Хрещатик

Позначка: народжуваність

  • Повернення українців не врятує демографію, статистика приховує вік тих, хто готовий повернутися

    Повернення українців не врятує демографію, статистика приховує вік тих, хто готовий повернутися

    Менше половини з приблизно 7 мільйонів українців, які офіційно перебувають за кордоном, усе ще заявляють про готовність повернутися. Цю цифру регулярно використовують у розмовах про повоєнне відновлення населення та «збереження генофонду». На ній будують обережний оптимізм. Водночас майже ніколи не уточнюють одну невелику, але принципову деталь — хто саме стоїть за цими відсотками.

    За оцінкою, з якою працюють окремі державні структури, близько 90% тих, хто поки не виключає повернення, — люди старше 40 років. Тобто вікова група, яка або вже вийшла з активного репродуктивного віку, або перебуває на його завершальному етапі.

    Це змінює сенс усієї конструкції. Навіть якщо частина біженців справді повернеться після завершення активної фази війни, їхній вплив на народжуваність виявиться обмеженим. Основний масив тих, хто ще говорить «так», не формуватиме нове покоління.

    Молоді жінки та сім’ї з дітьми в цій групі представлені значно слабше. Вони частіше залишаються в країнах перебування, де за кілька років уже вибудувані робота, житло, освіта дітей і соціальні зв’язки. Старші когорти, навпаки, зберігають вищу готовність повернутися — з сімейних, майнових чи емоційних причин.

    У результаті виникає розрив між кількістю потенційних поверненців та їхнім демографічним значенням. Їхнє повернення справді може частково закрити дефіцит робочої сили та знизити соціальне навантаження, але майже не зачіпає ключову проблему — вкрай низьку народжуваність.

    Тому цифра «менше 50%» сама по собі може створювати надто оптимістичну картину. Для демографії важливо не лише, скільки українців готові повернутися, а й скільки серед них тих, хто здатен сформувати наступне покоління. І саме цей віковий зріз може виявитися значно менш сприятливим, ніж загальна статистика повернення.

  • Україна опинилася серед світових антирекордсменів: народжуваність впала до критичного рівня

    Україна опинилася серед світових антирекордсменів: народжуваність впала до критичного рівня

    Україна опинилася серед трьох країн із найнижчим загальним коефіцієнтом народжуваності у світі. За даними Світового банку за 2024 рік, в Україні було зафіксовано лише 5,5 живонароджених на кожну тисячу жителів. Нижчі показники мали лише Південна Корея та Сан-Марино.

    Водночас сумарний коефіцієнт народжуваності в Україні, який показує середню кількість дітей, народжених однією жінкою протягом життя за умови збереження поточних вікових показників, становив приблизно одну дитину. Це більш ніж удвічі нижче за рівень простого відтворення населення, який зазвичай оцінюють приблизно у 2,1 дитини на одну жінку.

    Рейтинг на основі даних Групи Світового банку опублікувало видання Business Insider. Під час його укладання порівнювали два різні демографічні показники: кількість живонароджених на тисячу населення та сумарний коефіцієнт народжуваності. Україна посіла третє місце саме за першим із них — загальним коефіцієнтом народжуваності.

    Найнижчий показник у 2024 році зафіксували у Сан-Марино — 4,2 народження на тисячу жителів. На другому місці опинилася Південна Корея з показником 4,7. В Україні він становив 5,5 народження на тисячу осіб.

    У випадку Південної Кореї сумарний коефіцієнт народжуваності становив близько 0,7 дитини на одну жінку — це один із найнижчих показників у світі. В Україні він перебував приблизно на рівні однієї дитини, а у Сан-Марино — близько 1,2.

    Чим відрізняються показники народжуваності

    Загальний коефіцієнт народжуваності показує, скільки дітей народжується протягом року в розрахунку на тисячу жителів країни. На нього впливає не лише бажання сімей мати дітей, а й вікова структура населення.

    Наприклад, якщо в країні мало жінок репродуктивного віку, загальна кількість народжень буде невеликою навіть за відносно сприятливих сімейних установок. Для України це особливо актуально через багаторічне скорочення населення, низьку народжуваність у попередні десятиліття, масову міграцію та наслідки повномасштабної війни.

    Сумарний коефіцієнт народжуваності натомість оцінює середню кількість дітей, яку могла б народити одна жінка за все життя за збереження поточних вікових показників. Саме він краще демонструє, чи здатне населення відтворювати себе без урахування міграції.

    Обидва показники свідчать, що Україна опинилася в надзвичайно складній демографічній ситуації. Низька кількість народжень поєднується з високою смертністю, виїздом мільйонів громадян за кордон та зменшенням кількості людей репродуктивного віку.

    Смертність майже вчетверо перевищує народжуваність

    У першому півріччі 2026 року в Україні зареєстрували 73 292 народження і 259 853 смерті. Таким чином, на одного новонародженого припадало приблизно 3,5 померлих. У публічних повідомленнях це співвідношення зазвичай округлюють до майже чотирьох смертей на одне народження.

    Порівняно з першою половиною 2025 року кількість народжених дітей продовжила скорочуватися. Тоді в Україні за шість місяців зареєстрували близько 86,8 тисячі новонароджених і понад 249 тисяч смертей.

    За підсумками всього 2025 року в Україні народилися 168 778 дітей, тоді як кількість померлих становила 485 296 осіб. На кожну новонароджену дитину тоді припадало майже троє померлих.

    Ці цифри не охоплюють усіх українських громадян, які фактично проживають за межами країни, а також можуть не повністю відображати ситуацію на тимчасово окупованих територіях. Однак навіть доступні реєстраційні дані демонструють значне природне скорочення населення.

    Як війна поглибила демографічну кризу

    Проблема низької народжуваності в Україні виникла задовго до повномасштабного російського вторгнення. Населення країни скорочувалося ще з 1990-х років через низьку народжуваність, високу смертність, трудову міграцію та старіння суспільства.

    Проте війна різко прискорила ці процеси. Мільйони українців, переважно жінки та діти, виїхали до європейських країн. Частина сімей була розділена, а багато молодих людей відкладають народження дітей через небезпеку, нестабільність, невизначеність із житлом і доходами.

    На рішення щодо народження дитини також впливають регулярні ракетні та дронові атаки, руйнування медичної інфраструктури, ризики для вагітних жінок і неможливість довгостроково планувати майбутнє.

    За даними міжнародних оглядів, російські удари по медичних закладах, зокрема пологових будинках, додатково ускладнили доступ до безпечної допомоги під час вагітності та пологів у прифронтових регіонах.

    Водночас частина дітей громадян України народжується за кордоном. Такі народження не завжди потрапляють до української внутрішньої статистики одразу, хоча діти можуть мати українське громадянство. Тому реальна кількість дітей, народжених в українських сім’ях, може бути вищою, ніж кількість зареєстрованих народжень усередині країни.

    Однак це не усуває основної проблеми: значна частина молодих сімей фізично перебуває за межами України, а їхнє повернення після війни не гарантоване.

    Чому різкий «бебі-бум» не розв’яже проблему

    Навіть значне збільшення кількості народжених дітей не здатне швидко змінити вікову структуру українського населення. Новонародженим знадобиться щонайменше два десятиліття, щоб увійти до ринку праці, сплачувати податки та підтримувати пенсійну систему.

    Одночасно чисельність людей старшого віку залишатиметься значною, а кількість працездатного населення може продовжувати скорочуватися. Це створює ризики дефіциту працівників, зменшення податкової бази та збільшення навантаження на соціальні фонди.

    Демографи наголошують, що політика не може обмежуватися одноразовими виплатами після народження дитини. Сім’ям потрібні безпечні міста, доступне житло, стабільна робота, якісна медицина, дитячі садки, школи та можливість поєднувати професійну діяльність із батьківством.

    Окремим викликом стане повернення українців, які виїхали після початку повномасштабної війни. Частина з них уже знайшла роботу, житло, влаштувала дітей до шкіл і почала інтегруватися в інших країнах. Чим довше триває війна, тим складніше буде переконати ці родини повернутися.

    За міжнародними оцінками, демографічне скорочення може впливати не лише на економіку, а й на обороноздатність, відбудову та загальну стійкість держави.

    Де народжуваність залишається найвищою

    На протилежному кінці рейтингу Світового банку розташувалися переважно африканські держави. Найвищий загальний коефіцієнт народжуваності у 2024 році зафіксували у Центральноафриканській Республіці — 46,2 народження на тисячу жителів.

    У Чаді цей показник становив 43,3, а в Сомалі — 42,3 народження на тисячу осіб. Сумарний коефіцієнт народжуваності в цих країнах наближався до шести дітей на одну жінку.

    Проте висока народжуваність не обов’язково означає високий рівень добробуту. У багатьох таких країнах зберігаються значна дитяча смертність, обмежений доступ до медицини й освіти, високий рівень бідності та недостатнє використання сучасної контрацепції.

    Низька народжуваність, своєю чергою, характерна для багатьох економічно розвинених держав. Вона спостерігається в Південній Кореї, Японії, Китаї, Італії, Іспанії та Польщі. Серед її причин називають високу вартість житла, пізніше створення сімей, нестабільну зайнятість молоді та складність поєднання кар’єри з доглядом за дітьми.

    Що означає антирекорд для України

    Третє місце серед країн із найнижчим загальним коефіцієнтом народжуваності — це не просто статистичний показник. Він означає, що вже через кілька десятиліть Україна може зіткнутися з гострим дефіцитом працівників, скороченням кількості учнів і студентів, закриттям закладів освіти та зростанням навантаження на систему охорони здоров’я і пенсійне забезпечення.

    Водночас рейтинг не слід трактувати як абсолютно точне порівняння чисельності всіх українців. Через війну, окупацію, переміщення населення та перебування мільйонів громадян за кордоном демографічні розрахунки для України мають значну похибку.

    Однак загальна тенденція не викликає сумнівів: кількість народжень залишається критично низькою, смертність значно її перевищує, а війна посилює проблеми, які накопичувалися десятиліттями.

    Відновлення населення потребуватиме не одного року і навіть не одного десятиліття. Для цього Україні доведеться одночасно створювати умови для повернення громадян, підтримувати сім’ї з дітьми, зменшувати передчасну смертність, розвивати медицину та забезпечувати безпеку. Без комплексних рішень навіть завершення війни саме собою не зможе швидко подолати демографічну кризу.

  • “Це катастрофа”: у Мінсоцполітики назвали реальну кількість людей на підконтрольній Україні території

    “Це катастрофа”: у Мінсоцполітики назвали реальну кількість людей на підконтрольній Україні території

    На підконтрольній уряду України території нині проживає лише від 22 до 25 мільйонів людей. Таку оцінку озвучив міністр соціальної політики Денис Улютін, назвавши ситуацію “катастрофою”.

    Про це він заявив в ефірі LB Live.

    «Я вважаю, що менше. Це катастрофа. 22–25 млн», — сказав Улютін, коментуючи нинішню чисельність населення на підконтрольній Україні території.

    Озвучені цифри значно нижчі за довоєнні показники та свідчать про масштабну демографічну кризу, яка поглиблюється через війну, масову міграцію та високу смертність.

    Водночас директорка Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова наводить дещо вищі оцінки — близько 29 мільйонів людей. За її словами, ще торік населення на підконтрольній території становило приблизно 30 мільйонів.

    Лібанова наголошує, що головна причина скорочення населення — не лише виїзд українців за кордон, а й глибока демографічна криза, зростання смертності та низька народжуваність.

    Експертка також попередила про ризик нової хвилі міграції після завершення воєнного стану. За її словами, значна частина жінок із дітьми вже перебуває в країнах Європейського Союзу, а після відкриття кордонів до них можуть масово приєднатися чоловіки.

    Станом на лютий 2026 року в країнах ЄС проживає близько 4,4 мільйона українців, і ця цифра продовжує зростати.

    При цьому, за оцінками демографів, додому повернулося менш ніж мільйон громадян.

    Фахівці попереджають, що Україна вже зіткнулася з однією з найглибших демографічних криз у світі. Раніше експерти заявляли, що країна щороку втрачає сотні тисяч людей через війну, еміграцію та природне скорочення населення.

    Демографи також звертають увагу на стрімке падіння народжуваності. За їхніми оцінками, для стабільного відновлення населення кожна українська сім’я мала б народжувати значно більше дітей, ніж зараз.

    На цьому тлі влада та експерти дедалі частіше говорять про необхідність масштабної державної політики повернення українців з-за кордону, підтримки молодих сімей та стимулювання народжуваності.

    Втім, навіть за оптимістичних сценаріїв відновлення населення України може зайняти десятиліття.

  • Україна входить у найгострішу демографічну фазу за час незалежності: чи врятують країну повернення біженців, ринок праці й обережна міграція

    Україна входить у найгострішу демографічну фазу за час незалежності: чи врятують країну повернення біженців, ринок праці й обережна міграція

    Україна стикається з однією з найскладніших демографічних криз у своїй новітній історії. Повномасштабна війна не створила цю проблему з нуля, але різко прискорила процеси, які тривали роками: населення старіє, народжуваність падає, смертність залишається високою, а мільйони громадян перебувають за кордоном. Уряд ще восени 2024 року схвалив Стратегію демографічного розвитку до 2040 року і окремий план її реалізації на 2024–2027 роки, визнавши серед головних викликів низьку народжуваність, передчасну смертність, масову вимушену міграцію та дефіцит робочої сили.

    Масштаб відтоку людей залишається величезним. За даними UNHCR, станом на осінь 2025 року за межами України було зафіксовано 5,75 млн українських біженців, із них близько 5,2 млн — у Європі. Усередині країни ще 3,75 млн людей залишалися внутрішньо переміщеними. Тобто йдеться не лише про втрату населення в абсолютних цифрах, а й про значне зменшення мобільного, економічно активного людського ресурсу, який потрібен і для поточного функціонування економіки, і для майбутнього відновлення.

    Паралельно загострюється проблема ринку праці. В інтерв’ю та коментарях українським медіа демограф і голова Офісу міграційної політики Василь Воскобойник пояснює: ще до великої війни Україна щороку втрачала природним шляхом близько 250–300 тисяч людей, оскільки народжувалося приблизно 200–250 тисяч осіб, а помирало близько пів мільйона. Саме тому, за його оцінкою, для простого утримання чисельності населення країні теоретично потрібно було б залучати до 300 тисяч мігрантів щороку. Але теоретична потреба і реальні можливості — різні речі. До війни Україна видавала приблизно 20–22 тисячі дозволів на працевлаштування іноземців на рік, а у 2025 році цей показник, за словами експерта, становив уже понад 9,5 тисячі.

    Це означає, що сценарій швидкого “заміщення” українців масовою трудовою міграцією з Азії чи Африки виглядає малоймовірним. Воскобойник прямо каже, що навіть якщо Україна спробує активніше відкриватися для іноземних працівників, вони все одно порівнюватимуть нашу країну з Польщею чи Німеччиною, де можна заробити більше і працювати в безпечніших умовах. Тому в найближчі 5–10 років реалістичніше говорити не про сотні тисяч нових працівників з-за кордону, а про десятки тисяч.

    Водночас директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи Елла Лібанова наголошує, що після завершення активної фази бойових дій потреба в працівниках лише зростатиме. Вона заявила Центру економічної стратегії, що міжнародні партнери вже працюють над масштабним планом відновлення, який передбачатиме різке збільшення попиту на робочу силу, особливо в будівництві та суміжних секторах. Але її ж позиція важлива й в іншому: Україні доведеться не лише думати про додаткові руки, а й активніше використовувати потенціал людей старшого віку, долати ейджизм і адаптовувати ринок праці до демографічного старіння.

    Ознаки кадрової напруги бізнес уже відчуває зараз. За даними Європейської Бізнес Асоціації, 75% опитаних підприємств у Дніпропетровській області стикаються з нестачею кваліфікованих працівників, а ширші бізнес-опитування EBA також фіксують масштабний дефіцит кадрів в Україні. Це збігається з оцінками, які наводить Воскобойник: за його словами, 75% представників бізнесу вже скаржаться на проблеми із закриттям вакансій.

    Ще тривожніша ситуація — у базових демографічних показниках. За даними OpenDataBot, у 2025 році в Україні зареєстрували 168 778 новонароджених, а після обвального падіння народжуваності на 25% у 2022 році темпи спаду хоч і сповільнилися, але не зупинилися: у 2024 році зниження становило 6%, а у 2025 році — ще 4,5%. Reuters із посиланням на урядові оцінки також повідомляє про різке скорочення середньої тривалості життя: у чоловіків — з 65,2 до 57,3 року, у жінок — з 74,4 до 70,9 року. Агентство додає, що населення України, яке до повномасштабного вторгнення оцінювали приблизно у 42 млн, уже впало нижче 36 млн, якщо враховувати й кілька мільйонів людей на окупованих Росією територіях.

    Довгострокові прогнози теж невтішні. Інститут демографії та проблем якості життя НАН України прогнозував восени 2024 року, що до 2051 року населення країни може скоротитися до 25,2 млн осіб. Цю ж оцінку нині знову актуалізують українські медіа у матеріалах про стан демографії. За оцінкою МВФ, яку цитує українська преса, населення України станом на 2025 рік становить 32,8 млн осіб. Навіть якщо в деталях різні методики підрахунку можуть відрізнятися, сам тренд очевидний: за чотири роки великої війни країна втратила стільки людей, скільки за попередні десятиліття скорочення.

    Чи означає це неминучий колапс? Експерти кажуть, що ні. Воскобойник підкреслює: попри драматичні тенденції, в Україні досі живе приблизно 28–30 млн людей, тож сценарій, у якому “взагалі не буде кому працювати”, він називає нереалістичним. Ключове питання не в тому, чи зникне робоча сила повністю, а в тому, якою буде її якість, структура і доступність для економіки. Якщо країна робитиме ставку на сучасне виробництво, military-tech, інженерію та складні технології, то їй будуть потрібні не просто додаткові робочі руки, а кваліфіковані фахівці — і саме тому державі доведеться створювати умови для повернення власних громадян та для точкового залучення спеціалістів з-за кордону.

    Саме повернення українців уряд вважає головним резервом. У Стратегії демографічного розвитку та плані її реалізації йдеться про розвиток соціальних послуг, доступного та безпечного дошкільного середовища, гнучких умов праці для батьків, програм доступного житла, перекваліфікації ветеранів, ВПО та людей з інвалідністю, а також про створення умов для економічної активності людей старшого віку. Окремий блок пов’язаний із поверненням громадян з-за кордону — через відбудову житла та інфраструктури, розвиток безпеки, підтримку підприємництва і зайнятості.

    На користь сценарію часткового повернення працює і часовий фактор. У червні 2025 року країни ЄС погодили продовження тимчасового захисту для українців до 4 березня 2027 року. Після цієї дати багатьом доведеться або шукати інший правовий статус для життя в Євросоюзі, або повертатися. Саме тому Воскобойник припускає, що в перші 1–2 роки після завершення активної фази бойових дій можуть повернутися 10–15% українців, а протягом п’яти років — до 30%.

    Отже, головний висновок для України нині звучить жорстко, але не безнадійно: демографічна проблема вже стала економічною, безпековою і соціальною одночасно. Іноземна міграція може допомогти лише частково. Вирішальними залишаються три речі: зменшення втрат населення, повернення частини біженців та перезапуск ринку праці під нову економіку. Без цього відновлення країни буде набагато складнішим, ніж її фізична відбудова.

  • Україна переживає один із найглибших демографічних кризів — CNN

    Україна переживає один із найглибших демографічних кризів — CNN

    Україна переживає один із найглибших демографічних криз у світі. Про це повідомляє CNN, посилаючись на українських фахівців та медиків.

    За даними експертів, у країні стрімко падає народжуваність, зростає кількість проблем із фертильністю, а дедалі більше родин відкладають рішення про народження дітей через війну та невизначеність. Водночас Україна зазнає значних втрат на фронті, а мільйони громадян виїхали за кордон і частина з них уже інтегрується в інших країнах.

    Провідна українська демографиня Елла Лібанова заявила, що з початку повномасштабної війни країна втратила близько 10 мільйонів людей — через міграцію, окупацію територій і людські втрати. За її словами, ще до війни щільність населення України була невисокою і нерівномірною, а нинішня ситуація має ознаки катастрофи.

    Медики також фіксують тривожні тенденції. Директор клініки репродуктивної медицини «Надія» Валерій Зукін повідомив про зростання ускладнень під час вагітності, труднощів із зачаттям і збільшення кількості випадків, коли жінкам важко виносити дитину до повного терміну.

    За словами співробітниці клініки Алла Бараненко, лікарі спостерігають зростання випадків передчасної менопаузи у молодих жінок. Вона зазначає, що якість і кількість яйцеклітин зменшується, що може бути пов’язано з хронічним стресом, який переживає населення. Подібні зміни, за її словами, спостерігаються навіть у жінок-донорок без попередніх репродуктивних проблем.

    Також фахівці вказують на погіршення якості сперми у чоловіків, зокрема у тих, хто повернувся з фронту. Постійний стрес, травматичний досвід та загальні умови війни негативно впливають на репродуктивне здоров’я.

    Експерти наголошують: демографічні наслідки війни можуть мати довгостроковий характер. Відновлення населення потребуватиме комплексної державної політики, підтримки сімей, медичних програм та створення безпечних умов для життя.

  • Народжуваність у Києві за три роки скоротилася на третину

    Народжуваність у Києві за три роки скоротилася на третину

    У 2024 році в Києві зареєстрували 19,7 тисячі новонароджених. Для порівняння, у Львівській області за цей же період народилося 7,9 тисячі дітей, у Дніпропетровській області — 6,9 тисячі.

    Водночас загальна демографічна ситуація в Україні залишається складною. За підсумками минулого року народжуваність у країні зменшилася на 95,3 тисячі дітей, що становить падіння на 35%. У столиці тенденція також негативна: у 2024 році кількість новонароджених у Києві скоротилася майже на 10 тисяч порівняно з 2021 роком, або на 33,5%.

    У КМДА зазначають, що зниження народжуваності почалося ще до повномасштабної війни, а бойові дії та масова міграція населення лише суттєво посилили ці процеси. За словами заступника голови КМДА Валентина Мондриївського, такі демографічні зміни матимуть довгострокові наслідки, зокрема для системи дошкільної освіти.

    За його словами, кількість дітей дошкільного віку поступово зменшуватиметься, тому місту важливо заздалегідь підтримати наявну мережу закладів дошкільної освіти та забезпечити ефективне функціонування дитсадків з урахуванням демографічних прогнозів.

    Статистика підтверджує ці тенденції. За п’ять років — з 2020 до 2024 року — кількість дітей у закладах дошкільної освіти в Україні зменшилася майже на 30%. У Києві скорочення ще глибше і сягає 33%.

    Водночас фактичне відвідування дитсадків свідчить про збереження попиту на дошкільну освіту. Щодня комунальні заклади дошкільної освіти столиці відвідують понад 40 тисяч дітей, що становить близько 60% від кількості офіційно зарахованих. Порівняно з першим роком повномасштабної війни кількість дітей, які щоденно приходять до садочків, зросла приблизно на 10%.

    У КМДА наголошують, що це свідчить про потребу в дошкільній освіті, а також про довіру батьків до рівня безпеки та професійності педагогічних колективів. Попри складні умови воєнного часу, Києву вдалося зберегти наявну мережу дитсадків і відновити роботу закладів, які тривалий час не функціонували.

    У червні 2022 року в очному форматі в столиці відкрилися 35 дитсадків, які відвідували близько 800 дітей. За наступні роки до закладів дошкільної освіти повернулися тисячі вихованців, і нині в дитсадках Києва зареєстровано вже близько 62 тисяч заяв. У червні цього року після реконструкції також відновив роботу один із дитсадків в Оболонському районі.

  • Війна, еміграція та низька народжуваність загрожують майбутньому малих міст

    Війна, еміграція та низька народжуваність загрожують майбутньому малих міст

    Містечко Гоща на Рівненщині з приблизно 5 тисячами жителів наочно демонструє наслідки демографічної кризи в Україні. У сусідньому селі Садове закрилася школа, де колись навчалося понад 200 дітей — зараз там залишилося лише дев’ятеро учнів.

    «Два роки тому ми були змушені закрити цей заклад… Бо там залишилося лише дев’ятеро дітей», — розповів голова селищної ради Гощі Микола Панчук.

    За даними Інституту демографії Національної академії наук України, до початку повномасштабної війни в Україні проживало 42 мільйони людей, а сьогодні — менше 36 мільйонів, включно з мешканцями тимчасово окупованих територій. Прогнози свідчать, що до 2051 року населення країни може скоротитися до 25 мільйонів.

    Причинами зниження чисельності населення є високий рівень смертності, низька народжуваність та еміграція. Середня тривалість життя чоловіків у 2024 році знизилася до 57,3 року, жінок — до 70,9. Молодь та особливо молоді жінки виїжджають за кордон, що поглиблює проблему народжуваності.

    Уряд у 2024 році ухвалив демографічну стратегію до 2040 року. Документ передбачає дефіцит 4,5 мільйона працівників у найближче десятиліття та робить ставку на стримування еміграції, повернення українців із-за кордону, розвиток інфраструктури, покращення житлових умов та можливе залучення іммігрантів. За оптимістичним сценарієм, населення України може зрости до 34 мільйонів до 2040 року, а за поточної динаміки — зменшитися до 29 мільйонів.

    У Гощі кількість першокласників зменшується, а близько 10% випускників шкіл виїжджають за кордон. Пологове відділення місцевої лікарні втратило державне фінансування у 2023 році через низьку кількість пологів. Населення міста тримається завдяки переїзду мешканців із навколишніх сіл, але молоді люди часто відкладають народження дітей через війну та економічну нестабільність.

  • Україна на порозі демографічного колапсу: чисельність населення може скоротитися до 25 мільйонів

    Україна на порозі демографічного колапсу: чисельність населення може скоротитися до 25 мільйонів

    За даними Інституту демографії України, до повномасштабного вторгнення Росії населення країни становило близько 42 мільйонів людей. Нині, за оцінками, ця цифра скоротилася до менше ніж 36 мільйонів, враховуючи кілька мільйонів людей на тимчасово окупованих територіях.

    Reuters повідомляє, що до 2051 року чисельність населення України може зменшитися до 25 мільйонів осіб. Причинами такої тенденції стали бойові дії, високі показники смертності, низька народжуваність та масова еміграція. За майже чотири роки війни сотні тисяч людей загинули або були поранені, а мільйони залишили країну.

    За даними CIA World Factbook за 2024 рік, Україна має одні з найвищих показників смертності та найнижчу народжуваність у світі: на одне новонароджене припадає близько трьох смертей. У всіх регіонах країни смертність перевищує народжуваність.

    Середня тривалість життя українців також зменшилася. У чоловіків вона впала з 65,2 років до 57,3 у 2024 році, у жінок – з 74,4 до 70,9 років.

    Експерти та політики зазначають, що для відновлення економіки, підтримки обороноздатності та соціальної стабільності Україні знадобляться мільйони нових громадян, а питання демографії стає стратегічно важливим для держави.

  • До 2041 року населення України може скоротитися до 29 мільйонів

    До 2041 року населення України може скоротитися до 29 мільйонів

    Повномасштабна війна докорінно змінила демографічну ситуацію в Україні. За даними Frontliner, за два з половиною роки населення скоротилося щонайменше на 10 мільйонів. Це результат масової міграції, високої смертності, різкого падіння народжуваності та старіння суспільства.

    На початку 2022 року в Україні проживало понад 40 мільйонів осіб (без урахування Криму). Станом на середину 2024-го залишилося близько 35,8 мільйона, з яких 31,1 мільйона – на підконтрольній уряду території.

    Масова міграція

    Головною причиною скорочення стала еміграція. За кордоном нині перебуває близько 5 мільйонів українців, переважно у країнах ЄС. Найбільше – у Польщі, Німеччині, Чехії, Італії та Іспанії. Чим довше триває війна, тим менше шансів на повернення, особливо для чоловіків призовного віку.

    Східні та південні регіони України суттєво спорожніли. З Донеччини, Луганщини, Херсонщини, Запоріжжя та Харківщини виїхали мільйони. Захід і центр країни прийняли багато переселенців, але й там спостерігається відтік людей за кордон.

    Втрати та смертність

    Офіційної статистики про загиблих немає, але йдеться про десятки тисяч військових і тисячі цивільних жертв. Додатково зросла загальна смертність – через ослаблення медичної системи, стрес і загострення хронічних хвороб.

    Народжуваність на історичному мінімумі

    У 2023 році в Україні народилося близько 180 тисяч дітей – це найнижчий показник за всю сучасну історію. Серед головних причин – небезпека війни, економічні проблеми та невпевненість у завтрашньому дні.

    Нині лише 15% населення становлять діти, тоді як 27% – люди віком 60+. Україна швидко старіє, і нові покоління стають дедалі менш численними.

    Чи зупинить тенденцію демографічна стратегія?

    Наприкінці 2024 року уряд ухвалив Стратегію демографічного розвитку до 2040 року та план дій на 2024–2027 роки. Однак помітних результатів поки немає. За прогнозами, до 2041 року населення країни може скоротитися до 29 мільйонів.

    Втім, можливий і зворотний сценарій – поступове відновлення, але лише за умови припинення війни, відновлення економіки та реалізації масштабних програм відбудови.

  • В Україні смертність майже втричі перевищує народжуваність

    В Україні смертність майже втричі перевищує народжуваність

    У 2024 році в Україні померли 495,1 тисячі людей, тоді як народилося лише 176,7 тисячі немовлят. Дані, оприлюднені виданням «Слово і діло», свідчать про глибоку демографічну кризу, яка лише посилюється з кожним роком.

    Починаючи з 2014 року, країна демонструє стабільне зниження народжуваності. Якщо у 2014 році, ще до початку війни на Донбасі, народилося 465,9 тисяч дітей, то у 2020-му цей показник зменшився до 299,1 тисяч, у 2021 році – до 273,8 тисяч.

    Після початку повномасштабної війни у 2022 році дані про народжуваність не включають тимчасово окуповані території – Крим та частини чотирьох східних і південних областей. Тим не менше, навіть без урахування цих регіонів спостерігається чіткий спад: 2022 рік – 206 тисяч новонароджених, 2023 – 187,4 тисячі, 2024 – 176,7 тисяч.

    Показники смертності в Україні традиційно залишалися високими, проте з 2010 року вони поступово знижувалися. Протягом 2017 року зафіксовано 574,1 тисяч смертей, у 2018 році – 587,7 тисяч, у 2019 – 581,1 тисяч. Пандемія COVID-19 у 2020–2021 роках суттєво погіршила ситуацію: у 2020 році померли 616,8 тисяч українців, а у 2021-му – рекордні 714,3 тисячі.

    Після цього рівень смертності знову зменшився: 541,7 тисяч у 2022 році, 496,2 тисяч – у 2023-му, та 495,1 тисяч – у 2024 році. Так само як і дані щодо народжуваності, статистика смертності не охоплює окуповані території.

    Таким чином, демографічний баланс країни залишається глибоко негативним: кількість смертей майже втричі перевищує кількість народжених. Це ставить під загрозу не лише довгострокову перспективу розвитку України, а й її здатність відновитися після війни.