Хрещатик

Позначка: металургія України

  • Україні — обмеження, Росії — винятки: «Метінвест» розкритикував торговельну політику Євросоюзу

    Україні — обмеження, Росії — винятки: «Метінвест» розкритикував торговельну політику Євросоюзу

    Європейський Союз суттєво обмежив доступ української металопродукції до свого ринку, тоді як імпорт окремих видів російської сталі продовжується. У компанії «Метінвест» заявляють про нерівні умови конкуренції та попереджають, що нові торговельні правила можуть позбавити українські підприємства значної частини експортних можливостей на багато років.

    Про це заявив керівник офісу генерального директора групи «Метінвест» Олександр Водовіз під час Київського міжнародного економічного форуму. Його виступ оприлюднила пресслужба компанії.

    За словами Водовіза, нові квоти Євросоюзу скоротили доступний українським металургам обсяг безмитного експорту більш ніж на 60%. Якщо раніше Україна постачала до ЄС приблизно два мільйони тонн металопродукції щороку, то тепер відповідна квота становить лише 670 тисяч тонн.

    Проблема полягає не тільки в загальному скороченні обсягів, а й у механізмі розподілу квот. За поясненням представника «Метінвесту», частину доступу визначили на основі історичних поставок, а іншу частину об’єднали у спільні квоти для кількох держав.

    Зокрема, спільну квоту обсягом 360 тисяч тонн, на яку претендували виробники з восьми країн, турецькі компанії використали протягом перших двох днів. У результаті українські металурги фактично втратили можливість скористатися цією частиною безмитного доступу.

    Водовіз розкритикував такий підхід, наголосивши, що Україна змушена конкурувати за європейський ринок в умовах війни, зруйнованих виробничих потужностей, дефіциту фінансування та постійних логістичних труднощів.

    Особливе занепокоєння в компанії викликає те, що ЄС залишається одним із головних ринків збуту української металопродукції. Через російську агресію підприємства втратили частину традиційних маршрутів експорту, а вартість доставки продукції до віддалених країн суттєво зросла.

    Ситуацію ускладнюють подорожчання електроенергії, зростання тарифів на залізничні перевезення, витрати на страхування воєнних ризиків та проблеми з морською логістикою.

    За словами представника «Метінвесту», через сукупність цих чинників українським металургам дедалі складніше конкурувати на ринках Азії та інших віддалених регіонів.

    Водночас нові правила ЄС створили проблеми навіть для закордонних активів української компанії. Водовіз розповів, що після придбання трубного заводу в Румунії група зіткнулася з обмеженнями на постачання української сталі, необхідної для виробництва труб.

    Фактично європейське підприємство, яке належить українському інвестору, також відчуло наслідки нових імпортних бар’єрів.

    Окрему критику викликала ситуація з російською металопродукцією. За словами Водовіза, російські виробники продовжують використовувати торговельні зв’язки в Європі, а представники їхніх інтересів активно працюють у Брюсселі.

    Посадовець «Метінвесту» заявив, що під час переговорів із європейськими чиновниками представники української компанії неодноразово стикалися з присутністю російських делегацій.

    На його переконання, таке лобіювання може ускладнювати розширення доступу української металургії до європейського ринку.

    При цьому в компанії звернули увагу, що імпорт російських сталевих слябів, які використовуються для подальшого виробництва металопродукції, залишається дозволеним у межах окремих перехідних механізмів.

    Втім, офіційні документи ЄС передбачають поступове скорочення таких поставок. Згідно зі спільною заявою Європарламенту, Ради ЄС та Єврокомісії від 24 червня 2026 року, імпорт окремих російських сталевих виробів має повністю припинитися до 30 вересня 2028 року.

    Отже, твердження про те, що Росія отримала необмежений доступ до європейського ринку, було б некоректним. Проте сам факт збереження перехідного імпорту російських слябів на тлі нових обмежень для українських виробників став предметом гострої критики з боку «Метінвесту».

    Європейська комісія, зі свого боку, пояснює запровадження нових квот необхідністю захистити власну металургійну промисловість від глобального надвиробництва сталі.

    Від 1 липня 2026 року загальний обсяг безмитного імпорту окремих категорій сталі до ЄС обмежено 18,3 мільйона тонн на рік. Постачання понад установлені квоти обкладаються митом у розмірі 50%.

    У Брюсселі наголошують, що нові правила покликані підтримати європейських виробників, які стикаються з посиленням міжнародної конкуренції та високими витратами на модернізацію виробництва.

    Однак для України ці обмеження створюють додаткові труднощі саме тоді, коли металургійні підприємства намагаються зберігати виробництво попри війну.

    Ще одним ризиком «Метінвест» називає можливість закріплення низьких квот на тривалий період. За словами Водовіза, під час визначення майбутніх обсягів постачання Єврокомісія аналізує фактичний імпорт сталі протягом липня–грудня 2026 року.

    Через пошкодження заводів та обмежені виробничі можливості Україна ризикує показати невеликі обсяги експорту. У компанії побоюються, що надалі саме ці показники можуть вплинути на розподіл квот на наступні роки.

    Окрім торговельних обмежень, українська металургія стикається з додатковими витратами через механізм вуглецевого коригування імпорту CBAM, який запроваджено в ЄС.

    Цей інструмент передбачає врахування вуглецевих викидів під час імпорту певних промислових товарів. Для українських підприємств, частина яких працює на застарілих або пошкоджених війною потужностях, виконання відповідних вимог створює додаткове фінансове навантаження.

    За оцінками аналітичного центру GMK Center, сукупні втрати валютної виручки України від нових квот і CBAM можуть перевищити один мільярд доларів. Водночас це прогнозні оцінки, а не вже підтверджені втрати експорту.

    Для поліпшення ситуації у «Метінвесті» пропонують активніше захищати інтереси українських виробників у переговорах із Євросоюзом.

    Серед необхідних кроків Олександр Водовіз назвав створення ефективних механізмів страхування воєнних ризиків, розширення доступу підприємств до міжнародного фінансування та залучення донорських коштів для відновлення промисловості.

    Окремо він розкритикував недостатню доступність фінансування для українського бізнесу в межах програми Ukraine Facility.

    За оцінкою представника компанії, із приблизно восьми мільярдів доларів, передбачених для бізнесу, безпосередньо українські підприємства отримали лише невелику частину. Водночас наведені ним обсяги потребують зіставлення з офіційною звітністю програми, оскільки її фінансування здійснюється через різні інструменти та посередників.

    На думку «Метінвесту», без перегляду торговельних умов і розширення доступу до фінансової підтримки українські металурги можуть надовго втратити позиції на європейському ринку.

    Таким чином, нові правила ЄС створюють для України складну ситуацію: з одного боку, Брюссель декларує підтримку української економіки, а з іншого — застосовує до її металургійної продукції обмеження, які бізнес вважає надмірними в умовах війни.

    Подальші перспективи української сталі залежатимуть від результатів переговорів із європейськими партнерами, можливостей відновлення виробництва та того, чи враховуватимуть нові торговельні механізми особливі обставини, в яких працюють українські підприємства.

  • Українська металургія втрачає мільйони доларів: експорт металопрокату обвалився на 81%

    Українська металургія втрачає мільйони доларів: експорт металопрокату обвалився на 81%

    Українська металургійна промисловість зіткнулася з різким скороченням експорту довгого металопрокату. У вересні 2026 року підприємства відправили за кордон лише 19,3 тисячі тонн продукції — на 81% менше, ніж за аналогічний місяць минулого року. За дев’ять місяців експорт скоротився більш ніж удвічі, а валютна виручка металургів зменшилася на 46%. Найбільших втрат зазнали постачальники катанки та арматури. Одночасно українські виробники стикаються з торговельними обмеженнями Європейського Союзу, які ускладнюють доступ до одного з найважливіших ринків збуту.

    Про це свідчать розрахунки GMK Center, оприлюднені 21 жовтня на основі даних Державної митної служби України.

    Загалом у січні–вересні українські металургійні компанії експортували 331 тисячу тонн довгого прокату. Це на 51% менше, ніж за відповідний період 2025 року.

    Валютна виручка за дев’ять місяців становила 253 мільйони доларів, скоротившись на 46%.

    Вересень став особливо невдалим для металургів

    Найпомітніше падіння експорту зафіксували у вересні.

    За місяць Україна поставила на зовнішні ринки лише 19,3 тисячі тонн довгого металопрокату.

    Порівняно із серпнем обсяги скоротилися на 37%, а порівняно з вереснем минулого року — одразу на 81%.

    Не менш суттєво зменшилися фінансові надходження.

    У вересні експорт цієї продукції приніс українським компаніям лише 17 мільйонів доларів.

    Це на 34% менше, ніж у серпні, та на 74% менше, ніж у вересні 2025 року.

    Таким чином, скорочення торкнулося як фізичних обсягів поставок, так і валютних надходжень.

    Катанка втратила майже весь вересневий експорт

    Найскладніша ситуація склалася з експортом катанки — сталевого прокату, який використовують для виробництва дроту, кріпильних виробів та іншої металопродукції.

    У вересні українські підприємства експортували лише 3 тисячі тонн катанки.

    Порівняно із серпнем поставки скоротилися на 64%, а в річному вимірі падіння становило рекордні 94%.

    За дев’ять місяців українські компанії відправили за кордон 110 тисяч тонн катанки — на 61% менше, ніж роком раніше.

    Серед покупців цієї продукції залишаються Польща, Литва та Румунія.

    Зокрема, до Польщі експортували 31 тисячу тонн, до Литви — 11 тисяч тонн, а до Румунії — 6,2 тисячі тонн.

    Експорт української арматури скоротився на 86%

    Серйозне падіння зафіксували й у сегменті арматури.

    У вересні поставки цієї продукції становили 5,1 тисячі тонн.

    Це на 35% менше, ніж у серпні, та на 86% менше, ніж у вересні минулого року.

    За січень–вересень Україна експортувала 108,5 тисячі тонн арматури, що на 58% менше в річному вимірі.

    Основним покупцем залишалася Польща, куди відправили 70 тисяч тонн.

    Ще 29 тисяч тонн поставили до Молдови, а приблизно 4 тисячі тонн — до Литви.

    Водночас поставки дроту з нелегованої сталі за дев’ять місяців скоротилися на 29% — до 69 тисяч тонн.

    Серед головних ринків збуту цього товару були Польща, Німеччина та Молдова.

    Чому українська металургія втрачає європейський ринок

    Одним із важливих чинників, які впливають на металургійний експорт, залишаються торговельні обмеження Європейського Союзу.

    Українські металурги тривалий час орієнтувалися на європейських споживачів, однак останніми роками доступ до цього ринку ускладнився.

    Йдеться, зокрема, про тарифні квоти та механізм транскордонного вуглецевого коригування CBAM.

    Ці інструменти мають різну правову природу: квоти обмежують обсяги імпорту на визначених умовах, тоді як CBAM пов’язаний із вуглецевим слідом продукції.

    За аналізом GMK Center, відповідні торговельні бар’єри вже створили суттєві труднощі для українських підприємств.

    Аналітики вказують, що обмежений доступ до європейського ринку може змушувати компанії скорочувати виробництво та переглядати інвестиційні плани.

    За галузевими оцінками, у першому кварталі 2026 року група «Метінвест» втратила європейські замовлення на сотні тисяч тонн металургійної продукції.

    Водночас було б неправильно пояснювати все скорочення вересневого експорту виключно квотами ЄС. На результати також можуть впливати обсяги виробництва, логістика, попит і контрактні умови.

    Чому не так просто знайти інших покупців

    Українські металургійні підприємства обмежені не лише умовами доступу до зовнішніх ринків, а й складною логістикою.

    Повномасштабна війна суттєво вплинула на морські перевезення та транспортну інфраструктуру.

    Експорт металопродукції великими партіями потребує стабільної роботи залізниці, портів та міжнародних логістичних маршрутів.

    Альтернативні маршрути не завжди здатні повністю замінити традиційні чорноморські перевезення.

    У матеріалі GMK Center про транспортні проблеми аналітики звертали увагу на обмежені можливості експорту металургійної продукції без повноцінного використання портів Великої Одеси.

    Витрати на логістику безпосередньо впливають на конкурентоспроможність українського металу.

    Коли транспортування стає дорожчим або менш передбачуваним, виробникам складніше конкурувати на віддалених ринках.

    Ще торік експорт металопрокату зростав

    Особливо показовим є порівняння нинішніх результатів із підсумками 2025 року.

    Тоді українські металурги, навпаки, наростили експорт довгого прокату на 45,4% — до 892,1 тисячі тонн.

    Валютна виручка зросла на 34,9% і досягла 609,8 мільйона доларів.

    Найбільшу частку експорту становила катанка — понад 378 тисяч тонн.

    Однак уже в першій половині 2026 року ситуація почала погіршуватися.

    За даними GMK Center, за підсумками січня–травня експорт довгого прокату скоротився на 44,1%.

    У серпні річне падіння становило 61%, а у вересні досягло 81%.

    Це свідчить про подальше погіршення експортної динаміки в окремі місяці.

    Скільки грошей недоотримали українські металурги

    За дев’ять місяців 2026 року експортна виручка від довгого прокату становила 253 мільйони доларів.

    Оскільки цей показник на 46% нижчий від торішнього, за відповідний період 2025 року він становив орієнтовно 468,5 мільйона доларів.

    Таким чином, різниця між валютною виручкою за дев’ять місяців 2025-го та 2026-го становить приблизно 215,5 мільйона доларів.

    Водночас цю суму не можна ототожнювати з чистими збитками металургійних підприємств.

    Йдеться саме про зменшення експортної виручки. Для визначення фінансових збитків необхідно враховувати собівартість виробництва, операційні витрати та інші показники діяльності компаній.

    Що буде з українською металургією далі

    Подальша ситуація залежатиме від умов торгівлі з Європейським Союзом, стану української виробничої інфраструктури, логістичних можливостей і міжнародного попиту.

    Для українських металургів важливо зберегти доступ до традиційних ринків збуту та знайти можливості для диверсифікації експорту.

    Водночас підприємства працюють в умовах постійних ризиків, пов’язаних із російськими атаками та нестабільністю енергопостачання.

    Падіння експорту довгого металопрокату на 81% у вересні стало одним із найпомітніших сигналів погіршення ситуації в окремому сегменті української металургії.

    Проте це не означає аналогічного скорочення всієї металургійної галузі: динаміка експорту плоского прокату, напівфабрикатів, чавуну та інших товарних категорій може відрізнятися.

    Наразі найважливішим викликом залишається відновлення стабільного експорту та збереження виробництва в умовах війни й торговельних обмежень.

  • Вісім загиблих, 31 поранений і 23 ракети: «Запоріжсталь» пережила п’ятий удар РФ

    Вісім загиблих, 31 поранений і 23 ракети: «Запоріжсталь» пережила п’ятий удар РФ

    Російські війська вранці 17 жовтня здійснили п’яту масовану балістичну атаку на металургійний комбінат «Запоріжсталь» у Запоріжжі. Цього разу по підприємству випустили шість ракет, які пошкодили енергетичну та логістичну інфраструктуру, а також виробничі майданчики доменного цеху. Загалом із серпня Росія застосувала проти комбінату вже 23 балістичні ракети. За цей період загинули восьмеро працівників, ще 31 металург дістав поранення. Підприємство, яке раніше було одним із найбільших виробників сталі в Україні, досі не повернулося до повноцінної роботи.

    Про нову атаку повідомила пресслужба групи «Метінвест».

    Вісім загиблих, 31 поранений і 23 ракети: «Запоріжсталь» пережила п'ятий удар РФ

    За даними компанії, шість балістичних ракет уразили об’єкти внутрішньої енергетичної та транспортно-логістичної інфраструктури підприємства.

    Також повторно постраждали виробничі майданчики, пов’язані з доменним виробництвом.

    Цього разу вдалося уникнути людських жертв — працівники своєчасно перейшли до захисних укриттів.

    Попри це, чергові пошкодження ще більше ускладнюють перспективи відновлення комбінату, який після попередніх атак так і не повернувся до нормального виробничого режиму.

    П’ять ударів за два місяці: що відомо про атаки

    За інформацією «Метінвесту», російські війська систематично атакують «Запоріжсталь» від серпня 2026 року.

    Підприємство зазнало масованих ракетних ударів 11 та 27 серпня, 12 та 17 вересня, а також 17 жовтня.

    Загалом протягом цих п’яти атак по комбінату випустили 23 балістичні ракети.

    Найтрагічнішим став перший обстріл 11 серпня.

    Тоді російська балістична ракета влучила по промисловому майданчику, коли працівники після оголошення повітряної тривоги прямували до укриттів.

    Унаслідок серпневої атаки загинули семеро металургів, ще 21 працівник дістав поранення.

    Про масштабні наслідки цього удару раніше повідомляла «Ненька інфо».

    Після трагедії підприємство було змушене повністю зупинити виробничий комплекс.

    Працівники розпочали розбирання завалів, ремонт пошкодженого обладнання та відновлення критично важливих технологічних систем.

    Однак 27 серпня Росія знову завдала удару по комбінату, випустивши п’ять ракет.

    За повідомленням народного депутата Муси Магомедова, ракети влучили у виробничі ділянки, які вже постраждали під час попередньої атаки.

    Тоді «Ненька інфо» писала про повторне ураження тих самих виробничих майданчиків.

    У вересні ракетні атаки продовжилися.

    12 вересня окупанти знову вдарили по підприємству, а 17 вересня завдали четвертого удару, застосувавши ще дві балістичні ракети.

    Пошкоджень зазнали інженерні комунікації, залізнична інфраструктура та виробниче обладнання.

    Після п’ятої атаки загальна кількість загиблих працівників за весь період становить вісім осіб, а поранених — 31.

    Чому «Запоріжсталь» досі не працює на повну

    Після першого масштабного удару підприємство зупинило весь виробничий комплекс.

    Йдеться не лише про безпосереднє пошкодження промислових будівель.

    Металургійне виробництво потребує безперебійної роботи складних технологічних систем, зокрема енергетичного забезпечення, доменних печей, транспортування сировини та готової продукції.

    Порушення хоча б частини цього ланцюга може унеможливити стабільне виробництво сталі.

    На комбінаті вдалося відновити окремі процеси, необхідні для підтримання обладнання в безпечному стані та запобігання техногенним ризикам.

    Однак повноцінну виплавку сталі після серпневих ударів підприємство так і не відновило.

    Операційний директор групи «Метінвест» Олександр Мироненко наголосив, що російські війська продовжують атакувати підприємство, яке вже перебуває у складному стані.

    За його словами, працівники щодня ліквідовують наслідки обстрілів, ремонтують обладнання та намагаються повернути завод до роботи.

    Як металурги захищаються від балістичних ракет

    Після серії ударів на «Запоріжсталі» суттєво розширили мережу захисних споруд.

    Поблизу ділянок, де тривають відновлювальні роботи, встановили додаткові мобільні укриття з посиленими конструкціями.

    Такі заходи дозволяють скоротити відстань, яку працівникам необхідно долати після оголошення повітряної тривоги.

    Це особливо важливо під час атак балістичними ракетами, коли часу для евакуації може бути надзвичайно мало.

    Саме своєчасний перехід персоналу до укриттів, за даними компанії, дозволив уникнути загиблих і поранених під час обстрілу 17 жовтня.

    Втім, укриття не можуть запобігти руйнуванню промислової інфраструктури та зупинці технологічних процесів.

    Українська металургія зазнає масштабних втрат

    Наслідки російських атак виходять далеко за межі одного підприємства.

    «Запоріжсталь» залишається одним із найбільших металургійних активів України та входить до групи «Метінвест».

    До повномасштабного вторгнення українська металургія була одним із важливих джерел експортної виручки, валютних надходжень і податкових платежів.

    Однак у 2026 році галузь зіткнулася з різким падінням виробництва.

    За даними World Steel Association, у серпні Україна виплавила лише 277 тисяч тонн сталі — у 2,3 раза менше, ніж за аналогічний період 2025 року.

    Раніше «Ненька інфо» детально аналізувала обвал українського виробництва сталі на 57%.

    Однією з ключових причин стали пошкодження великих металургійних підприємств унаслідок російських ракетних ударів.

    Крім «Запоріжсталі», серйозних руйнувань зазнав комбінат «Каметсталь» у Кам’янському.

    За інформацією Financial Times, у вересні через атаки зупинилися три великі українські металургійні підприємства, які раніше забезпечували приблизно 90% виробництва сталі в країні.

    За найгіршим сценарієм, який розглядав Forbes Ukraine, тривала зупинка найбільших підприємств галузі може створити економічні втрати, еквівалентні 6,5–7% ВВП України.

    Це сценарна оцінка потенційних наслідків, а не вже зафіксоване скорочення валового внутрішнього продукту.

    «Метінвест» попереджав про форс-мажор

    Ситуація ускладнюється тим, що зупинка виробництва впливає не лише на роботу підприємств, а й на виконання міжнародних контрактів.

    Раніше «Метінвест» повідомляв про можливе оголошення форс-мажорних обставин за окремими договорами через неможливість забезпечувати виробництво на «Запоріжсталі» та «Каметсталі».

    Також компанія змушена витрачати значні ресурси на відновлення пошкоджених потужностей.

    За підсумками першого півріччя 2026 року «Запоріжсталь» отримала приблизно 1,06 мільярда гривень чистого збитку.

    Для порівняння, за аналогічний період минулого року підприємство мало 1,37 мільярда гривень чистого прибутку.

    Тобто фінансове становище комбінату погіршилося ще до останньої серії ракетних ударів.

    Що буде із заводом після п’ятої атаки

    Станом на 17 жовтня «Метінвест» не повідомив, коли саме «Запоріжсталь» зможе повністю відновити виробництво.

    Після чергового обстрілу підприємству необхідно оцінити нові пошкодження енергетичної, логістичної та доменної інфраструктури.

    Відновлювальні роботи тривають на тлі постійної загрози нових російських ударів.

    П’ята атака стала черговим ударом по підприємству, яке вже понад два місяці не може повернутися до нормальної роботи.

    За даними компанії, попри руйнування працівники продовжують обслуговувати обладнання, розбирати завали та виконувати необхідні ремонтні роботи.

    Водночас довгострокові наслідки для комбінату та української металургійної галузі залежатимуть від масштабів пошкоджень, безпекової ситуації та можливості відновити стабільні технологічні процеси.

    Загалом від серпня до жовтня «Запоріжсталь» пережила п’ять масованих ракетних атак, які забрали життя восьми працівників і призвели до поранення ще 31 людини. Новий удар 17 жовтня минувся без жертв, але знову пошкодив критично важливу промислову інфраструктуру.

  • Росія добиває «Запоріжсталь»: п’ять ракет влучили в те саме місце

    Росія добиває «Запоріжсталь»: п’ять ракет влучили в те саме місце

    Російські війська в ніч проти 27 серпня знову атакували металургійний комбінат «Запоріжсталь» у Запоріжжі. За інформацією народного депутата та голови підкомітету Верховної Ради з питань промислової політики Муси Магомедова, по підприємству влучили п’ять ракет — причому саме в ту частину промислового майданчика, яка вже зазнала руйнівного удару 11 серпня.

    Наслідки нової атаки Магомедов назвав надзвичайно серйозними. За його словами, наразі неможливо навіть точно спрогнозувати, скільки часу знадобиться для відновлення виробничих потужностей.

    «Росіяни буквально знищують українську металургію», — заявив депутат, коментуючи повторний удар.

    Нічна атака на «Запоріжсталь» стала частиною масштабного комбінованого удару Росії по Україні 27 серпня. За даними Повітряних сил, РФ застосувала дві протикорабельні ракети «Онікс», балістичні ракети «Іскандер-М»/KN-23 та 258 безпілотників різних типів. Українська протиповітряна оборона збила або подавила 233 повітряні цілі, однак влучання були зафіксовані щонайменше на 15 локаціях. Під ударом опинилися також Київ, Одеса, Кривий Ріг, Полтавщина та інші регіони.

    Для «Запоріжсталі» ця атака стала вже другою надзвичайно важкою за неповні три тижні.

    У ніч проти 11 серпня російські війська завдали балістичного удару по виробничих потужностях групи «Метінвест» у Запоріжжі, серед яких був і металургійний комбінат «Запоріжсталь».

    Тоді удар мав трагічні наслідки.

    За офіційною інформацією підприємства, балістична ракета влучила в момент, коли працівники після оголошення повітряної тривоги прямували до укриття.

    Загинули семеро співробітників «Запоріжсталі», ще 21 працівник дістав поранення.

    Після атаки підприємство повністю припинило роботу. Було пошкоджено енергетичні підрозділи та інфраструктуру запорізьких підприємств «Метінвесту», а також основні й допоміжні потужності коксового та доменного виробництва. Інші виробничі майданчики групи в Запоріжжі змушені були перейти на роботу зі зниженими потужностями.

    Таким чином, новий удар 27 серпня припав по підприємству, яке фактично ще не встигло оговтатися від попередньої атаки.

    Саме це робить нинішній обстріл особливо небезпечним для подальшої роботи комбінату: йдеться не просто про нові пошкодження, а про повторне ураження вже пошкодженої промислової інфраструктури.

    Причому між двома великими атаками минуло лише 16 днів.

    Додатково 13 серпня російські війська вже атакували ще один промисловий об’єкт у Запоріжжі. Тоді начальник Запорізької ОВА Іван Федоров повідомляв про удар без постраждалих.

    Тобто протягом серпня російські атаки на промислову інфраструктуру Запоріжжя фактично набули системного характеру.

    «Запоріжсталь» при цьому є не рядовим заводом, а одним із найбільших металургійних підприємств України.

    Комбінат входить до групи «Метінвест» і є частиною великого виробничого ланцюга української гірничо-металургійної галузі. Саме такі підприємства забезпечують роботою тисячі людей, формують значну частину промислового виробництва та експорту і генерують валютну виручку для держави.

    Тому масштабні руйнування «Запоріжсталі» можуть мати наслідки далеко за межами самого Запоріжжя.

    Проблеми комбінату почали накопичуватися ще до серпневих ракетних ударів.

    За підсумками першого півріччя 2026 року «Запоріжсталь» отримала 1,06 млрд гривень чистого збитку, тоді як за аналогічний період 2025 року підприємство показувало 1,37 млрд гривень чистого прибутку.

    Водночас виручка підприємства за перші шість місяців 2026 року становила близько 38,7 млрд гривень.

    Ці цифри показують, наскільки великим економічним активом є комбінат навіть у воєнних умовах.

    І кожен тиждень простою означає не лише прямі збитки для підприємства, а й менше виробництва сталі, менше експорту, нижчі податкові надходження та скорочення замовлень для компаній, які працюють із металургійним сектором.

    Ситуація стає ще складнішою через загальну кризу української металургії.

    Муса Магомедов заявив, що повторний удар по «Запоріжсталі» відбувається в момент, коли гірничо-металургійний комплекс одночасно стикається одразу з кількома важкими викликами.

    Серед них він назвав проблеми з роботою портів Великої Одеси, можливе зростання вантажних тарифів «Укрзалізниці», нові європейські обмеження та квоти на імпорт сталі, а також запровадження європейського механізму вуглецевого коригування CBAM.

    За словами депутата, поєднання військових ударів і економічних обмежень створює для української металургії критичну ситуацію.

    Магомедов навіть попередив, що без термінових рішень уряду Україна ризикує втратити значну частину галузі вже до весни.

    При цьому йдеться не лише про «Запоріжсталь».

    За роки повномасштабної війни українська металургія вже втратила частину своїх найбільших активів.

    Після захоплення Маріуполя Україна фактично втратила металургійні комбінати «Азовсталь» та ММК імені Ілліча. Авдіївський коксохімічний завод був зруйнований унаслідок тривалих бойових дій і російської окупації міста.

    Тепер під постійною загрозою перебувають підприємства, які продовжують працювати на контрольованій Україною території.

    Саме тому удари по «Запоріжсталі» мають не лише військовий або локальний економічний вимір.

    Фактично Росія завдає ударів по одному з небагатьох великих металургійних центрів, які Україна зберегла після втрати промислових потужностей Донбасу та Приазов’я.

    Офіційно російська сторона під час масштабних атак традиційно заявляє, що атакує військові або військово-промислові об’єкти. Однак «Метінвест» після удару 11 серпня окремо наголошував, що його запорізькі підприємства є цивільними промисловими об’єктами, які виробляють металургійну та коксохімічну продукцію й забезпечують роботою десятки тисяч людей.

    Після нового удару головним питанням залишається, чи зможе «Запоріжсталь» відновити виробництво і скільки часу для цього знадобиться.

    Після атаки 11 серпня підприємство вже перебувало в режимі повної зупинки, а фахівці оцінювали масштаби пошкоджень та можливості ремонту.

    Тепер п’ять нових ракет, за словами Магомедова, влучили саме в район попереднього удару.

    Якщо інформація про повторне ураження одних і тих самих виробничих вузлів підтвердиться остаточними технічними оцінками підприємства, це може суттєво ускладнити і здорожчити відновлення.

    Водночас точний тип усіх п’яти ракет, масштаби пошкоджень окремих агрегатів та конкретні строки можливого запуску виробництва станом на момент публікації офіційно не розкриті.

    Тому говорити про повне знищення комбінату наразі неправильно.

    Але вже відомі факти достатньо серйозні: після балістичного удару 11 серпня «Запоріжсталь» втратила сімох працівників, понад два десятки людей були поранені, а виробництво повністю зупинилося. Через 16 днів підприємство отримало новий удар — цього разу, за даними Магомедова, п’ятьма ракетами в район попереднього влучання.

    На тлі збитків у понад мільярд гривень за перше півріччя, проблем із логістикою та експортом і загального падіння стійкості металургійної галузі новий удар може стати для комбінату одним із найважчих за весь час повномасштабної війни.

    І саме тому історія «Запоріжсталі» сьогодні — це вже не просто новина про ще один обстріл Запоріжжя.

    Це питання про те, чи зможе Україна зберегти одну зі своїх ключових промислових галузей під системними російськими ударами.