Хрещатик

Позначка: Хартія

  • Росіяни потрапили у власну пастку під Куп’янськом

    Росіяни потрапили у власну пастку під Куп’янськом

    Українські військові під час масштабної підземної операції «Велес» на Харківщині зірвали спроби російської армії перекидати підкріплення до північної частини Куп’янська через систему газопроводів. Сили оборони пройшли понад 15 кілометрів підземними комунікаціями, вийшли до позицій противника та позбавили окупантів одного з ключових прихованих маршрутів проникнення до міста. За даними української сторони, втрати росіян унаслідок операції перевищили 100 військовослужбовців, ще понад 30 загарбників потрапили в полон.

    Про результати операції йдеться у звіті американського Інституту вивчення війни (ISW) за 28 жовтня. Аналітики зазначають, що українська операція не дозволила російським військам продовжити ефективне перекидання особового складу підземними маршрутами до північних районів Куп’янська. Водночас у місті залишаються невеликі групи російських військових, які проникли туди раніше, тому говорити про повне очищення Куп’янська від окупантів наразі передчасно.

    Операція «Велес» стала одним із найбільш незвичних прикладів використання підземної інфраструктури в сучасній війні. Українські військові не просто заблокували газопровід, який противник використовував для прихованого пересування, а фактично застосували проти російської армії її власну тактику. Дії під землею поєднувалися з ударами безпілотників, наземними операціями та роботою спеціально підготовлених підрозділів.

    Ще 27 жовтня президент Володимир Зеленський розповів про перші результати операції після доповіді військового командування. За словами глави держави, російські війська раніше намагалися використовувати підземні газові комунікації для обходу українських позицій та проведення штурмових дій. Однак українським захисникам вдалося перехопити ініціативу й використати ту саму інфраструктуру для удару по противнику.

    До реалізації операції залучили військовослужбовців 2-го корпусу Національної гвардії України «Хартія» та інші підрозділи Сил оборони. Командир корпусу Ігор Оболєнський пояснював, що підготовка потребувала ретельного вивчення підземних маршрутів, особливостей пересування противника та способів ведення бойових дій у надзвичайно обмеженому просторі.

    Особливістю «Велеса» стало те, що українські військові діяли в трубах діаметром приблизно 1–1,2 метра, розташованих на глибині від двох до чотирьох метрів. У деяких випадках бійцям доводилося вести стрілецькі бої безпосередньо всередині газопроводу. Такі умови ускладнювали пересування, евакуацію поранених, організацію зв’язку та використання звичайного озброєння.

    Окремі деталі підземного протистояння раніше описувало видання «Ненька інфо» у матеріалі про використання росіянами старих газопроводів під Куп’янськом. Зокрема, йшлося про облаштування противником барикад, укріплених позицій і підземних проходів, які мали допомогти російським штурмовикам непомітно просуватися в український тил. Саме такі маршрути становили серйозну загрозу обороні міста, оскільки дозволяли пересувати особовий склад без використання відкритої місцевості.

    За даними журналістів «Радіо Свобода», які поспілкувалися з учасниками операції, українські військові поетапно просувалися підземними комунікаціями, блокували окремі відрізки газопроводу та знищували позиції противника. Для цього застосовували FPV-дрони, важкі безпілотники та інші засоби ураження.

    Один із командирів підрозділу «Хартії» з позивним «Друїд» розповів, що російські військові намагалися облаштовувати додаткові виходи з газопроводу, щоб зберегти можливість пересування навіть після втрати основних маршрутів. Однак українські бійці заздалегідь виявляли частину таких спроб і готували засідки. Завдяки цьому вдалося поступово позбавити противника головної підземної логістичної артерії.

    Водночас військові наголошують, що знищення одного маршруту не означає повного припинення російських спроб проникнення до Куп’янська. Противник продовжує шукати інші можливості для перекидання невеликих штурмових груп, зокрема через забудову, лісосмуги та райони поблизу річки Оскіл.

    За словами речника Угруповання об’єднаних сил Віктора Трегубова, до проведення «Велеса» росіянам вдалося переправити до північних районів Куп’янська кілька десятків військовослужбовців. Частина окупантів проникла через район Голубівки, де противник намагався створити так звану сіру зону та закріпитися в житловій забудові.

    Однак після проведення української операції нових ефективних проникнень російських підрозділів у напрямку міста не фіксували. Це означає, що російське командування втратило можливість безперешкодно використовувати газопровід для постачання підкріплень. Водночас раніше перекинуті окупанти залишаються на окремих позиціях у північній частині міста.

    Як пояснив Трегубов в ефірі телемарафону, характер міської забудови Куп’янська також впливає на перебіг бойових дій. На відміну від майже повністю зруйнованого Вовчанська, у Куп’янську збереглися капітальні будівлі, які можуть використовуватися військовими як укриття та оборонні позиції. Саме тому витіснення невеликих російських груп залишається складним завданням навіть після перекриття маршрутів постачання.

    Важливу роль у бойових діях на Куп’янському напрямку відіграє річка Оскіл, яка розділяє район протистояння на дві частини. На східному березі російські війська намагаються ліквідувати українські позиції та розвивати наступ від Подолів і Куп’янська-Вузлового. Натомість на західному березі українські підрозділи здійснюють заходи з витіснення противника, тоді як окупанти намагаються утримати або відновити позиції поблизу Радьківки та Голубівки.

    Як повідомляло «Суспільне Харків» із посиланням на Трегубова, ліквідація прихованого підземного маршруту має ускладнити росіянам перекидання особового складу до північних районів міста. Водночас на Великобурлуцькому напрямку противник продовжує накопичувати сили, що може свідчити про підготовку до подальших наступальних дій.

    Американські аналітики також звернули увагу на ситуацію на інших ділянках фронту. Зокрема, протягом 27–28 жовтня російська армія продовжувала наступальні дії на півночі Сумської області, однак підтверджених територіальних просувань зафіксовано не було.

    Міністерство оборони РФ заявляло про нібито захоплення населеного пункту Барилівка на Сумщині, однак українське військове командування спростувало цю інформацію. За даними 8-го корпусу ЗСУ, населений пункт залишався під контролем Сил оборони.

    Водночас російське командування продовжує намагатися сформувати вздовж державного кордону буферну зону, яку окупанти могли б використовувати для утримання оборонних позицій і подальшого тиску на українські підрозділи. Українські військові, зі свого боку, завдають ударів по об’єктах противника на прикордонних територіях Росії.

    Зокрема, Генеральний штаб ЗСУ повідомляв про ураження російського зенітного ракетного комплексу «Тор-М2» поблизу Ржави та радіолокаційної станції неподалік Малого Городкова в Курській області. Також українські військові атакували станцію радіоелектронної боротьби поблизу Сем’ячок у Брянській області. Такі удари спрямовані на зниження можливостей противника контролювати повітряний простір і забезпечувати роботу власних військових систем.

    На північний схід від Харкова російські підрозділи здійснювали спроби проникнення поблизу Малої Вовчі. Геолоковані відеоматеріали, оприлюднені 27 жовтня, зафіксували удари українських військових по позиціях противника на південь від цього населеного пункту.

    Міноборони РФ також заявляло про захоплення Алісівки, однак незалежного підтвердження російського просування на цій ділянці американські аналітики не виявили.

    Напруженою залишається ситуація на Лиманському напрямку. Російські війська продовжують спроби проникнення на українські позиції з півночі та намагаються реалізувати план охоплення української оборонної лінії з північного заходу. Одними з головних завдань противника залишаються захоплення Лимана та створення умов для форсування Сіверського Дінця.

    Крім того, 27–28 жовтня окупанти продовжували локальні наступальні дії на схід від Слов’янська та Краматорська, однак, за оцінкою ISW, не досягли підтверджених успіхів. Російське командування намагається посилити тиск на українську оборону в Донецькій області, розвиваючи наступ у напрямку Слов’янська, Краматорська та Дружківки.

    Таким чином, операція «Велес» має значення не лише для оборони окремих кварталів Куп’янська. Її результати демонструють, наскільки важливим у сучасній війні стало протистояння за приховані логістичні маршрути та використання інженерної інфраструктури для проведення бойових дій.

    Утім, попри значні втрати російської армії та перекриття одного з основних підземних шляхів, ситуація в місті залишається складною. Окремі групи окупантів продовжують утримувати позиції, а російське командування не відмовляється від спроб наступу на Харківщині.

    За оцінкою ISW та повідомленнями українського військового командування, головним результатом «Велеса» стало припинення ефективного використання газопроводу для перекидання російських військових до північних районів Куп’янська. Чи дозволить це українським захисникам остаточно витіснити противника з міста, залежатиме від подальшого розвитку бойових дій.

  • Підземний терор окупантів: як російські військові перетворюють старі газопроводи на тунелі під Куп’янськом та чому план ворога провалився

    Підземний терор окупантів: як російські військові перетворюють старі газопроводи на тунелі під Куп’янськом та чому план ворога провалився

    Російські окупаційні війська почали формувати спеціалізовані штурмові підрозділи для ведення бойових дій під землею, використовуючи розгалужену мережу старих газопроводів для прихованого пересування в український тил. На тлі тотального домінування безпілотників у повітрі, що робить будь-ефективне пересування на відкритій місцевості смертельно небезпечним, загарбники намагаються масово застосовувати підземні комунікації задля здійснення несподіваних проривів на фронті.

    За даними українських військових із 13-ї бригади Національної гвардії «Хартія», поблизу Куп’янська противник ретельно обладнував усередині металевих труб цілі укріплені позиції. Окупанти зводили міцні барикади з мішків із піском, монтували вогневі кулеметні точки та прокладали додаткові ходи в боки і вниз, створюючи розгалужені підземні приміщення, де могли переховуватися місяцями без виходу на поверхню. Через надзвичайно вузькі проходи військовим доводилося пересуватися практично поодинці, а бої всередині труб часом точилися на відстані всього кількох метрів між супротивниками.

    Проте українські Сили оборони вчасно виявили та розкрили цей підступний задум ворога, звівши нанівець спроби ворожого прориву. Для знищення російських фортифікацій під землею наші захисники успішно застосовували передові технології, зокрема наземні роботизовані комплекси з вибухівкою та дистанційно керовані великокаліберні кулемети. Завдяки чіткій координації та рішучим діям на випередження українські бійці повністю заблокували та ліквідували окупаційні групи в комунікаціях, взявши стратегічні підземні маршрути під жорсткий контроль.

    Військові аналітики наголошують, що подібна незвична тактика змушує оборонні відомства інших європейських країн серйозно переглядати потенційні загрози. Аналогічні розгалужені трубопровідні та комунікаційні мережі радянських часів пролягають на територіях багатьох держав, тому розвиток підземного компонента ведення бойових дій стає новим серйозним викликом для безпеки всього регіону. Український досвід протидії таким загрозам демонструє високу ефективність сучасних технологій та роботизованих систем у найскладніших умовах сучасної війни.

     

  • Понад 10 км під землею: «Хартія» заявила, що РФ веде цивільних через газогін

    Понад 10 км під землею: «Хартія» заявила, що РФ веде цивільних через газогін

    Розвідувальні безпілотники 2-го корпусу Національної гвардії України «Хартія» зафіксували групу цивільних, яких російські військові виводили з Куп’янської громади через газопровід «Шебелинка – Острогозьк». Серед дев’ятьох людей були діти, літні люди та людина на милицях.

    За даними «Хартії», людей провели з Куп’янська через Голубівку до газогону, після чого завели всередину труби. Військові стверджують, що цивільним доведеться пройти під землею понад 10 кілометрів, а вихід із труби розташований у лісовій місцевості, звідки людей можуть вивезти на окуповану територію.

    Поруч із цивільними рухалися чоловіки призовного віку в цивільному одязі. У «Хартії» припускають, що це могли бути російські військові, які зняли форму та використовували присутність дітей і літніх людей як прикриття. Це наразі саме оцінка українського підрозділу.

    Українські військові заявили, що спостерігали за групою з повітря, але не відкривали вогонь через присутність цивільних. Матеріали інциденту планують передати для розслідування можливих воєнних злочинів.

    Газопровід у цьому районі вже не вперше фігурує у бойових діях. Російські штурмові групи раніше використовували підземну інфраструктуру для прихованого проникнення в район Куп’янська. Українські військові намагалися пошкодити трубу та контролювали місця виходу російських груп.

    Останніми тижнями на Куп’янському напрямку тривають активні бойові дії. «Хартія» повідомляла про зачистку територій біля Дворічної та відновлення контролю над частиною Западного.

    У корпусі також попереджають, що відео з цивільними може згодом з’явитися в російських медіа як нібито «евакуація» або «порятунок мирних жителів». Українська сторона натомість заявляє, що людей вели під конвоєм і могли використовувати як прикриття для виходу військових.

  • Іноземців для ЗСУ шукають за гроші бізнесу: Бутусов заявив, що держава за дев’ять місяців не дала фінансування

    Іноземців для ЗСУ шукають за гроші бізнесу: Бутусов заявив, що держава за дев’ять місяців не дала фінансування

    Залучення іноземних добровольців до лав Сил оборони України, за словами військового та журналіста Юрія Бутусова, фактично тримається на приватній ініціативі, підтримці бізнесу, меценатів та окремих командирів. Він стверджує, що за дев’ять місяців держава так і не виділила окремого фінансування на системне залучення іноземців, хоча проблема нестачі особового складу в піхотних і штурмових підрозділах залишається однією з найбільш гострих.

    Під час ефіру Бутусов заявив, що нинішня система працює переважно «на ентузіазмі». За його словами, значну частину організаційних витрат беруть на себе приватні донори, підприємці, окремі українці, а також командири підрозділів, які самостійно шукають можливості залучати людей з-за кордону. Він окремо згадав корпус «Хартія», його командира Ігоря Оболєнського та командира 23-го полку «Р.У.Г.» Гамлета Авагяна, а також підтримку з боку Запорізької військової адміністрації.

    Іноземців для ЗСУ шукають за гроші бізнесу: Бутусов заявив, що держава за дев’ять місяців не дала фінансування
    ФОТО: військовий та журналіст Юрій Бутусов

    Твердження Бутусова про відсутність бюджетного фінансування є його оцінкою ситуації. У відкритих офіційних повідомленнях Міноборони та Офісу президента немає даних про окрему бюджетну програму саме на рекрутинг іноземців. Водночас державні органи протягом 2026 року справді неодноразово заявляли, що систему залучення іноземних військових необхідно реформувати і централізувати.

    Ще 5 травня керівник Офісу президента Кирило Буданов провів окрему нараду з представниками Сил оборони та народними депутатами щодо служби іноземців та осіб без громадянства. Тоді він прямо заявив, що Україні потрібен єдиний координаційний центр для їхнього залучення. За офіційною інформацією, на той момент рекрутинг, перевірка придатності, оформлення документів і підготовка іноземців здійснювалися різними структурами, що ускладнювало контроль, координацію потреб і супровід військовослужбовців.

    У Міноборони також визнають, що система потребує змін. 11 вересня відбулося перше засідання міжвідомчої робочої групи, яка має покращити умови служби іноземних добровольців. Йдеться про легалізацію, соціальний захист, супровід родин і координацію між Міністерством оборони, Генштабом, Офісом військового омбудсмана та іншими структурами.

    Таким чином, проблема, про яку говорить Бутусов, частково підтверджується самою логікою державних рішень: влада вже визнала, що механізм залучення іноземців залишається фрагментарним і потребує єдиного центру управління. Однак офіційні джерела не підтверджують формулювання, що держава «не робить нічого». Навпаки, упродовж року були ухвалені зміни щодо легалізації іноземних військовослужбовців, запущена міжвідомча група та розпочата робота над централізацією процесу.

    Зокрема, з 10 травня 2026 року діє оновлений порядок оформлення посвідок на тимчасове проживання для іноземців та осіб без громадянства, які служать у ЗСУ, Нацгвардії або Державній спеціальній службі транспорту. Міноборони пояснювало, що нові правила мають спростити легалізацію для тих, хто вже уклав контракт і служить у Силах оборони.

    Право іноземців служити за контрактом у Збройних силах зберігається й надалі. Міністерство оборони прямо вказує, що укласти контракт із ЗСУ можуть не лише громадяни України, а й іноземці та особи без громадянства віком від 18 років.

    Однак найбільша проблема, за словами Бутусова, полягає не в юридичній можливості підписати контракт, а в масштабуванні процесу. Ще у червні він публічно заявляв, що Україна залучає значно менше іноземців, ніж могла б. У власному ефірі він наводив цифру близько 2500 іноземців, залучених у 2025 році, і близько 1300 за першу половину 2026-го. Ці цифри походять саме від Бутусова і не були підтверджені окремою державною статистикою.

    На його думку, потенціал значно більший: за кордоном є тисячі людей із військовим досвідом або готовністю служити за контрактом, але без системної рекрутингової інфраструктури Україна не може швидко перетворити цей інтерес на реальне поповнення бойових частин.

    Особливо гостро питання стоїть для піхоти та штурмових підрозділів. Бутусов неодноразово наголошував, що саме там дефіцит особового складу відчувається найсильніше. На його думку, іноземні добровольці могли б частково зменшити навантаження на систему мобілізації та дати війську додатковий кадровий ресурс.

    Водночас у 2026 році Міноборони вже змінило саму контрактну модель для служби у Силах оборони. З 15 червня діють нові контракти зі строками від шести до 24 місяців, зокрема піхотно-штурмові та бойові. Вони мають зробити контрактну службу більш передбачуваною і привабливою для кандидатів.

    Паралельно держава розвиває рекрутингову інфраструктуру для українців. Через офіційний портал Сил оборони можна обирати підрозділ, спеціальність і тип контракту, а центри рекрутингу поступово звільняють від функцій військового обліку, щоб вони могли більше зосередитися на безпосередньому наборі людей.

    Але іноземний рекрутинг має додаткові складнощі. Кандидатів потрібно перевіряти, забезпечувати документами, організовувати їхній в’їзд, навчання, мовну адаптацію, юридичний супровід і подальшу службу в конкретному підрозділі. Саме через це хаотична модель, де кожна військова частина фактично працює окремо, може бути значно менш ефективною за централізовану.

    Бутусов стверджує, що сьогодні ці організаційні витрати часто оплачують саме приватні донори. Він вважає, що бойові командири змушені самостійно шукати ресурси, щоб покривати логістику, рекрутинг і супровід кандидатів.

    У червні він навіть пропонував окрему модель, за якої бізнес міг би фінансувати залучення іноземних контрактників, а натомість отримувати певні стимули, зокрема в питаннях бронювання працівників. Це була авторська пропозиція Бутусова, а не урядове рішення.

    На рівні держави поки йдеться про інший підхід — створення єдиного механізму координації. Після травневої наради в Офісі президента Буданов наголошував, що різні структури, які займаються іноземними військовими, мають працювати за спільними правилами. Саме відсутність такого єдиного центру визнали однією з ключових проблем.

    Міноборони своєю чергою зараз концентрується на умовах служби вже залучених іноземців. Робоча група, створена у вересні, має вирішувати питання соціальних гарантій, статусу родин, міграційних процедур та правового супроводу.

    Тобто між критикою Бутусова та офіційною позицією є важлива різниця. Бутусов говорить передусім про відсутність реального масштабного державного фінансування і про те, що нинішній набір тримається на приватних коштах. Держава ж звітує про створення нормативної та організаційної основи, але не повідомляє про окремий централізований бюджет на міжнародний рекрутинг.

    Саме ця прогалина і є головною претензією Бутусова.

    За його словами, політичної уваги до теми багато, але практичних рішень, які вимагали б фінансової відповідальності уряду і Ставки, недостатньо. Він вважає, що без бюджетного ресурсу будь-яке масштабування залишатиметься залежним від волонтерів, бізнесу та окремих командирів.

    На тлі кадрової потреби Сил оборони ця дискусія стає дедалі важливішою. Іноземці не можуть повністю замінити мобілізаційний ресурс України, але вони можуть стати додатковим джерелом контрактного поповнення, особливо для підрозділів із високими втратами та постійною потребою у підготовлених військових.

    Станом на середину вересня підтверджено, що держава рухається до більш централізованої моделі: Офіс президента підтримав ідею єдиного координаційного центру, Міноборони створило міжвідомчу групу, а правила легалізації іноземних військовослужбовців були спрощені. Водночас інформації про окрему бюджетну програму, яка б фінансувала масштабний міжнародний рекрутинг, у відкритих офіційних джерелах немає.

    Тому твердження Бутусова про те, що фактичне залучення іноземців нині значною мірою тримається на приватних коштах, залишається його оцінкою, але вона накладається на уже визнану владою проблему: систему ще не вдалося перетворити на єдиний, централізований і масштабований механізм.

  • «Безпека понад усе»: Сергій Жадан скасував презентацію нової книжки у палаці «Україна» та переніс її на весну

    «Безпека понад усе»: Сергій Жадан скасував презентацію нової книжки у палаці «Україна» та переніс її на весну

    Український письменник, музикант і військовослужбовець Сергій Жадан оголосив про скасування презентації своєї нової книжки «Гімни барокових воєн», яка мала відбутися в Національному палаці мистецтв «Україна» в Києві. Рішення ухвалено з міркувань безпеки на тлі зростання загроз та застережень щодо масових заходів у столиці.

    Ключові деталі та обставини переносу

    • Причина скасування: Захід скасовано через складну безпекову ситуацію в Києві та високі ризики для відвідувачів під час проведення масштабних подій у великих концертно-видовищних закладах.
    • Локація та масштаб: Презентація збірки «Гімни барокових воєн» мала стати однією з найважливіших культурних подій осені в палаці «Україна».
    • Нові терміни: Автор запевнив читачів, що подія обов’язково відбудеться, однак її проведення відтерміновано на весну.
    • Повернення квитків: Організатори та білетні оператори найближчим часом нададуть роз’яснення щодо процедури повернення коштів або збереження квитків на оновлену дату.

    З заяви Сергія Жадана:

    «Через ситуацію з безпекою у Києві ми змушені скасувати презентацію книжки “Гімни барокових воєн” у палаці “Україна”. Життя та безпека людей — на першому місці. Дякую всім за розуміння, ми обов’язково проведемо цю зустріч навесні».

     

  • «Кожен грішник має майбутнє»: командир «Хартії» Оболєнський відповів на скандал через Єрмака

    «Кожен грішник має майбутнє»: командир «Хартії» Оболєнський відповів на скандал через Єрмака

    Командир бригади «Хартія» Ігор Оболєнський відреагував на хвилю критики, яка виникла після повідомлення про приєднання підрозділів 2-го корпусу Національної гвардії України до програми правової підтримки військовослужбовців «Адвокат+». Проєкт реалізується в межах роботи комітету Національної асоціації адвокатів України, який очолює колишній керівник Офісу президента Андрій Єрмак.

    Оболєнський пояснив, чому «Хартія» погодилася на таку співпрацю, та наголосив: участь військовослужбовців у програмі є добровільною, а сам корпус готовий розглядати й інші пропозиції щодо юридичного супроводу своїх бійців.

    Суперечка навколо програми загострилася після публічної реакції письменника та військовослужбовця 2-го корпусу НГУ Сергія Жадана. Він заявив, що особисто не хотів би користуватися адвокатською допомогою Єрмака, водночас застерігши від знецінення самої «Хартії» та роботи тисяч її військовослужбовців.

    У відповідь Оболєнський нагадав про роль різних людей у становленні підрозділу. За його словами, Єрмак був серед тих, хто у 2023 році сприяв створенню та забезпеченню «Хартії» й допомагав переконати президента в тому, що добровольче формування може перетворитися на повноцінну ефективну бригаду.

    Командир наголосив, що репутація «Хартії» передусім сформована бойовою роботою її військовослужбовців, сержантів та командирів. Водночас, за його позицією, не варто забувати людей, які допомагали формуванню на різних етапах його розвитку, навіть якщо згодом навколо них виникли репутаційні суперечки.

    Оболєнський окремо підкреслив, що військових не зобов’язуватимуть звертатися до адвокатів програми. За його словами, «Хартія» також залишається відкритою до інших проєктів, здатних забезпечувати правову підтримку військовослужбовців.

    Наприкінці свого допису командир використав відомий афоризм Оскара Вайлда: «Кожен святий має минуле, а кожен грішник — майбутнє». Таким чином він закликав не оцінювати ситуацію винятково через персоналії, наголосивши, що пріоритети «Хартії» мають визначатися насамперед її результатами на полі бою.

    Сам проєкт «Адвокат+» з’явився навесні 2026 року. У березні Єрмак очолив створений за його ж ініціативи Комітет НААУ з питань захисту постраждалих від збройної агресії проти України, компенсаційних механізмів та євроінтеграційного правового забезпечення відновлення.

    Уже на початку квітня НААУ повідомила про запуск «Адвокат+». Перші адвокати виїжджали безпосередньо до військових підрозділів у зоні бойових дій. Серед питань, з якими військовим пропонують допомогу, — проходження служби, грошове забезпечення, соціальні гарантії, ВЛК, переведення, оформлення документів і рапортів.

    Офіційний ресурс «Адвокат+» описує програму як систему безоплатної первинної правової допомоги для військовослужбовців України та членів їхніх сімей. За задумом проєкту, верифіковані адвокати НААУ закріплюються за конкретними військовими частинами.

    Програма за кілька місяців роботи встигла розширитися. За даними НААУ, за період із березня до липня 2026 року профільний комітет опрацював 140 звернень військовослужбовців та членів їхніх родин у межах «Адвокат+», підготував понад 30 практичних пам’яток та сформував 23 пропозиції щодо змін до нормативно-правових актів.

    Саме особа Єрмака, однак, зробила приєднання «Хартії» до програми предметом значно ширшої суспільної дискусії.

    За повідомленням, яке ви навели, 14 серпня корпус заявив, що до програми долучилися всі вісім його підрозділів — шість бригад і два полки. Після цього Сергій Жадан виступив із різкою особистою оцінкою, заявивши, що не бачить різниці між «адвокатом Єрмаком і адвокатом Медведчуком».

    Водночас Жадан наголосив на іншому важливому моменті: ця ситуація, на його думку, не повинна перетворюватися на кампанію проти самої «Хартії». Він закликав корпус відкрито пояснити рішення, підкресливши, що історія та репутація формування — це насамперед робота тисяч військовослужбовців.

    Таким чином, позиції Жадана та Оболєнського збігаються щонайменше в одному: дискусія навколо конкретного проєкту чи його організаторів не повинна перекреслювати бойовий шлях підрозділу. Розходяться вони передусім в оцінці того, наскільки прийнятною є співпраця з ініціативою, пов’язаною з Єрмаком.

    На тлі суспільної реакції ключовими залишаються дві обставини. Перша — юридична допомога в межах «Адвокат+» заявлена як безоплатна, а звернення по неї не є обов’язковим. Друга — Оболєнський публічно заявив про готовність «Хартії» працювати й з іншими ініціативами правової підтримки військових.

    Тому історія навколо «Хартії» та Єрмака фактично вийшла далеко за межі питання юридичних консультацій. Вона перетворилася на дискусію про репутаційні ризики, вдячність за допомогу в минулому та межі прийнятної співпраці для одного з найвідоміших українських військових формувань.

  • «Не бачу різниці між Єрмаком і Медведчуком»: Жадан різко відреагував на рішення «Хартії»

    «Не бачу різниці між Єрмаком і Медведчуком»: Жадан різко відреагував на рішення «Хартії»

    Український письменник, музикант та військовослужбовець 2-го корпусу Національної гвардії України «Хартія» Сергій Жадан публічно розкритикував участь підрозділів корпусу в програмі правової підтримки військових «Адвокат+», яку започаткував комітет Національної асоціації адвокатів України під керівництвом колишнього очільника Офісу президента Андрія Єрмака. Жадан заявив, що особисто не хотів би користуватися його адвокатською допомогою, та провів різку паралель із Віктором Медведчуком.

    Реакція письменника з’явилася після того, як 14 серпня корпус «Хартія» повідомив про долучення всіх восьми своїх підрозділів — шести бригад та двох полків — до програми «Адвокат+». За повідомленням корпусу, йдеться про розширення можливостей юридичної підтримки військовослужбовців. У «Хартії» наголошували, що корпус і раніше допомагав бійцям у вирішенні юридичних питань, а участь у програмі має дати для цього додаткові ресурси.

    Жадан відреагував на цю інформацію вкрай критично.

    «Особисто не бачу різниці між адвокатом Єрмаком і адвокатом Медведчуком. Не хотів би, аби мене адвокатувала ця людина», — написав він.

    Водночас військовослужбовець окремо наголосив, що скандал навколо програми не повинен перетворюватися на привід для знецінення самого корпусу та людей, які в ньому служать. За словами Жадана, було б нечесно «відхрещуватись від своїх», а керівництво корпусу має відкрито й коректно пояснити обставини рішення. Він нагадав, що «Хартія» — це передусім досвід та робота тисяч військовослужбовців і командирів.

    Саме ця частина заяви суттєво змінює її контекст: Жадан критикує не «Хартію» як військове формування, а конкретне рішення про участь у програмі, пов’язаній із Єрмаком. Письменник служить у «Хартії» з 2024 року, а 2-й корпус НГУ був сформований у 2025 році на базі однойменної бригади.

    Що таке «Адвокат+»

    «Адвокат+» — програма безоплатної первинної правової допомоги військовослужбовцям України та членам їхніх сімей. Як зазначено на офіційному ресурсі проєкту, консультації надають верифіковані адвокати НААУ, яких закріплюють за військовими частинами. Військові можуть звертатися по консультації, а також користуватися базою знань, пам’ятками, чек-листами та зразками рапортів.

    Про запуск проєкту стало відомо навесні 2026 року. У квітні повідомлялося, що «Адвокат+» став одним із напрямів роботи створеного за ініціативою Єрмака Комітету НААУ з питань захисту постраждалих від збройної агресії. Сам Єрмак очолив цей комітет. Адвокати почали виїжджати безпосередньо до військових підрозділів у зоні бойових дій для проведення консультацій.

    За матеріалами НААУ, задум програми полягає в тому, щоб військовослужбовці безпосередньо у своїх підрозділах отримували доступ до кваліфікованого адвоката, який може надати первинну правничу допомогу та зорієнтувати щодо захисту прав у конкретній ситуації.

    До програми долучаються різні бойові підрозділи. На офіційному ресурсі «Адвокат+» серед військових частин, якими вже опікуються адвокати, зазначені, зокрема, 28-ма ОМБр імені Лицарів Зимового Походу, 72-га ОМБр імені Чорних Запорожців, 93-тя ОМБр «Холодний Яр», 95-та ОДШБр, 79-та ОДШБр, 3-тя бригада оперативного призначення «Спартан» та інші формування.

    Тож юридична програма не була створена спеціально для «Хартії». Приєднання корпусу стало продовженням розширення проєкту, однак саме політична біографія його керівника спричинила гостру суспільну реакцію.

    Чому рішення «Хартії» спричинило суперечки

    Після повідомлення корпусу про співпрацю з програмою рішення почали активно обговорювати у соцмережах та медіа. Деякі критики трактували участь відомого військового формування у проєкті як репутаційно проблемну через постать Єрмака. ZN.UA, зокрема, повідомляло про звинувачення корпусу у нібито «відбілюванні» колишнього керівника Офісу президента та зазначало, що коментарі під відповідним дописом корпусу були закриті.

    Саме на цьому тлі особливо резонансною стала реакція Жадана. Його заява важлива ще й тому, що він не є стороннім коментатором: письменник сам служить у структурі «Хартії» і водночас прямо заявляє про незгоду з конкретним рішенням.

    Водночас у доступних повідомленнях немає підстав стверджувати, що участь у «Адвокат+» означає передачу Єрмаку особистого представництва кожного військовослужбовця «Хартії». Офіційний опис програми говорить про систему безоплатної первинної правової допомоги через адвокатів НААУ, закріплених за військовими частинами.

    Таким чином, конфлікт навколо «Хартії» фактично вийшов за межі питання юридичної допомоги. У центрі дискусії опинилася репутаційна складова співпраці військового формування з програмою, яку очолює колишній керівник Офісу президента.

    Жадан при цьому зайняв подвійну, але чітку позицію: він категорично відкинув для себе можливість отримувати адвокатську допомогу від Єрмака, однак одночасно виступив проти перенесення критики на весь корпус та його військовослужбовців. Фактично письменник закликав командування не замовчувати ситуацію, а відкрито пояснити бійцям і суспільству, навіщо було ухвалено рішення про участь у програмі.

    На момент появи заяви Жадана публічна дискусія навколо співпраці «Хартії» та «Адвокат+» продовжується. Сам корпус офіційно пояснював приєднання прагненням збільшити ресурс для юридичної підтримки своїх військовослужбовців. Жадан натомість дав зрозуміти: необхідність правової допомоги військовим він не заперечує, однак особа, з якою асоціюється ця програма, для нього принципово неприйнятна.

  • На командира «Хартії» Ігоря Оболєнського скоїли замах: Зеленський повідомив про затримання нападників

    На командира «Хартії» Ігоря Оболєнського скоїли замах: Зеленський повідомив про затримання нападників

    На командира 2-го корпусу Національної гвардії України «Хартія» Ігоря Оболєнського було скоєно замах. Нападника та його спільника вже затримали, а правоохоронці проводять необхідні слідчі дії.

    Про це повідомив президент України Володимир Зеленський.

    «Говорив із командиром “Хартії” Ігорем Оболєнським. Була сьогодні спроба замаху на Ігоря. Нападник і його спільник затримані. Ведуться необхідні процесуальні дії», — зазначив глава держави.

    За словами президента, він уже заслухав доповідь виконувача обов’язків голови Служби безпеки України Олександра Поклада щодо обставин інциденту.

    «На цю спробу удару по Україні та українському командиру обов’язково відповімо», — наголосив Зеленський.

    Наразі правоохоронні органи не розголошують деталей замаху, а також не повідомляють про можливі мотиви чи осіб, які могли стояти за його організацією.

    Ігор Оболєнський очолює 2-й корпус Національної гвардії України «Хартія». У липні 2026 року йому було присвоєно звання Героя України.

    Військову службу він розпочав ще у 2014 році, коли служив в артилерійській бригаді Збройних сил України та спецпідрозділі «Омега». Згодом став командиром 1-го батальйону 4-ї бригади оперативного призначення Нацгвардії та брав участь у боях за Слов’янськ і Краматорськ.

    Після звільнення зі служби у 2019 році Оболєнський працював у бізнесі, однак із початком повномасштабного вторгнення Росії повернувся до війська. У 2022 році він очолив добровольче формування територіальної громади «Хартія», на базі якого пізніше було створено 13-ту бригаду оперативного призначення НГУ «Хартія». Згодом Оболєнський став її командиром.

    Підрозділ виконував бойові завдання на Луганщині, зокрема в районі Серебрянського лісництва, а пізніше був перекинутий на Харківський напрямок.

    Обставини замаху наразі встановлюють правоохоронці. Офіційна інформація щодо перебігу розслідування очікується після завершення першочергових слідчих дій.

  • Військовий Всеволод Кожемяко вважає, що війна у 2025 році не закінчиться

    Військовий Всеволод Кожемяко вважає, що війна у 2025 році не закінчиться

    Війна в Україні не тільки не завершиться у 2025 році, але й набуде ще більш жорстоких форм. Таку думку висловив засновник 13-ї бригади Нацгвардії “Хартія” Всеволод Кожемяко в інтерв’ю Українській правді.

    Причини загострення війни

    На думку Кожемяка, існує кілька ключових причин, чому війна продовжиться:

    1. Російська стратегія та адаптація до санкцій.
      За словами військового, Росія перебудувала свою економіку, навчилася обходити санкції та продовжує заробляти значні кошти. Окрім того, пропаганда в РФ працює ефективно, підтримка війни серед населення залишається високою, а політична влада міцно тримається за контроль.
    2. Слабкі позиції адміністрації Трампа.
      Кожемяко наголошує, що новий президент США Дональд Трамп не має достатніх аргументів, щоб змусити Росію сісти за стіл переговорів на умовах, прийнятних для України. Світ стає багатополярним, і вплив США вже не є настільки домінуючим, як раніше.
    3. Проблеми на полі бою.
      Ситуація на фронті є ключовою для формування переговорних позицій. Однак, за словами Кожемяка, ні західні, ні українські політики, бізнесмени чи громадяни повністю не розуміють її значення. Війна на полі бою стає жорстокішою та інноваційнішою, що лише ускладнює її завершення.

    Кожемяко переконаний, що навіть якщо у 2025 році відбудуться перемовини про мир, цей мир не буде стабільним. За його словами, найближчі 50 років Україна житиме під постійною загрозою вторгнення з боку РФ.

    “Ми одні найбільше зацікавлені в існуванні держави Україна, і в світі нам ніхто нічого не винен”, – підкреслює військовий.

    Прогнози інших експертів

    Інші аналітики та історики також не прогнозують швидкого завершення війни:

    • Колишній командувач Сухопутних військ США в Європі Бен Годжес вважає, що Росії буде важко вести війну після 2025 року через економічні проблеми.
    • Історик Ярослав Грицак зазначає, що мирна угода – це лише далека перспектива.
    • Британський міністр Девід Леммі припускає, що можливі перемовини ближче до Великодня, але підтверджень готовності Путіна до миру наразі немає.

    Попри всі сподівання, 2025 рік не стане роком завершення війни в Україні. Реальність вимагає готовності до тривалої боротьби, нарощування зусиль на полі бою та зміцнення міжнародної підтримки. Україні слід готуватися до нових викликів у довготривалій боротьбі за свою незалежність та майбутнє.