Хрещатик

Позначка: інститут вивчення війни

  • Росіяни потрапили у власну пастку під Куп’янськом

    Росіяни потрапили у власну пастку під Куп’янськом

    Українські військові під час масштабної підземної операції «Велес» на Харківщині зірвали спроби російської армії перекидати підкріплення до північної частини Куп’янська через систему газопроводів. Сили оборони пройшли понад 15 кілометрів підземними комунікаціями, вийшли до позицій противника та позбавили окупантів одного з ключових прихованих маршрутів проникнення до міста. За даними української сторони, втрати росіян унаслідок операції перевищили 100 військовослужбовців, ще понад 30 загарбників потрапили в полон.

    Про результати операції йдеться у звіті американського Інституту вивчення війни (ISW) за 28 жовтня. Аналітики зазначають, що українська операція не дозволила російським військам продовжити ефективне перекидання особового складу підземними маршрутами до північних районів Куп’янська. Водночас у місті залишаються невеликі групи російських військових, які проникли туди раніше, тому говорити про повне очищення Куп’янська від окупантів наразі передчасно.

    Операція «Велес» стала одним із найбільш незвичних прикладів використання підземної інфраструктури в сучасній війні. Українські військові не просто заблокували газопровід, який противник використовував для прихованого пересування, а фактично застосували проти російської армії її власну тактику. Дії під землею поєднувалися з ударами безпілотників, наземними операціями та роботою спеціально підготовлених підрозділів.

    Ще 27 жовтня президент Володимир Зеленський розповів про перші результати операції після доповіді військового командування. За словами глави держави, російські війська раніше намагалися використовувати підземні газові комунікації для обходу українських позицій та проведення штурмових дій. Однак українським захисникам вдалося перехопити ініціативу й використати ту саму інфраструктуру для удару по противнику.

    До реалізації операції залучили військовослужбовців 2-го корпусу Національної гвардії України «Хартія» та інші підрозділи Сил оборони. Командир корпусу Ігор Оболєнський пояснював, що підготовка потребувала ретельного вивчення підземних маршрутів, особливостей пересування противника та способів ведення бойових дій у надзвичайно обмеженому просторі.

    Особливістю «Велеса» стало те, що українські військові діяли в трубах діаметром приблизно 1–1,2 метра, розташованих на глибині від двох до чотирьох метрів. У деяких випадках бійцям доводилося вести стрілецькі бої безпосередньо всередині газопроводу. Такі умови ускладнювали пересування, евакуацію поранених, організацію зв’язку та використання звичайного озброєння.

    Окремі деталі підземного протистояння раніше описувало видання «Ненька інфо» у матеріалі про використання росіянами старих газопроводів під Куп’янськом. Зокрема, йшлося про облаштування противником барикад, укріплених позицій і підземних проходів, які мали допомогти російським штурмовикам непомітно просуватися в український тил. Саме такі маршрути становили серйозну загрозу обороні міста, оскільки дозволяли пересувати особовий склад без використання відкритої місцевості.

    За даними журналістів «Радіо Свобода», які поспілкувалися з учасниками операції, українські військові поетапно просувалися підземними комунікаціями, блокували окремі відрізки газопроводу та знищували позиції противника. Для цього застосовували FPV-дрони, важкі безпілотники та інші засоби ураження.

    Один із командирів підрозділу «Хартії» з позивним «Друїд» розповів, що російські військові намагалися облаштовувати додаткові виходи з газопроводу, щоб зберегти можливість пересування навіть після втрати основних маршрутів. Однак українські бійці заздалегідь виявляли частину таких спроб і готували засідки. Завдяки цьому вдалося поступово позбавити противника головної підземної логістичної артерії.

    Водночас військові наголошують, що знищення одного маршруту не означає повного припинення російських спроб проникнення до Куп’янська. Противник продовжує шукати інші можливості для перекидання невеликих штурмових груп, зокрема через забудову, лісосмуги та райони поблизу річки Оскіл.

    За словами речника Угруповання об’єднаних сил Віктора Трегубова, до проведення «Велеса» росіянам вдалося переправити до північних районів Куп’янська кілька десятків військовослужбовців. Частина окупантів проникла через район Голубівки, де противник намагався створити так звану сіру зону та закріпитися в житловій забудові.

    Однак після проведення української операції нових ефективних проникнень російських підрозділів у напрямку міста не фіксували. Це означає, що російське командування втратило можливість безперешкодно використовувати газопровід для постачання підкріплень. Водночас раніше перекинуті окупанти залишаються на окремих позиціях у північній частині міста.

    Як пояснив Трегубов в ефірі телемарафону, характер міської забудови Куп’янська також впливає на перебіг бойових дій. На відміну від майже повністю зруйнованого Вовчанська, у Куп’янську збереглися капітальні будівлі, які можуть використовуватися військовими як укриття та оборонні позиції. Саме тому витіснення невеликих російських груп залишається складним завданням навіть після перекриття маршрутів постачання.

    Важливу роль у бойових діях на Куп’янському напрямку відіграє річка Оскіл, яка розділяє район протистояння на дві частини. На східному березі російські війська намагаються ліквідувати українські позиції та розвивати наступ від Подолів і Куп’янська-Вузлового. Натомість на західному березі українські підрозділи здійснюють заходи з витіснення противника, тоді як окупанти намагаються утримати або відновити позиції поблизу Радьківки та Голубівки.

    Як повідомляло «Суспільне Харків» із посиланням на Трегубова, ліквідація прихованого підземного маршруту має ускладнити росіянам перекидання особового складу до північних районів міста. Водночас на Великобурлуцькому напрямку противник продовжує накопичувати сили, що може свідчити про підготовку до подальших наступальних дій.

    Американські аналітики також звернули увагу на ситуацію на інших ділянках фронту. Зокрема, протягом 27–28 жовтня російська армія продовжувала наступальні дії на півночі Сумської області, однак підтверджених територіальних просувань зафіксовано не було.

    Міністерство оборони РФ заявляло про нібито захоплення населеного пункту Барилівка на Сумщині, однак українське військове командування спростувало цю інформацію. За даними 8-го корпусу ЗСУ, населений пункт залишався під контролем Сил оборони.

    Водночас російське командування продовжує намагатися сформувати вздовж державного кордону буферну зону, яку окупанти могли б використовувати для утримання оборонних позицій і подальшого тиску на українські підрозділи. Українські військові, зі свого боку, завдають ударів по об’єктах противника на прикордонних територіях Росії.

    Зокрема, Генеральний штаб ЗСУ повідомляв про ураження російського зенітного ракетного комплексу «Тор-М2» поблизу Ржави та радіолокаційної станції неподалік Малого Городкова в Курській області. Також українські військові атакували станцію радіоелектронної боротьби поблизу Сем’ячок у Брянській області. Такі удари спрямовані на зниження можливостей противника контролювати повітряний простір і забезпечувати роботу власних військових систем.

    На північний схід від Харкова російські підрозділи здійснювали спроби проникнення поблизу Малої Вовчі. Геолоковані відеоматеріали, оприлюднені 27 жовтня, зафіксували удари українських військових по позиціях противника на південь від цього населеного пункту.

    Міноборони РФ також заявляло про захоплення Алісівки, однак незалежного підтвердження російського просування на цій ділянці американські аналітики не виявили.

    Напруженою залишається ситуація на Лиманському напрямку. Російські війська продовжують спроби проникнення на українські позиції з півночі та намагаються реалізувати план охоплення української оборонної лінії з північного заходу. Одними з головних завдань противника залишаються захоплення Лимана та створення умов для форсування Сіверського Дінця.

    Крім того, 27–28 жовтня окупанти продовжували локальні наступальні дії на схід від Слов’янська та Краматорська, однак, за оцінкою ISW, не досягли підтверджених успіхів. Російське командування намагається посилити тиск на українську оборону в Донецькій області, розвиваючи наступ у напрямку Слов’янська, Краматорська та Дружківки.

    Таким чином, операція «Велес» має значення не лише для оборони окремих кварталів Куп’янська. Її результати демонструють, наскільки важливим у сучасній війні стало протистояння за приховані логістичні маршрути та використання інженерної інфраструктури для проведення бойових дій.

    Утім, попри значні втрати російської армії та перекриття одного з основних підземних шляхів, ситуація в місті залишається складною. Окремі групи окупантів продовжують утримувати позиції, а російське командування не відмовляється від спроб наступу на Харківщині.

    За оцінкою ISW та повідомленнями українського військового командування, головним результатом «Велеса» стало припинення ефективного використання газопроводу для перекидання російських військових до північних районів Куп’янська. Чи дозволить це українським захисникам остаточно витіснити противника з міста, залежатиме від подальшого розвитку бойових дій.

  • Не Покровськ, а провал: ISW розкрило, чим закінчився масштабний наступ Росії

    Не Покровськ, а провал: ISW розкрило, чим закінчився масштабний наступ Росії

    Російські війська продовжують вести наступальні дії одразу на кількох ділянках фронту, однак їхні спроби досягти оперативного прориву дедалі більше стикаються із серйозними труднощами. Попри заяви російської влади та пропагандистських ресурсів про нібито масштабні успіхи, останній аналіз американського Інституту вивчення війни (ISW) свідчить, що реальна ситуація на полі бою є значно складнішою для армії РФ. Аналітики зазначають, що російські війська не демонструють підтверджених значних проривів на більшості ключових напрямків, тоді як українські Сили оборони продовжують завдавати ударів по логістиці, складах і військовій інфраструктурі противника.

    У новому звіті ISW зазначається, що російське командування продовжує концентрувати значні сили на сході України, однак просування залишається повільним і супроводжується високими втратами. Аналітики нагадують, що Росія вже не вперше намагається реалізувати масштабні наступальні плани на Донбасі, використовуючи схожу тактику, яка вже зазнала невдачі під час кампанії 2022 року в районі Ізюма та Лимана. На думку експертів, нинішні спроби оточити українські позиції біля Лимана та просунутися у напрямку Слов’янська також не демонструють очікуваних результатів.

    ISW підкреслює, що російське військове командування продовжує переслідувати амбітні оперативні цілі, незважаючи на погіршення власних можливостей. За оцінкою експертів, нинішній стан російської армії є слабшим, ніж під час аналогічної кампанії чотири роки тому, а темпи наступальних дій суттєво сповільнилися. Саме тому перспективи швидкого просування у напрямку Слов’янська або інших великих міст Донеччини виглядають малоймовірними.

    Окрему увагу аналітики приділяють ситуації навколо українських ударів по російській логістиці. За даними ISW, українські далекобійні удари продовжують створювати серйозні труднощі для забезпечення російських військ, особливо на південному напрямку. Зокрема, командири українських підрозділів повідомляли про суттєве зниження обсягів постачання боєприпасів та безпілотників після ударів по ключових шляхах сполучення, включаючи транспортні маршрути, які з’єднують окуповану частину Херсонської області з Кримом. За оцінкою ISW, саме систематичне ураження логістики дедалі сильніше впливає на боєздатність російських військ.

    Водночас російські офіційні джерела та пропагандистські медіа продовжують повідомляти про нібито значні успіхи своїх військ. Проте ISW традиційно наголошує, що багато таких заяв не мають незалежного підтвердження. Аналітики регулярно відокремлюють офіційні заяви сторін від фактів, підтверджених геолокаційними матеріалами, супутниковими знімками та іншими відкритими джерелами. У звітах інституту зазначається, що низка заяв про швидкі просування або повне захоплення окремих населених пунктів не підтверджується наявними доказами.

    Експерти також звертають увагу, що сучасна війна дедалі більше переходить у формат виснаження. Росія продовжує активно використовувати чисельну перевагу та великі людські ресурси, однак українські Сили оборони компенсують це високою ефективністю безпілотних систем, далекобійних ударів та постійним ураженням критично важливих об’єктів противника.

    Останніми тижнями Україна значно посилила кампанію ударів по російських військових об’єктах, складах пального, підприємствах оборонної промисловості та транспортній інфраструктурі як на окупованих територіях, так і в глибокому тилу Росії. Президент Володимир Зеленський раніше повідомив про розширення програми далекобійних ударів, які мають на меті скорочення можливостей Росії вести війну. ISW також зазначає, що ці операції вже створюють для Кремля додаткові труднощі із забезпеченням військ та підтриманням логістики.

    Аналітики ISW наголошують, що ситуація на фронті залишається динамічною, а бойові дії тривають практично вздовж усієї лінії зіткнення. Водночас вони не підтверджують інформацію про будь-який масштабний оперативний прорив російської армії чи досягнення стратегічних цілей, про які регулярно заявляють російські офіційні особи. На думку експертів, війна дедалі більше переходить у фазу боротьби за ресурси, логістику та здатність підтримувати інтенсивність бойових дій у довгостроковій перспективі.

  • Після серії вибухів у РФ Кремль перейшов до прямих погроз: що заявив Лавров

    Після серії вибухів у РФ Кремль перейшов до прямих погроз: що заявив Лавров

    Російське керівництво продовжує посилювати агресивну риторику на тлі серії успішних українських ударів по військових та паливно-енергетичних об’єктах на території РФ. У новому звіті американського Інституту вивчення війни (ISW) аналітики звернули увагу на заяви міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова, які можуть свідчити про підготовку Кремлем інформаційного підґрунтя для нових масованих атак по Україні.

    За оцінкою експертів ISW, російська влада дедалі частіше використовує погрози масштабними ударами як елемент тиску на Україну та її західних партнерів. Особливу увагу аналітики звернули на повторну заяву Лаврова щодо рекомендацій іноземним дипломатичним представництвам залишити Київ.

    Під час одного з останніх виступів глава російського МЗС заявив, що попередження Москви про необхідність евакуації іноземних посольств зі столиці України нібито залишається чинним. Хоча Лавров прямо не оголосив про підготовку нового удару, в ISW вважають такі заяви непрямим сигналом про можливі подальші атаки Росії по українських містах.

    Американські аналітики наголошують, що Кремль фактично продовжує політику відкритого залякування. На їхню думку, нинішня риторика російських чиновників свідчить про нервову реакцію Москви на події останніх тижнів.

    «Кремль продовжує погрожувати ударами у відповідь проти України, які, ймовірно, будуть потужними на тлі зростаючих проблем із внутрішнім забезпеченням паливом», – зазначають в Інституті вивчення війни.

    Особливе занепокоєння у Москві викликали українські удари по російській нафтопереробній інфраструктурі. Останніми місяцями українські безпілотники регулярно атакують стратегічні об’єкти паливно-енергетичного комплексу РФ, що призводить до перебоїв у роботі нафтопереробних заводів та створює додатковий тиск на російську економіку.

    Одним із найбільш резонансних став удар по нафтопереробному підприємству поблизу Москви 18 червня. За повідомленнями російських та міжнародних джерел, внаслідок атаки виникла пожежа, а роботу окремих виробничих потужностей довелося тимчасово обмежити.

    Саме після цих подій російські посадовці значно посилили агресивну риторику. Одним із найгучніших став виступ заступника голови Ради безпеки РФ Дмитра Медведєва. Колишній президент Росії заявив, що щодо України «більше не існує жодних правил» і натякнув на можливе посилення інтенсивності ударів.

    Аналітики звертають увагу, що подібні заяви дедалі частіше лунають на тлі внутрішніх проблем Росії. У низці регіонів РФ фіксуються труднощі із забезпеченням паливом, а атаки на нафтопереробні заводи впливають на виробництво бензину та дизельного пального.

    Крім того, Лавров останніми днями активно коментував ситуацію навколо Білорусі. Російський дипломат різко відреагував на заяви президента України Володимира Зеленського щодо можливого використання білоруської території для нових атак проти України.

    Глава МЗС РФ стверджує, що будь-які дії, які можуть бути спрямовані проти Білорусі, Москва розглядатиме як загрозу власним інтересам. За словами Лаврова, Росія та Білорусь залишаються союзниками в межах Союзної держави, а тому питання безпеки Мінська безпосередньо стосуються Кремля.

    У ISW зазначають, що російська влада традиційно використовує тему Білорусі для виправдання власних дій та створення інформаційного фону навколо можливих ескалацій. При цьому експерти не бачать ознак того, що Україна готує будь-які наступальні дії проти білоруської території.

    На думку аналітиків, Кремль може намагатися представити будь-які удари України по військових об’єктах, які використовуються Росією, як загрозу для Білорусі, щоб отримати додаткові аргументи для подальшої ескалації.

    Водночас в ISW наголошують, що нинішня хвиля російських погроз значною мірою пов’язана із зростанням ефективності українських далекобійних ударів. Українські безпілотники дедалі частіше досягають важливих об’єктів у глибокому тилу РФ, включаючи військові аеродроми, склади боєприпасів та підприємства паливної галузі.

    Попри погрози Кремля, українська влада неодноразово заявляла, що удари по військовій та енергетичній інфраструктурі Росії є законною відповіддю на російську агресію та спрямовані на зниження військового потенціалу країни-агресора.

    Експерти нагадують, що Росія регулярно використовує риторику про «удари у відповідь» після успішних операцій України. Подібні заяви вже лунали після атак на Кримський міст, Чорноморський флот, військові аеродроми та нафтопереробні підприємства.

    Наразі офіційних підтверджень щодо підготовки конкретного нового масованого удару по Україні немає. Однак українські військові та сили протиповітряної оборони продовжують перебувати у стані підвищеної готовності через збереження загрози ракетних та дронових атак з боку Росії.

    У свою чергу Інститут вивчення війни вважає, що нинішні заяви Лаврова та інших представників Кремля слід розглядати як частину ширшої інформаційної кампанії, покликаної продемонструвати силу та приховати зростаючі проблеми Росії, які виникають через успішні українські удари по стратегічній інфраструктурі країни-агресора.

  • Удар по престижному району Москви сколихнув Росію: ISW пояснив реакцію Кремля

    Удар по престижному району Москви сколихнув Росію: ISW пояснив реакцію Кремля

    Успішні атаки українських безпілотників по Москві стали серйозним викликом для російської влади та змусили Кремль публічно реагувати на події, які ще донедавна намагалися максимально приховувати від власного населення. Після ударів по престижному діловому району «Москва-Сіті» офіційні представники Росії були змушені визнати факт атаки, а російська пропагандистська машина негайно почала використовувати інцидент як привід для виправдання нових масованих ударів по Україні.

    Про це йдеться у новому звіті американського Інституту вивчення війни (ISW), аналітики якого проаналізували реакцію російської влади, пропагандистів та військових блогерів на останні події в російській столиці.

    За оцінкою експертів ISW, заяви Кремля свідчать не лише про занепокоєння через здатність українських дронів досягати стратегічно важливих об’єктів у Москві, а й про спробу сформувати інформаційне підґрунтя для подальшої ескалації повітряного терору проти України.

    Після атаки речник Кремля Дмитро Пєсков визнав факт ударів по Москві, але водночас спробував переконати росіян, що система протиповітряної оборони країни продовжує ефективно виконувати свої функції.

    За його словами, російська ППО нібито працює добре «незважаючи ні на що». Втім сама необхідність таких заяв демонструє, що удари українських безпілотників по столиці РФ вже неможливо ігнорувати або приховувати від суспільства.

    Подібну позицію озвучив і міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров. Його коментарі також фактично підтвердили, що російська влада сприймає атаки на Москву як серйозний виклик та інформаційну проблему.

    В ISW наголошують, що нинішня риторика Кремля має чітку мету – підготувати російське суспільство до нових ударів по Україні, які подаватимуться як нібито «відповідь» або «відплата» за атаки на Москву.

    Водночас аналітики звертають увагу на важливий факт: Росія значно наростила інтенсивність комбінованих повітряних ударів по українських містах задовго до останніх атак безпілотників на російську столицю.

    Саме тому твердження про те, що нові обстріли є реакцією на дії України, не відповідають реальній картині подій.

    На думку експертів Інституту вивчення війни, Кремль намагається створити інформаційне прикриття для власної кампанії повітряного терору, перекладаючи відповідальність за ескалацію на Україну.

    Особливо показовою стала реакція російських ультранаціоналістичних кіл та так званих військових блогерів. Після появи численних відео ударів по Москві серед російських Z-ресурсів розпочалася хвиля взаємних звинувачень.

    Частина мілблогерів почала критикувати звичайних росіян, які публікували у соціальних мережах кадри прильотів та роботи ППО. За їхніми словами, такі відео нібито допомагають українській стороні аналізувати результати атак і становлять загрозу для безпеки Росії.

    Однак основний удар критики був спрямований на військове керівництво РФ та систему оборони столиці.

    Російські воєнкори відкрито поставили під сумнів ефективність захисту Москви та почали вимагати від влади значно більших інвестицій у засоби боротьби з безпілотниками.

    Особливе невдоволення викликала нездатність існуючих систем ППО гарантувати повний захист від малорозмірних цілей, які дедалі частіше досягають території російської столиці.

    На цьому тлі радикально налаштовані представники російського інформаційного простору почали закликати Кремль до ще більш жорстких дій проти України.

    За даними ISW, окремі Z-блогери та пропагандисти фактично вимагали посилення ударів по українських містах та цивільній інфраструктурі. Вони просувають ідею масованих атак, які, на їхню думку, мають змусити цивільне населення залишати великі українські міста.

    Аналітики наголошують, що подібні заяви вкотре демонструють справжню природу російської кампанії проти України, де удари по цивільних об’єктах розглядаються як інструмент психологічного тиску на населення.

    Водночас сам факт регулярних атак безпілотників по Москві дедалі сильніше впливає на внутрішньоросійську ситуацію. Якщо раніше війна для більшості мешканців російської столиці залишалася відносно віддаленою подією, то тепер її наслідки все частіше стають помітними безпосередньо у центрі країни.

    Експерти зазначають, що кожна успішна атака по Москві не лише створює військові та економічні ризики для Росії, а й підриває головний наратив Кремля про повний контроль над ситуацією та абсолютну безпеку російської столиці.

    Саме тому нинішня нервова реакція Кремля, виправдання Пєскова та Лаврова, а також хвиля критики серед російських ультранаціоналістів свідчать про те, що удари українських дронів по Москві мають значно більший ефект, ніж просто локальні пошкодження окремих об’єктів.

    На думку Інституту вивчення війни, Москва дедалі частіше стикається не лише з фізичними наслідками атак, а й із серйозними репутаційними втратами, які Кремлю стає дедалі складніше приховувати навіть усередині самої Росії.

  • Путін уникає зустрічі із Зеленським не просто так: висновок ISW

    Путін уникає зустрічі із Зеленським не просто так: висновок ISW

    Росія продовжує демонструвати небажання вести прямі переговори з Україною на найвищому рівні, а послідовні відмови Кремля від зустрічі президента України Володимира Зеленського з російським лідером Володимиром Путіним свідчать про відсутність реальної зацікавленості Москви у припиненні війни. Саме такого висновку дійшли аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW) у своєму новому звіті.

    Експерти вважають, що дії Кремля демонструють незмінність стратегічної мети Росії — домогтися умов, які фактично означатимуть капітуляцію України, а не пошук взаємоприйнятного мирного врегулювання.

    Новий етап дипломатичних зусиль України розгорнувся під час саміту G7, де президент України Volodymyr Zelenskyy провів переговори з президентом США Donald Trump.

    Під час зустрічі сторони обговорили можливість створення нового переговорного формату за участю України, Росії та Сполучених Штатів. Однією з ідей, яку просуває Київ, стало проведення переговорів на території США.

    За словами Зеленського, такий формат може значно ускладнити для Кремля можливість уникати діалогу.

    Український президент повідомив, що ще 14 червня обговорював із Трампом перспективу організації прямої зустрічі на американській території. На переконання Києва, проведення переговорів у США може створити додатковий міжнародний тиск на Москву та зменшити простір для дипломатичних маневрів Кремля.

    Особливу увагу привернула заява Дональда Трампа, який під час саміту наголосив, що Росія повинна укласти угоду з Україною для завершення війни.

    Ця позиція пролунала на тлі активізації міжнародних дипломатичних зусиль щодо пошуку можливих шляхів врегулювання найбільшого збройного конфлікту в Європі з часів Другої світової війни.

    У Києві вважають, що до початку наступної зими існує можливість сформувати новий переговорний майданчик, який дозволить просунутися до політичного врегулювання.

    Втім, головною проблемою залишається позиція Кремля.

    Аналітики ISW нагадують, що нинішня ініціатива не є першою спробою України організувати особисту зустріч між Зеленським і Путіним.

    Зокрема, 4 червня президент України направив відкритий лист російському лідеру із пропозицією розпочати прямі переговори між главами держав.

    Однак Москва фактично проігнорувала цю пропозицію.

    Крім того, раніше українська сторона пропонувала провести переговори на полях міжнародних заходів, зокрема під час саміту G7. Проте і ці ініціативи не отримали позитивної відповіді з боку Кремля.

    В Інституті вивчення війни вважають, що така поведінка не є випадковою.

    На думку аналітиків, систематичні відмови від зустрічей на найвищому рівні свідчать про небажання Росії розглядати компромісні варіанти завершення війни.

    Експерти наголошують, що Кремль продовжує демонструвати прихильність до максималістських цілей, які включають суттєве обмеження суверенітету України та реалізацію політичних вимог Москви.

    У своєму звіті ISW прямо зазначає, що регулярне уникнення переговорів із Зеленським демонструє відсутність готовності Росії припиняти війну на умовах, відмінних від фактичної капітуляції України.

    Водночас українська сторона продовжує наполягати на необхідності прямого діалогу між лідерами держав.

    У Києві переконані, що лише переговори на найвищому рівні можуть створити умови для реального політичного врегулювання та припинення бойових дій.

    На цьому тлі важливу роль може відігравати позиція США.

    Після повернення Дональда Трампа до Білого дому міжнародні партнери уважно стежать за тим, якою буде американська стратегія щодо війни в Україні.

    Останні заяви президента США про необхідність укладення угоди між Києвом і Москвою були позитивно сприйняті європейськими союзниками України.

    Втім, аналітики зазначають, що будь-який переговорний процес матиме шанси на успіх лише за умови готовності обох сторін брати в ньому участь.

    Поки що дії Кремля демонструють протилежне.

    На думку ISW, Росія продовжує використовувати дипломатію переважно як інструмент політичного тиску, не демонструючи реальної готовності до компромісів.

    Саме тому чергові відмови Москви від зустрічі Зеленського та Путіна експерти розглядають як ще одне підтвердження того, що Кремль не відмовився від своїх початкових стратегічних цілей у війні проти України.

    У таких умовах міжнародні посередницькі зусилля, зокрема з боку США та європейських партнерів, залишаються важливими для підтримки дипломатичного каналу комунікації. Однак, як зазначають аналітики, ключовим фактором залишається готовність Росії перейти від ультиматумів до реальних переговорів, чого наразі не спостерігається.

  • Путін видав чергову порцію пропаганди: незалежні аналітики спростували майже все

    Путін видав чергову порцію пропаганди: незалежні аналітики спростували майже все

    Путін вкотре спробував переконати росіян та міжнародну аудиторію у тому, що Росія нібито впевнено рухається до досягнення своїх цілей у війні проти України. Під час наради, присвяченої так званому розвитку окупованих територій України, російський диктатор заявив, що війська РФ продовжують наступ на всіх напрямках, а удари України по російській території не здатні вплинути на ситуацію на фронті.

    Втім, аналіз відкритих джерел, оцінки незалежних експертів та дані міжнародних аналітичних центрів свідчать про зовсім іншу картину. Більше того, останні місяці стали одними з найскладніших для російських військ з точки зору темпів просування та досягнення поставлених Кремлем цілей.

    Володимир Путін під час наради заявив, що російська армія нібито просувається вперед на всіх ділянках фронту, а українська сторона через неможливість стримати наступ Росії буцімто вдається до “терористичних методів”. Такі заяви вже давно стали частиною офіційної риторики Кремля, який намагається створити враження невідворотної російської перемоги.

    Однак незалежні аналітики звертають увагу на те, що реальні результати бойових дій не підтверджують подібного оптимізму. Інститут вивчення війни (ISW) наголошує, що темпи просування російських військ систематично знижуються ще з листопада 2025 року. Більше того, у квітні та травні 2026 року російські сили зазнали чистих територіальних втрат на окремих напрямках, що є вкрай рідкісним явищем для Кремля після завершення українського контрнаступу 2023 року.

    Аналітики також зазначають, що російське військове командування регулярно подає керівництву країни надто оптимістичну інформацію про ситуацію на фронті. Це формує у Путіна викривлене уявлення про реальний стан справ і підштовхує його до висування дедалі амбітніших та менш реалістичних вимог щодо продовження війни.

    Окрему увагу експерти звертають на те, що російська влада продовжує ігнорувати результати українських ударів по військовій та логістичній інфраструктурі РФ. За останні місяці Україна значно розширила кампанію далекобійних ударів по складах боєприпасів, паливних базах, мостах, залізничних вузлах та об’єктах військової логістики. Саме такі атаки дедалі частіше створюють труднощі для забезпечення російських військ на фронті.

    Особливо відчутними стали удари по транспортних маршрутах, які пов’язують окупований Крим із захопленими територіями півдня України. Експерти зазначають, що руйнування логістичних ланцюгів не завжди одразу відображається на лінії фронту, проте поступово послаблює здатність Росії проводити масштабні наступальні операції.

    Водночас заяви Путіна про безрезультатність українських атак суперечать і реакції самої Росії. Останніми місяцями Кремль активно посилює систему протиповітряної оборони навколо стратегічних об’єктів та перекидає додаткові ресурси для захисту внутрішніх регіонів країни. Це свідчить про те, що українські удари створюють реальні ризики для російської військової інфраструктури.

    Показовим є і той факт, що на тлі заяв про успішний наступ Кремль продовжує нарощувати чисельність своїх збройних сил. Російська влада офіційно збільшила штатну чисельність армії до 1,5 мільйона військовослужбовців. Таке рішення багато експертів розглядають як непряме визнання нестачі особового складу та великих втрат, яких зазнала Росія за час повномасштабної війни.

    Аналітики також звертають увагу на інформаційний аспект ситуації. На їхню думку, Кремль дедалі більше залежить від створення образу успішної війни для внутрішньої аудиторії. Саме тому російська пропаганда регулярно повідомляє про нібито стратегічні прориви, навіть коли незалежні дані свідчать про протилежне.

    У попередніх звітах ISW вже неодноразово фіксувалося, що заявлені Кремлем масштаби просування російських військ суттєво перевищували фактичні результати на полі бою. Аналітики вказували на розбіжності між офіційними заявами Москви та реальною ситуацією на фронті.

    Окремі експерти наголошують, що нинішня ситуація дедалі більше нагадує історичні приклади, коли політичне керівництво отримувало викривлену інформацію від військового командування та ухвалювало рішення на основі завищених оцінок власних успіхів. У довгостроковій перспективі це може стати серйозною проблемою для Кремля.

    На цьому тлі Україна продовжує робити ставку на виснаження російської військової машини, розвиток безпілотних технологій та удари по тилових об’єктах противника. Саме ці фактори дедалі частіше згадуються західними аналітиками як такі, що здатні суттєво впливати на перебіг війни.

    Попри чергові заяви Путіна про успіхи та наближення досягнення цілей так званої “спеціальної військової операції”, незалежні оцінки свідчать про інше. Темпи російського просування сповільнюються, втрати залишаються високими, а українські удари по логістиці та військових об’єктах дедалі сильніше впливають на можливості армії РФ. Саме тому між офіційною риторикою Кремля та реальною ситуацією на полі бою продовжує зростати розрив, який стає дедалі важче приховувати навіть російській пропаганді.

  • Росія змінює головний напрям наступу на Донеччині

    Росія змінює головний напрям наступу на Донеччині

    Росія змінила пріоритети своєї наступальної кампанії на Донеччині та після невдалої спроби прориву в напрямку Слов’янська зосередила основні зусилля на захопленні Костянтинівки. Про це йдеться у новому аналітичному звіті Інституту вивчення війни (ISW), який описує перегрупування російських військ і зміну оперативних цілей на цьому напрямку.

    Аналітики зазначають, що російське командування фактично скоригувало плани весняно-літньої наступальної кампанії 2026 року, визначивши Костянтинівку ключовою ціллю на Донеччині. Це місто розглядається як важливий вузол у системі української оборони, зокрема через його транспортне значення та розташування в межах так званого “укріпленого поясу” регіону.

    За даними ISW, російська армія перекинула на цей напрямок значні сили, сформувавши багатокомпонентне угруповання, до складу якого входять елементи одразу кількох загальновійськових армій. Йдеться про спробу створення концентрованого ударного кулака для поступового просування в міській агломерації та навколишніх населених пунктах.

    Український військовий спостерігач Костянтин Машовець, на якого посилається ISW, повідомив, що штурмові дії на Костянтинівському напрямку здійснюють дві великі тактичні групи противника, умовно позначені як “Бахмут” і “Дзержинськ” (Торецьк). За його оцінками, передові підрозділи цих угруповань перебувають на відстані приблизно двох кілометрів один від одного, що свідчить про поступове стискання фронту навколо міста.

    Тактична група “Бахмут”, за даними спостережень, просунулася від району Ступочок у напрямку Новодмитрівки та частково закріпилася в її південній частині. Крім того, російські підрозділи змогли зайти в північно-східні райони Костянтинівки та розширити зону контролю вздовж траси Т-0504 Покровськ — Бахмут, наблизившись до залізничної інфраструктури міста.

    Паралельно угруповання “Дзержинськ” діяло з боку Іллінівки, намагаючись охопити місто з західного та південно-західного напрямків. За оцінками аналітиків, цій групі вдалося здійснити тактичне просування в окремих секторах західної частини Костянтинівки, що створює ризик подальшого розширення зони бойових дій у міській забудові.

    Водночас, як зазначає ISW, російським військам поки що не вдалося встановити контроль над ключовими транспортними вузлами міста. Зокрема, залишається під українським контролем залізнична станція “Костянтинівка”, яка має важливе значення для логістики та пересування в регіоні.

    Українські сили, за інформацією аналітиків, також проводили локальні контрдії, спрямовані на стримування просування противника. Зокрема, повідомляється про зачистку окремих ділянок у районі Довгої Балки на південний захід від міста, де діяли російські диверсійно-розвідувальні групи. Це свідчить про збереження активної боротьби за контроль над підступами до Костянтинівки.

    Інститут вивчення війни підкреслює, що російська армія, ймовірно, продовжить спроби проникнення вглиб міста та закріплення в окремих районах протягом літньої кампанії. Однак аналітики наголошують, що навіть у разі тактичних просувань такі дії можуть супроводжуватися надзвичайно високими втратами та не гарантують досягнення оперативного прориву на рівні всього укріпленого району.

    Фактично, за оцінками ISW, Росія намагається реалізувати поступову тактику “тиску і просочування”, коли замість швидкого прориву застосовується методичне витіснення українських сил із позицій шляхом постійних штурмів і локальних атак. Проте ефективність цієї стратегії значною мірою залежить від ресурсів, які Росія змушена витрачати на утримання темпу наступу.

    Водночас українське військове керівництво неодноразово заявляло, що Сили оборони утримують ключові рубежі та завдають противнику значних втрат під час спроб штурмів. У Генштабі ЗСУ підкреслюють, що ситуація на Донеччині залишається складною, але контроль над критично важливими напрямками зберігається.

    Президент України Володимир Зеленський раніше заявляв, що найближчі місяці можуть стати визначальними для перебігу війни, оскільки результат бойових дій на ключових напрямках безпосередньо впливатиме як на військову, так і на дипломатичну ситуацію навколо України.

    Таким чином, ситуація навколо Костянтинівки, за оцінками ISW, стає одним із центральних елементів російської літньої кампанії на Донеччині, де триває інтенсивне протистояння без ознак швидкого оперативного прориву з боку РФ, але з високою інтенсивністю бойових дій та постійною ескалацією на локальному рівні.

  • Київ і захід під ризиком: у ДПСУ попередили про можливі провокації з Білорусі

    Київ і захід під ризиком: у ДПСУ попередили про можливі провокації з Білорусі

    З боку Білорусі зберігається ризик провокацій у напрямку Києва та західних областей України, а також спроб тиску на логістичні маршрути, подібних до тих, що вже фіксувалися на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. Про це в ефірі Media Center Ukraine заявив речник Державної прикордонної служби України Андрій Демченко, наголосивши, що ситуація на північному напрямку залишається потенційно небезпечною, а оцінка загроз потребує постійного моніторингу та готовності до різних сценаріїв розвитку подій.

    За словами Демченка, українські прикордонники фіксують, що ризики провокацій з білоруського напрямку не зникають і можуть набувати різних форм — від інформаційного та психологічного тиску до потенційних військових або диверсійних дій. Він підкреслив, що такі дії можуть бути спрямовані як у бік столиці України, так і на західні області, де розташовані важливі логістичні маршрути, через які здійснюється постачання військової та гуманітарної допомоги. Саме ці напрямки, за його словами, можуть становити інтерес для потенційних провокацій, оскільки їх порушення здатне впливати на загальну стійкість системи забезпечення країни.

    Окремо речник ДПСУ нагадав, що подібні сценарії вже реалізовувалися у перші місяці вторгнення Росії, коли білоруська територія використовувалася як один із плацдармів для наступальних дій та ракетних ударів по Україні. Тоді саме північний напрямок став одним із найбільш напружених, що змусило Україну терміново зміцнювати оборону на кордоні та перекидати додаткові сили для стримування потенційного прориву. На цьому тлі нинішні оцінки українських військових базуються на досвіді тих подій і враховують можливість повторення або адаптації подібних сценаріїв.

    Демченко наголосив, що Україна повинна виходити з найгірших варіантів розвитку ситуації, оскільки безпекова обстановка в регіоні залишається нестабільною. За його словами, готовність до реагування є ключовим фактором стримування будь-яких потенційних загроз, а прикордонна служба разом з іншими складовими сектору безпеки постійно посилює контроль на всіх ділянках кордону. Він також зазначив, що головним принципом залишається здатність діяти на випередження, враховуючи як військові, так і гібридні інструменти впливу, які можуть застосовуватися з боку союзників Росії.

    На тлі цих заяв раніше президент України Володимир Зеленський повідомляв про кілька можливих сценаріїв розвитку війни, які розглядає Росія, зокрема щодо потенційного розширення бойових дій у північному напрямку та спроб залучення Білорусі до активніших дій проти України. Українська влада неодноразово наголошувала, що Мінськ залишається важливим елементом безпекової архітектури регіону через політичну та військову залежність від Москви, що робить його територію потенційно використаною у військових цілях.

    Водночас Білорусь продовжує проводити спільні військові навчання з Росією, включно з елементами стратегічного та ядерного планування, що викликає занепокоєння у сусідніх країн і посилює увагу до північного кордону України. Офіційний Мінськ періодично звинувачує Україну в нібито порушеннях повітряного простору безпілотниками, однак Київ відкидає ці звинувачення, наголошуючи на їх безпідставності та політичній мотивації.

    Аналітики Інституту вивчення війни при цьому зазначають, що наразі не спостерігається ознак формування ударних угруповань для наземного вторгнення з території Білорусі, однак не виключають використання її інфраструктури для ракетних чи повітряних ударів по території України. Таким чином, білоруський напрямок залишається одним із потенційно небезпечних, але не активних фронтів.

    На політичному рівні ситуація також залишається напруженою. У відповідь на заяви Мінська командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт “Мадяр” Бровді різко відреагував на звинувачення білоруської сторони щодо українських дронів і заявив про наявність потенційних цілей на території Білорусі, якщо звинувачення та погрози продовжаться. У відповідь самопроголошений президент Олександр Лукашенко зробив низку заяв про можливі «дзеркальні заходи» проти України, що ще більше підвищило рівень риторичної напруги між сторонами.

    На цьому тлі лідерка білоруської опозиції Світлана Тихановська заявила, що Лукашенко фактично перебуває у повній залежності від Кремля і не ухвалює самостійних рішень у питаннях безпеки та зовнішньої політики. За її словами, Білорусь дедалі більше втрачає ознаки суверенного суб’єкта, перетворюючись на інструмент реалізації інтересів Росії в регіоні.

    У підсумку ситуація на українсько-білоруському кордоні залишається складною та багаторівневою, де поєднуються військові загрози, політичні заяви та інформаційні кампанії. Українські силові структури продовжують уважно відстежувати будь-які зміни обстановки, виходячи з необхідності оперативного реагування на можливі провокації та забезпечення безпеки північного напрямку.

  • ISW: у РФ падає набір контрактників на війну проти України

    ISW: у РФ падає набір контрактників на війну проти України

    Темпи набору контрактників до російської армії, яка веде повномасштабну війну проти України, продовжують знижуватися. Це свідчить про посилення проблем із поповненням особового складу на тлі високих втрат на фронті. Про це йдеться у звіті Інституту вивчення війни (ISW), який базується на аналізі відкритих джерел та економічних показників.

    Аналітики зазначають, що тенденція до сповільнення рекрутингу фіксується не вперше, однак у 2026 році вона набуває більш стійкого характеру. Це корелює з іншими ознаками виснаження людського ресурсу в російській армії та зростанням фінансового навантаження на федеральний і регіональні бюджети РФ.

    За даними дослідження економіста Німецького інституту міжнародних та безпекових справ Яніса Клюге, у першому кварталі 2026 року російські військкомати могли щодня залучати приблизно 800–1000 контрактників. Для порівняння, у відповідний період 2025 року цей показник становив 1000–1200 осіб на день. Таким чином, фіксується зниження приблизно на 20%.

    Попри те, що російська влада продовжує активно стимулювати набір через фінансові бонуси, це не дає очікуваного ефекту. Середній розмір одноразових виплат за підписання контракту в березні 2026 року, за оцінками дослідження, сягнув близько 1,47 млн рублів, а в окремих регіонах РФ такі суми ще вищі.

    ISW наголошує, що навіть суттєве збільшення грошових стимулів не компенсує вплив високих втрат і ризиків участі у бойових діях, що знижує готовність населення до добровільного підписання контрактів.

    Окремо аналітики звертають увагу на непрямі свідчення масштабних втрат російської армії. За оцінками ISW, які базуються на даних Міністерства фінансів РФ, у першому кварталі 2026 року Росія могла здійснити виплати компенсацій сім’ям приблизно 25 тисяч загиблих військових. Це, за оцінками експертів, може свідчити як про високий рівень втрат, так і про значне навантаження на бюджет.

    Водночас українські джерела, які аналізує ISW, зазначають, що темпи вербування в РФ можуть не покривати поточні втрати на фронті. Це створює ризик поступового накопичення дефіциту особового складу, який компенсується адміністративними та примусовими заходами.

    На тлі зниження ефективності контрактного набору Росія, за оцінками ISW, дедалі більше використовує приховані механізми мобілізації.

    Серед них — формування регіональних списків так званих “добровольців” для відправки на війну, включення до них соціально вразливих категорій населення, зокрема осіб із боргами за житлово-комунальні послуги, а також посилення адміністративного тиску на підприємства та навчальні заклади з метою виконання планів із набору.

    Також повідомляється, що російська влада активізує роботу зі студентською молоддю. Зокрема, фіксуються вказівки щодо підготовки щонайменше 2% студентів до підписання контрактів із армією.

    Інститут вивчення війни підкреслює, що одночасне зниження темпів рекрутингу, зростання втрат та посилення фінансового навантаження свідчать про поглиблення системних проблем Росії у поповненні армії.

    На думку аналітиків, така ситуація змушує російське керівництво дедалі більше покладатися на непрямі та примусові методи мобілізації, що може свідчити про поступове виснаження добровільного ресурсу для комплектування військ.

  • Військовий потенціал РФ знекровлюється: експерт про російську проблему з засобами ППО

    Військовий потенціал РФ знекровлюється: експерт про російську проблему з засобами ППО

    Це сталося зокрема на тлі регулярного винищення ворожих засобів на фронті.

    РФ стикається з нестачею боєприпасів до засобів ППО на тлі вдалих ударів Сил оборони України. Таку думку в етері на Radio NV висловив військовий оглядач Денис Попович.

    “Чому виснажилася і не вистачає боєприпасів? Перше – ми крім винесення систем ППО, ми били активно по території РФ, по тих заводах, які виробляють ракети. Ми памʼятаємо ці удари”, – сказав Попович.

    Також він зазначив, що у РФ є нестача й самих засобів ППО. За його словами, це сталося через системні удари українських захисників по російських установках на лінії фронту.

    “Ми неодноразово казали про те, що ми бʼємо мідлстрайками, зокрема знищуючи ППО на тимчасово окупованих територіях Криму, в Донецькій області тощо. Коли йдуть удари по ППО – ЗРК, РЛС, то чекай ударів по землі. Ось, будь ласка, системне винищення засобів ППО на тимчасово окупованих територіях, які прикривають лінію фронту, призвели до того, що ми почали активно бити по стратегічному тилу РФ”, – пояснив Попович.

    Експерт зазначив, що РФ вимушена перекидати засоби ППО зі свого тилу на лінію фронту в Україні. І це призводить до того, що віддалені регіони лишаються без захисту від українських атак.

    “Коли ми бʼємо по окупованому Криму, виносимо там ППО, ми відкриваємо шлях на південні території РФ. Ось, будь ласка, Новоросійськ, Краснодарський край. Усе взаємоповʼязано. Все це призводить до того, що російський військовий потенціал знекровлюється. І зокрема це відображається на їхніх можливостях щодо ППО”, – пояснив Попович.

    Нестача ППО у Росії: що відомо

    Раніше аналітики з Інституту вивчення війни відзначали, що на тлі зростання кількості українських атак по нафтовій галузі, РФ почала скаржитися на нестачу засобів ППО. Зокрема заявляється про нестачу ракет до російських установок “Панцир”.

    Зазначимо, що Сили оборони помітно наростили кількість ударів по РФ. За даними ABC News, в березні Україна вперше з початку повномасштабної війни запустила більшу кількість далекобійних БПЛА по РФ, ніж це зробила Москва.