців та провела понад 100 заходів у Польщі, ОАЕ, Іспанії, Італії, Австрії, Великій Британії та Франції. Втім, на практиці проєкт перетворився на серію обмежених промо-зустрічей та зрештою заморозив свою діяльність.
До кінця 2023 року Барбул також був співзасновником британської PATRIOT INVESTMENTS LLP разом зі своєю матір’ю Каріною Атанасян. Саме на неї він оформлював свій корупційний бізнес під час перебування на державній посаді. Останнім часом Атанасян почала виходити з бізнесів Барбула, передавши права на ТОВ «Реста+» та змінюючи засновників інших компаній, зокрема АТ «ЗНВКІФ «Абсолют».
Цей випадок ще раз демонструє, як особи, причетні до корупційних схем в Україні, продовжують вести бізнес за кордоном, використовуючи родинні зв’язки та складні юридичні схеми для прикриття своєї діяльності.
Колишній директор державного підприємства «Спецтехноекспорт» Павло Барбул, якого Вищий антикорупційний суд наразі судить у справі про корупцію, а НАБУ розшукує у новому кримінальному провадженні, продовжує активно займатися бізнесом за кордоном. Попри процесуальний статус і міжнародні підозри, він вільно працює у Польщі, де створив нову компанію та приховує свою фактичну участь у проєкті.
Як з’ясувалося, Барбул є співзасновником варшавської компанії U-Lead business community sp. z o.o., яку він відкрив разом з громадянкою Анною Федоренко. Формально саме вона представляє спільноту назовні, тоді як ім’я Барбула на офіційному сайті не згадується. Однак інформація реєстрів підтверджує: саме ексчиновник стоїть за проєктом, який позиціонується як найбільша міжнародна платформа для українських підприємців та інвесторів.
Попри гучні заяви про сотні заходів і тисячі учасників у різних країнах, фактична діяльність U-Lead виявилася мінімальною. Йдеться радше про кілька камерних зустрічей для обмеженого кола знайомих, після чого проєкт фактично зупинився. На думку експертів, це типова схема створення іміджевих бізнес-ініціатив за кордоном, які дозволяють підозрюваним посадовцям зберігати публічність і легалізувати фінансові потоки.
Відомо, що Барбул раніше також володів британською компанією PATRIOT INVESTMENTS LLP, співзасновницею якої була його мати Каріна Атанасян. Саме на неї, за матеріалами антикорупційних розслідувань, оформлювалися частина активів та бізнес-зв’язків, коли Барбул працював на державній посаді. Нині ж Атанасян поступово виходить із його компаній в Україні: зокрема, у березні 2025 року вона передала корпоративні права у харчовому бізнесі новій особі, а також припинила участь у закритому недиверсифікованому венчурному фонді «Абсолют».
Юристи припускають, що такі дії можуть свідчити про підготовку до можливих санкційних чи процесуальних кроків з боку слідства. Водночас сам Барбул продовжує залишатися у розшуку та паралельно вибудовувати бізнес-інфраструктуру у країнах ЄС, що ставить під сумнів ефективність контролю над підозрюваними у корупційних кримінальних провадженнях.
Колишній директор ДП «Спецтехноекспорт» Павло Барбул, який перебуває під слідством у ВАКС за корупційні дії, активно намагається прибрати будь-які згадки про себе з інтернету. Тим часом він зміг легалізувати близько 150 тисяч доларів через серію підозріло однотипних судових рішень.
Йдеться про справи, де Барбул позивався до боржників і отримував стягнення коштів за борговими розписками. Позивачем у цих справах виступала його адвокатка Алла Тоцька. Цікаво, що відповідачі у судах не заперечували проти позовів, що виглядає дуже дивно і викликає підозри у використанні судів для легалізації коштів.
Після звільнення Барбула з посади у червні 2018 року за згодою сторін, він задекларував 7,35 млн гривень готівкою. Перевірок його майнового стану з боку НАЗК тоді не проводилося. Після цього колишній посадовець зайнявся лихварською діяльністю.
Наприклад, у січні 2020 року Барбул дав у борг киянину Дмитру Стельмашову 100 тисяч доларів під 3% річних. Кошти мали бути повернуті наприкінці лютого, але відповідач цього не зробив. Суд вирішив стягнути борг та проценти у 6,23 тисячі доларів, і відповідач не заперечував проти позову.
У серпні 2023 року суд у Тернополі ухвалив рішення на користь Барбула у справі проти Володимира Гловака, який отримав 135 тисяч доларів у 2018 та 2020 роках під 3% річних. Суд стягнув борг та проценти у 257,2 тисячі гривень.
Остання справа – рішення Голосіївського райсуду Києва від 27 листопада 2024 року. Позов на 15 тисяч доларів проти Михайла Гончара був задоволений, включно з річними відсотками у 31,8 тисячі гривень.
Експерти припускають, що така серія однотипних судових рішень без оскарження може бути схемою легалізації коштів Барбула.
Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомили про підозру п’ятьом особам, серед яких — колишній очільник державної компанії “Спецтехноекспорт” Павло Барбул, його ексзаступник Антон Воронін, а також Євген Сінгаєвський, Олексій Барбул і Віктор Маркелов.
За даними слідства, у період із 2016 по 2019 роки ця група осіб організувала схему заволодіння коштами державних оборонних підприємств — ДАХК «Артем», ДП «Авіакон» та самого “Спецтехноекспорту” — на загальну суму 3,78 млн євро.
Слідство вважає, що головним організатором злочинної схеми був саме Павло Барбул, який на той час очолював “Спецтехноекспорт”. Саме він уклав агентську угоду з компанією Vakur s.r.o., яка, за твердженням НАБУ, не надавала жодних реальних послуг. Незважаючи на це, компанії були перераховані мільйони євро під виглядом “агентської винагороди”.
Надалі кошти були виведені з рахунків, переведені в готівку і розподілені між учасниками схеми. Таким чином, фіктивні документи стали прикриттям для легалізації незаконно здобутих коштів.
Всім п’ятьом фігурантам повідомлено про підозру за трьома статтями Кримінального кодексу України:
ч. 5 ст. 191 — заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем у особливо великих розмірах,
ч. 3 ст. 209 — легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом,
ч. 1 ст. 366 — службове підроблення.
Трьох осіб — Павла Барбула, Антона Вороніна і Віктора Маркелова — оголошено у розшук. Суд також ухвалив рішення про заочний арешт підозрюваних. Євгена Сінгаєвського зобов’язали внести заставу в розмірі 4 мільйони гривень із додатковими процесуальними обов’язками.
“Спецтехноекспорт” — один із провідних державних експортерів продукції військового та подвійного призначення. Справи, пов’язані з розкраданням у цій сфері, перебувають під особливою увагою правоохоронців, оскільки шкодять не лише економіці, а й обороноздатності країни.
В Україні планують ухвалити законопроєкти, які скасовують штрафи для постачальників зброї, що затримують поставки на фронт. Про це повідомив голова Центру протидії корупції (ЦПК) Віталій Шабунін у своєму Facebook. Законопроєкти №12202 та №6013 передбачають скасування штрафів для постачальників, якщо затримка поставок триває більше ніж 30 днів.
Шабунін зазначив, що ці законопроєкти лобіюються в інтересах великих постачальників, таких як «Спецтехноекспорт» та «Львівський арсенал», які не виконали свої зобов’язання щодо постачання зброї та боєприпасів на суму мільярдів гривень. Наприклад, «Спецтехноекспорт» не поставив зброю на 6 мільярдів гривень, а «Львівський арсенал» мав вивести з Міністерства оборони 1,5 мільярда, але боєприпаси так і не були передані.
Згідно з чинним законодавством, якщо постачальник не виконує умови контракту протягом 30 днів, на нього накладається штраф у розмірі 7% від вартості контракту. Цей механізм стимулює постачальників до своєчасного виконання зобов’язань. Однак нові законопроєкти, якщо будуть ухвалені, можуть знищити цей механізм, що, на думку Шабуніна, буде вигідно лише окремим компаніям, що не виконали своїх зобов’язань.
Такі законодавчі ініціативи викликають серйозні запитання про прозорість оборонних закупівель та можливі корупційні ризики.
Максим Кріппа продовжує скуповувати українські медіа в інтересах російського олігарха Костянтина Малофєєва. В цьому йому допомагають ряд українських медійників на кшталт Євгена Шпитко, про роботу яких на Кріппу-Малофєєва ми розповімо у наступних публікаціях.
Інформація про роботу Євгена Шпитко на Максима Кріппу та Костянтина Малофєєва з’явилася в публічному доступі відносно недавно, після чергової спроби Євгена Шпитко зняти публікації пов’язані з Кріппою з телеграм-каналу “Тёмный Рыцарь”. Але, як повідомляють наші джерела, співпраця між Євгеном Шпитко та Максимом Кріппою розпочалась задовго до публікацій на анонімних ТГ каналах.
ФОТО: Скрін поста з ТГ “Тёмный Рыцарь” за 23 вересня 2024 року
Хто такий Євген Шпитко та що саме його пов’язує з РФ
Крім зв’язків з Максимом Кріппою, Євген Шпитко відомий в Україні як головний редактор та один із співвласників українського видання Mind UA. Досить цікавою в контексті зв’язків Шпитко з РФ є історія створення ресурсу Mind UA, склад його засновників та кінцевих бенефіціарів.
Варто відзначити, що колектив Mind UA, як і сам Шпитко, є вихідцями з Forbes Україна, які покинули проект, після того як почались проблеми в їх роботодавця олігарха Сергія Курченка.
Після втечі Сергія Курченка до РФ, Євген Шпитко забрав частину колективу Forbes Україна та у 2017 році заснував новий проект – Mind UA. Крім колективу, Шпитко прихватив із собою офіційну сторінку Forbes Україна в Фейсбук, до якої у нього був доступ як у головного редактора.
Згідно з даними сервісу Youcontrol, наразі власником 100% статутного капіталу ТОВ “ФЬЮЧЕР МЕДІА” є головний редактор Євген Шпитко. Але якщо уважно придивитись до історії змін реєстраційної інформації компанії, то бачимо відчайдушні спроби приховати російський слід та справжніх бенефіціарів компанії.
Ще донедавна, засновниками ТОВ “ФЬЮЧЕР МЕДІА” крім Шпитко, який був власником всього 22,5% компанії, були ТОВ “Акселератор нових продуктів” – 10% і ТОВ “Інвестіко” – 67,5%. За даними того ж Youcontrol, кінцевим беніфіціарним ТОВ “Інвестіко” є такий собі любитель “рускаго міра” Куманьок Олександр Юрійович.
У 2020 році журналісти, на фоні скандалів з накруткою ботами ТГ каналу Mind UA, вирішили поцікавитись складом кінцевих бенефіціарів видання, після чого Куманьок Олександр Юрійович став відомий широкому загалу своїми симпатіями до РФ.
Журналісти звернули увагу на сторінку Олександра Куманька “Вконтакте” де надто багато фото на фоні Кремля після 2014 року. Зокрема, Олександр Куманьок їздив святкувати 1 травня 2014 року на Червону площу в Москві вже тоді, коли Крим був анексований РФ. Мало того, судячи з усього, він пишається, що Крим це частина Росії, викладаючи “фото з магнітиками”.
Крім проросійських світлин в російських соцмережах Олександр Куманьок являється давнім бізнес-партнером Ігоря Куєка – рідного брата Ані Лорак (Кароліни Куєк), з яким пов’язаний через спільні компанії, серед яких ТОВ “Хелс Фуд” (40969855), ТОВ “Платформа розвитку інновацій” (41130557), ТОВ “Дюкан” (40977508) та інші. Тобто вони давні партнери і працюють у кількох напрямках.
А у 2018 році журналісти з’ясували, що Ігор Куєк є одним із власників платформи UkrARPA, яка займалася розробкою і створенням зброї для української армії. Журналісти з’ясували та опублікували докази того, що Ігор Куєк заробляє на цій справі чималі гроші. Серед інших власників UkrARPA значились – Денис Гурак, Дмитро Ружицький та Дмитро Шестаков. Раніше всі вони працювали в Укроборонпромі і фактично паралельно розвивали власний проект за державні кошти, поставляючи державі безпілотники по 100 тисяч доларів США, в той час коли їх реальна собівартість складала 5 тисяч доларів США.
Але Євген Шпитко не помічав ні проросійських публікацій, ні відкритого грабунку українського ВПК своїми партнерами до 2020 року, поки в українського суспільства не появились питання до роботи начебто проукраїнського сайту Mind UA. Після чого Шпитко вирішив позбутись відверто проросійських партнерів в числі засновників ТОВ “ФЬЮЧЕР МЕДІА”.
Але чи насправді Євген Шпитко розірвав усі відносини з минулими партнерами, чи це просто хід для уникнення конфіскації сайту Mind UA та передачі його в управління АРМА, як це раніше відбулося з медіа холдингом Сергія Курченко?
Відповідь на це питання у нещодавній кримінальній справі СБУ, щодо зловживання Євгеном Шпитко під час розподілу гуманітарних вантажів. Якщо бути більш точними, Євген Шпитко попався на перепродажу бронежилетів, які на початок 2022 року були справжнім дефіцитом.
В офіційних поясненнях даної ситуації на сайті Mind UA Євген Шпитко сам згадує свої зв’язки зі структурами Укроборонпрому. Варто відзначити, що ці зв’язки залишились у Шпитко з часів Олександра Куманька, за яким стоїть Павло Олексійович Барбул, який з 2014 року займав посаду радника генерального директора Укроборонпрому. Засвітившись в декількох корупційних епізодах в Укроборонпромі, Павло Барбул очолив Спецтехноекспорт.
ФОТО: Олександр Куманьок в одному з офісів Павла Барбула напередодні поїздки до Москви
На посаді директора Спецтехноекспорта Павло Барбул попав у корупційний скандал з розкраданням коштів державного підприємства та деякий час провів у СІЗО. І хоча наразі Павло Барбул перебуває на волі, старі корупційні схеми Спецтехноекспорту дають про себе знати.
Так, весною цього року адвокат Павла Барбула намагався оскаржити угоду про визнання винуватості, укладену з ексначальником департаменту контрактів Спецтехноекспорту Валерієм Синяковим та його ексзаступником Олександром Фатьяновим. За умовами угоди, Фатьянов і Синяков зобов’язалися надати свідчення в низці кримінальних проваджень, зокрема, події яких зачіпають період керівництва Барбулом у Спецтехноекспорті.
Прізвище Павла Барбула не просто так часто згадується у нашому журналістському розслідуванні, адже за свідченнями бізнесменів із його близького оточення, Барбул являється одним із фактичних власників сайту Mind UA. Раніше Барбул володів частиною Mind UA через Олександра Куманька, а після 2020 року безпосередньо через Євгена Шпитко. Нагадуємо, що відкрито проросійський Олександр Куманько був викинутий зі схеми, після того як інформація про його погляди появилась в пресі.
В такому ракурсі робота головного редактора Mind UA Євгена Шпитко на Максима Кріппу, а через нього і на Костянтина Малофєєва, має викликати багато питань в української контррозвідки. Адже незважаючи на кримінальні справи Павло Барбул до сих пір входить до української спільноти з розробки та продажу озброєнь.
