Хрещатик

Позначка: Мелітополь

  • Шлях глави Держвідновлення Івана Федорова від російської гадалки та лікування наркозалежності до корупційних схем

    Шлях глави Держвідновлення Івана Федорова від російської гадалки та лікування наркозалежності до корупційних схем

    На фоні останніх публікацій в ЗМІ про корупційні кейси за участі Івана Федорова, редакція нашого видання вирішила згадати усі скандали за участі чиновника та опублікувати відповідні документи.  

    Що приховує офіційна біографія Івана Федорова

    Іван Сергійович Федоров народився 29 серпня 1988 року в нині окупованому Мелітополі в сім’ї українських лікарів, а точніше чиновників, які були помічені у ряді корупційних схем у Запорізькій області.

    Варто відзначити, що вся сім’я Федорова так чи інакше була інтегрована у владні структури Мелітополя через батька – Сергія Федорова. Федоров-старший мав дружні відносини з тодішнім мером Дмитром Сичовим, за протекції якого зайняв посаду головного лікаря, а згодом став депутатом міської ради Мелітополя. Після депутатства Сергій Федоров стає власником дорогого медичного обладнання, зокрема томографів, які встановлюються на території комунальних та державних медзакладів міста.

    Штучно створена Сергієм Федоровими монополія на послуги медичної діагностики у Мелітополі робить сім’ю Федорових буквально мільйонерами. За допомогою цих грошей та зв’язків у 2010 році Сергій Федоров зміг провести у міськраду Мелітополя свого сина Івана Федорова від Партії Регіонів.

    У квітні 2011 року, 22-річний Іван Федоров разом зі своїм колишнім однокласником Олександром Щербаковим заснували ТОВ “Візард Груп”. Компанія встановила модульні котельні, які поставляли теплову енергію по суттєво завищеним тарифам в медичні та навчальні заклади міста без жодних тендерів. Після відкриття кримінального провадження №12015080140000706 у 2015 році (з матеріалами можна ознайомитись насайті ЄДРСР) Федоров-Щербаков формально відійшли від управління компанією, а справу з часом “зам’яли”.

    Варто відзначити, що Іван Федоров разом з іншим регіоналом Сергієм Мінько контролювали практично всі корупційні потоки в Мелітополі: комунальні підприємства, перевезення, тендери, вивіз відходів. Але більш за все запам’ятався Федоров “комунальним рекетом”, через підконтрольне ТОВ “Тепло-Мелітополь”, яке фактично монополізувало надання послуг з централізованого теплопостачання та встановлювало “драконівські” тарифи для населення.

    Про корупційні схеми, скупку комерційної нерухомості та відмивання коштів родиною Федорових писали місцеві ЗМІ.

    Разом з тим, в контексті нещодавнього призначення Івана Федорова, вважаємо за необхідне нагадати корупційний скандал пов’язаний зі спробою Федорова у 2023 році завищити кошторис на будівництво льодової арени в Мелітополі на 56 мільйонів гривень. Абсурдність ситуації заключалась в тому, що за будівництво льодової арени держава розрахувалась, а кошторис збільшували уже після окупації Мелітополя росіянами.

    По ініціативі Івана Федорова 56 мільйонів гривень з державного бюджету мали перейти на рахунки афілійованого з Федоровим-Мінько ТОВ “Мелсіті”. Після розголосу в ЗМІ Казначейство України заблокувало платіж, а схемою зацікавились компетентні органи.

    Фейковий полон Івана Федорова – та чому український чиновник уникає проходження поліграфа на предмет зв’язків з РФ

    Крім корупційного кейсу, журналістів нашого видання зацікавила історія з “фейковим полоном мера Федорова”. Нагадуємо, що на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, Мелітополь без опору перейшов під окупаційну владу РФ. Мера міста Івана Федорова, по версії яку він сам озвучив, взяли у полон і до обміну 6 діб тримали у місцевому СІЗО.

    Варто відзначити, що аналіз інтерв’ю Івана Федорова відразу після полону показує ряд нестиковок. Перше, це відмінний фізичний стан Федорова: після перегляду відео складається враження, що Федоров імовірніше повернулась з курорту, чим з полону.

    Зокрема, відсутні сліди від кайданок чи мотузок на запястьях. Також Федоров вінтерв’ю українським медіа стверджував, що на обмін його везли «з мішком на голові», але це не завадило йому описати всі деталі дороги, такі як швидкість руху, назви населених пунктів та кількість російських солдат, що супроводжували його на різних етапах обміну.

    Продовжуючи наше розслідування, ми зв’язались з людьми з близького оточення Івана Федорова, яким вдалось виїхати з окупованого Мелітополя на підконтрольні Україні території. На умовах анонімності, нам підтвердили, що Іван Федорів узагалі не був у полоні.

    Після заходу росіян до Мелітополя однією із перших була захоплена будівля мерії. Федоров, разом з невеликою кількістю “наближених”, переїхав у ДК “Шевченко (площа Перемоги, 4), де і знаходився увесь час “полону”. При цьому Федоров мав нормальний діалог з російськими військовими. За словами очевидців вони були частими гостями в його кабінеті. Іван Федоров пробував домовитись залишити собі посаду мера Мелітополя, але посада дісталась проросійській Галині Данильченко. Після чого, за інформацією наших джерел, у Федорова виникла ідея з “полоном”, щоб легітимізувати своє повернення на підконтрольну Україні територію.

    Варто відзначити, що в окупованому Мелітополі росіяни відразу конфісковували нерухомість та бізнес усіх про українських чиновників. При цьому будинок і бізнес Федорова не зачіпали. Більше того, бізнес Федорова, в тому числі томографи, працював у Мелітополі ще біля року (до весни 2023) а дохід від нього переводили Федорову на підконтрольну територію.

    Нагадуємо, історія з “полоном” Федорова відбулась у перші дні війни, коли Україна знаходилась в критичній ситуації, коли співробітники розвідки та контррозвідки були вивезені з Києва, дійсно могла залишитись без уваги історія з “полоном” мера провінційного містечка. Ще цікава деталь, Іван Федоров після полону відмовився проходити поліграф, без пояснення причин відмови.

    Російська гадалка Івана Федорова

    Також в біографії Івана Федорова цікавий кейс “російської гадалки Олени Лоран” (Алена Лоран), послугами якої користувався Федоров.

    Алена Лоран (насправді Олена Дрюцька-Міщанюк) пройшла шлях від дорогої  “депутатської утриманки” до “гадалки під кураторством ФСБ” та залишила значний слід у біографії  Івана Федорова.

    Нагадаємо, РФ існує практика, коли “гадалки”, які консультують політиків та ТОП чиновників контролюються ФСБ. Тим паче, що Олена Лоран публічно озвучувала проросійські наративи про перемогу російської армії і розпад України, та фіксувала усе спілкування з Федоровим.

    Але нас в даному кейсі зацікавила інша деталь: Федоров допоміг виїхати Олені Лоран разом з дітьми до Криму, “як до безпечного місця”. Чому саме Крим, а не Київ чи Львів для Івана Федорова “безпечне місце” важко уявити.

    При цьому, Олена Лоран стверджує, що після виїзду з окупованого Мелітополя саме вона допомогла Івану Федорову отримати пост глави Запорізької ОВА, за що він з нею до кінця не розплатився.

    Також нагадуємо, що в процесі конфлікту між Іваном Федоровим та Оленою Лоран, остання через свої соцмережі та запорізький ТГ канал Вазенін злила в мережу їх особисту переписку, де вона давала йому прямі вказівки щодо спілкування та манери поведінки з іншими топовими українськими чиновниками.

     

    Що цікаво, на фоні конфлікту Федорова з Лоран, остання не тільки “злила” скріни переписки зі своїм уже колишнім “клієнтом” в мережу, а й дістала з мелітопольського наркодиспансера медичну карту Івана Федорова.

    Згідно опублікованих документів, вперше в поле зору наркологів Іван Федоров потрапив 2010 року, коли проходив стаціонарне лікування у відділенні наркології Бердянського психоневрологічного диспансеру. Тоді лікарем майбутнього мера-наркомана був завідувач наркологічного відділення Герцен Дмитро Володимирович. Пізніше, через тісні зв’язки з СБУ, Герцен став головним лікарем Бердянського диспансеру, а одразу після початку війни залишив Україну і виїхав до Канади, де, за чутками, донині працює звичайним санітаром у лікарні.

    За інформацією з медичної карти, у 2013 році Федоров у черговий раз попадається з амфетамінами, але вже в Мелітополі.

    У 2017 році Федоров починає замітати сліди своєї “бурхливої молодості” і підписує відмову від диспансерного спостереження.

    Наступна “зустріч” Івана Федорова та наркологів відбулася в серпні 2020 року. Співробітники бердянського ДАІ доставили Федорова на експертизу, за результатами якої в сечі було виявлено амфетаміни. Лікарем, який проводив експертизу, був Яковенко Владислав Сергійович.

    Як Іван Федоров, будучи главою Запорізької ОВА забув задекларувати рахунок у російському банку та таємно відвідував Стамбул

    Як вияснили журналісти нашого видання, Іван Федоров має картковий рахунок у російському АТ “МОСКОМБАНК”, не відображений у його деклараціях.

    Цікавий також вибір банківської установи в РФ для відкриття рахунку. Так, російський “МОСКОМБАНК” – досить специфічна фінансова установа, з центральним офісом неподалік Кремля. Разом з тим, широкому загалу банк практично невідомий: про кінцевих бенефіціарів не так багато інформації, ак сам банк має лише 4 банкомати.

    За інформацією нашого видання, рідний дядько очільника ЗОВА Івана Федорова, працював у силових структурах РФ, а після виходу на пенсію перейшов до служби безпеки одного із російських банків. Можливо саме цим фактом обумовлений вибір Федоровим банку для відкриття рахунку.

    Варто відзначити, що Іван Федоров частий гість в РФ та на тимчасово окупованій території АР Крим, тож відкриття рахунку в російському банку виглядає логічно.

    Згідно даних наших джерел в Державній прикордонній службі, в період з 2014 по 2019 роки Іван Федоров тринадцять разів перетинав кордон з ТОТ АР Крим автотранспортом через КП “Чонгар”, тричі літав до Москви та двічі відвідав Мінськ. Погодьтесь, досить дивна “географія”, для українського чиновника.

    Також в даних Держприкордонної служби нашу увагу привернули часті поїздки Івана Федорова до Стамбулу, традиційного місця зустрічі російських спецслужбістів зі своїми агентами. Так, за період з 2007 по 2022 роки ми нарахували 16 поїздок Федорова до Стамбулу.

    В Запоріжжі кілер застрелив чиновника, який критикував Івана Федорова

    Розглядаючи бекграунд Івана Федорова варто нагадати історію, коли в Запоріжжі кілер застрелив відстороненого від виконання обов’язків директора департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради Максима Денщика, якому Іван Федоров раніше погрожував вбивством.

    На початку травня Максим Денщик заявив про тиск з боку голови Запорізької ОВА Івана Федорова та погрози «розправи» (на скріншоті), а незабаром його усунули з посади.

    Напад стався за місцем проживання чиновника біля під’їзду, вистрілили щонайменше 4 рази. Усі кулі влучили в живіт. Максим Денщик помер у реанімації.

    Варто відзначити, що незважаючи на суспільний резонанс, безпосередні виконавці вбивства  Максима Денщика до цього часу перебувають на волі. Всі вони родом із рідного міста Михайла Федорова – Мелітополя.

  • Сюрприз до свята окупантів: партизани паралізували ключову залізницю росіян на півдн

    Сюрприз до свята окупантів: партизани паралізували ключову залізницю росіян на півдн

    Український військово-партизанський рух «АТЕШ» здійснив нову масштабну диверсію на тимчасово окупованих територіях, завдавши критичного удару по військовій логістиці російської армії. У понеділок, 30 вересня, представники підпілля повністю вивели з ладу три важливі залізничні вузли на стратегічному напрямку Донецьк – Мелітополь. Знаково, що ця операція відбулася саме в той день, коли кремлівська пропаганда з пафосом відзначала так званий «День возз’єднання», святкуючи чергову річницю незаконної анексії українських регіонів.

    Згідно з повідомленням підпільників, ретельно скоординована атака на транспортну інфраструктуру ворога відбулася поблизу трьох тимчасово окупованих населених пунктів: Луганське, Розівка та Молочанськ. Партизани успішно знищили релейні шафи, які безпосередньо відповідають за автоматизоване керування рухом поїздів. Знищення цього специфічного електронного обладнання робить абсолютно неможливим безпечний та швидкий пропуск важких військових ешелонів із бронетехнікою та особовим складом. Цей залізничний маршрут є життєво важливою артерією, через яку загарбники намагаються безперебійно живити свої передові підрозділи на південній лінії фронту.

    «Без цих вузлів порушується управління рухом ешелонів: сигналізація, стрілки та зв’язок на ділянках. «АТЕШ» методично перерізає шляхи постачання угруповання на півдні. Боєприпаси, техніка та жива сила окупантів залежать від цієї залізниці – і ми відрізаємо їх від постачання», – йдеться в офіційній заяві партизанського руху.

    Блокування південних логістичних маршрутів збігається із загальним ускладненням ситуації для російських військ та зростанням панічних настроїв у їхньому тилу. Нещодавно агенти підпілля спромоглися отримати доступ до закритої інформації, яка розкриває реальний стан справ у політичному керівництві країни-агресора. За їхніми розвідувальними даними, новообрані депутати Державної думи Російської Федерації під шаленим тиском родичів загиблих військовослужбовців були змушені готувати таємне звернення до власного міністерства оборони. У цьому закритому листі політики просили військове командування розглянути можливість термінового відведення армії з лиманського напрямку, де окупаційні сили продовжують зазнавати катастрофічних втрат.

     

  • Росіяни повернули “вбивцю Starlink”: площа глушіння сягає 20 квадратних кілометрів

    Росіяни повернули “вбивцю Starlink”: площа глушіння сягає 20 квадратних кілометрів

    Російська армія відновила використання спеціалізованих комплексів радіоелектронної боротьби, призначених для придушення роботи супутникової мережі Starlink, яка відіграє критично важливу роль у забезпеченні зв’язку українських військових на фронті. Водночас Сили оборони України вже завдали ударів по двох таких системах на тимчасово окупованих територіях, що може суттєво обмежити можливості російських військ впливати на супутниковий зв’язок.

    Про це 16 червня повідомив відомий український фахівець із військового зв’язку, радник міністра оборони України Сергій Бескрестнов, більш відомий за позивним «Флеш».

    За його словами, російська система отримала назву «Волна Купол Гарант» і виробляється підприємством «Русский купол», розташованим в окупованому Сімферополі. Основне призначення комплексу — створення перешкод для супутників Starlink, через які українські військові передають дані, координують бойові операції та забезпечують стійкий зв’язок навіть у районах активних бойових дій.

    Бескрестнов пояснив, що принцип роботи комплексу досить простий, але водночас ефективний. Система складається з кількох мобільних платформ із супутниковими антенами, які спрямовуються безпосередньо на супутники Starlink під час їхнього проходження над певною територією. Антени створюють потужні перешкоди у частотному діапазоні, який використовує мережа SpaceX для передачі сигналу між супутниками та наземними терміналами.

    За словами експерта, Starlink працює у діапазоні частот 14–14,5 ГГц. Цей спектр поділений на кілька окремих каналів. Російські інженери фактично розмістили окремі передавачі для кожного з них, що дозволяє комплексно блокувати роботу супутника на певній ділянці. В результаті супутник перестає отримувати сигнали від наземних терміналів, а користувачі в зоні дії можуть втратити доступ до зв’язку або зіткнутися із серйозним погіршенням якості передачі даних.

    Бескрестнов зазначив, що один такий комплекс потенційно здатен впливати на роботу Starlink на площі до 20 квадратних кілометрів. Саме тому подібні системи становлять серйозну загрозу для сучасних цифрових засобів управління військами.

    Відомо, що комплекс складається із шести причепів, на кожному з яких розміщено по дві антени. Загалом система використовує 12 антен, які зовні нагадують великі білі овальні конструкції. Усередині кожної знаходиться супутникова антена із механізмом автоматичного наведення на ціль. За потреби обладнання може працювати як на причепах, так і бути змонтованим на стаціонарних платформах.

    Попри технологічність комплексу, українські військові вже навчилися виявляти такі цілі. За словами Сергія Бескрестнова, лише протягом останніх днів військовослужбовці 422-го окремого полку безпілотних систем Luftwaffe успішно уразили дві системи «Волна Купол Гарант» на півдні тимчасово окупованих територій України.

    Відео одного з ударів раніше було опубліковане підрозділом у соціальних мережах. На кадрах зафіксовано момент виявлення комплексу та його подальше знищення ударним дроном.

    Експерти зазначають, що боротьба між Starlink та російськими системами РЕБ триває фактично з початку повномасштабного вторгнення. У 2022–2023 роках російська армія активно намагалася знайти способи придушення супутникового зв’язку, однак компанія SpaceX регулярно оновлювала програмне забезпечення своїх систем, ускладнюючи роботу російських комплексів.

    Перші підтверджені випадки ефективного придушення окремих каналів Starlink були зафіксовані у 2024 році. Тоді українські військові також оперативно виявили і знищили відповідні засоби РЕБ. Після цього масштабного застосування таких систем практично не спостерігалося до нинішнього року.

    На думку аналітиків, повернення «Волна Купол Гарант» може свідчити про те, що Росія намагається знайти нові способи боротьби з українською перевагою у сфері цифрового управління військами та безпілотних технологій. Starlink залишається одним із ключових елементів системи зв’язку української армії, забезпечуючи передачу даних між штабами, підрозділами, операторами дронів та системами розвідки.

    Цікаво, що повідомлення про відновлення роботи комплексів РЕБ з’явилося на тлі проблем Росії з розвитком власних супутникових мереж. Нещодавно профільний ресурс RussianSpaceWeb повідомив, що один із супутників проєкту «Рассвет», який російська сторона розглядала як майбутній аналог Starlink, згорів в атмосфері Землі після запуску навесні 2026 року. Проєкт мав стати частиною російської супутникової системи широкосмугового інтернету, однак його перспективи наразі залишаються невизначеними.

    Фахівці наголошують, що боротьба між засобами зв’язку та системами радіоелектронної боротьби стала однією з найважливіших складових сучасної війни. Від стабільності цифрових каналів зв’язку дедалі більше залежить ефективність розвідки, наведення високоточної зброї, координація дій підрозділів та робота безпілотників.

    Саме тому знищення нових російських систем придушення Starlink може мати значення не лише для окремих ділянок фронту, а й для загальної стійкості української системи управління військами в умовах інтенсивних бойових дій.

  • Українські дрони відрізають Крим: сухопутний коридор РФ опинився під постійними ударами

    Українські дрони відрізають Крим: сухопутний коридор РФ опинився під постійними ударами

    Сухопутний коридор, який Росія вважала одним із головних стратегічних здобутків війни проти України, більше не є безпечним. Українські дрони дедалі активніше атакують логістику окупантів на маршруті до Криму, через що російська влада вже почала обмежувати рух цивільного транспорту на окремих ділянках.

    Про це заявив військовослужбовець і колишній народний депутат України Ігор Луценко, коментуючи ситуацію навколо так званого сухопутного коридору до окупованого Криму.

    За його словами, окупаційна адміністрація Херсонщини фактично визнала проблему. Так званий «губернатор» окупованої частини області Володимир Сальдо обмежив рух на новозбудованій трасі з території РФ до Джанкоя після серії атак українських безпілотників.

    Як зазначає Луценко, російські джерела повідомляють про десятки знищених бензовозів і вантажівок, які були атаковані дронами на цьому маршруті. Обмеження наразі не стосуються військових вантажів та окремих категорій критично важливого постачання, однак для цивільної логістики ситуація вже стала проблемною.

    Сухопутний коридор до Криму Росія почала формувати після окупації частини Запорізької та Херсонської областей у 2022 році. Саме цей маршрут через Маріуполь, Мелітополь і Джанкой став ключовою альтернативою Керченському мосту для перекидання військ, техніки, пального та боєприпасів.

    Протягом останніх років РФ активно модернізувала цю логістичну артерію — ремонтувала дороги, будувала нові ділянки траси, посилювала залізничне сполучення та створювала систему військової охорони маршрутів.

    Однак розвиток українських ударних дронів та безекіпажних систем поступово змінив ситуацію. Українські БПЛА дедалі глибше проникають у тил окупантів, атакуючи склади, паливні бази, транспортні колони та вузли постачання.

    Луценко заявляє, що зараз українські дрони вже працюють над Мелітополем і Маріуполем, а наступною ціллю може стати повне порушення логістики до Криму.

    «Крим для РФ стає заморською територією», — зазначив він.

    Окрему увагу українська сторона продовжує приділяти Керченському мосту. Після попередніх ударів та вибуху вантажівки, організованого СБУ у 2022 році, конструкція мосту зазнала серйозних пошкоджень. Через це росіяни вже давно обмежують рух великовантажного транспорту окремими ділянками переправи та регулярно посилюють систему захисту об’єкта.

    За словами Луценка, нинішні удари дронів по сухопутному коридору фактично створюють умови для подальшого тиску і на Кримський міст. Він припускає, що нейтралізація цієї транспортної артерії може стати одним із наступних етапів українських операцій.

    Водночас експерти наголошують: навіть часткове порушення логістики вже суттєво ускладнює забезпечення російського угруповання в Криму та на півдні України. Особливо це стосується постачання пального, боєприпасів та важкої техніки.

    Сучасна війна дедалі більше перетворюється на боротьбу за логістику. Україна активно використовує дрони як інструмент виснаження тилової інфраструктури РФ, а російські війська змушені витрачати дедалі більше ресурсів на захист маршрутів постачання.

    На тлі постійних атак російська влада вже визнає необхідність додаткових заходів безпеки на окупованих територіях. Для Кремля це особливо чутливе питання, адже саме сухопутний коридор до Криму Москва подавала як один із головних стратегічних результатів війни.

    Тепер же навіть російські джерела дедалі частіше говорять про проблеми з безпекою маршрутів, які ще нещодавно вважалися відносно недосяжними для українських ударів.

  • Окупанти на Запоріжжі примусово вилучають мисливську зброю у цивільних

    Окупанти на Запоріжжі примусово вилучають мисливську зброю у цивільних

    На тимчасово окупованих територіях Запорізької області російські силові структури розпочали кампанію примусового вилучення гладкоствольної мисливської зброї у місцевих жителів, про що повідомляє Центр національного спротиву. За даними українського спротиву, окупаційна адміністрація намагається оформлювати ці дії як нібито «добровільну благодійну передачу» для потреб російських військових, однак фактична ситуація, за словами джерел, має ознаки системного тиску та примусу, коли приватна власність цивільних осіб вилучається під загрозами та психологічним тиском з боку силових структур.

    Повідомляється, що у Мелітополь окупаційні структури вже відзвітували про отримання щонайменше 14 одиниць мисливських рушниць від місцевих жителів, однак ці «звіти», за оцінками спротиву, не відображають реальної картини, оскільки більшість власників погоджуються на передачу зброї не добровільно, а через страх перед наслідками. Людям, які відмовляються від здачі мисливської зброї, за інформацією ЦНС, погрожують перевірками, обшуками, а також можливими «проблемами» з боку росгвардії та окупаційної поліції, включно з відкриттям надуманих кримінальних проваджень щодо нібито незаконного зберігання зброї.

    Унаслідок такого тиску, як зазначається, значна частина власників змушена погоджуватися на вилучення майна, побоюючись арештів, переслідувань або інших форм репресій з боку окупаційних силових органів. Окремо підкреслюється, що подібні дії вписуються в ширшу практику контролю над цивільним населенням на окупованих територіях, де адміністративний і силовий тиск використовується як інструмент для примусового вилучення ресурсів і майна.

    У повідомленні також зазначається, що вилучена гладкоствольна зброя, ймовірно, може бути передана російським військовим підрозділам для використання на фронті, зокрема для боротьби з українськими FPV-дронами. За оцінками, до таких рішень російська армія вдається через дефіцит спеціалізованих засобів протидії безпілотним системам та значні втрати техніки на лінії бойового зіткнення, що змушує використовувати будь-які доступні ресурси, включно з цивільною мисливською зброєю.

    У Центрі національного спротиву наголошують, що подібна практика є черговим проявом системного пограбування тимчасово окупованих територій Запорізька область, які фактично перетворюються на ресурсну базу для забезпечення військових потреб Росії. На тлі цього також згадуються інші випадки посилення репресивної політики на окупованих територіях, зокрема контроль за цивільною інфраструктурою, примусове збирання персональних даних громадян та так звані «націоналізаційні» процеси, у межах яких майно місцевих жителів вилучається без компенсацій.

    Таким чином, за оцінками українського спротиву, ситуація навколо вилучення мисливської зброї є частиною ширшої системи тиску, спрямованої на обмеження прав цивільного населення та посилення контролю окупаційних адміністрацій над приватною власністю на захоплених територіях.

  • “Дорога смерті” для окупантів: паніка в Кремлі через удари ЗСУ біля Маріуполя — ISW розкрив нову тактику України

    “Дорога смерті” для окупантів: паніка в Кремлі через удари ЗСУ біля Маріуполя — ISW розкрив нову тактику України

    Російські “воєнкори” та пропагандисти дедалі частіше визнають те, що ще кілька місяців тому в Кремлі намагалися заперечувати: українські дрони фактично зривають російську логістику навіть у глибокому тилу окупаційних військ. Особливу паніку в РФ викликали удари поблизу тимчасово окупованого Маріуполя, де українські безпілотники почали системно полювати на паливозаправники, вантажівки та військові колони ворога. Американський Інститут вивчення війни — Institute for the Study of War — у новому звіті констатує: здатність України вражати рухомі цілі на десятки кілометрів від фронту стає серйозною проблемою для російського командування.

    Йдеться насамперед про район стратегічної траси Т-0509 між Маріуполем і Донецьком. Саме там українські FPV-дрони та ударні системи Hornet почали регулярно атакувати транспорт окупантів. У російському ультранаціоналістичному сегменті Telegram це вже називають “логістичним пеклом”. Російські блогери скаржаться, що дороги, які ще у 2024–2025 роках вважалися відносно безпечними навіть поблизу фронту, тепер стали смертельно небезпечними навіть за 30–35 кілометрів від бойових дій.

    Аналітики ISW звертають увагу, що українські сили досягли цього завдяки різкому збільшенню дальності польоту безпілотників, а також використанню нових технологій зв’язку та наведення. Зокрема, російські пропагандисти прямо визнають, що частина українських дронів використовує системи зв’язку через Starlink, що робить їх менш вразливими до російських засобів радіоелектронної боротьби. Крім того, окремі БпЛА здатні працювати з автоматичним захопленням цілі, що ще більше ускладнює їх перехоплення.

    Особливу тривогу в РФ викликає не лише район Маріуполя, а й стратегічна траса М-14, яка проходить через Маріуполь, Бердянськ і Мелітополь до окупованого Криму. Саме ця дорога є однією з ключових артерій постачання російського угруповання на півдні України. Через неї перекидаються боєприпаси, паливо, важка техніка та резерви. Якщо Україна зможе системно тримати цю магістраль під вогневим контролем, це серйозно вдарить по можливостях Росії утримувати окупаційні сили в Запорізькій області та Криму.

    У ISW наголошують, що здатність ЗСУ вражати рухомі цілі у районах, які раніше вважалися “глибоким тилом”, стає однією з головних причин нервовості в російському інформаційному просторі. Російські “воєнкори” вже відкрито пишуть, що українські дрони починають “захоплювати траси”, фактично змушуючи окупантів або повністю змінювати маршрути, або рухатися лише вночі та малими групами.

    Важливу роль у цих операціях відіграють підрозділи української аеророзвідки та оператори FPV-дронів. Зокрема, нещодавно бійці 1-го корпусу Азов опублікували відео ударів по російських вантажівках поблизу Маріуполя. На кадрах видно, як українські дрони вистежують техніку окупантів прямо на трасах та завдають точкових ударів. Для російської армії це означає не лише втрату транспорту, а й постійний психологічний тиск: будь-який рух у тилу тепер може завершитися атакою.

    За оцінками військових експертів, ситуація навколо Маріуполя має для Кремля не лише тактичне, а й стратегічне значення. Саме сухопутний коридор через окупований південь України залишається критично важливим для сполучення Росії з Кримом. Після ударів по Кримському мосту Москва була змушена ще більше покладатися на маршрути через Маріуполь і Мелітополь. Тому українські атаки по логістиці в цьому районі фактично б’ють по всій системі постачання російських військ на південному напрямку.

    Російські пропагандисти вже прямо визнають, що ситуація погіршується. Один із Z-блогерів заявив, що траси біля Маріуполя починають нагадувати “дорогу смерті”, а українські дрони дедалі частіше діють безкарно. У Кремлі намагаються применшити масштаби проблеми, однак навіть у провоєнних каналах дедалі частіше лунають вимоги терміново посилити захист тилових маршрутів.

    Українська сторона офіційно не розкриває деталей нових тактик використання безпілотників, однак експерти звертають увагу: за останній рік ЗСУ суттєво змінили підхід до дронової війни. Якщо раніше FPV-дрони переважно використовувалися безпосередньо на лінії фронту, то тепер Україна дедалі активніше застосовує їх для глибокого ураження логістики та виснаження противника.

    На тлі невдач російського весняного наступу та проблем із постачанням удари по трасах навколо Маріуполя стають ще одним фактором, який може серйозно послабити окупаційне угруповання РФ. Війна дедалі більше переходить у фазу боротьби за логістику, ресурси та можливість швидко перекидати резерви. І саме тут українські безпілотники починають створювати для Росії одну з найбільших проблем за весь час повномасштабної війни.

  • Яскраве життя та пригоди очільника Запоріжжя

    Яскраве життя та пригоди очільника Запоріжжя

    Скоро рік, як Іван Федоров був призначений на посаду голови Запорізької ОВА.  За цей короткий термін Федоров встиг стати фігурантом цілого ряду гучних скандалів пов’язаних з тотальною корупцією, “російською гадалкою”, “фейковим полоном” та навіть замовним вбивством.

    Почнемо з того, що Іван Федоров прийшов на посаду голови Запорізької ОВА уже із значним корупційним та бандитським шлейфом. Будучи мером Мелітополя, Федоров запам’ятався жителям “комунальним рекетом” та зв’язками з криміналітетом, зокрема місцевим бандитом-рецидивістом Артуром Горобцем (Тучою).

    Артур Туча входив до силового блоку Івана Федорова та попереднього мера Мелітополя, а нині народного депутата Сергія Мінько. Федоров і Мінько – давні друзі та партнери, разом з Артуром Горобцем  в матеріалах правоохоронців проходили як ОЗУ “Мелітопольські”.

    Артур Туча для Федорова та Мінько вирішував ряд задач – від фізичного усунення неугодних до банального рекету. Достовірно відомі наступні факти тиску на мелітопольських підприємців, зокрема ювелірів та фермерів. Щоб заставити платити фермерів Артур Туча палив урожай та сільскгосп техніку. Стосовно ювелірів, Федоров давав вказівку комунальним службам виключати світло в районі їх крамниць, а в цей час Артур Туча їх грабував. Так повторювалось до тих пір, поки ювеліри не погоджувались платити Федорову.

     

    Врятувати “полоненого Федорова”

    Але як з таким бэкграундом Володимир Зеленський призначив Івана Федорова головою Запорізької обласної військової адміністрації?

    Як ми повідомляли раніше, коли росіяни захопили Мелітополь, Федоров залишився як основний претендент на мера окупованого міста. Він “дружив” з російськими генералами, вони були частими гостями його нового офісу у ДК “Шевченко” (площа Перемоги, 4), все йшло до офіційного призначення.

    Водночас росіяни, навівши довідки про Федорова, його зв’язки з криміналітетом та наркотичну залежність передумали, так як Мелітополь для них має особливе стратегічне та ідеологічне значення. Замість Федорова мером окупованого міста стала маловідома, але без наркотичної залежності та кримінального шлейфу Галина Данильченко. Після чого Федоров вирішив повернутися на підконтрольну Україні територію, вигадавши історію про полон.

    Варто відзначити, що ці події відбувались у перші дні війни в умовах загального хаосу. Тож в “історію Федорова про полон” повірили, в першу чергу Володимир Зеленський, який підключив дипкорпус та виступив зі зверненням до міжнародної спільноти. Федорова відразу відпустили в обмін на “9 солдат-строковиків”.

    Увагу журналістів привернув “здоровий та сяючий” вигляд “полоненого Федорова”, на відміну від інших мерів Запорізької області, що повернулись з російського полону. Нагадаємо, першого заступника мера Енергодара Івана Самойдюка протримали в полоні майже рік  – він повернувся у тяжкому фізичному та моральному стані. Ще менше пощастило меру Дніпрорудного Запорізької області Євгену Матвєєву, тіло якого нещодавно повернули з російського полону.

    ФОТО: Іван Федоров в чудовій фізичній формі роздає інтерв’ю після “російського полону”

    Питання, чому так “повезло” в російському полоні саме Івану Федорову. Можливо через рідного дядю в Москві, який працював у силових структурах, чи завдяки імовірним контактам з російськими спецслужбами в Мінську та Стамбулі та відкритим рахункам в російському АТ “МОСКОМБАНК”, які Иван Федоров чомусь посоромився вносити в свою декларацію, але які знайшли журналісти нашого видання.

    ФОТО: Фото – джерело НЕНЬКА.ІНФО

    Але факт залишається фактом, після вдалого повернення з “російського  полону”, Іван Федоров стає частим гостем всеукраїнських телеканалів, у нього що не кожен день беруть інтерв’ю. А згодом Володимир Зеленський призначає “героя” головою Запорізької ОВА.

    ФОТО: Володимир Зеленський зустрічає Івана Федорова після повернення з “полону”

     

    Самий скандальний губернатор

    Варто відзначити, що в українських спецслужб все ж таки були питання до призначення Федорова на посаду голови Запорізької ОВА.  Зокрема,  один з висновків СБУ був негативним, але “піар” переміг. Тож Федорова все ж призначили, що стало початком історії про “самого зашкварного губернатора”.

    Розпочав Іван Федоров своє “правління” із заміни мера Запоріжжя Анатолія Куртєва на свою людину – Регіну Харченко.

    ФОТО: Іван Федоров представяє журналістам нового мера Регіну Харченко

    Зробили це в не зовсім законний спосіб, тому суди йдуть по цей час. Але для заміни мера в ручному режимі та захоплення управління містом з мільярдним бюджетом Федорову потрібно було прибрати всіх “неугодних”.

     

    Вбивство Максима Денщика, в причетності до якого звинувачують Івана Федорова

    Тож в рамках зміни “влади” в Запоріжжі відбувається вбивство юриста Запорізької мерії Максима Денщика. З відео-інтерв’ю Максима  Денщика, яке він встиг дати буквально за тиждень до вбивства, і яке було опубліковане уже після його смерті, Денщик детально розказує про свій конфлікт з Іваном Федоровим та тиск з вимогою піти з посади.

    ФОТО: Скрін з Фейсбук Максима Денщика про погрози від Івана Федорова. Фото з місця вбивства Денщика через місяць

    Також варто відзначити, що після вбивства Максима Денщика у місті не тільки не ввели план-перехоплення для оперативного затримання кілера, але й зняли всі мобільні блокпости, що наводить на певні думки, на кшталт того, що хтось впливовой хотів дати можливість кілеру виїхати за межі області.

    В контексті вбивства Максима Денщика знову виринає фігура мелітопольського бандита Артура Тучі.

    Варто сказати, що після “чудесного” визволення з полону та повернення на підконтрольну Україні територію свого хазяїна – Івана Федорова, Артур Туча лишився в Мелітополі та займався звичними справами – грабежем та рекетом.

    На цей раз жертвами Тучі стали українці, які не змогли виїхати з окупованих територій. З них Туча та його банда, через грабіж та тортури вимагали гроші, за якоби “роботу на росіян”. Інформація дійшла до місцевої адміністрації і Артур Туча був затриманий росіянами, про що повідомляли місцеві ЗМІ.

    Але стається “чергове чудо” – невдовзі після арешту Артур Туча пропадає з російської в’язниці і з’являється біля Івана Федорова в Запоріжжі. Таке “чудо” для свого “ручного рекетира” міг організувати тільки Іван Федоров через контакти з окупаційною владою.

    Місцем базування для себе та інших членів Мелітопольської банди Туча вибрав ресторан Lihoy в центрі міста. Lihoy належить членам іншого запорізького злочинного угруповання – ОЗУ Арташі, позиції яких похитнулись після введення Володимиром Зеленським санкцій проти їх ватажка – Арташеса Саргсяна.

    Незважаючи санкції накладені Президентом, Іван Федоров наближає до себе Арташів з призначенням на пост мера Регіни Харченко, яка раніше працювала в їх юридичній компанії та купуючи дрони по завищеним в 2 рази цінам у фірми, в числі засновників яких ті ж самі представники ОЗУ Арташі.

    Тож не дивно, що слід вбивці Максима Денщика привів правоохоронців до ресторану Lihoy, де проходили общуки. До речі, після проведення обшуків ресторан Lihoy було закрито, а двоє членів з ОЗУ Мелітопольські, в тому числі Артур Туча, відправились в СІЗО.

    Згодом, щоб витягнути Артура Тучу з СІЗО, його коханка та, водночас, ще одна юристка ОЗУ Арташі, Тетяна Щербань робить спробу дачі хабара голові ДСР Запоріжжя Олександру Богдану в розмірі 100 тисяч доларів, але той відмовляється.

    Пізніше, коханка Тучі та водночас його адвокатка Тетяна Щербань, через Фебсбук публічно звинувачує Олександра Богдана та представників іншого запорізького ОЗУ Тайсони, з якими в Арташів давній конфлікт за розподіл сфер впливу, у нападі на її машину. На наступний день суддя Орджонікідзевського суда Юлія Геєць приймає рішення випустити Артура Тучу під заставу, яке пізніше буде скасоване в апеляції.

    ФОТО: Щоб визволити коханця Артура Тучу адвокат Тетяна щербань звинувачує топ силовиків у нападі

    В даному контексті цікава деталь – Артур Туча знаходився під вартою у справі про вимагання (рекет), але за повідомленнями ЗМІ, найближчим часом йому мали вручити підозру у справі про вбивство Максима Денщика, по якій уже проходить частина його банди.

     

    Як Іван Федоров зробив із Запорізької області “корупційну кормушку”

    Отримавши повну владу в Запоріжжі та області, Іван Федоров разом зі своєю “мелітопольскою командою” стає фігурантом ряду журналістських розслідувань, в яких його звинувачують у розкраданні бюджетних коштів буквально на всьому: від ремонту доріг до будівництва підземних шкіл та фортифікацій.

    За підрахунками журналістів, тільки на будівництві підземних шкіл було роздербанено сотні мільйонів гривень, яке велось за “засекреченими цінами” та виявилося найдорожчим в Україні.

    Окремо ідуть крадіжки на ремонті та утриманні доріг, де в тендерах також перемагають компанії афілійовані з людьми Івана Федорова, зокрема з начальником Департаменту муніципального управління Запорізької міскради Геннадієм Тимченко.

    До прикладу, на тендерах, які оголошує Департамент зачасту виграють компанії з самими високими цінами, а роботи проводяться без технахляду та простроченими матеріалами. За вказівкою Геннадія Тимченко, роботи з нанесення дорожньої розмітки часто проводяться за мінусової температури, а асфальт кладеться прямо на сніг.

     

    Рекет “іменем Президента”

    Крім тотальної корупції – тобто розкрадання коштів українського бюджету, Іван Федоров почав “обілечувати” місцевих підприємців з підключенням комунальних служб. За наказом Федорова, комунальники перекопали весь центр міста, перекриваючи входи до кіосків та ресторанчиків місцевих підприємців, які відмовились платити данину.

     

    Російська гадалка та наркотична залежність Івана Федорова

    Для повноти портрета голови Запорізької ОВА Івана Федорова, варто згадати про скандал, який вибухнув після появи інформації про російську гадалку та, водночас коханку, Івана Федорова Альону Лоран. Лоран за допомогою Івана Федорова разом з дітьми виїхала до окупованого Криму, де відкрито підтримала окупаційні війська, що не завадило Івану Федорову регулярно користуватись її “послугами”.

    ФОТО: Коллаж Інформатор: Іван Федоров та його гадалка Алена Лоран

    Під час однієї зі сварок Федорова зі своєю гадалкою, які у них періодично виникали через ревнощі Лоран, вона виклала скірини їх з Федоровим переписки. Як виявилось, Федоров постійно консультувався з Лоран, по всіх робочих питаннях. На запит журналістів про достовірність цієї переписки, та чому в ній обговорюються топові українські силовики та політики, включаючи Президента, Федоров від коментарів відмовився.

    ФОТО: Скріни переписки Івана Федорова зі своєю гадалкою Аленою Лоран

    Але ображена Лоран пішла далі і достала з наркодиспансера в окупованому Мелітополі особисту медкарту Івана Федорова, з детальним описом всіх діагнозів Федорова, включаючи його враження від першого “вінта”. Матеріали потрапили в українські ЗМІ, а всі документи були викладені у відеоформаті, тобто їх достовірність сумнівів не викликає.

    ФОТО: Листки з медичної картки мелітопольського наркодиспансера Івана Федорова

     

    “Здав Мелітополь, здасть і Запоріжжя” – що кажуть місцеві жителі про Івана Федорова

    Досить цікавою також є суспільна думка жителів Запоріжжя відносно Івана Федорова. Окрім звинувачень в тотальній корупції, рейдерстві та вбивстві Максима Денщика, в адресу Івана Федорова часто звучать звинувачення, на кшталт “здав Мелітополь, засть Запоріжжя”.

    Справа в тому, що багато жителів Мелітополя після окупації виїхали до Запоріжжя. Відповідно, наразі в Запоріжжі біль ніж достатньо свідків подій, коли Мелітополь без бою перейшов росіянам, та як Іван Федоров вільно спілкувався з російськими генералами. Тобто, українці, що виїхали із Мелітополя до Запоріжжя вважають Федорова зрадником. А зрадників ніде не люблять.

    Тільки перелічених у нашій публікації “зашкварів” було б більш ніж достатньо для відставки любого голови ОВА, призначеного Президентом. Але Іван Федоров лишається на посаді, та перетягує весь негатив на Офіс Президента, та особисто Володимира Зеленського.

  • Після повернення з “полону” Іван Федоров уникає проходження поліграфу та “чистить” Вікіпедію

    Після повернення з “полону” Іван Федоров уникає проходження поліграфу та “чистить” Вікіпедію

    Після призначення Івана Федорова на посаду голови Запорізької обласної військової адміністрації, Федоров змушений був відповідати на звинувачення в “здачі” Мелітополя.

    Під час пресконференції 8 лютого 2024 року журналісти заявили, що в соцмережах Івана Федорова часто звинувачують у нібито здачі Мелітополя та Запоріжжя. “Якби сьогодні повернутися у 24 лютого та відповісти на запитання, чи зробили б ми з командою інакше, ніж зробили тоді, у мене абсолютно точна відповідь — так. Тому що на той момент ми не очікували, що ворогу знадобиться всього 8 годин, щоб дістатися від Криму до Мелітополя. Ніхто не розраховував, що в нас виникнуть складнощі з підривом мостів у Чонгарі та в Мелітополі ще з трьома мостами. Ніхто не розраховував, що о 16 годині останній військовий покине місто Мелітополь, а силові структури — ще раніше. На той момент ми були недосвідчені. Але попри це, ми з командою не залишили місто й залишилися з жителями рівно настільки, наскільки могли”, — заявив Федоров.

    Разом з тим, журналісти видання НЕНКА ІНФО в матеріалі: “Іван Федоров: “фейковий” полон, корупція та “російська” гадалка. Кому ОП довірив захист Запорізької області” приводять факти з біографії Івана Федорова, які можуть свідчити про співпрацю Федорова з окупаційними військами РФ під час знаходження в окупованому Мелітополі.

    Варто відзначити, що посилання на матеріали журналістського розслідування видання НЕНКА ІНФО, команда Івана Федорова видалила зі сторінки чиновника у Вікіпедії, про що збереглись відповідні скріни.

    Скріни зі сторінки Вікіпедії Івана Федорова

    Скріни зі сторінки Вікіпедії Івана Федорова

    Скріни зі сторінки Вікіпедії Івана Федорова

    Скріни зі сторінки Вікіпедії Івана Федорова
    Скріни зі сторінки Вікіпедії Івана Федорова
  • Іван Федоров: “фейковий” полон, корупція та “російська” гадалка. Кому ОП довірив захист Запорізької області

    Іван Федоров: “фейковий” полон, корупція та “російська” гадалка. Кому ОП довірив захист Запорізької області

    Рішення Володимира Зеленського про призначення Івана Федорова головою Запорізької ОВА викликало неоднозначну реакцію суспільства. Зокрема Федорову пригадують корупційні скандали, історію з російською гадалкою Оленою Лоран, та стверджують, що російський полон Федорова був “фейковим”.

    Стосовно участі Івана Федорова у корупційних схемах, маємо відзначити, що вся сім’я Федорова так чи інакше була інтегрована у владні структури Мелітополя через батька – Сергія Федорова. Федоров-старший мав дружні відносини з тодішнім мером Дмитром Сичовим, за протекції якого зайняв посаду головного лікаря, а згодом став депутатом міської ради Мелітополя. Після депутатства Сергій Федоров стає власником дорогого медичного обладнання, зокрема томографів, які встановлюються на території комунальних та державних медзакладів міста.

    Штучно створена Сергієм Федоровими монополія на послуги медичної діагностики у Мелітополі робить сім’ю Федорових буквально мільйонерами. За допомогою цих грошей та зв’язків у 2010 році Сергій Федоров зміг провести у міськраду Мелітополя свого сина Івана Федорова від Партії Регіонів.

    У квітні 2011 року, 22-річний Іван Федоров разом зі своїм колишнім однокласником Олександром Щербаковим заснували ТОВ “Візард Груп”. Компанія встановила модульні котельні, які поставляли теплову енергію по суттєво завищеним тарифам в медичні та навчальні заклади міста без жодних тендерів. Після відкриття кримінального провадження №12015080140000706 у 2015 році (з матеріалами можна ознайомитись на сайті ЄДРСР) Федоров-Щербаков формально відійшли від управління компанією, а справу з часом “зам’яли”.

    Варто відзначити, що Іван Федоров разом з іншим регіоналом Сергієм Мінько контролювали практично всі корупційні потоки в Мелітополі: комунальні підприємства, перевезення, тендери, вивіз відходів. Але більш за все запам’ятався Федоров “комунальним рекетом”, через підконтрольне ТОВ “Тепло-Мелітополь”, яке фактично монополізувало надання послуг з централізованого теплопостачання та встановлювало “драконівські” тарифи для населення.

    Про корупційні схеми, скупку комерційної нерухомості та відмивання коштів родиною Федорових писали місцеві ЗМІ. В тому числі, багато цікавої та різнопланової інформації стосовно Федорова можна знайти на місцевому інсайдерському телеграм-каналі “Вазелін”.

    Разом з тим, в контексті нещодавнього призначення Івана Федорова, вважаємо за необхідне нагадати корупційний скандал пов’язаний зі спробою Федорова у 2023 році завищити кошторис на будівництво льодової арени в Мелітополі на 56 мільйонів гривень. Абсурдність ситуації заключалась в тому, що за будівництво льодової арени держава розрахувалась, а кошторис збільшували уже після окупації Мелітополя росіянами.

    За ініціативи Івана Федорова з бюджет України мав заплатити за будівництво в окупованому Мелітополі
    За ініціативи Івана Федорова з бюджет України мав заплатити за будівництво в окупованому Мелітополі

    По ініціативі Івана Федорова 56 мільйонів гривень з державного бюджету мали перейти на рахунки афілійованого з Федоровим-Мінько ТОВ “Мелсіті”. Після розголосу в ЗМІ Казначейство України заблокувало платіж, а схемою зацікавились компетентні органи.

    Стосовно схеми фінансування з Держбюджету України витрат на тимчасово окупованих територіях Запорізької області за участі Івана Федорова, можемо навести ще один приклад, коли 4 200 000 гривень були виділені на закупівлю обладнання для анестезії та реанімації в уже окупованому Енергодарі. Згідно даних системи Prozorro обидва медицинські апарати були придбані після окупації міста. Виконавцем в схемі виступив Сергій Селевич, поставлений по квоті Федорова-Мінько директором Енергодарської медико-санітарної частини.

    Нагадаємо, що 4 березня російські окупаційні війська зайшли до Енергодару, а 7 квітня 2022 р. енергодарська СМСЧ оголосила прямий аукціон на придбання апаратів для анестезії S7100 зі стовідсодковою передоплатою. Таким чином мільйони гривень з держбюджету пішли на закупівлю дорогого медичного обладнання для потреб міста в окупації. Разом з тим, скоріш за все фізичної поставки апаратів до окупованої території не відбулось, так як це в принципі неможливо, тож в даному випадку мова йде про банальне розкрадання коштів держбюджету. Тож, як показує практика, схема повністю “робоча”.

    Скрін з системи Prozorro щодо закупівлі медичного обладнання для окупованого Енергодару
    Скрін з системи Prozorro щодо закупівлі медичного обладнання для окупованого Енергодару

    Крім корупційного кейсу, журналістів нашого видання зацікавила історія з “фейковим полоном мера Федорова”. Нагадуємо, що на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, Мелітополь без опору перейшов під окупаційну владу РФ. Мера міста Івана Федорова, по версії яку він сам озвучив, взяли у полон і до обміну 6 діб тримали у місцевому СІЗО.

    Варто відзначити, що аналіз інтерв’ю Івана Федорова відразу після полону показує ряд нестиковок. Перше, це відмінний фізичний стан Федорова: після перегляду відео складається враження, що Федоров імовірніше повернулась з курорту, чим з полону.

    Зокрема, відсутні сліди від кайданок чи мотузок на запястьях. Також Федоров в інтерв’ю українським медіа стверджував, що на обмін його везли «з мішком на голові», але це не завадило йому описати всі деталі дороги, такі як швидкість руху, назви населених пунктів та кількість російських солдат, що супроводжували його на різних етапах обміну.

    Фото Івана Федорова після “полону”

    Фото Івана Федорова після “полону”
    Фото Івана Федорова після “полону”

    Продовжуючи наше розслідування, ми зв’язались з людьми з близького оточення Івана Федорова, яким вдалось виїхати з окупованого Мелітополя на підконтрольні Україні території. На умовах анонімності, нам підтвердили, що Іван Федорів узагалі не був у полоні.

    Після заходу росіян до Мелітополя однією із перших була захоплена будівля мерії. Федоров, разом з невеликою кількістю “наближених”, переїхав у ДК “Шевченко (площа Перемоги, 4), де і знаходився увесь час “полону”. При цьому Федоров мав нормальний діалог з російськими військовими. За словами очевидців вони були частими гостями в його кабінеті. Іван Федоров пробував домовитись залишити собі посаду мера Мелітополя, але посада дісталась проросійській Галині Данильченко. Після чого, за інформацією наших джерел, у Федорова виникла ідея з “полоном”, щоб легітимізувати своє повернення на підконтрольну Україні територію.

    Варто відзначити, що в окупованому Мелітополі росіяни відразу конфісковували нерухомість та бізнес усіх про українських чиновників. При цьому будинок і бізнес Федорова не зачіпали. Більше того, бізнес Федорова, в тому числі томографи, працював у Мелітополі ще біля року (до весни 2023) а дохід від нього переводили Федорову на підконтрольну територію.

    В контексті зв’язків Івана Федорова з військовими РФ на ТОТ Запорізької області, варто також згадати кейс власників “Мелітопольського олійноекстракційного заводу”, колаборантів Людмили та Сергія Желєвих. Наразі подружжя Желевих перереєстрували завод в РФ, відкрито співпрацюють з окупаційними військами та отримали російське громадянство. Нагадаємо, Іван Федоров стверджував ніби-то Сергія Желева взяли у полон, що виявилося фейком, який був спростуваний МЗС Болгарії, де Сергій Желевий працював консулом.

    Довірена особа Сергія Желева, адвокат Андрій Безух, який згідно реєстрів РФ був зазначений як керівник “Мелітопольського олійноекстракційного заводу”, наразі знаходиться в Запоріжжі, серед близького оточення Івана Федорова. Згідно даних запорізького інсайдерського телеграм каналу Вазелін, в Запоріжжя Безух повернувся з міста Русе (Болгарія), після того як за дорученням Сергія Желева допоміг корпорації Cargill організувати схему по вивезенню захопленого бойовиками українського зерна з елеваторів ТОТ.

    Нагадаємо, що Cargill продовжує працювати і в Україні, і в РФ, а свою позицію щодо війни висловили в коментарі Російському Forbes. Разом з тим, Мелітополь був фактично захоплений не регулярною армією РФ, а бійцями незаконних терористичних формувань ДНР та “чеченськими” батальйонами. Власне з ними, за посередництва Сергія Желева, та за участі адвоката Андрія Безуха корпорація Cargill вела перемовини щодо вивозу зерна, що згідно міжнародного законодавства може розглядатись як “фінансування тероризму”.

    Також за інформацією ТГ каналу Вазелін, на фото вище юридичні особи пов’язані з Іваном Федоровим, що залишились працювати у Мелітополі після окупації.

    Скріни витягу реєстрів РФ зміни структури власників та керівників Мелітопольського олійноекстракційного заводу
    Скріни витягу реєстрів РФ зміни структури власників та керівників Мелітопольського олійноекстракційного заводу

    Нагадуємо, історія з “полоном” Федорова відбулась у перші дні війни, коли Україна знаходилась в критичній ситуації. До прикладу, з Києва була евакуйована більша частина спецслужб, а голова СБУ Баканов узагалі виїхав з країни та відмовлявся повертатись. В ситуації, коли співробітники розвідки та контррозвідки були вивезені з Києва, дійсно могла залишитись без уваги історія з “полоном” мера провінційного містечка. Ще цікава деталь, Іван Федоров після полону відмовився проходити поліграф, без пояснення причин відмови.

    Також в контексті призначення Івана Федорова цікавий кейс “російської гадалки Олени Лоран” (Алена Лоран), послугами якої користувався Федоров. В РФ існує практика, коли “гадалки”, які консультують політиків та ТОП чиновників контролюються ФСБ. Тим паче, що Олена Лоран публічно озвучувала проросійські наративи про перемогу російської армії і розпад України, та фіксувала усе спілкування з Федоровим. Але нас в даному кейсі зацікавила інша деталь: Федоров допоміг виїхати Олені Лоран разом з дітьми до Криму, “як до безпечного місця”. Чому саме Крим, а не Київ чи Львів для Івана Федорова “безпечне місце” важко уявити.

    Неоднозначний бекграунд голови Запорізької ОВА Івана Федорова піднімає ряд питань, в тому числі з урахуванням активних спроб наступу РФ в бік Запоріжжя. І першим має бути питання про проходження Федоровим поліграфа.