Хрещатик

Позначка: російський бізнес

  • Україні — обмеження, Росії — винятки: «Метінвест» розкритикував торговельну політику Євросоюзу

    Україні — обмеження, Росії — винятки: «Метінвест» розкритикував торговельну політику Євросоюзу

    Європейський Союз суттєво обмежив доступ української металопродукції до свого ринку, тоді як імпорт окремих видів російської сталі продовжується. У компанії «Метінвест» заявляють про нерівні умови конкуренції та попереджають, що нові торговельні правила можуть позбавити українські підприємства значної частини експортних можливостей на багато років.

    Про це заявив керівник офісу генерального директора групи «Метінвест» Олександр Водовіз під час Київського міжнародного економічного форуму. Його виступ оприлюднила пресслужба компанії.

    За словами Водовіза, нові квоти Євросоюзу скоротили доступний українським металургам обсяг безмитного експорту більш ніж на 60%. Якщо раніше Україна постачала до ЄС приблизно два мільйони тонн металопродукції щороку, то тепер відповідна квота становить лише 670 тисяч тонн.

    Проблема полягає не тільки в загальному скороченні обсягів, а й у механізмі розподілу квот. За поясненням представника «Метінвесту», частину доступу визначили на основі історичних поставок, а іншу частину об’єднали у спільні квоти для кількох держав.

    Зокрема, спільну квоту обсягом 360 тисяч тонн, на яку претендували виробники з восьми країн, турецькі компанії використали протягом перших двох днів. У результаті українські металурги фактично втратили можливість скористатися цією частиною безмитного доступу.

    Водовіз розкритикував такий підхід, наголосивши, що Україна змушена конкурувати за європейський ринок в умовах війни, зруйнованих виробничих потужностей, дефіциту фінансування та постійних логістичних труднощів.

    Особливе занепокоєння в компанії викликає те, що ЄС залишається одним із головних ринків збуту української металопродукції. Через російську агресію підприємства втратили частину традиційних маршрутів експорту, а вартість доставки продукції до віддалених країн суттєво зросла.

    Ситуацію ускладнюють подорожчання електроенергії, зростання тарифів на залізничні перевезення, витрати на страхування воєнних ризиків та проблеми з морською логістикою.

    За словами представника «Метінвесту», через сукупність цих чинників українським металургам дедалі складніше конкурувати на ринках Азії та інших віддалених регіонів.

    Водночас нові правила ЄС створили проблеми навіть для закордонних активів української компанії. Водовіз розповів, що після придбання трубного заводу в Румунії група зіткнулася з обмеженнями на постачання української сталі, необхідної для виробництва труб.

    Фактично європейське підприємство, яке належить українському інвестору, також відчуло наслідки нових імпортних бар’єрів.

    Окрему критику викликала ситуація з російською металопродукцією. За словами Водовіза, російські виробники продовжують використовувати торговельні зв’язки в Європі, а представники їхніх інтересів активно працюють у Брюсселі.

    Посадовець «Метінвесту» заявив, що під час переговорів із європейськими чиновниками представники української компанії неодноразово стикалися з присутністю російських делегацій.

    На його переконання, таке лобіювання може ускладнювати розширення доступу української металургії до європейського ринку.

    При цьому в компанії звернули увагу, що імпорт російських сталевих слябів, які використовуються для подальшого виробництва металопродукції, залишається дозволеним у межах окремих перехідних механізмів.

    Втім, офіційні документи ЄС передбачають поступове скорочення таких поставок. Згідно зі спільною заявою Європарламенту, Ради ЄС та Єврокомісії від 24 червня 2026 року, імпорт окремих російських сталевих виробів має повністю припинитися до 30 вересня 2028 року.

    Отже, твердження про те, що Росія отримала необмежений доступ до європейського ринку, було б некоректним. Проте сам факт збереження перехідного імпорту російських слябів на тлі нових обмежень для українських виробників став предметом гострої критики з боку «Метінвесту».

    Європейська комісія, зі свого боку, пояснює запровадження нових квот необхідністю захистити власну металургійну промисловість від глобального надвиробництва сталі.

    Від 1 липня 2026 року загальний обсяг безмитного імпорту окремих категорій сталі до ЄС обмежено 18,3 мільйона тонн на рік. Постачання понад установлені квоти обкладаються митом у розмірі 50%.

    У Брюсселі наголошують, що нові правила покликані підтримати європейських виробників, які стикаються з посиленням міжнародної конкуренції та високими витратами на модернізацію виробництва.

    Однак для України ці обмеження створюють додаткові труднощі саме тоді, коли металургійні підприємства намагаються зберігати виробництво попри війну.

    Ще одним ризиком «Метінвест» називає можливість закріплення низьких квот на тривалий період. За словами Водовіза, під час визначення майбутніх обсягів постачання Єврокомісія аналізує фактичний імпорт сталі протягом липня–грудня 2026 року.

    Через пошкодження заводів та обмежені виробничі можливості Україна ризикує показати невеликі обсяги експорту. У компанії побоюються, що надалі саме ці показники можуть вплинути на розподіл квот на наступні роки.

    Окрім торговельних обмежень, українська металургія стикається з додатковими витратами через механізм вуглецевого коригування імпорту CBAM, який запроваджено в ЄС.

    Цей інструмент передбачає врахування вуглецевих викидів під час імпорту певних промислових товарів. Для українських підприємств, частина яких працює на застарілих або пошкоджених війною потужностях, виконання відповідних вимог створює додаткове фінансове навантаження.

    За оцінками аналітичного центру GMK Center, сукупні втрати валютної виручки України від нових квот і CBAM можуть перевищити один мільярд доларів. Водночас це прогнозні оцінки, а не вже підтверджені втрати експорту.

    Для поліпшення ситуації у «Метінвесті» пропонують активніше захищати інтереси українських виробників у переговорах із Євросоюзом.

    Серед необхідних кроків Олександр Водовіз назвав створення ефективних механізмів страхування воєнних ризиків, розширення доступу підприємств до міжнародного фінансування та залучення донорських коштів для відновлення промисловості.

    Окремо він розкритикував недостатню доступність фінансування для українського бізнесу в межах програми Ukraine Facility.

    За оцінкою представника компанії, із приблизно восьми мільярдів доларів, передбачених для бізнесу, безпосередньо українські підприємства отримали лише невелику частину. Водночас наведені ним обсяги потребують зіставлення з офіційною звітністю програми, оскільки її фінансування здійснюється через різні інструменти та посередників.

    На думку «Метінвесту», без перегляду торговельних умов і розширення доступу до фінансової підтримки українські металурги можуть надовго втратити позиції на європейському ринку.

    Таким чином, нові правила ЄС створюють для України складну ситуацію: з одного боку, Брюссель декларує підтримку української економіки, а з іншого — застосовує до її металургійної продукції обмеження, які бізнес вважає надмірними в умовах війни.

    Подальші перспективи української сталі залежатимуть від результатів переговорів із європейськими партнерами, можливостей відновлення виробництва та того, чи враховуватимуть нові торговельні механізми особливі обставини, в яких працюють українські підприємства.

  • Бекграунд заступника Секретаря РНБО Давида Алояна, якому довірили контроль експорту дронів

    Бекграунд заступника Секретаря РНБО Давида Алояна, якому довірили контроль експорту дронів

    15 вересня 2026 року Володимир Зеленський призначив заступника Секретаря РНБО Давида Алояна головою Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю, одним з  ключових напрямів діяльності якої є співпраця з міжнародними партнерами в межах Drone Deal.

    Хто такий Давид Алоян та чому його близькі родичі фігурують на сайті Миротворець

    Один із самих “молодих” українських топових чиновників Алоян Давид Манвелович, народився в місті Алчевськ 1997 році.

    Згідно даних офіційної біографії, Давид Алоян у 2021 році здобув диплом магістра з міжнародних економічних відносин Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.

    Будучи студентом Давид Алоян займався підприємницькою діяльністю, зокрема починаючи з  2017 року торгував одягом.

    В контексті “зайняття підприємницькою діяльністю” також варто згадати працевлаштування Давида Алояна у київському філіалі американської логістичної компанії ТОВ “Еверест ТС”.

    Хоча, на перший погляд, позиція в американській транспортній компанії для студента та майбутнього чиновника виглядає досить престижно, та навіть вказана в його профайлі на офіційному сайті РНБО, однак за “солідним фасадом” знаходяться схема з оборудками російських бенефіціарів українського бізнесу на сотні мільйонів доларів.

    Зокрема, як повідомляє ТГ канал Bankova Mail, ТОВ “Еверест ТС” у якій Давид Алоян працював у 2021 році перед тим як потрапити в Мінстратегпром, “не має ані до американців, ані до логістики жодного стосунку”.

    ФОТО: Скріншот ТГ каналу Bankova Mail

    Офіційним власником цієї компанії наразі є Юлдашев Бахтійор Рузійович, громадянин Узбекистану. Після повномасштабної війни Юлдашев став власником ще понад 70 компаній в Україні, які займаються чим завгодно – від виробництва пива до обслуговування систем безпеки.

    Йдеться про схему, яку часто використовують російські власники українських активів. За даними YouControl, у структурі власності більш ніж 1 500 українських компаній зʼявились громадяни Узбекистану які, ймовірно, є підставними особами російського бізнесу та окремих донецьких корумпованих чиновників.

    Родичі на Миротворці

    Водночас, якщо сам Давид Алоян мав опосередкований зв’язок з російським бізнесом, то вся його родина до недавнього часу відкрито вела бізнес в РФ та на тимчасово окупованих територіях, за що була внесена до бази Миротворець.

    Нагадаємо, згідно даних офіційної біографії, Давид Алоян у 2021 році приєднався до команди Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України. Пройшов шлях від “провідного спеціаліста” до в.о. начальника Управління європейської та євроатлантичної інтеграції.

    У квітні 2025 року Давид Алоян був призначений заступником Міністра з питань стратегічних галузей промисловості України з питань європейської інтеграції, де опікувався питаннями розвитку оборонно-промислового комплексу, а його родичі в цей же час спокійно вели бізнес в РФ та на окупованих територіях.

    “Батьки в цей час вели бізнес на окупованій українській території. Батько – Манвел Алойович Алоян має чинний паспорт РФ та вів бізнес з продажу кави та чаю в так званій “ЛНР” впродовж 2023 року. Мати – Кадзе Маджиті Алоян вела таку ж діяльність з 2023 року та припинила 1 вересня 2025 року, саме перед призначенням сина на посаду заступника Умєрова”, – повідомляє ЦПК.

    ФОТО: Скріншот сайт Миротворець

    Водночас, як показують офіційні реєстри,  дядько заступника Секретаря РНБО Давида Алояна – Алоян Норайр Алоєвич (1982 р.н.) з 2023 року та до цього часу веде офіційний бізнес у РФ.

    ФОТО: Дядько Давида Алояна – Алоян Норайр Алоєвич з 2023 року веде офіційний бізнес у РФ

    У ЦПК також зазначили, що у 2017 та 2018 роках мати Алояна щонайменше двічі перетинала пункт пропуску з так званою “ДНР” на автомобілі, який згодом оформили на самого Давида Алояна.

    Також, за інформацією ЦПК, у 2025 році Алоян придбав у громадянина РФ Серожа Кокляна нежитлове приміщення під Києвом площею 132 м2.

    Хто лобіює подальше просування Давида Алояна в РНБО, незважаючи на його стійкі зв’язки з РФ

    За інформацією нашого джерела, позиції Давида Алояна зміцнилися завдяки колишньому очільнику Мінстратегпрому, а нині раднику Президента України зі стратегічних питань Олександру Камишину.

    ФОТО: Олександр Камишин лобіює подальше просування Давида Алояна в команді Президента

    “Олександр Камишин лобіював Давида Алояна в ОП, але ось на чиє прохання… Зараз він однозначно входить до близького кола Володимира Зеленського, і його активна участь у проєкті Фрея не просто так. Там вимальовується велика кількість учасників, і цей проєкт у Данії є першим щодо виведення активів за кордон та їхньої легалізації” – зазначає джерело.

    Давид Алоян, нардеп Суто Мамоян та латиноамериканські наркокартелі

    Нещодавно ряд ЗМІ, опублікували досить цікаву історію, в центрі якої українські ветерани, яких заманили до Латинської Америки, як з’ясувалось для роботи на місцеві наркокартелі. І, як часто буває в такого роду “історіях”, посередники кинули ветеранів на гроші.  Так інформація про інцидент потрапила до журналістів.

    ФОТО: Нардеп Суто Мамоян

    Як зазначають ЗМІ, родина Давида Алояна із вірменського Борожа та належать до єзидської громади, через що має хороші зв’язки з російським кримінальним світом.

    Миран Алоян разом із племінниками Саідом і Суриком у спайці з кримінальним авторитетом Сергієм Лещенком на прізвисько Леший, який раніше активно працював на Медведчука і РПЦ, поставили на потік вербування українських ветеранів війни в латиноамериканські наркокартелі та під “специфічні задач”і в Європі.

    Бекграунд заступника Секретаря РНБО Давида Алояна, якому довірили контроль експорту дронів
    ФОТО: Кримінальний авторитет Сергій Лещенко (Леший)

    За інформацією ЗМІ, троє ветеранів ЗСУ, яких відправили до Болівії та кинули на гроші й обіцяну зарплату, наразі повернулись до України та переховуються в Києві за відома начальника слідства Вишгорода Халіля Алояна. Водночас, через “кинутих ветеранів”, журналісти отримали доступ до переписки Саїда і Сурика Алоянів із завербованими ветеранами про вчинення ряду “активних дій” на території Латинської Америки та Європи.

    Продовження у Другій частині нашого журналістського розслідування

  • У Росії побоюються хвилі банкрутств після атак на склади Wildberries

    У Росії побоюються хвилі банкрутств після атак на склади Wildberries

    У Росії зростає проблема з наслідками атак на логістичну інфраструктуру маркетплейсу Wildberries. Російська влада може не мати достатньо коштів, щоб компенсувати продавцям втрати товарів, знищених або пошкоджених унаслідок ударів по складських комплексах компанії.

    Про це повідомляє Reuters.

    За словами співрозмовника агентства, масштаби проблеми можуть бути значними. Йдеться про сотні мільярдів рублів, необхідних для повноцінної підтримки продавців, які втратили свої товари. При цьому російська влада поки не готова гарантувати постраждалому бізнесу прямі виплати.

    «Ні в кого немає таких грошей, щоб підтримати продавців. Йдеться про сотні мільярдів рублів», — заявило джерело Reuters.

    Ситуація ускладнюється тим, що значна частина продавців Wildberries працює як індивідуальні підприємці. Відповідно до російського законодавства, вони відповідають за свої зобов’язання власним майном. Це означає, що підприємці, які втратили товар через знищення складської інфраструктури, але при цьому мають кредити або інші боргові зобов’язання, можуть зіткнутися з серйозними фінансовими проблемами.

    Таким чином, знищення товару не звільняє підприємців від необхідності виконувати свої зобов’язання перед банками та іншими кредиторами. Якщо бізнес не зможе відновити свою діяльність і погасити борги, частина власників може бути змушена пройти процедуру банкрутства, а їхнє особисте майно може опинитися під загрозою.

    На цьому тлі в Росії вже попереджають про можливу хвилю банкрутств серед продавців маркетплейсу. Торгово-промислова палата РФ запропонувала уряду внести зміни до процедури банкрутства, щоб пом’якшити наслідки для підприємців, які втратили активи через атаки на складські комплекси.

    Російська влада також обговорює пакет заходів для підтримки продавців Wildberries. Однак наразі йдеться переважно не про прямі компенсації за знищені товари, а про механізми, які дозволили б бізнесу відтермінувати виконання фінансових зобов’язань.

    Серед можливих заходів розглядаються кредитні канікули, пільгове кредитування та податкові послаблення. Водночас залишається питання, наскільки швидко ці механізми зможуть допомогти підприємцям, яким уже зараз необхідно виплачувати кредити, оплачувати оренду, податки та інші витрати.

    Проблема має масштабний характер через роль Wildberries у російській економіці. Маркетплейс є одним із найбільших гравців російського ринку електронної комерції, а через його платформу працюють сотні тисяч продавців. Тому проблеми з логістикою та знищення товарних запасів безпосередньо впливають не лише на саму компанію, а й на величезну кількість малого та середнього бізнесу.

    За даними, наведеними в контексті ситуації, щонайменше 20 логістичних хабів Wildberries зазнали атак українських безпілотників. Частина складських комплексів була повністю знищена внаслідок пожеж. Загалом компанія втратила близько 1,18 мільйона квадратних метрів складських площ.

    Одним із останніх випадків стала атака на склад Wildberries у Єкатеринбурзі. Місто розташоване більш ніж за 1700 кілометрів від українського кордону, що демонструє значне розширення географії ударів по російській тиловій інфраструктурі.

    Наслідки атак уже позначаються на роботі самого маркетплейсу. Через втрату складських потужностей та відтік частини продавців оборот Wildberries, за наведеними оцінками, скоротився приблизно на чверть.

    Для російської економіки це створює додатковий ланцюг проблем. Спочатку знищення складської інфраструктури призводить до втрати товарів, потім продавці стикаються з необхідністю погашати кредити та інші борги, а згодом частина підприємців може опинитися на межі банкрутства. Водночас держава, яка могла б компенсувати ці втрати, сама має обмежені фінансові можливості.

    Ремонт і відновлення логістичної інфраструктури Wildberries також може вимагати значних коштів. За оцінками, витрати на відновлення компанії можуть становити значну частину російського бюджетного дефіциту. Це створює додаткове навантаження на державні фінанси Росії, які вже зазнають тиску через масштабні військові витрати та санкційні обмеження.

    Таким чином, атаки по логістичних об’єктах Wildberries поступово перетворюються для Росії не лише на проблему окремої компанії, а й на ширший економічний виклик. Якщо Москва не зможе забезпечити механізм компенсації або реструктуризації боргів, наслідки можуть поширитися на тисячі підприємців, банківський сектор та споживчий ринок.

    Водночас остаточні масштаби фінансових втрат продавців і самої компанії наразі оцінюються. Російська влада продовжує обговорювати можливі заходи підтримки, але прямого механізму компенсації знищених товарів поки не запропоновано.

  • Росія дозволяє бізнесу купувати ППО через нищівні удари українських дронів

    Росія дозволяє бізнесу купувати ППО через нищівні удари українських дронів

    Російська влада готується до безпрецедентного кроку, який ще кілька років тому виглядав би неможливим. Через дедалі масштабніші атаки українських безпілотників Кремль фактично змушений перекладати частину функцій протиповітряної оборони на приватний бізнес. За даними Bloomberg, Міністерство оборони РФ розробляє механізм, який дозволить великим компаніям самостійно закуповувати системи захисту від повітряних атак для охорони своїх підприємств.

    Йдеться не про звичайні засоби безпеки, а про повноцінні елементи протиповітряної оборони: зенітно-артилерійські установки, радіолокаційні станції, системи радіоелектронної боротьби та інше спеціалізоване обладнання для виявлення й ураження безпілотників. Формально контроль над таким озброєнням залишатиметься за Міністерством оборони Росії, однак його обслуговування можуть передати спеціально підготовленим резервним підрозділам.

    Експерти вважають, що цей крок став прямим наслідком різкого зростання ефективності українських далекобійних безпілотників. Якщо ще рік тому основними цілями атак були прикордонні області Росії та тимчасово окуповані території, то нині українські дрони регулярно завдають ударів по стратегічних об’єктах у глибокому тилу РФ. За оцінками Bloomberg, майже чверть території Росії вже перебуває в зоні досяжності українських ударних безпілотників.

    Особливе занепокоєння Кремля викликають удари по енергетичній інфраструктурі. Лише протягом останніх місяців українські дрони атакували низку нафтопереробних заводів, нафтобаз, терміналів та об’єктів паливної інфраструктури. За даними Bloomberg, у травні безпілотники атакували вісім із десяти найбільших російських нафтопереробних заводів, що призвело до найнижчого рівня переробки нафти з 2009 року та створило ризики дефіциту пального на внутрішньому ринку РФ.

    Проблеми виникли не лише в нафтовому секторі. Повідомляється також про перебої в роботі підприємств хімічної та добривної промисловості. Російські компанії дедалі частіше стикаються із загрозою зупинки виробництва через атаки безпілотників або необхідність тимчасово припиняти роботу для перевірки безпеки об’єктів.

    Ще наприкінці травня глава Російського союзу промисловців і підприємців Олександр Шохін публічно звертався до Володимира Путіна із проханням дозволити бізнесу використовувати власні системи захисту від дронів. За його словами, компанії готові самостійно фінансувати закупівлю озброєння, засобів РЕБ і навіть лазерних систем для боротьби з безпілотниками.

    Показово, що процес уже фактично стартував. За інформацією Bloomberg, деякі великі промислові підприємства вже домовилися з Міноборони РФ про розміщення поблизу своїх виробничих майданчиків зенітних ракетно-гарматних комплексів «Панцир». Раніше російський бізнес не мав права самостійно організовувати настільки серйозний рівень захисту об’єктів.

    Крім того, наприкінці травня Росія ухвалила закон, який дозволив Центральному банку РФ, Сбербанку та низці інших великих фінансових установ створювати власні системи захисту від дронів та фінансувати відповідні заходи безпеки. Це стало ще одним свідченням того, що Кремль уже не здатний забезпечити централізоване прикриття всіх стратегічних об’єктів країни.

    Ситуація загострилася після серії українських ударів по Санкт-Петербургу та Ленінградській області. У червні українські безпілотники атакували нафтовий термінал у Санкт-Петербурзі, військові об’єкти в Кронштадті та інші стратегічні цілі, розташовані більш ніж за тисячу кілометрів від українського кордону. У результаті російська влада була змушена обмежувати роботу аеропортів, мобільного зв’язку та навіть інтернету.

    Аналітики зазначають, що нинішнє рішення Кремля є непрямим визнанням серйозних проблем у системі російської протиповітряної оборони. Війна поступово переходить у фазу, коли захист критичної інфраструктури стає не лише завданням армії, а й відповідальністю приватного сектору.

    Показово, що аналогічні моделі захисту інфраструктури розвиваються і в Україні, однак у зовсім іншому форматі. Міністерство оборони України вже залучило десятки підприємств до системи захисту від російських дронів, інтегрувавши їх у єдину систему ППО під командуванням Повітряних сил. За даними Міноборони, приватні групи протиповітряної оборони вже збили понад два десятки російських безпілотників різних типів.

    У Росії ж фактично йдеться про спробу терміново закрити прогалини в обороні після того, як українські дрони довели свою здатність регулярно діставатися стратегічно важливих об’єктів на відстані понад дві тисячі кілометрів від фронту. І якщо раніше головною проблемою Кремля були удари по прикордонних регіонах, то тепер російське керівництво змушене шукати способи захистити практично всю економічну інфраструктуру країни.

    Схоже, що війна дронів виходить на новий рівень, а українські безпілотники вже змушують Кремль переглядати саму модель оборони держави.

  • «Перефарбовані» російські зв’язки та мільярдні штрафи: навколо фармринку України спалахнув новий гучний скандал

    «Перефарбовані» російські зв’язки та мільярдні штрафи: навколо фармринку України спалахнув новий гучний скандал

    Український фармацевтичний ринок опинився в центрі масштабного скандалу після появи інформації про можливий прихід одеського бізнесмена Бориса Кауфмана до управління одним із найбільших дистриб’юторів ліків — компанії «Вента. ЛТД». На тлі мільярдних штрафів для конкурентів, російських обстрілів логістичних центрів та дивних рішень державних структур ринок почав стрімко переформатовуватися.

    Про це повідомляють одразу кілька економічних видань із посиланням на джерела у фармацевичній галузі.

    За наявною інформацією, Кауфман нібито став неофіційним керівником компанії «Вента. ЛТД» — третього за величиною фармацевтичного дистриб’ютора України. Саме ця компанія останнім часом демонструє аномально швидке зростання частки ринку.

    Паралельно два головні конкуренти — «БаДМ» та «Оптіма-Фарм» — переживають серйозну кризу. Антимонопольний комітет України наклав на компанії рекордні штрафи: 2,3 млрд грн для «БаДМ» та 2,4 млрд грн для «Оптіма-Фарм». Одночасно їхні логістичні потужності зазнали масштабних руйнувань через російські атаки.

    Зокрема, у Дніпрі було повністю знищено склади «Оптіма-Фарм», а логістичний хаб компанії у Києві отримав значні пошкодження.

    На цьому тлі учасники ринку почали відкрито говорити про те, що саме «Вента. ЛТД» стала головним вигодонабувачем від проблем конкурентів.

    Особливий резонанс викликала інформація про дії менеджменту «Венти» після арешту рахунків «Оптіма-Фарм». За даними журналістів, учасникам ринку почали надходити листи від імені заступника гендиректора «Венти» із пропозиціями терміново переглянути прямі контракти через ризики дефіциту ліків.

    У матеріалі зазначається, що такі дії можуть мати ознаки недобросовісної конкуренції.

    Додаткові запитання викликала й роль великих виробників. За інформацією джерел, фармацевтичні компанії «Дарниця» та «Інтерхім» нібито виступали за збільшення частки саме «Венти. ЛТД» на ринку.

    Окрему увагу журналісти звертають на походження самої компанії. До початку повномасштабної війни «Вента. ЛТД» частково належала російській компанії «Катрен». Після арешту російської частки актив передали під управління АРМА.

    Однак пізніше виявилося, що новий управитель — ТОВ «І.К.ВЕЛ» — мав тих самих засновників, які були пов’язані з попередніми власниками «Венти». У матеріалах судової справи також фігурує інформація про прихований контроль над значною частиною компанії через афілійованих осіб.

    Після медійного розголосу АРМА намагалася розірвати договір з управителем, однак це рішення було оскаржене у суді.

    У січні 2026 року серед нових бенефіціарів компанії з’явився 23-річний мешканець Дніпра Нікіта Холодов, який раніше не був відомий у великому бізнесі. Журналісти звертають увагу, що саме після зміни структури власності на ринку заговорили про прихід Бориса Кауфмана.

    Сам Кауфман — одна з найвідоміших та найсуперечливіших фігур українського бізнесу. Його ім’я роками пов’язують із великими активами в Одесі, готельним бізнесом, а також скандальною справою навколо Одеського аеропорту.

    У 2025 році ВАКС затвердив угоду про визнання винуватості у справі щодо заволодіння майном аеропорту «Одеса». У межах угоди бізнесмен мав компенсувати державі понад мільярд гривень збитків.

    Окремо журналісти нагадують про зв’язок Кауфмана із тютюновим дистриб’ютором «Тедіс Україна», який неодноразово фігурував у розслідуваннях щодо монополізації ринку та можливих зв’язків із російським бізнесом.

    Додаткового резонансу ситуації додають заяви експрокурора САП Станіслава Броневицького про політичне лобіювання інтересів Кауфмана. Також раніше журналісти Bihus.Info повідомляли, що голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія користувався автомобілем, оформленим на дружину бізнесмена.

    На тлі війни та атак РФ історія навколо фармацевтичного ринку викликає особливу увагу, адже йдеться про одну зі стратегічних сфер країни — забезпечення ліками та медичну логістику.

  • Суддя з Рівного задекларувала виграш співмешканця в казино з російським корінням

    Суддя з Рівного задекларувала виграш співмешканця в казино з російським корінням

    Суддя Господарського суду Рівненської області Ірина Пашкевич задекларувала виграш свого співмешканця в онлайн-казино, яке пов’язують із російським бізнесом. Йдеться про ТОВ «СПЕЙСИКС» (код ЄДРПОУ 43635954) — юридичного власника казино Cosmolot, засновником якого є громадянин РФ Сергій Токарєв.

    Згідно з щорічною декларацією за 2024 рік, співмешканець судді Іван Юрнюк отримав 164 тис. грн як виграш у цьому казино. Ці кошти стали частиною загального доходу родини, який при цьому викликає запитання з огляду на структуру витрат та активів пари.

    Сама Ірина Пашкевич задекларувала лише одну власну квартиру у Рівному площею 82 квадратні метри, придбану ще у 2011 році за 317 тис. грн. Водночас із 2017 року вона та Юрнюк користуються земельною ділянкою площею понад 1 тис. квадратних метрів, яка оформлена на батька судді Олександра Пашкевича. Її вартість у декларації вказана лише 100 тис. грн, що виглядає суттєво заниженим показником для міста Рівне.

    З 2019 року на цій ділянці триває будівництво житлового будинку площею понад 191 квадратний метр. Суддя зазначає, що користується недобудованим будинком разом зі співмешканцем, при цьому формальним власником об’єкта також є її батько. Це означає, що після завершення будівництва житло фактично стане основним місцем проживання судді та її сім’ї, хоча юридично належатиме родичу.

    У 2024 році Пашкевич придбала преміальний автомобіль Audi A6 2016 року випуску за 800 тис. грн. Її співмешканець того ж року купив старий Suzuki Vitara 1998 року за 140 тис. грн. Крім того, пара користується електромобілем Volkswagen e-Golf 2018 року, який оформлений на батька судді і оцінений у 659 тис. грн.

    Заощадження родини також викликають питання. Суддя задекларувала 260 тис. грн, 23 тис. доларів і 3 тис. євро готівкою, а її співмешканець — ще 26 тис. грн і 15 тис. доларів. Окремо вказано зберігання 48 тис. грн готівки у ПриватБанку, ймовірно в індивідуальному сейфі. Банківські рахунки — як судді, так і Юрнюка — у декларації відсутні. Загальний обсяг заощаджень пари перевищує 2,1 млн грн.

    При цьому за 2024 рік Пашкевич задекларувала лише 1,2 млн грн суддівської зарплати. Інших доходів у звітності вона не зазначила, хоча у вересні того ж року отримала 320 тис. грн від продажу свого автомобіля Peugeot 3008 2012 року громадянці Любові Пашковій. Ця операція в декларації за 2024 рік відсутня.

    Доходи її співмешканця Івана Юрнюка за рік склали близько 600 тис. грн, включно із зарплатою у військовій частині А2943, соціальними виплатами, стипендією у Національному університеті водного господарства та природокористування, підприємницькою діяльністю та виграшем у казино Cosmolot.

    Поєднання задекларованих доходів, дорогих автомобілів, користування елітною нерухомістю, а також коштів, отриманих від онлайн-казино з російським корінням, формує серйозні запитання щодо фінансової прозорості способу життя судді та її родини.

  • Бізнесмена Максима Кріппу підозрюють у зачистці матеріалів про співпрацю з росіянином Бойком

    Бізнесмена Максима Кріппу підозрюють у зачистці матеріалів про співпрацю з росіянином Бойком

    “Гаманець Міндіча” Максим Кріппа продовжує зачистку інформації про співпрацю з російським мільярдером Олегом Бойко.

    Так, ТГ канал Карты, деньги,офшоры звернув увагу, що з ряду українських медіа зникли матеріали про про офшорні схеми Кріппи і Бойко, пов’язані з розробкою програмного забезпечення для казино «Вулкан». Саме цей епізод ліг в основу кримінального провадження СБУ №22015000000000379 від 2016 року.

    Нагадаємо, українська компанія EvoPlay бізнесмена Максим Кріппи розробляє програмне забезпечення для російських сайтів казино «Вулкан» (Вулкан), який належить російському олігарху Олегу Бойку.

    ФОТО: Журналісти знайшли підтвердження зв’язків Максима Кріппи та компанія EvoPlay

    Російський холдинг Ritzio є фактичним творцем грального бренду «Вулкан», який був заснований в РФ. Після офіційної заборони азартних ігор у Росії компанія стала розвивати бренд у країнах Східної Європи, в тому числі Україні, а також у Німеччині, Італії та Хорватії, де під управлінням Ritzio працює більш ніж 200 гральних залів під вивісками Vulkfn, Vulkan Stern і Vulcano della Fortuna, а також веб-сайти vulkanvegas.com  та vulkanvegas-online.com  з відповідними мобільними додатками.

    Холдинг Ritzio належить російському мільярдеру Олегу Бойку, який також володіє холдингом Finstar і парфумерною мережею «Рів Гош». Станом на 2014 рік росіянин Олег Бойко володів українською приватною лотереєю «Патріот», яка через кіпрську компанію Cehriba Investments Limited входила в інвестиційний холдинг Finstar.

    Як повідомляли у серпні 2014 року «Наші гроші», заробляв на лотереях Олег Бойко на той час не лише в Україні, а й на своїй батьківщині. У рф його лотерея мала назву «Победа», і, як виявили тоді журналісти, свої доходи вона спрямовувала на підтримку російської армії, яка вже на той час анексувала український Крим і вела війну на Донбасі. 2016 року ПрАТ «Патріот» потрапило під санкції РНБО України «у зв’язку з причетністю до російських бізнесменів та можливим фінансуванням російської армії».

    Тим часом влітку 2015 року правоохоронці проводили обшуки в офісі компанії EvoPlay на вулиці Набережно-Печерській, 1 у Києві за підозрою в роботі даної компанії на російського олігарха Олега Бойка. У ході обшуку було вилучено сервер із даними про діяльність компанії, частину офісного обладнання, гральні автомати, бухгалтерську документацію з кількома десятками печаток та штампів різних фірм.

    «Частина прибутку від діяльності кампанії EvoPlay, очевидно, йшла безпосередньо російському мільярдеру Олегу Бойку, оскільки компанія Ritzio International, що належить йому, має ексклюзивну угоду з компанією EvoPlay про представлення в онлайн індустрії розваг її власності – торгової марки «Вулк@н», під якою раніше працювали салони гральних автоматів» – повідомляли тоді ЗМІ.

    Тобто лише через пів року після того, як журналісти оприлюднили інформацію про те, що російський бізнесмен Олег Бойко, власник української лотереї, свої доходи спрямовує на фінансування російської агресії проти України, Поляков та Кріппа входять у партнерство з Бойком, отримують у нього права на використання бренду «Вулкан», керують сайтами казино в його інтересах, що передбачає регулярну фіксовану плату, або відсоток від прибутку його власнику.

    Один із російських сайтів казино «Вулкан» зазначає, що розробником представлених на сайті ігор є українська компанія EvoPlay Максима Кріппи.

    Засновниками ТОВ «Евоплей Ентертеймент», зареєстрованого у Києві, є кіпрська компанія EvoPlay LTD та громадянин України Іван Кравчук, кінцевим бенефіціаром якийсь кіпріот Джорджіу Саввас.

    Проте фактичним власником компанії є Максим Кріппа, що підтверджують як низка учасників ринку азартних ігор в Україні, так і архіви СБУ, яка в рамках кримінального провадження встановила прямий зв’язок Кріппи до EvoPlay.

    Нагадаємо, у 2016 році головне слідче управління СБУ відкрило кримінальне провадження №22015000000000379 за ч. 1 ст. 203-2 (Незаконна діяльність у сфері азартних ігор) та ч. 2 ст. 258-5 (Фінансування тероризму) КК.

    Слідство встановило, що всупереч забороні на гральний бізнес в Україні Поляков Максим Валерійович та Кріппа Максим Володимирович створили під брендом «Вулкан» низку веб-сайтів vulkan-champion.co/ru/ru , casino-club-online.com , casino-velcam.com , vulkan-russia.com  та vulcanoriginals.com , за допомогою яких надавали послуги онлайн-казино.

    Нагадаємо, на фоні спецоперації НАБУ “Мідас”, в рамках якої відбувається розслідування  масштабних корупційних схем в енергетичному та оборонному секторах країни, стали відомі деталі, які підтверджують що Максим Кріппа довгий час був “гаманцем” Тімура Міндіча та Андрія Єрмака.

    Зокрема, на “плівках НАБУ” зачитаних прокуратурою в рамках слухання справи колишнього радника міністра енергетики Ігоря Миронюка, згадується епізод, коли під час розмови Сергія Шефіра і Тимура Міндіча.

    Сергій Шефір запропонував «скластися» на заставу за екс-віце-прем’єра Чернишова, який отримав підозру від НАБУ. Тімур Міндіч погодився, але поскаржився на відсутність грошей. Тоді Шефір запропонував взяти кошти з «каси», в результаті заставу за Чернишова внесли структури Максима Кріппи.

    Більше інформації про співпрацю Максима Кріппи з росіянами, у журналістському розслідуванні: “Подарунок Путіну на річницю “СВО”: російський олігарх Малофєєв викуповує Forbes Україна”

  • Квартира нардепа Железняка може бути придбана на гроші з російського агробізнесу

    Квартира нардепа Железняка може бути придбана на гроші з російського агробізнесу

    Народний депутат Ярослав Железняк, який публічно виступає проти російського впливу в Україні, опинився в центрі скандалу через елітну квартиру в центрі Києва. Житло вартістю понад 11,7 мільйона гривень оформлене не на самого депутата, а на його тестя — Володимира Коваля, який тривалий час працював у структурах, пов’язаних із російськими аграрними олігархами.

    Як з’ясували журналісти, у серпні 2023 року Железняк разом із дружиною, депутаткою Ольгою Коваль, оселилися в новій квартирі у житловому комплексі «Корона-Введенська» на Печерську. Площа житла — 134 квадратних метри, але за офіційними доходами подружжя, які не перевищують півтора мільйона гривень на рік, придбання виглядає сумнівним.

    За даними розслідувань, тесть депутата Володимир Коваль протягом багатьох років працював на агропромисловий холдинг «Юг Руси» російського бізнесмена Сергія Кислова. Зокрема, у 2013 році Коваль очолив компанію «Трейдфілд Україна» (раніше — «Полігрейн Агро»), бенефіціаром якої було московське підприємство «Маслоекстракционный завод Юг Руси». Пізніше він керував «Херсонським КХП», що належав кіпрській WJ Ventures Ltd — структурі, пов’язаній із ростовською компанією «Юг Агролізинг».

    У 2016 році обидві компанії формально перейшли під контроль нідерландської World Wide Industrial Invest B.V., яка, за даними журналістів, прикривала російські активи в Україні. Сам холдинг «Юг Руси» — це багатомільярдна імперія, створена у Ростові-на-Дону ще в 1992 році, з десятками заводів по всій Росії.

    Таким чином, квартира, у якій мешкає нардеп, може бути придбана на кошти, пов’язані з російським бізнесом. Попри це, НАЗК досі не провело повну перевірку декларації Ярослава Железняка за 2023 рік.

    Поки сам депутат публічно звинувачує інших у «зв’язках із РФ», його власна сім’я, за матеріалами журналістів, має прямі ділові зв’язки з компаніями, які обслуговували інтереси російських олігархів.

  • Нардеп, який критикує РФ, сам пов’язаний із російськими олігархами через сімейні активи

    Нардеп, який критикує РФ, сам пов’язаний із російськими олігархами через сімейні активи

    Народний депутат Ярослав Железняк, який активно критикує проросійські впливи в Україні та проводить гучні розслідування проти інших, сам опинився в центрі скандалу. Журналісти «Інформатора» виявили, що житло, у якому депутат разом із дружиною Ольгою Коваль оселився у серпні 2023 року, оформлене на його тестя Володимира Коваля та пов’язане з російським агробізнесом.

    Елітна квартира площею 134 кв. м у центрі Києва оцінюється у понад 11,7 млн грн. За офіційними доходами подружжя — менше півтора мільйона гривень на двох — така покупка виглядає сумнівною. НАЗК уже два роки не перевіряє декларації депутата за 2023 рік і не встановило джерела фінансування покупки.

    Володимир Коваль, тесть Железняка, тривалий час працював на російських олігархів у аграрній сфері. Він керував компаніями, пов’язаними з холдингом «Юг Руси» Сергія Кислова, зокрема «Трейдфілд Україна» та «Херсонський КХП». Через низку корпоративних структур і контрольні ланки бізнес формально передавався під контроль нідерландської компанії World Wide Industrial Invest B.V., що, за даними журналістів, прикривала російські активи в Україні.

    Холдинг «Юг Руси» є великою агропромисловою імперією з десятками заводів і елеваторів у Росії. Попри формальну передачу активів у 2024 році, контроль над бізнесом залишався у російських руках до цього часу.

    Таким чином, квартира Железняка може бути пов’язана з коштами, заробленими на російському бізнесі. Попри це, депутат продовжує критикувати проросійські зв’язки інших політиків, тоді як його власна сім’я має прямі економічні зв’язки з російськими олігархами.

  • Нові власники ТЦ SkyMall: у структурі «Славіан» з’явилися іноземці з бізнес-зв’язками в РФ

    Нові власники ТЦ SkyMall: у структурі «Славіан» з’явилися іноземці з бізнес-зв’язками в РФ

    У компанії «Славіан», яка володіє торговельно-розважальним центром SkyMall через структуру «Оптова мережа 2011», відбулися зміни у складі власників. До недавнього часу єдиним бенефіціаром компанії, через кіпрський офшор Napstor Limited, був тесть підозрюваного у корупційній справі Андрія Христенка — Сергій Брюховецький. Однак тепер у структурі власності з’явилися ще двоє співвласників — громадянин Великої Британії Марк Родес та громадянин Ізраїлю Ігор Корев.

    За даними YouControl, зміни були офіційно зафіксовані 1 серпня — через два тижні після того, як Христенку оголосили про підозру 21 липня. Долі у компанії також перерозподілилися: Брюховецький залишив собі 30%, ще 30% належать Марку Родесу (цей розподіл, згідно з внутрішньою структурою власності, існує з листопада 2021 року), а 40% — Ігору Кореву, який увійшов до структури у вересні 2024 року. Журналісти проєкту «Схеми» зазначають, що ці зміни не були відображені ні в українських, ні в кіпрських реєстрах у відповідний період.

    Розслідувачі встановили, що обидва нові співвласники мають зв’язки з Росією. Марк Родес є учасником бізнесу в Україні, пов’язаного з підсанкційним колишнім депутатом Держдуми РФ від «Єдиної Росії» Олександром Лебедєвим, нинішнім власником британського видання The Independent. Крім того, Родес дотичний до російсько-ізраїльського бізнесмена Нісана Моісеєва, який був наближений до Віктора Медведчука та керував мережею АЗС Glusco.

    Ігор Корев також володіє низкою компаній в Україні. Серед його партнерів — іноземці, зокрема австрієць Якоб Мітбрайт, який із 2018 року до середини 2022 року був співвласником російського банку «ФінТех», створеного за підтримки уряду РФ.

    Ці нові дані викликають питання щодо впливу іноземних бізнес-груп з російськими зв’язками на стратегічні об’єкти в Україні, особливо в умовах війни та санкційної політики.