Хрещатик

Позначка: російський ВПК

  • Кремлю перекривають доступ до технологій: під санкції потрапили розробники системи «Рассвєт»

    Кремлю перекривають доступ до технологій: під санкції потрапили розробники системи «Рассвєт»

    Україна запровадила нові санкції проти компаній та фізичних осіб, залучених до створення російської супутникової системи «Рассвєт», яку Москва планує використовувати для військового зв’язку та управління безпілотниками. Окремий пакет обмежень стосується 39 морських суден так званого тіньового флоту РФ, за допомогою яких Росія експортує нафту та інші енергоносії.

    Про нові санкційні рішення 30 жовтня повідомили в Офісі президента України.

    Президент Володимир Зеленський підписав укази про введення в дію відповідних рішень Ради національної безпеки і оборони. До санкційного переліку, пов’язаного з російським супутниковим проєктом, увійшли 10 компаній та 19 громадян РФ.

    Йдеться про підприємства й фахівців, які беруть участь у розробці, виробництві компонентів і підготовці запуску низькоорбітальної супутникової мережі «Рассвєт».

    Цю систему Росія створює як власну альтернативу американському Starlink. За задумом розробників, вона має забезпечувати високошвидкісний супутниковий зв’язок на значних територіях, зокрема там, де немає стабільного доступу до наземної телекомунікаційної інфраструктури.

    Однак українська сторона наголошує, що потенційне застосування такої технології виходить далеко за межі цивільного зв’язку.

    За оцінкою Офісу президента, після розгортання мережа може використовуватися російськими військами для передачі даних, координації підрозділів, управління ударними безпілотниками та наведення засобів ураження.

    Зокрема, йдеться про можливість забезпечення зв’язку з дронами типу «Шахед» і ракетними системами в режимі реального часу. Такі можливості потенційно можуть підвищити ефективність російських ударів і ускладнити протидію їм.

    Водночас повноцінне розгортання подібної системи потребує значної кількості супутників, наземної інфраструктури, абонентських терміналів і технологічного обладнання. Саме ці виробничі ланцюги Україна намагається обмежити санкціями.

    Серед підсанкційних підприємств — російське «Бюро 1440», яке виступає одним із ключових розробників та інтеграторів проєкту «Рассвєт».

    До переліку також внесли «Лабс 1440», що займається виробництвом сонячних батарей для космічної техніки, та «ФАБ Рассвєт», яка працює над створенням низькоорбітальних супутників зв’язку й абонентського обладнання.

    Окремо санкції застосували до білоруського підприємства «АероКосмічні прилади», залученого до розробки компонентів для аерокосмічних систем.

    До списку потрапили й постачальники промислового обладнання, електроніки та високоточних деталей.

    Зокрема, компанія «5С Групп» забезпечує російські підприємства промисловими комп’ютерами та іноземним обладнанням. За даними української сторони, її продукцію використовували в розробках, пов’язаних із «Бюро 1440».

    Санкційні обмеження також торкнулися виробничого об’єднання «Аквамаш», постачальника оптичного та телекомунікаційного обладнання «Ел-Оптікс», компанії «Елєсар-Групп» і підприємства «Малі космічні апарати».

    Радник — уповноважений президента з питань санкційної політики Владислав Власюк пояснив, що російський супутниковий проєкт значною мірою залежить від іноземних технологій, обладнання та комплектувальних деталей.

    За його словами, українська сторона прагне обмежити ці поставки ще до повноцінного розгортання системи.

    В Офісі президента також закликали міжнародних партнерів синхронізувати санкційні рішення, щоб російські виробники не могли продовжувати закупівлі через компанії-посередники та треті країни.

    Другий напрям нових обмежень стосується російського тіньового флоту.

    До санкційного списку внесли 39 суден, які, за інформацією української влади, використовуються для перевезення російської нафти, нафтопродуктів і газового конденсату.

    Особливістю цього флоту є використання суден під прапорами різних держав і територій, що може ускладнювати встановлення реальних власників, контроль за перевезеннями та застосування міжнародних санкцій.

    Із 39 суден 17 ходять під прапором Росії. Ще по три використовують прапори Барбадосу, Ліберії, Маршаллових Островів і Панами.

    Два судна зареєстровані під прапором Гонконгу, ще два — Джибуті. Решта використовують прапори Багамських Островів, Екваторіальної Гвінеї, Зімбабве, Камеруну, Палау та Сьєрра-Леоне.

    За даними Офісу президента, ці танкери та інші судна перевозять російські енергоносії до портів Китаю, Індії, Туреччини, Єгипту та інших країн.

    Для Кремля експорт нафти й нафтопродуктів залишається одним із важливих джерел бюджетних надходжень, які забезпечують фінансування державних видатків, зокрема військових.

    Українська влада розглядає боротьбу з тіньовим флотом як інструмент скорочення доходів Росії від міжнародної торгівлі енергоносіями.

    Водночас запровадження українських санкцій саме по собі не означає автоматичної заборони цим суднам заходити до портів усіх інших держав. Для посилення ефективності обмежень Київ домагається відповідних рішень від Європейського Союзу, США, Великої Британії та інших партнерів.

    Україна вже неодноразово застосовувала санкції проти суден, компаній і фізичних осіб, пов’язаних із російською нафтовою логістикою та військово-промисловим комплексом.

    Нинішні обмеження поєднують два напрями економічного тиску: перешкоджання розвитку нових військових технологій Росії та скорочення можливостей фінансувати війну за рахунок експорту енергоносіїв.

    Таким чином, нові санкційні рішення спрямовані одночасно проти 29 компаній та осіб, залучених до супутникового проєкту «Рассвєт», і 39 суден російського тіньового флоту.

    Подальша ефективність цих заходів значною мірою залежатиме від того, чи підтримають обмеження міжнародні партнери та наскільки вдасться перекрити Росії доступ до необхідного обладнання й зовнішніх ринків.

  • Чорний дим над Єльцем: під ударом завод, що виробляє батареї для ракет РФ

    Чорний дим над Єльцем: під ударом завод, що виробляє батареї для ракет РФ

    У Росії 25 жовтня повідомили про атаку на промислову зону міста Єлець Липецької області. За даними українських моніторингових каналів, імовірною ціллю став завод «Енергія» — підприємство, що виготовляє акумулятори та джерела живлення для російської військової техніки, зокрема ракетних комплексів «Іскандер» і «Кинджал». Після удару місцеві жителі повідомляли про пожежу та густий чорний дим.

    Інформацію про можливе ураження заводу поширили моніторингові Telegram-канали, зокрема Exilenova+. Про атаку також повідомили українські ЗМІ.

    Чорний дим над Єльцем: під ударом завод, що виробляє батареї для ракет РФ

    За попередніми даними, удари були завдані вдень 25 жовтня. Моніторингові ресурси стверджують, що для атаки застосували крилаті ракети.

    Після вибухів у районі промислового підприємства з’явився густий дим. У соціальних мережах поширили повідомлення про перекриття прилеглої території та прибуття автомобілів екстрених служб.

    Водночас незалежного підтвердження типу застосованого озброєння та точного місця влучання наразі немає.

    Факт атаки на промислову зону Єльця підтвердила й російська влада.

    Губернатор Липецької області Ігор Артамонов повідомив, що на місці працюють оперативні служби, а інформацію про можливих постраждалих уточнюють.

    При цьому російський посадовець не назвав підприємство, яке опинилося під ударом, та не розкрив масштабів пошкоджень.

    За повідомленням російського агентства «Інтерфакс», у регіоні також оголошували ракетну небезпеку.

    Завод «Енергія», який називають можливою ціллю атаки, є одним із важливих російських виробників хімічних джерел струму.

    Підприємство спеціалізується на випуску акумуляторів, батарей та інших елементів живлення для військової і цивільної техніки.

    Його продукцію використовують в авіації, безпілотних системах, засобах зв’язку та спеціалізованому обладнанні.

    За даними українського Генерального штабу, завод також забезпечує виробництво батарей для оперативно-тактичних ракетних комплексів «Іскандер-М», крилатих ракет морського базування та модулів планерування й корекції авіаційних бомб.

    Такі компоненти необхідні для забезпечення електроживлення окремих систем озброєння.

    Саме тому підприємства, які виготовляють спеціалізовані джерела живлення, є важливою складовою російського оборонно-промислового комплексу.

    Завод «Енергія» вже неодноразово ставав ціллю атак під час повномасштабної війни.

    Зокрема, 23 травня 2025 року Генеральний штаб ЗСУ офіційно підтвердив ураження підприємства підрозділами Сил спеціальних операцій у взаємодії з іншими складовими Сил оборони.

    Тоді на території заводу зафіксували вибухи та пожежу. Українське військове командування повідомило про ураження важливого об’єкта російського ВПК.

    Наступну атаку підтвердили 3 липня 2025 року. За даними Генштабу, удар здійснили підрозділи Сил безпілотних систем ЗСУ.

    Після цього повідомлялося про вибухи та тимчасове припинення роботи виробничих потужностей.

    Ще одна атака на підприємство, за повідомленнями незалежних російських медіа, відбулася на початку січня 2026 року.

    Тоді журналісти ASTRA проаналізували відеозаписи очевидців і встановили, що пожежа виникла в районі заводу «Енергія».

    Російська влада підтверджувала загоряння в промисловій зоні Єльця, але безпосереднього ураження заводу не визнавала.

    Таким чином, повідомлення 25 жовтня може свідчити про чергову атаку на підприємство, яке забезпечує російську військову промисловість важливими комплектуючими.

    Однак остаточні результати удару залишаються невідомими.

    Станом на час появи перших повідомлень немає підтверджених даних про кількість пошкоджених виробничих корпусів, зупинку підприємства або втрати серед персоналу.

    Також українське військове командування ще не оприлюднило офіційного підтвердження результатів саме цієї атаки.

    Подальша інформація про наслідки удару дозволить оцінити, чи вплинув він на роботу підприємства та виробництво компонентів для російського озброєння.

  • Кримінальна відповідальність у Європі за допомогу російській армії, межа між санкційним порушенням і злочином

    Кримінальна відповідальність у Європі за допомогу російській армії, межа між санкційним порушенням і злочином

    Після початку повномасштабної війни російські компанії продовжили шукати доступ до європейських технологій, обладнання, послуг і фінансових ресурсів. Водночас частина торговельних операцій почала проходити через треті держави, нових посередників і змінені маршрути. Для європейських правоохоронців це створило окремий пласт кримінальних справ, де необхідно відновити весь ланцюг угоди та встановити, на якому етапі учасники перейшли від дозволеної комерційної діяльності до порушення санкційного режиму.

    Сам факт наявності російського контрагента ще не визначає кримінальної відповідальності. У європейському праві існують дозволені операції з російськими компаніями, товари, які не підпадають під конкретні експортні обмеження, перехідні періоди, винятки та індивідуальні дозволи компетентних органів. Якщо платіж було проведено до запровадження відповідної заборони і на той момент не існувало іншого застосовного обмеження, подальша зміна санкційного режиму сама по собі не перетворює вже вчинену дію на злочин. Те саме стосується товару, який на дату експорту не підпадав під конкретну чинну заборону.

    Кримінальна межа виникає тоді, коли конкретна операція вже заборонена і водночас виконані умови складу злочину за національним законодавством. Йдеться про експорт товару, передачу технології, технічну допомогу, брокерську послугу, фінансову операцію або свідоме використання маршруту для обходу обмеження. Директива ЄС 2024/1226 закріпила загальні мінімальні правила кримінальної відповідальності за умисні порушення певних обмежувальних заходів і деякі форми серйозної необережності, але конкретні склади злочинів і покарання, як і раніше, визначаються національним законодавством.

    Постачання підсанкційних товарів подвійного призначення

    Один із показових прикладів — справа підприємця, якого прокуратура називає російсько-нідерландським громадянином із Горссела. 31 жовтня 2023 року суд Роттердама засудив його до 18 місяців позбавлення волі, а компанію, якою він керував, — до штрафу €200 тис. Суд встановив, що протягом понад семи місяців він брав участь у схемі постачання електронних товарів подвійного призначення та інших товарів, здатних сприяти військовому зміцненню Росії, російським компаніям, пов’язаним з оборонною промисловістю. Прокуратура говорила про 20 відправлень за коротший період і 11 типів товарів вартістю понад $1 млн.

    Різниця між цими строками важлива. Суд описував увесь доведений період як такий, що тривав понад сім місяців, тоді як 20 відправлень, про які говорила прокуратура, стосувалися коротшого відрізка всередині цього періоду. Це не дві різні версії одного факту, а різні часові зрізи однієї схеми.

    Сама конструкція постачань була частиною доказів. Для окремих відправлень використовували End User Statement із фіктивною українською компанією як кінцевим користувачем. Для експортних документів оформлювали фіктивні commercial invoices, у яких клієнтом зазначалася компанія на Мальдівах. Товари фактично призначалися для Росії та прямували маршрутом, який мав приховати російського кінцевого отримувача. Суд встановив, що обвинувачений знав про запроваджені 25 лютого 2022 року санкції та свідомо продовжив торгівлю.

    Гроші також стали частиною доказового ланцюга. У матеріалах справи фігурували перекази від російських компаній, тоді як платежів від заявленого мальдівського покупця слідство не виявило. Прокуратура зазначила, що найбільша частина отриманих коштів надійшла від російської компанії і що жодного переказу з Мальдів не було. Суд пов’язав фіктивне документальне оформлення постачань із висновком, що обвинувачений свідомо обходив обмеження ЄС.

    Військовий зв’язок у справі встановлювався окремо. Нідерландська прокуратуразазначала, що електронні компоненти того самого типу, які постачав обвинувачений, були виявлені в Україні у російських ракетах, радіолокаційних системах і військовій техніці. Це не означає, що суд встановив походження конкретної мікросхеми з конкретної партії обвинуваченого. Такий матеріал показує військове значення відповідної категорії компонентів і пояснює, чому їхнє постачання перебувало під санкційним контролем. Для самого складу злочину військовий ефект доводити не обов’язково, достатньою підставою залишається заборонений експорт.

    Навесні 2025 року прокуратура Нідерландів оскаржила початковий вирок. У відкритому повідомленні від 14 квітня 2025 року вона описала апеляційну вимогу: три роки позбавлення волі, п’ятирічна професійна заборона та конфіскація €72 697,71 як незаконно отриманої вигоди. У цьому повідомленні заборону сформульовано як beroepsverbod, тобто професійну заборону, без окремого розмежування керівних посад і будь-якої іншої роботи. Штраф компанії у €200 тис. став остаточним, апеляцію в справі компанії відкликали і прокуратура, і захист.

    Цей процес показує, з чого складається кримінальна справа про порушення санкцій. Слідству були потрібні не лише російський покупець і технологічно чутливий товар, а й дата запровадження заборони, документи кінцевого користувача, фіктивні рахунки, рух коштів, фактичний маршрут і докази того, що обвинувачений розумів, що відбувається.

    Передача технічної інформації та доступу до технологій

    Санкційні обмеження поширюються на велику кількість продукції, яка сама по собі зброєю не є. Це електронні компоненти, обладнання, верстати, програмне забезпечення, технології та інші товари подвійного призначення. Їхнє значення визначається можливістю використовувати їх для виробництва, обслуговування або технологічного посилення російської військової та промислової системи.

    У липні 2025 року суд Роттердама засудив 43-річного чоловіка до трьох років позбавлення волі за передачу технологічної інформації людині в Росії та незаконний доступ до комп’ютерних систем роботодавців. Чоловік раніше працював у ASML та NXP і копіював із серверів компаній файли, які не були потрібні йому для роботи. Потім він передавав частину матеріалів людині в Росії.

    Суд встановив, що передані файли містили інформацію, пов’язану з обладнанням і процесами виробництва мікрочипів. Передачу кваліфікували як технічну допомогу, на яку поширювалися чинні обмеження ЄС. Водночас суд окремо зазначив, що не було доведено отримання обвинуваченим грошей за передачу інформації. Прокуратура просила чотири роки, але суд зменшив строк саме з цієї причини. Для вироку за санкційним епізодом не потрібно було доводити комерційний продаж технології.

    Цей приклад розширює розуміння того, що саме може стати предметом кримінальної справи. Забороненою операцією може виявитися не лише перетин кордону вантажним автомобілем, а й передача технічної інформації, консультація спеціаліста або надання доступу до технології, якщо відповідна операція заборонена санкційним законодавством.

    Директива ЄС 2024/1226 закріпила цей підхід на рівні мінімальних загальноєвропейських правил. Вона охоплює передбачені санкційними актами операції з товарами, послугами, фінансовими та економічними ресурсами, а також технічну допомогу і брокерські послуги. Для окремих серйозних порушень держави мають передбачити кримінальну відповідальність, зокрема за пособництво та замах на відповідні злочини.

    Водночас законна діяльність залишається частиною тієї самої системи. Якщо товар на дату експорту не підпадав під конкретну заборону, операція здійснювалася в межах передбаченого винятку або на підставі чинного дозволу, вона не стає порушенням лише тому, що згодом цей товар виявився пов’язаним із російською військовою промисловістю. Для кримінальної справи необхідно встановити конкретну заборону, що діяла у відповідний момент, та дію, яка її порушила.

    Це особливо важливо для електронних компонентів. У листопаді 2025 року RTL проаналізувала дані про понад 5 тис. компонентів, виявлених українською військовою розвідкою у російських дронах, ракетах та інших системах озброєння. Серед них було 379 компонентів нідерландського виробництва, 91% яких становили чипи. Дату виробництва RTL встановила більш ніж для 300 чипів у всій вибірці: 44,5% були виготовлені після 24 лютого 2022 року. Це не частка Нідерландів. Для Нідерландів дата виробництва була відома для 32 чипів, і близько двох третин із них були виготовлені вже після початку повномасштабної війни.

    Наявність таких деталей у російській зброї автоматично не означає, що їхні виробники або європейські продавці порушили санкції: між виробником і російським кінцевим користувачем могли бути незалежні дистриб’ютори та посередники. Тому походження компонента стає відправною точкою для розслідування, а не готовим доказом вини. Слідству необхідно встановити, хто продав товар, кому він був призначений, які обмеження діяли в цей момент і що конкретний учасник угоди знав про кінцеве використання.

    Реекспорт товарів до Росії через треті країни

    Після запровадження прямих обмежень частина торгівлі з Росією перемістилася через держави, які не приєдналися до санкційного режиму ЄС. Сам факт використання Казахстану, Вірменії, Киргизстану, Туреччини або іншої третьої країни не означає порушення. Юридичне значення виникає тоді, коли такий маршрут використовується для забороненого постачання або приховування його кінцевого призначення.

    Дослідження CEPR «The Eurasian Roundabout», опубліковане у 2025 році, а згодом опубліковане в European Economic Review у 2026 році, показало два механізми, через які санкційні товари продовжували потрапляти в російську економіку. Перший — реекспорт через Вірменію, Казахстан і Киргизстан. Другий — випадки, коли товар офіційно направлявся до сусідньої країни, але не доходив до заявленого кінцевого пункту. За оцінкою авторів у журнальній версії, сукупно ці два механізми у 2022–2023 роках компенсували приблизно третину падіння європейського експорту до Росії за товарами, охопленими дослідженими санкціями.

    Така статистика показує, чому правоохоронці перевіряють маршрути через треті країни та зіставляють експортну статистику з даними країни-отримувача. Якщо європейська компанія заявляє Казахстан кінцевим користувачем, а товар згодом опиняється в Росії, слідство має встановити, чи знала компанія про цей маршрут і чи брала участь у його організації.

    У роттердамській справі такий зв’язок вдалося вибудувати через документи та платежі. В експортних паперах фігурувала мальдівська компанія, у End User Statement — фіктивна українська, гроші надходили від російського підприємства, а фактичним кінцевим пунктом була Росія. Сукупність цих обставин дозволила суду розглядати маршрут через третю країну як елемент свідомого обходу санкцій.

    Польська справа лютого 2026 року показує ще більш ранню стадію такої схеми. Польська прокуратура повідомила про затримання шести осіб, яких підозрюють у спробі незаконно переправити через Білорусь до Росії обладнання для автоматизації виробництва інтегральних схем. За версією слідства, обладнання могло використовуватися під час виробництва компонентів, зокрема для бойових дронів. Митні органи припинили переміщення до доставки обладнання в Росію. Трьом підозрюваним суд призначив попередній арешт на три місяці, інші отримали інші запобіжні заходи.

    Польська прокуратура кваліфікувала дії за статтею про замах у зв’язку із санкційним законом. Саме порушення санкційного закону у передбаченому цією нормою випадку належить до злочинів, за які передбачено щонайменше три роки позбавлення волі. Але польська справа поки перебуває на стадії розслідування, тому ця санкція є передбаченою законом рамкою, а не покаранням, уже призначеним фігурантам.

    У вересні 2026 року схожий принцип з’явився в новому розслідуванні FIOD у Нідерландах. Правоохоронці затримали 52-річного росіянина та 50-річну нідерландку за підозрою в обході санкцій і постачанні заборонених ІТ-послуг. За версією слідства, високотехнологічні товари та послуги направлялися з Нідерландів через країну, використану для обходу обмежень, до Росії та могли застосовуватися російською оборонною промисловістю. Нідерландська компанія також є підозрюваною. Це розслідування, тому наведені обставини наразі є версією слідства.

    Кримінальна відповідальність у різних країнах ЄС

    Санкційні обмеження значною мірою встановлюються на рівні ЄС, однак кримінальна відповідальність залишається національною. Держави самостійно визначають склади злочинів, правила кваліфікації, роль умислу та необережності, межі покарань і додаткові наслідки для фізичних та юридичних осіб.

    Різницю добре видно на кількох справах, і читати їх як одну європейську шкалу не можна. У Нідерландах підприємець у роттердамській справі отримав 18 місяців позбавлення волі, хоча прокуратура спочатку вимагала три роки. У Польщі у справі про обладнання для виробництва інтегральних схем прокуратура висунула обвинувачення за складом, що передбачає мінімум три роки позбавлення волі, однак вироку у справі поки немає. У Німеччині вже є як завершена справа про комерційний експорт, так і розслідування, пов’язане з російською оборонною промисловістю.

    Німецьку справу про автомобілі розглянув Земельний суд Франкфурта-на-Одері у вересні 2024 року. За повідомленням речниці суду, яке оприлюднив rbb24, ішлося про 430 порушень правил зовнішньої торгівлі. За версією обвинувачення, яку наводила речниця, обвинувачені продавали сотні автомобілів до Росії, зазначаючи в документах Білорусь як місце призначення.

    Двоє отримали по шість років позбавлення волі, третій — чотири роки. Конфіскація вартості незаконних операцій становила майже €30 млн. Це постачання люксових автомобілів, а не обладнання для оборонних заводів. Приклад корисний для порівняння саме тому, що загальна логіка та сама: фіктивний кінцевий пункт і фактичне постачання до Росії. Наслідки при цьому залежать від національного складу злочину, кількості епізодів, масштабу операції та доведених обставин. Справу розглянули ще до німецької реформи 6 лютого 2026 року.

    Любекська справа від 2 лютого 2026 року вже безпосередньо стосується постачань російському оборонному сектору. Німецька влада затримала п’ятьох осіб, яких підозрюють в участі у злочинній організації та порушенні законодавства про зовнішню торгівлю. За версією прокуратури, від початку повномасштабної війни через торговельну компанію в Любеку було організовано близько 16 тис. постачань до Росії загальною вартістю щонайменше €30 млн. Серед кінцевих отримувачів були щонайменше 24 російські оборонні компанії. Для приховування операцій використовувалися щонайменше одна додаткова компанія в Любеку та фіктивні покупці в ЄС і за його межами. Російські державні структури, за версією слідства, могли стояти за закупівельною мережею. Це розслідування, а не вирок.

    Таке сусідство двох німецьких справ важливе для розуміння відмінностей усередині самої категорії санкційних злочинів. Франкфурт-на-Одері — доведена судом схема постачання автомобілів із фіктивним кінцевим пунктом. Любек — поки розслідувана система закупівель для російських оборонних підприємств. В обох випадках використовувався механізм приховування реального призначення, але юридичні наслідки визначаються конкретним складом злочину та доведеними обставинами.

    Німеччина після реформи, яка набрала чинності 6 лютого 2026 року, змінила кримінальні норми Außenwirtschaftsgesetz. В окремих особливо тяжких випадках умисного порушення ембарго, зокрема при використанні неправдивих відомостей про сторони угоди, кінцеве використання або маршрут чи підконтрольну компанію у третій країні, покарання становить від шести місяців до десяти років. За окремі порушення правил щодо таких товарів подвійного призначення кримінальна відповідальність може наставати навіть у разі необережного порушення. Максимальне покарання за такі дії — до трьох років позбавлення волі або штраф. Максимальний штраф для юридичних осіб у передбачених законом випадках умисного порушення збільшено до €40 млн.

    Водночас Німеччина, Нідерланди та Польща не отримали однакового кримінального кодексу після ухвалення загальноєвропейської директиви. Директива ЄС 2024/1226встановлює мінімальні вимоги: держави мають криміналізувати певні умисні порушення обмежувальних заходів і деякі форми серйозної необережності, а за найтяжчі склади передбачити максимальне покарання не менше п’яти років. Ця вимога стосується верхньої межі санкції у національному законі й не означає автоматичного п’ятирічного строку для засудженого. Конкретний вирок і надалі залежить від національного законодавства та обставин конкретної справи.

    Тому 18 місяців у Нідерландах, чотири і шість років у німецькій справі про автомобілі та передбачений польським законом мінімум три роки не можна читати як одну європейську шкалу покарань. Це різні склади, різні доведені обставини і, у польській та любекській справах, різні стадії провадження. Саме національна кваліфікація визначає, який діапазон покарання взагалі доступний суду.

  • Пекло для Кремля: українські безпілотники спалили важливі військові об’єкти від Рязані до Петербурга

    Пекло для Кремля: українські безпілотники спалили важливі військові об’єкти від Рязані до Петербурга

    Українські Сили оборони завдали серії потужних ударів по стратегічних об’єктах Росії, внаслідок чого було уражено пороховий завод у Рязанській області, нафтовий термінал у Санкт-Петербурзі, підприємство оборонної промисловості в Тамбовській області, а також низку військових об’єктів на тимчасово окупованих територіях України. Про результати операції 4 червня повідомив Генеральний штаб Збройних сил України.

    За даними військового командування, у ніч на 4 червня українські безпілотники успішно атакували філіал підприємства «Гефест-М» — пороховий завод «Еластік» у Рязанській області Росії. Після удару на території підприємства виникла масштабна пожежа площею понад 400 квадратних метрів.

    Підприємство «Еластік» входить до структури російського оборонно-промислового комплексу та спеціалізується на виробництві вибухових речовин, порохів та компонентів для боєприпасів. Завод розглядається як один із важливих елементів забезпечення російської армії артилерійськими та ракетними боєприпасами. Саме тому подібні об’єкти регулярно потрапляють до переліку стратегічних цілей Сил оборони України.

    У Генштабі наголосили, що атака стала частиною комплексної операції зі зниження спроможностей російського військово-промислового комплексу забезпечувати армію ресурсами для ведення війни проти України.

    Не менш болючим для російської сторони став удар по нафтовому терміналу в Санкт-Петербурзі. Після проведення додаткової оцінки наслідків атаки, яка відбулася 3 червня, українські військові підтвердили значні пошкодження об’єкта.

    Зокрема, повністю знищено один резервуар для зберігання пального, ще шість резервуарів отримали пошкодження різного ступеня. Також зафіксовано руйнування двох технічних естакад, які використовувалися для транспортування нафтопродуктів. Експерти зазначають, що навіть часткове виведення з ладу такого об’єкта може створити серйозні логістичні проблеми для забезпечення російської армії паливом.

    Нафтові термінали та нафтобази залишаються одними з пріоритетних цілей українських далекобійних ударів. Вони забезпечують не лише цивільну економіку, а й військові потреби Росії, включаючи постачання пального для авіації, флоту та сухопутних військ.

    Ще одним результатом операції стало підтверджене ураження підприємства «Мічурінський завод “Прогрес”» у Тамбовській області РФ. На цьому заводі виготовляють компоненти для високоточного озброєння, а також окремі вузли для сучасних систем управління ракетним озброєнням.

    У Генштабі повідомили, що внаслідок удару на території заводу загорілося складське приміщення площею понад 200 квадратних метрів. Масштаби пошкоджень виробничих ліній ще уточнюються.

    Особливу увагу привертає підтвердження удару по прикордонному сторожовому кораблю проєкту 10410 «Свєтляк», який перебував в акваторії Азовського моря. Раніше про атаку повідомляли Сили безпілотних систем ЗСУ, а тепер інформацію офіційно підтвердив Генеральний штаб.

    Кораблі цього типу використовуються для патрулювання, охорони морських кордонів, супроводу суден та контролю акваторій. Пошкодження або виведення з ладу таких одиниць знижує можливості російських військ контролювати морський простір поблизу окупованих територій.

    Окрім ударів по території Росії, українські військові завдали серії атак по військових об’єктах окупантів на тимчасово окупованих територіях України.

    Зокрема, було уражено склад боєприпасів у районі Грінталя на Донеччині. Також під удари потрапили склади паливно-мастильних матеріалів у Сімферополі та Мелітополі.

    За інформацією військових, знищення запасів пального залишається одним із найефективніших способів послаблення логістики противника. Без достатньої кількості пального суттєво ускладнюється переміщення техніки, робота артилерії та забезпечення передових підрозділів.

    Крім того, українські сили уразили район зосередження озброєння та військової техніки поблизу Новоєгорівки на Харківщині. Також під удар потрапив пункт управління російських військ у районі Очеретиного Донецької області.

    Військові експерти зазначають, що останніми місяцями Україна значно наростила можливості далекобійних безпілотних систем. Якщо раніше основними цілями були нафтобази та склади, то нині дедалі частіше атакуються підприємства оборонної промисловості, виробники боєприпасів і високотехнологічного озброєння.

    Російська влада регулярно повідомляє про нібито успішне відбиття атак, однак масштаби пожеж та супутникові знімки підтверджують значні пошкодження на стратегічних об’єктах.

    У Генеральному штабі наголосили, що операції зі знищення військової інфраструктури ворога триватимуть і надалі. Українські сили продовжують працювати над зменшенням виробничого потенціалу російського оборонно-промислового комплексу, руйнуванням логістики окупантів та послабленням їхніх можливостей вести війну.

    Таким чином, серія ударів по пороховому заводу, нафтовому терміналу, підприємству з виробництва компонентів для високоточної зброї та військових складах стала черговим свідченням того, що українські далекобійні безпілотники дедалі глибше дістаються стратегічних об’єктів у тилу Росії. Для Кремля це означає не лише матеріальні втрати, а й необхідність витрачати дедалі більше ресурсів на захист власної території замість підтримки бойових дій на фронті.

  • «Циркони» з чипами Заходу: європейським послам показали іноземні деталі у ракетах РФ після масованої атаки по Україні

    «Циркони» з чипами Заходу: європейським послам показали іноземні деталі у ракетах РФ після масованої атаки по Україні

    Україна продемонструвала європейським дипломатам іноземні компоненти, виявлені у російських ракетах і дронах, якими Росія здійснила одну з наймасштабніших атак по Україні в ніч проти 24 травня. Уламки зброї, зібрані після ударів по Києву та інших регіонах, містили деталі виробництва США, Німеччини, Швейцарії, Великої Британії, Японії, Китаю та інших держав.

    Про це повідомили в Офісі президента України.

    За даними української влади, представникам європейських держав продемонстрували компоненти російських ракет «Циркон», «Калібр», Х-101, а також ударних дронів «Герань-2», якими РФ атакувала Україну у ніч на 24 травня.

    Особливу увагу дипломатів привернуло те, що частина іноземних компонентів була виготовлена вже у 2026 році, попри багаторівневі санкції проти Росії та офіційні заборони на постачання високотехнологічної продукції до країни-агресора.

    У Києві наголошують: це свідчить про те, що Росія досі має доступ до західної електроніки через посередників, паралельний імпорт та так звані «сірі» схеми постачання.

    За інформацією Офісу президента, дипломатам окремо показали плати з російської ракети «Орєшнік». На відміну від інших типів озброєння, ці елементи містили виключно російські та білоруські компоненти, виготовлені ще у 2004–2014 роках.

    Йдеться, зокрема, про мікрочипи та плати виробництва білоруського підприємства «Інтеграл», яке є одним із найбільших виробників електроніки у Білорусі та перебуває під санкціями Заходу.

    Уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк під час зустрічі заявив, що критично важливо повністю перекрити постачання електронних компонентів до РФ.

    «Потрібно зосередитися та справді зупинити постачання деталей до Росії. Це стане значним ударом по потужностях російського оборонного виробництва», — наголосив він.

    За словами Власюка, Україна також закликала партнерів посилити контроль за доступом Білорусі до західної електроніки, оскільки частина продукції потрапляє до Росії саме через білоруські підприємства.

    У Києві вважають, що попри масштабні санкції, Росія змогла адаптуватися до обмежень і вибудувала мережу постачання критично важливих компонентів через треті країни.

    За даними української та західної розвідок, російський ВПК активно використовує компанії-посередники у країнах Кавказу, Центральної Азії, Близького Сходу та Азії для закупівлі мікроелектроніки подвійного призначення.

    Українська сторона наголошує, що сучасна російська високоточна зброя критично залежить від імпортних компонентів. Саме тому перекриття цих каналів може суттєво вплинути на здатність РФ виробляти ракети та дрони.

    На цьому тлі українська влада також закликала Європу активніше боротися з так званим «тіньовим флотом» Росії.

    Йдеться про мережу танкерів і суден, які використовуються для обходу санкцій, транспортування російської нафти та фінансування військової машини Кремля.

    Україна пропонує партнерам арештовувати такі судна на основі матеріалів, зібраних СБУ, ГУР, Службою зовнішньої розвідки та Офісом генерального прокурора.

    За інформацією ОП, під час зустрічі дипломатам також нагадали про масовану атаку РФ у ніч на 24 травня.

    Тоді Росія випустила по Україні сотні дронів та десятки ракет різних типів. У Києві, на Київщині та в інших регіонах було зафіксовано руйнування житлових будинків, пожежі та пошкодження цивільної інфраструктури.

    Одним із найбільш постраждалих районів столиці стала Лук’янівка, куди 25 травня міністр закордонних справ Андрій Сибіга запросив представників понад 70 іноземних держав.

    Дипломатам показали наслідки російських ударів, зруйновані будинки та уламки ракет.

    Крім того, внаслідок атаки було пошкоджено й будівлю Міністерства закордонних справ України.

    У Києві наголошують: демонстрація іноземних компонентів у російській зброї має стати ще одним аргументом для посилення санкційного тиску на РФ.

    Українська влада вже неодноразово заявляла, що Росія не змогла б підтримувати нинішні темпи виробництва ракет без доступу до західної мікроелектроніки.

    За оцінками аналітиків, у деяких типах російської зброї частка імпортних компонентів перевищує 70%.

    Попри це, російський ВПК продовжує знаходити шляхи обходу обмежень.

    Саме тому Україна закликає союзників перейти від формальних санкцій до жорсткішого контролю за експортом, реекспортом та діяльністю компаній-посередників.

    У Києві переконані: без перекриття доступу до електроніки та фінансових схем Росія не зможе довго підтримувати нинішній рівень ракетного терору проти України.

  • У Казані атаковано стратегічний завод ВПК

    У Казані атаковано стратегічний завод ВПК

    У російській Казані стало щонайменше 8 вибухів, які спричинили удари безпілотників. Один із дронів атакував промислове підприємство, що привернуло увагу до стратегічного значення цього об’єкта. Про це повідомляють російські ЗМІ та місцеві телеграм-канали.

    росіяни пишуть про влучання БПЛА в промисловий об‘єкт в казані. Нагадаю, що в місті існує Казанський пороховий завод, який є одним із ключових підприємств російського військово-промислового комплексу, що спеціалізується на виробництві вибухових речовин, ракетних палив та інших компонентів, критично важливих для армії рф. Цей завод виконує функцію забезпечення російських збройних сил боєприпасами та матеріалами, необхідними для виготовлення ракет різних класів і призначень, включаючи ракети “Калібр”, “Іскандер” та ін. Загалом, Казанський пороховий завод є одним із “хребтів” російського ВПК, без якого серійне виробництво боєприпасів було б неможливим

    – написав Коваленко у Telegram.

    Пресслужба глави Татарстану Мініханова повідомила щодо казані, що, за оперативною інформацією, усього зафіксовано 8 прильотів, з них на промпідприємство один, один над річкою, 6 – на житловий масив.

    Як пише Baza, дрони намагалися збити навіть з автоматів.

    У міноборони росії стверджують щодо казані, що 21 грудня вранці БПЛА застосовувалися у три хвилі з різних напрямків. Три безпілотні літальні апарати були нібито знищені черговими засобами ППО, ще три БПЛА пригнічені засобами РЕБ.

    ASTRA повідомляє, що аеропорт казані тимчасово призупинив прийом та відправлення рейсів. Аналогічні заходи було введено в аеропорту іжевська, де оголошено план “Килим”.

  • Україна у 2024 році продовжує поступатися Росії за озброєнням

    Україна у 2024 році продовжує поступатися Росії за озброєнням

    За останні роки Україна стикається зі складнощами у сфері озброєння, що може негативно вплинути на її обороноздатність та безпеку. За даними Foreign Policy, Україна і надалі буде відступати від Росії за озброєнням, включаючи артилерію, протягом усього 2024 року.

    Співробітник апарату конгресу США на умовах анонімності заявив виданню, що українці цьогоріч “здебільшого займатимуть оборонну позицію”, оскільки навіть після виділення фінансової допомоги більша частина зброї, якої потребує Україна, не потрапить на фронт. Ця пауза пов’язана з тим, що адміністрація Байдена витратить більшу частину 2024 року на відновлення власних запасів США до довоєнного рівня.

    За словами американського чиновника, ЗСУ насамперед для оборони будуть потрібні касетні боєприпаси, їх США і відправлять незабаром. Але всі вони зберігаються там із часів холодної війни й у них високий відсоток відмов, а це загрожує летальними наслідками для мирних жителів.

    Крім того, Foreign Policy зазначає, що американські та європейські заводи з виробництва снарядів “тільки починають працювати з подвоєною силою”, тому українці “проведуть більшу частину 2024 року, копаючи оборонні окопи, як у попередні місяці”, але навряд чи ці укріплення виявляться настільки ж ефективними, як російська ешелонована оборона.

    Також не буде поставлено до кінця 2024 року і більшу частину боєприпасів з обіцяних Україні 1,4 млн снарядів від ЄС. Європейські чиновники кажуть, що відновлення старих артилерійських боєприпасів коштує на 30% дешевше, ніж купівля нових, але більша їхня частина зберігається на складах у колишніх сателітів Радянського Союзу, які не хочуть псувати відносини з РФ.

    “Українці зможуть щомісяця вистрілювати приблизно по 75 – 85 тисяч снарядів… це той мінімум, який необхідний Україні для ведення оборонних дій.
    Жодних можливостей для проведення Україною наступальних дій цього року немає”
    заявляє британський аналітик Франц-Стефан Гейді, який порахував у своєму недавньому дослідженні, скільки снарядів витрачають ЗСУ.

    Водночас Росія вже виходить на виробництво 3,5 млн снарядів у 2024 році і, цілком можливо, що зможе збільшити виробництво до 4,5 млн боєприпасів до кінця року, пише видання.