Хрещатик

Позначка: Олексій Кущ

  • Економіст Олексій Кущ пояснив чому Україні загрожує нова газова криза

    Економіст Олексій Кущ пояснив чому Україні загрожує нова газова криза

    Економіст Олексій Кущ у своїй колонці пояснює, як ескалація на Близькому Сході може вплинути на європейський газовий ринок, чому ціни на енергоносії вже зростають та які сценарії має Україна, щоб уникнути дефіциту газу наступної зими.

    На тлі ескалації навколо Ірану ціни на газ у Європі різко пішли вгору. Якщо на початку року котирування на головному європейському хабі TTF трималися на рівні близько €30–33 за МВт·год, то на початку березня вони піднімалися вдвічі — до €60 за МВт·год і вище.

    Для України це ще один сигнал: готуватися потрібно вже зараз. У періоди дефіциту газ на ринку дорожчає дуже швидко.

    Є кілька джерел, де Україна потенційно може взяти додатковий ресурс.

    Перший варіант — імпорт газу з Європи. Це найшвидший інструмент, але і найдорожчий. Крім того, у разі дефіциту країни ЄС передусім забезпечуватимуть власні потреби, що робить імпорт менш передбачуваним.

    Додатковий тиск створює і ситуація із власними запасами європейців: вони входять у сезон закачування газу з рівнем заповненості сховищ приблизно на 60%. Це не тільки значно нижче, ніж торік — 68%, а й взагалі один із найнижчих показників за останні п’ять років.

    Невизначеність і слабка ринкова кон’юнктура посилюють конкуренцію за ресурс і підвищують ризик нових цінових стрибків.

    Другий варіант — нарощувати власний видобуток.

    При споживанні 19–20 млрд кубометрів у 2025 році видобуток природного газу в Україні впав до 16,9 млрд кубометрів проти понад 19 млрд кубометрів роком раніше. А от імпорт блакитного палива навпаки зріс майже в дев’ять разів — з 724 млн кубометрів до рекордних 6,5 млрд.

    Тобто країна майже покриває власні потреби, але у пікові періоди все одно змушена імпортувати газ.

    Водночас запуск нових свердловин — це тривалий процес, який потребує значних інвестицій, часу і певної стабільності та передбачуваності. Через російську агресію на жодну з цих складових не можна покладатися: росіяни продовжують атакувати газову інфраструктуру і, схоже, будуть це робити, поки війна триватиме.

    Нарешті, третій варіант — запуск родовищ, які вже готові працювати.

    Найшвидший спосіб отримати додатковий ресурс — відновити роботу тих підприємств, які вже мають інфраструктуру і можуть видобувати газ. Частина таких ліцензій сьогодні заблокована, хоча родовища могли б давати додаткові обсяги вже зараз.

    Наприклад, британська компанія Enwell Energy раніше заявляла, що за наявності стабільних умов з боку регулятора могла б забезпечити додаткові обсяги газу, конденсату і нафти для українського ринку.

    Схожі дискусії точаться і навколо інших активів.

    У ситуації, коли енергетичні ризики для Європи лише зростають, затягування таких рішень виглядає дедалі менш зрозумілим. Після зміни частини управлінської команди у владі з’являється можливість переглянути рішення, які блокують видобуток, і нарешті запустити ресурси, що могли б працювати на економіку країни вже сьогодні.

    Принаймні заяви Міністерства економіки про намір розібратися з проблемою ліцензій додають обережного оптимізму.

    У підсумку варіанти на столі добре відомі: імпорт, збільшення власного видобутку і запуск родовищ, які вже готові працювати.

    Питання лише в тому, як швидко будуть прийматися рішення.

    Адже до початку нового сезону закачування газу залишається зовсім небагато часу. Можна сподіватися на стабілізацію ситуації на світових ринках, але енергетична політика будується не на надіях, а на підготовці до найгірших сценаріїв.

  • Сірий ринок електроніки з’їдає мільярди бюджету

    Сірий ринок електроніки з’їдає мільярди бюджету

    Економіст Олексій Кущ аналізує, чому спроби наповнити бюджет за рахунок підвищення податків — хибна стратегія. Основна увага має бути зосереджена на тіньових схемах, зокрема в сфері імпорту електроніки.

    Як під час війни наповнювати бюджет?

    Помилковий шлях – це підвищувати податки на працю та підприємництво. Взагалі, зростання базових ставок – це помилка (окрім операцій високомаржинальних бізнесів, наприклад банківського).

    Правильний шлях – це покращувати адміністрування податків.

    Це, зокрема, окрім збільшення податкових надходжень до бюджету, усуває конкурентну асиметрію, коли одні платять податки, а інші – ні. Наприклад, в сегменті сірий імпорту електроніки сконцентровано величезні резерви для збільшення податкових надходжень. І тут і формується податкова асиметрія: ціна на той же iPhone визначається попитом, але у тих продавців, хто не платить податки, можливостей для цінових знижок більше.

    Тому програють легальні імпортери, які під час війни платять всі податки, і виграють тіньові, які майже не наповнюють бюджет. Ті ж товари відомого бренду Apple завозяться в Україну з країн Азії під виглядом дешевих аксесуарів — кабелів, чохлів тощо. Далі ці товари реалізуються в обхід будь-яких юридичних структур (навіть не через ФОП) без касових чеків.

    Дуже часто товар пересилається поштою. я вже не скажу, що в магазинах і на складах де є товар не ведеться його належний облік. Та навіть реалізація через ФОП проводиться не належним чином. За таких умов про сплату податків, а тим більше ПДВ у належному обсязі, говорити не доводиться. В результаті, без належної сертифікації та гарантій в Україні реалізується до 70 – 80% імпортованої техніки Apple.

    Голова податкового комітету ВР Данило Гетманцев в інтервʼю Главкому навіть назвав конкретні мережі: ” …. Якщо казати про інші галузі, то не можна не згадати боротьбу з «тінню» на ринку електроніки, яким ми давно цікавимося.

    Восени відбулося дуже цікаве засідання нашого комітету, де була присутня група продавців електроніки – «Ябко» і ще один продавець. Так вони нам абсолютно серйозно пояснювали, що працюють «в тіні», бо їм потрібна «дорожня карта», аби вийти з цієї «тіні». Бо вони самі цього не можуть зробити, а Податкового кодексу їм недостатньо.

    Епічна промова була.

    Вони визнавали, що працюють, дроблячись на ФОПи, бо «не ми такі – життя таке». І замість того, аби просто вийти з «тіні», вони сьогодні влаштували справжній медійний бій з тими імпортерами електроніки, які працюють більш-менш «в білу», наприклад, такі як Comfy”.

    Але це банальне ухилення від сплати податку.

    Чому людина, яка отримує мінімальну зарплату, має платити ще й 5% військового збору, а велика мережа може дозволити собі “дроблення на ФОПи” для оптимізації оподаткування? Внаслідок таких дій, від сірого імпорту лише продукції Apple, держава втрачає до 10 млрд грн на рік.

    Скільки це буде в дронах?

  • Україна втрачає понад 800 тисяч людей щороку

    Україна втрачає понад 800 тисяч людей щороку

    2024 рік став ще одним роком, коли Україна стикнулася з жахливою демографічною статистикою. Відзначено рекорди за смертністю, зростанням від’ємного природного зростання та міграцією. Український аналітик Олексій Кущ пояснив чим це загрожує Україні.

    Жахлива статистика.

    У 2024 році смертність в Україні становила 495 тис. осіб, а народжуваність 177 тис., тобто розрив у 2,8 рази. Природне від’ємне зростання населення (так, саме такий термін застосовують у демографії) становило торік 318 тис. осіб.

    Другий рік поспіль смертність перебуває на одному й тому ж рівні, практично не змінюючись.

    А ось і без того низька народжуваність в Україні впала ще на майже 6% (мінус 11 тис народжень).

    З урахуванням міграції за кордон і окупації територій, смертність, пов’язана з війною, становить зараз не менше 100 тис. осіб на рік. Цей показник за глибиною демографічного впливу можна порівняти з безперервною епідемією коронавірусу.

    Демографічно, Україна з 2020 року в умовній пандемії. П’ять років “не природного скорочення” населення, якщо так можна висловитися.

    Якщо війна – національна трагедія, то демографія – це національна катастрофа.

    Яка посилюється і міграцією з країни.

    За даними НБУ у 2024 році країну покинуло ще 500 тис. осіб. У 2025 році ця цифра може бути і вищою.

    Тобто сумарно, Україна в контексті людського капіталу втратила торік понад 800 тис. осіб: 500 тис. виїхали і ще стільки ж померли, а народилося лише 177 тис. осіб.

    Ще кілька років такого треку і точка відродження залишиться далеко позаду.

    Вона вже позаду, але ще є шанс. Маленький, але шанс.

  • Уряд сприяє тінізації ринку праці – Олексій Кущ

    Уряд сприяє тінізації ринку праці – Олексій Кущ

    Мобілізаційна політика уряду України продовжує викликати гостру критику, зокрема серед економічних експертів. Один з провідних аналітиків, Олексій Кущ, зазначає, що урядові ініціативи, що спрямовані на мобілізацію, не тільки є непослідовними, але й посилюють економічні проблеми, зокрема, сприяють тінізації ринку праці.

    Дивна заява Шмигаля про те, що 98% повісток надсилають людям, які не працевлаштовані і не платять податки. Адже, це, м’яко кажучи, не відповідає дійсності.

    Але мене вражає ось що.

    Спершу уряд посилив транзакційне навантаження на бізнес, взявши на нього відповідальність за мобілізаційні процедури: вручення повісток, доставку співробітників у ТЦК. Це закономірно призвело до масового звільнення людей з офіційного місця роботи і переведення їх у тінь (з припиненням нарахування податків на зарплату, яку почали платити в конвертах).

    Кількість таких людей загалом по країні становила сотні тисяч.

    Тепер прем’єр говорить про те, що повістки розсилають тим, хто офіційно не працевлаштований….

    Тобто уряд спершу загнав людей у тінь, а тепер пробує їх звідти “дістати” за допомогою повісток.

    А навіщо було змушувати бізнес модерувати вручення повісток? Це ж не радянські державні підприємства.

    Декомунізація у нас пройшла лише у вигляді знесення пам’ятників, але не в умах чиновників та їхньому ставленні до людей. Людей і бізнес досі розглядають як “ресурс”, яким потрібно “управляти”. Моделі соціального діалогу, людиноцентричної політики у нас досі — зі сфери фантастики.

    Наприклад, бізнесу потрібно пам’ятники ставити за те, що в такій ситуації він зберігає робочі місця і платить податки. А не навантажувати його не властивими йому функціями, і до того ж протиприродними.

    Тому що якщо бізнесу потрібен співробітник, він переведе його в тінь, але збереже.

    Тому всі дії уряду в цьому плані — це моторошне шарахання з боку в бік.

    То максимально натиснути на офіційний ринок праці, то на тіньовий.

    В уряді взагалі розуміють, що вони роблять?

  • Фінансова допомога Заходу не врятувала українську економіку – Кущ

    Фінансова допомога Заходу не врятувала українську економіку – Кущ

    Фінансовий аналітик Олексій Кущ розкритикував українську економічну політику за неспроможність ефективно використати фінансову допомогу від західних партнерів протягом останніх двох років повномасштабної війни. На його думку, замість переформатування економіки відповідно до вимог війни, Національний банк залишився в межах старих фінансових схем, що призвело до безпрецедентно високого рівня безробіття.

    Кущ стверджує, що Україні була надана унікальна можливість для відновлення економіки завдяки західній фінансовій допомозі, але ця можливість не була використана. “Ми могли б за рахунок цього підживлення переформувати економіку, але, на жаль, цього не сталося”, — підкреслює він. В якості основної причини він вказує на неефективність керівництва Національного банку, зокрема Андрія Пишного, якому, за словами Куща, “зручно перебувати в теплій ванні”.

    Економіст вважає, що ігнорування можливостей для економічного відновлення призвело до катастрофічного рівня безробіття — близько 15%. “Це неприпустимий рівень безробіття для країни, що перебуває в умовах війни”, — зазначає він. Кущ порівнює ситуацію в Україні з країнами, які ефективно впроваджували економічні моделі в умовах війни, де рівень безробіття завжди був мінімальним.

    Олексій Кущ вважає, що для відновлення економіки Україні потрібно було запустити відновлювальну циркуляційну модель і використовувати фінансові потоки для реального сектора економіки. Натомість, на думку аналітика, ці потоки були направлені на фінансові спекуляції. Він також критикує відсутність управлінської синергії в державному секторі, зазначаючи, що призначення на ключові посади на основі особистої лояльності, а не професійних якостей, негативно впливає на ефективність економічної політики.

    Кущ підкреслює, що правильне управління економічною політикою могло б забезпечити ріст економіки на рівні 10% на рік, а рівень безробіття — на рівні 2-3%. Проте наразі ситуація залишається складною, і необхідність змін в економічній політиці залишається нагальною.

  • Північнокорейські інженерні частини можуть допомогти Росії “подолати глухий кут війни” в Україні

    Північнокорейські інженерні частини можуть допомогти Росії “подолати глухий кут війни” в Україні

    Олексій Кущ, відомий український економіст, висловив думку щодо можливого використання північнокорейських інженерних частин у військових операціях на сході України. За словами Куща, ці частини можуть допомогти Росії “подолати глухий кут війни”, зокрема, за допомогою будівництва підземних укріплень та риття тунелів, що може бути використано для організації підкопів під українські оборонні позиції.

    Він розповів що, військові КНДР здавна вміють будувати підземні укріплення і рити тунелі. І зможуть робити підкопи під українські позиції.

    Він нагадав, що прорив росіян під Авдіївкою і Торецьком стався, зокрема, внаслідок використання підземних тунелів. Причому в другому випадку, як повідомлялося – проритого спеціально для цих цілей.

    “Тобто складається нова технологія війни: для захисту від удару дронів і артилерії – підкоп, вихід у тил, захоплення позицій, окопування. І хто може копати краще за корейців?”, – пише Кущ.

    Він нагадує, що будівництво підземних об’єктів і комунікацій було одним із ключових умінь КНДР під час Корейської війни. Північна Корея, щоб захиститися від повітряних ударів США, перенесла під землю військові склади, дрібнокаліберні гармати і казарми. А також побудувала систему ходів між ними на 500 кілометрів.

    Зараз, пише Кущ, військова доктрина КНДР передбачає будівництво максимально можливої кількості підземних споруд на випадок війни з американцями.

    “У даному випадку, підземна тактика може бути застосована для “повзучого наступу” і зламування складної, ешелонованої оборони. А також для мінімізації втрат від ударів дронів і артилерії. Плюс – мінімізація втрат броньованої техніки”, – пише економіст.

    “Не здивуюся, якщо стратегія “підземної війни” була затверджена під час візиту Путіна в КНДР. Можливо, її запропонували самі північні корейці”, – вважає Кущ.