Керівник Дослідницької служби Верховної Ради Леся Ваолевська оприлюднила парламентське дослідження, у якому комплексно проаналізовано правове регулювання статусу «політично значущої особи» (ПЗО) в Україні та підходи до застосування посиленого фінансового моніторингу до таких осіб, членів їхніх сімей і пов’язаних осіб. Документ порівнює національну практику з рекомендаціями FATF, нормами ЄС і прикладами країн, серед яких Австралія, Велика Британія, Франція, Канада, Сінгапур, Швейцарія і ОАЕ.
Згідно з дослідженням, українське регулювання вимагає від банків і фінансових установ застосовувати посилений моніторинг щодо ПЗО: перевіряти джерела походження статків клієнта, отримувати погодження керівництва на операції від 400 тис. грн і проводити постійний аналіз ризиків. Статус ПЗО поширюється не лише на самих посадовців, а й на близьких родичів — дружину, дітей, батьків — та пов’язаних осіб, до яких відносять бенефіціарів компаній або ділових партнерів.
Дослідження підкреслює, що після припинення публічних функцій посилену увагу зберігають ще щонайменше 12 місяців, причому оцінка залишкових ризиків враховує рівень впливу особи та її зв’язки з країнами, що мають високі ризики відмивання коштів. Якщо ризики визнають низькими, статус і пов’язані з ним заходи можуть бути зняті раніше. Така модель відповідає принципу «ризик-орієнтованого підходу», проте в інших державах терміни і критерії відрізняються.
Порівняльний огляд у документі показує значну різнорідність підходів у світі: Велика Британія застосовує ризик-орієнтований підхід без фіксованого строку моніторингу; Франція вимагає посиленого контролю щонайменше 12 місяців після відставки; Канада розділяє підхід за походженням — для іноземних ПЗО контроль може бути довічним, для національних — 5 років; Сінгапур також практикує ризик-орієнтованість без фіксованого строку; Швейцарія передбачає мінімум 10 років нагляду; ОАЕ — мінімум 3 роки. Учасники дослідження звертають увагу, що ці варіації відображають різну оцінку ризиків, історичний і правовий контекст кожної країни та рівень розвитку фінансової інфраструктури.
Документ також порівнює українські норми з Європейським законодавством, зокрема Директивою 2015/849 та пізнішими рекомендаціями ЄС, які визначають широкий перелік посад, що підпадають під режим ПЗО (глави держав, урядовці, депутати, судді, посли тощо). У 2023 році ЄС опублікував додатковні орієнтири щодо переліку посад для країн-членів, і дослідження зазначає, що українські правила адаптують ці підходи в рамках Угоди про асоціацію.
Практичні наслідки для банків йтих клієнтів очевидні: необхідність розширених процедур KYC (know your customer), більш жорсткої перевірки бенефіціарів, введення внутрішніх лімітів для схвалення великих операцій та постійне моніторингу транзакцій. Банки мають не лише виявляти підозрілі операції, а й документувати оцінку ризиків і вживати заходів згідно з внутрішніми політиками та національними регуляторними вимогами.
У дослідженні також піднімається питання ефективності практичної реалізації: відсутність єдиних підходів до строків моніторингу, відмінності в визначенні «пов’язаних осіб» та складності встановлення реальних бенефіціарів ускладнюють роботу як банків, так і контролюючих органів. Автори звертають увагу на потребу у вдосконаленні механізмів обміну інформацією між державними реєстрами, фінансовими установами та правоохоронними органами для швидшого виявлення аномалій та кореляції ризиків.
Ключовий висновок дослідження — щоб відповідати стандартам FATF і кращим міжнародним практикам, Україні варто забезпечити чіткі процедурні правила для застосування посиленого моніторингу, визначити прозорі критерії для встановлення строків нагляду та посилити інструменти контролю за деклараціями й джерелами доходів ПЗО. Це також передбачає підвищення спроможності банків у частині аналітики ризиків і кращу координацію між регуляторами.
В мережі нещодавно з’явилися нові відео та аудіо записи, на яких людина схожа на чернігівського бізнесмена Дениса Пащенко домовляється з іноземними співрозмовниками, як переправляти наркотичні речовини через Україну до Європи. Він говорить про «домовленості на високому рівні», хизується контактами з політичними верхівками різних країн аби створити враження недоторканності. Для когось це могло б видатися шоком. Для тих, хто стежив за його біографією, — закономірність.
Пащенко ніколи не був «чистим» бізнесменом. Його шлях у криміналі почався ще у 2004 році, коли в Україні його засудили за тяжкі тілесні ушкодження. За інформацією адвоката Євгенія Гіліна, він встиг відсидіти в Іспанії, Андоррі та Греції. Замість бізнес-кар’єри він обрав шлях людини, яка заробляє там, де інші втрачають: на слабких, на довірливих, на системі, яка не встигає за його нахабством.
Гучна слава прийшла після викрадення у Домініканській Республіці екс-мера Херсона Володимира Сальдо. Хоч і сам Сальдо зрадник України, але саме ця справа зробила Пащенко відомим у міжнародних базах. У 2017 році його оголосили у національний розшук, а вже наступного року — у міжнародний.
ФОТО: У 2017 році Пащенко був оголошений у розшук
У 2019-му його затримали у Швейцарії, восени екстрадували до України. Здавалося, історія закінчилася: людину з таким бекґраундом чекала реальна тюрма. Але система знову дала збій.
Замість тримання під вартою суддя відпустив його під особисте зобов’язання. Коли він намагався вилетіти з країни всупереч забороні, його зупинили прикордонники. Та й після цього отримав лише нічний домашній арешт. Так фігурант міжнародного розшуку, людина з кримінальним минулим, знову опинився на волі.
Паралельно він не полишав свого «бізнесу» — уміння обіцяти. З джерел нам стало відомо, що за гроші Пащенко обіцяв вирішити будь-які проблеми: знайти контакти, домовитися з суддями чи чиновниками, допомогти у «чутливих справах». Люди платили, але нічого не отримували. Це була його улюблена схема: взяти гроші, не виконати обіцянки й лишити співрозмовника ні з чим.
У 2014-му слідчі відкрили провадження щодо ухилення від сплати податків, і предметом розслідування стали не абстрактні «фірми-прокладки», а конкретні структури, які роками утворювали навколо Пащенка мережу для грошових і товарних маніпуляцій. Приватна фірма «ОПТІМА» (ЄДРПОУ 31221145) і ТОВ «ПАРІЛАЙН» (ЄДРПОУ 33172257) опинилися в епіцентрі справи: слідство стверджувало, що частину реалізації продукції просто не вносили в бухгалтерію, створюючи «чорні» надходження і залишаючи державу без податків.
Ця технологія — приховати реальний товарообіг на папері й отримати доступ до готівки поза контролем — виявилася надзвичайно ефективною. З часом до неї додалися борги перед банками та судові спори: підприємства Пащенка накопичували заборгованість, і ПУМБ змушений був вести претензійно-позовну роботу, щоб повернути кошти. Для зовнішнього спостерігача це виглядало як класичний бізнес-конфлікт; для того, хто знає схеми — як наступний крок у відпрацьованій процедурі: взяти гроші, не показати продажі, перекласти ризики на підставні рахунки.
Саме ці «репетиції» стали тими інструментами, які сьогодні можна використати для значно небезпечніших операцій. Компанія з імпортно-експортною специфікою, відпрацьована практика фіктивних або непоказаних угод, наявність юридичних документів і рахунків — усе це дає можливість оформлювати вантажі й змінювати їхню класифікацію на папері.
Від шахрайства — до наркотрафіку
Але тепер стає зрозуміло, що масштаби шахрайства змінилися. Мова вже не про локальні афери, а про наркотрафік через Україну до Європейського Союзу. Пащенко розповідає про використання дипломатичних каналів, переконує партнерів у наявності політичного прикриття, демонструє міжнародні контакти — від Швейцарії до Еквадору. Це не приватна авантюра. Це спроба зробити Україну транзитною зоною для наркотичних речовин.
У схемах Пащенка особливу роль відіграють іноземні контакти. Це не випадкові знайомі з візиток, а люди, чиї імена створюють враження серйозності та глобальності.
У записах, що потрапили у відкритий доступ, згадується швейцарський політик Стефан Бруннер (Stefan Brunner). Його участь створює враження солідності та міжнародної легітимності. Присутність представника зі Швейцарії додає схемам Пащенка відтінку «респектабельності», адже ця країна асоціюється зі стабільністю, фінансовою надійністю та нейтральністю. Саме на такі асоціації і робить ставку бізнесмен, використовуючи Бруннера як «вітрину», що дозволяє прикривати тіньові домовленості. З відео стає чітко зрозуміло, що Бруннер погодився допомагати Пащенку з легітимізацією наркотичний речовин на території ЄС.
ФОТО: Пащенко разом із Стефаном БрюннеФОТО: Пащенко разом із Стефаном Брюнне
Інший фігурант у мережі контактів Пащенка — еквадорський політик Болівар Арміхос Веласко, що декілька разів балотувався на пост президента Еквадору. Він також був причетний до низки корупційних скандалів на своїй батьківщині. Його ім’я виникає там, де мова йде про маршрути з Латинської Америки, регіону, добре відомого як джерело наркотрафіку. Присутність еквадорця у схемі не виглядає випадковою: це додає версії Пащенка ваги в очах потенційних партнерів. Для нього Арміхос Веласко — це «доказ» доступу до джерела, що робить пропозицію українського бізнесмена більш переконливою і реалістичною. І з тих же відео ми можемо зрозуміти, що Болівар Арміхос Веласко також погодився допомогти у поставках наркотичних речовин до України, після чого товар буде реалізовано на території Європейського Союзу.
ФОТО: Болівар Арміхос Веласко, колишній кандидат в президенти Еквадору, під час розмови з Денисом ПащенкомФОТО: Болівар Арміхос Веласко, колишній кандидат в президенти Еквадору
Бізнес-вітрина криміналу
Але будь-яка схема потребує прикриття. Дружина бізнесмена, Алла Олександрівна (у різних документах також фігурує як Гулбіс або Василенко), формально є власницею ресторану «Ля Опера бар» в центрі Чернігова. Саме на неї оформлений бізнес, який у звичайному місті мав би бути просто закладом харчування, але в історії Пащенка стає частиною прикриття.
ФОТО: Дані з сайту youcontrol
Ресторан із готівковою виручкою і контрактами на постачання — зручний майданчик для того, аби легалізувати доходи, джерело яких викликає запитання. Алла — не випадкова фігура, а ключовий елемент у тіньовій архітектурі чоловіка: її ім’я в реєстрах дозволяє йому залишатися в тіні, тоді як бізнес продовжує працювати.
ФОТО: Алла Пащенко, дружина Дениса Пащенко
Інший фасад — благодійний фонд «Місія солідарності». На папері — гуманітарні ініціативи, на ділі — ідеальний канал для міжнародних переказів. Що цікаво, серед його співзасновників — той самий швейцарський політик Стефан Брунне і Мехія Сальдівія Андрес Байрон із Еквадору. Скоріш за все саме через цей фонд переказуються гроші за послуги партнерам. Там, де мали б іти гроші на допомогу, ймовірно йдуть транзитом кримінальні надходження.
ФОТО: Стефан Брунне і Мехія Сальдівія Андрес БайронФОТО: Стефан Брунне і Мехія Сальдівія Андрес Байрон разом з Аллою Пащенко та генерал-майором Дмитром КрасильниковимФОТО: Дані з сайту youcontrol
Якщо ресторан у Чернігові виконує роль локальної каси, то фонд із закордонними співзасновниками — це вже «міжнародний шлюз». Під виглядом гуманітарних вантажів через кордон можуть проходити будь-які товари. У мирний час це можуть бути одяг, продукти чи ліки, під час війни — генератори, медикаменти, амуніція. І саме в такому потоці легко «заховати» щось інше. Ніхто не буде ретельно перевіряти коробки з наліпкою «допомога», тим паче коли документи підписані міжнародними партнерами.
Тому ймовірність того, що фонд може бути використаний не лише для фінансових операцій, а й для фізичного транзиту наркотичних речовин під прикриттям гуманітарних поставок, виглядає цілком реальною. Для Пащенка це подвійна вигода: гроші заходять офіційно, вантажі перетинають кордон без зайвих запитань, а зовні все виглядає як прояв солідарності й турботи.
Пащенко вже був у міжнародному розшуку, і тепер знову опиняється у центрі скандалу. Якщо записи підтвердяться — маємо справу з мережою, що використовує ресторан і фонд як прикриття для транзиту наркотиків. Влада має дати публічні пояснення і почати розслідування.
У Німеччині та Швейцарії правоохоронці затримали трьох громадян України, яких підозрюють у підготовці диверсій на замовлення російських спецслужб. Про це повідомляє німецьке видання Spiegel з посиланням на власні джерела.
За інформацією видання, двох підозрюваних затримали у вихідні, третього — у вівторок. Арешти пройшли у німецьких містах Констанц і Кельн, а також на території Швейцарії.
Йдеться про Владислава Т., Данила Б. та Євгена Б. Усім трьом висунуто звинувачення в «агентурній діяльності з метою диверсії». Слідство вважає, що затримані погодились виконати завдання російських спецслужб, яке полягало у відправленні вибухових посилок і здійсненні підпалів.
Зокрема, згідно з даними Spiegel, вони вже почали підготовку: відправили до України пробні посилки з GPS-трекерами, щоб відстежити маршрут доставки. За даними слідства, трекери було придбано в Швейцарії Євгеном Б., який передав їх Данилу Б. у Констанці. Останній доправив пристрої до Кельна, де Владислав Т. організував тестове поштове відправлення в Україну.
Розслідування триває, наразі німецька прокуратура та спецслужби перевіряють масштаби підготовки можливих диверсій і зв’язки затриманих із представниками спецслужб РФ.
У швейцарському місті, де цьогоріч проходить конкурс Євробачення-2025, 13 травня відбувся перший півфінал, який завершився драматичною розв’язкою для українських глядачів. Україна потрапила до фіналу конкурсу останньою — забравши останню, десяту путівку. Наша країна представлена гуртом Ziferblat із композицією Bird of Pray.
Особливістю цьогорічного шоу стала зміна формату оголошення результатів. Замість звичного випадкового переліку фіналістів, організатори продемонстрували нову інтригу: на екрані одночасно з’являються імена трьох країн, з яких лише одна проходить далі. Таким чином наприкінці шоу відразу шість країн змагалися за єдине вільне місце у фіналі — і його отримала саме Україна.
Крім Ziferblat, до фіналу також пройшли:
Tommy Cash (Естонія),
Claude (Нідерланди),
Кайл Алессандро (Норвегія),
VAEB (Ісландія),
Юстина Стечковська (Польща),
Габрі Понте (Сан-Марино),
Napa (Португалія).
Український гурт викликав сильну емоційну реакцію аудиторії, а пісня Bird of Pray, що поєднує електроніку, фолкові мотиви та експериментальний вокал, уже почала активно обговорюватися в соцмережах і на фанатських форумах. Гурт Ziferblat відомий своїм атмосферним звучанням і глибокими образами — і, схоже, зміг переконати глядачів у своїй унікальності.
Фінал конкурсу відбудеться 18 травня. Україна змагатиметься з переможцями другого півфіналу, який відбудеться 15 травня, а також з країнами Великої п’ятірки (Велика Британія, Німеччина, Франція, Італія, Іспанія) та господаркою шоу — Швейцарією.
Швейцарія висловила готовність виставити до 200 своїх солдатів для миротворчої місії в Україні, якщо буде надано офіційне прохання і отримано згоду уряду. Про це заявив командувач швейцарських збройних сил Томас Зюсслі, уточнивши, що військові можуть бути розгорнуті протягом 9–12 місяців. Однак наразі питання про відправлення миротворців є гіпотетичним, оскільки ситуація між Росією та Україною ще не стабільна, а мир у регіоні ще не настав.
“Ми, ймовірно, могли б виставити близько 200 солдатів за дев’ять-дванадцять місяців”, – заявив Зюсслі. Він також зазначив, що поки немає офіційного запиту від ООН щодо миротворців для України. Нейтральна Швейцарія вже бере участь у кількох миротворчих місіях по всьому світу, зокрема в Косово, де її солдати підтримували НАТО.
Також, за інформацією міжнародних джерел, Великобританія і Франція розробляють план щодо розміщення до 30 тисяч європейських миротворців в Україні у разі досягнення угоди про припинення вогню між Росією і Україною. Миротворці не будуть розгорнуті вздовж лінії фронту, але захищатимуть важливі міста та інфраструктуру, зокрема в Чорному морі. Важливою частиною цієї місії є використання безпілотників і супутників для контролю за дотриманням режиму припинення вогню.
Швеція також не виключає можливості відправлення своїх миротворців у складі міжнародного контингенту після завершення війни. У той же час прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що Польща не буде направляти свої війська в Україну, навіть якщо миротворча місія буде затверджена.
Протягом останніх кількох місяців представники США та Росії таємно проводили серію неофіційних зустрічей у Швейцарії, обговорюючи можливості припинення війни в Україні. Остання з цих зустрічей відбулася минулого тижня, повідомляє Reuters, посилаючись на інформовані джерела.
Ці переговори, які описуються як “додатковий канал” для дипломатичних обговорень, почалися відразу після перемоги Дональда Трампа на президентських виборах у листопаді 2024 року. За словами джерел, учасники переговорів мають дипломатичний досвід, але не є офіційними представниками урядів своїх країн. Поки що залишається незрозумілим, хто саме відправив їх на ці зустрічі, хоча кілька радників Трампа відомі про ці контакти.
“Мало що відомо про деталі цих зустрічей, зокрема щодо порядку денного, наявності українців на переговорах і часу початку контактів”, — зазначено у повідомленні. Ці таємні переговори підкреслюють зусилля США та Росії щодо пошуку можливостей для припинення війни в Україні, зазначають джерела.
Один з учасників переговорів описав ці зустрічі як неофіційний діалог, метою якого був обмін ідеями та покращення комунікації, а не розробка конкретних пропозицій. За деякими відомостями, одна з таких зустрічей відбулася в Женеві під час Мюнхенської конференції з безпеки минулого тижня.
Наразі джерела припускають, що ці неофіційні переговори, ймовірно, втратили свою актуальність, оскільки останнім часом США та Росія встановили офіційні канали діалогу для обговорення ситуації в Україні. Варто зазначити, що подібні переговори проводилися і в 2023–2024 роках, коли Росія висловлювала готовність розглянути можливість припинення вогню в Україні, але ці спроби, схоже, не принесли результатів.
Жителі швейцарського міста Базель сьогодні беруть участь у референдумі, на якому вирішується питання про виділення 39,5 мільйонів доларів на проведення пісенного конкурсу “Євробачення-2025”. Це питання стало актуальним після перемоги швейцарського співака Немо на “Євробаченні-2024”, що дозволило Швейцарії стати господарем наступного конкурсу.
Швейцарський співак Немо виграв “Євробачення 2024” з піснею “The Code”, що дає Швейцарії право на проведення пісенного конкурсу наступного року. Базель, розташований на північному кордоні з Францією та Німеччиною, був обраний для проведення конкурсу.
Але партія Федеральний демократичний союз Швейцарії зібрала достатньо підписів, щоб домогтися проведення референдуму щодо питання про те, чи варто виділяти 34,96 мільйона швейцарських франків (39,5 мільйона доларів), затверджених регіональною владою на проведення шоу.
Результати референдуму будуть відомі пізніше у неділю, зазначає агенство.
Швейцарія ухвалила рішення заборонити експорт боєприпасів, вироблених польською компанією, після того як стало відомо, що ці боєприпаси були використані в Україні. Це рішення було прийнято на тлі міжнародної критики щодо порушення принципів нейтральності, якими керується Швейцарія, щодо військової підтримки в конфлікті.
Державний секретаріат країни з’ясував, що українська компанія отримала 645 тисяч патронів через польського імпортера «UMO». Зазначається, що компанія-виробник не знала про подальше перенаправлення боєприпасів, припускаючи, що вони залишаться в Польщі.
«Розслідування дійшло висновку, що польська компанія не виконала договірні зобов’язання перед швейцарським виробником, і боєприпаси опинилися в Україні».
Швейцарія забороняє експорт своєї військової техніки в країни, що перебувають у конфлікті, через свою політику нейтралітету.
Останній саміт у Швейцарії став приводом для важливих роздумів та змін у зовнішній політиці України, особливо в контексті її відносин з Росією. Французький дипломат і геополітолог, колишній посол Франції в Росії Жан де Глініасті, в інтерв’ю для La Dépêche, розглянув раптову зміну настроїв президента України Володимира Зеленського після першого «мирного саміту», який, за його словами, не увінчався успіхом.
Перший саміт у Швейцарії, який не увінчався особливим успіхом, змусив Україну «стримати свої амбіції»: сьогодні Зеленський розуміє, що перебуває «під великим тиском часу», чи то поле бою, чи то політика.
За словами експерта, становище Зеленського зараз скрутне з усіх боків. На фронті ЗСУ «відчувають брак людей і залишаються в складному становищі». Крім того, на думку де Глініасті, «русифікований» Донбас Києву практично неможливо відвоювати».
На світовій арені ситуація для України анітрохи не краща: «Зеленський хоче діяти швидко, бо він як чуми боїться перемоги Дональда Трампа і його віцепрезидента Джей Ді Венса, який ще більшою мірою ізоляціоніст і має намір згорнути американську підтримку Європи», – пояснює дипломат.
Однак чим більш необхідними стають переговори для Зеленського, тим менше Росія стає в них зацікавлена, зазначає де Глініасті. Москва чудово розуміє, що перемога Трампа лише зіграє їй на руку. Ба більше, «у росіян немає бажання бути “запрошеними” на конференцію – вони вважають, що, коли настане час, переговори вестимуться безпосередньо», – підкреслює експерт.
Світові ЗМІ активно обговорюють результати саміту у Швейцарії, який відбувся в найбільш неоднозначному тоні.
Згідно з Reuters, “шлях уперед суперечливий”, що відображає загальні враження від обговорень та результатів зустрічі високопосадових представників країн. Офіційно “жодна країна не виступила з пропозицією провести ще одну таку зустріч”. Зокрема Саудівська Аравія, яку обговорювали як можливе майбутнє місце проведення.
Агентство також відзначило відмінність у позиціях “глобального Півдня” і Заходу: якщо перший закликає до прямих переговорів Києва і Москви та “важких компромісів”, то західні лідери на саміті схвалили відмову Києва від переговорів на умовах РФ.
Британська ВВС зазначає, що до заявленої мети саміту – представити затверджений там план Росії, “маючи під собою міжнародний консенсус” – ще дуже далеко. “Якщо це коли-небудь взагалі стане можливим”, – робить застереження видання.
Україна намагається перехопити ініціативу щодо мирного врегулювання, тому що “підтримка України може впасти в найближчі місяці”. Це пов’язано з президентськими виборами у США, а також зі зростанням кількості голосів у Європі за праві партії, які “часто симпатизують Росії”.
“Сама країна теж виснажена більш ніж двома роками війни: ряди військових могил на цвинтарях по всій країні зростають, а добровольці вже не поспішають до військкоматів у масовому порядку”, – пише BBC.
“Саміт вихідного дня завершився несподівано, на кілька годин раніше, ніж передбачалося. Для України це не був беззаперечний успіх. Але для президента Зеленського це був шанс донести свою головну думку: Росія, як шкільний хуліган, реагує тільки на силу”, – резюмує видання.
New York Times фіксує, що країни-учасниці саміту “розійшлися в думках щодо того, як взаємодіяти з Росією”.
Газета зазначає, що, хоча в декларації міститься заклик до “діалогу між усіма сторонами” для припинення війни, “президент України Володимир Зеленський заявив, що він, як і раніше, твердо виступає проти будь-яких переговорів, які можуть вимагати від його країни поступитися територією”.
Видання наводить думку найбільшої країни, яка не підписала заяву, – Індії: “Тільки ті варіанти, які прийнятні для обох сторін, можуть привести до міцного миру”. При цьому “західні союзники України мало говорили про можливі мирні переговори з Росією”.
“Розвиток подій на полі бою, безсумнівно, вплине на будь-яке врегулювання”, – додає видання.
Швейцарське видання Swiss Info заявило про “відсутність консенсусу” на саміті, хоча і вважає, що “реальний мир для України став ближчим”.
Журналісти пишуть, що на саміті тривало “дипломатичне перетягування каната” між прямим засудженням вторгнення Росії і формулюваннями, які отримають максимально широку підтримку.
Також видання зазначає, що в підсумковій декларації не згадується про подальшу конференцію, хоча деякі держави, за словами Зеленського, “заявили про свою готовність провести такий саміт”.
Китайське агентство “Сіньхуа” випустило коротку новину про завершення саміту, яка була присвячена позиції країн “Глобального Півдня”, які відмовилися підписувати підсумкову заяву. Там також наводилася позиція, що “більшість рішень, ухвалених на заході, не можуть бути реалізовані без участі Росії”.
