Позначка: Галина Янченко

  • Львівський бізнесмен контролює нелегальний ринок сигарет

    Львівський бізнесмен контролює нелегальний ринок сигарет

    Philip Morris International продовжує вести бізнес в Україні та залишатися одним із найбільших платників податків до бюджету Російської Федерації. У 2024 році компанія відкрила нову фабрику на Львівщині, облаштувала укриття для працівників і місцевих мешканців, отримавши публічну підтримку українських посадовців, серед яких і народна депутатка Галина Янченко.

    Проте паралельно в Україні формується ще один, значно небезпечніший центр тютюнового бізнесу. Його справжнім «серцем» вважають львівського бізнесмена Григорія Козловського, чиє ім’я пов’язане з низкою скандалів і тіньових операцій. Цього разу увага прикута до ТЗОВ «Національний Виробник», яке офіційно позиціонується як легальне підприємство, але фактично використовується у схемах контрабанди.

    Принцип роботи простий: продукція «Національного Виробника» оформлюється як така, що йде на експорт за межі України. Для цього готуються всі необхідні документи — митні декларації, інвойси, контракти та транспортні накладні.

    Так, контейнер MRSU4885915 за документами мав покинути територію країни, але насправді залишився в Україні. Тютюнові вироби доходять до митного терміналу, зокрема ДП «МТП «Чорноморськ», що перебуває у сфері контролю Мінрегіону. Далі вантаж «зникає» в тіні, а продукція нелегально реалізується на внутрішньому ринку чи контрабандними каналами в ЄС.

    Таким чином, Козловський закріпив вплив на одне з найбільших тютюнових підприємств регіону та вибудував масштабну схему обходу законодавства. Формальні виходи з бізнесу чи інформаційні атаки не змінюють головного факту: саме він зберігає контроль над нелегальними потоками.

    На цьому тлі Philip Morris International виглядає лише «офіційною вітриною» — із новими інвестиціями, підтримкою чиновників та красивими звітами. Але справжній тіньовий ринок сигарет в Україні зосереджений навколо бізнес-імперії Козловського, яка працює за рахунок фіктивного експорту та корупційних домовленостей.

  • Нардепка Янченко просуває структуру з російським капіталом

    Нардепка Янченко просуває структуру з російським капіталом

    Народна депутатка Галина Янченко, відома як представниця антикорупційного руху, цього разу потрапила у фокус скандалу зовсім з іншого приводу — через просування бізнес-структур, пов’язаних із проросійським капіталом та оточенням Ігоря Палиці.

    Йдеться про компанію OPOS, відкриття нового виробництва якої на Волині Янченко активно висвітлювала у соцмережах. У пості вона назвала власника OPOS Павла Вербжицького своїм «хорошим другом». Проте сам Вербжицький фігурує у більш складній бізнес-мережі, ніж здається на перший погляд.

    Його партнер — колишній голова Дніпропетровської ОДА Олександр Бондаренко, який раніше жив у Росії, знімався в російських шоу на телебаченні та має зв’язки зі Святославом Олійником. Той, у свою чергу, підтримує контакт із політиком Ігорем Палицею.

    Компанії, пов’язані з Вербжицьким, зокрема ТОВ «ОПОС Лоджистікс», мають ділові зв’язки з портовою групою «ТІС» (власники — Андрій Ставніцер та російський бізнесмен Олексій Федоричев). Це — тривожний сигнал, особливо в умовах війни, коли співпраця з російськими капіталами є не лише аморальною, а й небезпечною.

    Попри заявлений експортний напрямок нового виробництва, уся структура OPOS виявляється глибоко вкоріненою у сумнівні ділові та політичні зв’язки. Просування таких проєктів на найвищому рівні — не просто питання репутації, а ознака системної нечистоти.

  • У “Слузі народу” не планують змінювати Шмигаля до осені

    У “Слузі народу” не планують змінювати Шмигаля до осені

    У керівництві фракції “Слуга народу” заявили, що наразі не обговорюють можливість звільнення прем’єр-міністра Дениса Шмигаля. Про це повідомили голова парламентського комітету із зовнішньої політики Олександр Мережко та заступниця голови фракції Галина Янченко в коментарі виданню NV.

    За словами Мережка, питання зміни глави уряду не розглядається щонайменше до осені. Він підкреслив, що Шмигаль залишається обережним і зваженим технократом, який “досить непогано справляється в складних умовах війни”.

    “Протягом літа зміни всього уряду — навряд чи. Але восени до цього питання можуть знову повернутися. Можливо, уряд змінять, якщо впаде довіра населення”, — зазначив Мережко.

    Галина Янченко, зі свого боку, висловила особисту підтримку чинному прем’єру і заявила, що наразі не бачить кращої кандидатури на цю посаду. Вона наголосила, що відставка не є предметом обговорення у фракції.

    Серед причин збереження чинного Кабінету міністрів депутати називають ризики, пов’язані з воєнним станом, а також активізацію бойових дій з боку РФ. На думку Мережка, зміна уряду під час потенційного літнього наступу росіян є недоцільною.

    Він також зауважив, що розмови про можливу відставку уряду можуть бути частиною внутрішньополітичної боротьби, адже в умовах воєнного стану вибори проводити неможливо.

  • Агентство оборонних закупівель: у “Голосі” йде битва за крісло керівника

    Агентство оборонних закупівель: у “Голосі” йде битва за крісло керівника

    Агентство оборонних закупівель (АОЗ), яке відіграє ключову роль у забезпеченні української армії під час війни, стало об’єктом посиленої уваги з боку партії “Голос”. Причиною цього є завершення контракту керівниці Марини Безрукової наприкінці січня.

    Спочатку нардепка від партії «Голос» Олександра Устінова у своєму блозі на «УП» звинуватила АОЗ у тому, що на його рахунках «десятки мільярдів гривень висять по кілька місяців, пропозиції від торговців озброєнням десь «губляться», а закупівлі відбуваються через треті-четверті руки — прокладок, кожна з яких заробляє на війні власний відсоток».

    «Гроші «освоювали», як могли, під кінець року, розуміючи, яким скандалом це може

    закінчитись. Саме тому ви будете дуже здивовані, коли дізнаєтесь, хто у нас є фаворитом-постачальником зброї, і ні — це не компанії виробники, це посередники», — пише нардепка.

    «Чи агенція свідомо саботує швидкі закупівлі за нижчими цінами, чи просто через профнепридатність», — задається питанням О.Устінова. І нагадує, що нинішня очільниця АОЗ була призначена саме за пропозицією «антикорупційної громадськості». А далі вже М.Безрукова відпрацьовувала довіру: розробляла структуру та формувала свою команду.

    До речі, за даними О.Устінової, наразі в АОЗ працює майже 300 людей, а річний бюджет на цю команду сягає 450 млн грн., тобто в середньому по 1,5 млн грн. на кожного. Звісно, у керівництва й доходи вищі: М.Безрукова у листопаді отримала майже 400 тис. грн. Що це, як не мародерство під час війни?!

    З огляду на такі цифри, не важко здогадатися, чому антикорупційне оточення накинулося на такі викриття у непрофесійності своєї протеже.

    «Бажаюча заняти її крісло однофракційка Умєрова випустила абсолютно помийний текст», — обурюється у своєму пості ще один борець за «Наші гроші» Юрій Ніколов. Мовляв, бреше пані Устінова, що «відповідно до звіту, 61% постачальників – це українські виробники, які в 2023 році становили нуль закупівель АОЗ… Але пізніше я зрозуміла, в чому маніпуляція – рахували не кількість грошей перерахованих, а кількість контрактів укладених. Тобто 9 контрактів умовно по мільйону гривень з українськими виробниками FPV і один на мільярд з посередником — дасть вам 90% контрактів з виробниками».

    «Я спитав у «Агенції» і отримав просту відповідь: «Це брехня». Бо рахували саме в грошах… Розумні люди таку фігню не роблять. І не розуміють, як інші розумні люди можуть публікувати такий брєд від себе. Жодного критичного мислення», — нищить Ю.Ніколов колишню колегу по антикорупційній боротьбі, а тепер, як виявилося — конкурентку.

    «І ця «спеціалістка» реально хотіла очолити АОЗ з подачі міністра Умєрова, який перейшов в уряд саме з фракції «Голос». Яку Офіс президента через Окружний суд зберіг від тотального розпаду і її очолила саме Устінова. Попомніть моє слово, коли цю команду гнатимуть, то у неї не буде навіть такої підтримки як у Резнікова», — пророкує журналіст долю якоїсь команди, хоча і не до кінця зрозуміло, якої саме.

    Прикметно, що серед підписників Ю.Ніколова такий наїзд на «своїх» викликав певний подив. Адже, як зазначалося, О.Устінова є вихідцем із команди «ЦПК», яке очолює Віталій Шабунін. Пояснюючи таку метаморфозу, Ю.Ніколов зазначає: «Ті, що самі заробили, можливо… а ті, що дорвалися до кормушки… самі бачите, що з ними робиться». Хоча й мовчить про те, на яку «кормушку» сам присів.

    Невдовзі свій голос проти колишньої співробітниці подала і ще одна співзасвновниця «ЦПК» Дар’я Каленюк. Вона пригадала, що ще у вересні 2024 року міністр оборони Рустем Умєров «оголосив нам своє рішення звільнити і Марину Безрукову, і свого заступника Дмитра Кліменкова, бо «погано справляються». Натомість, він запропонував призначити директором АОЗ Устінову».

    «Для мене така пропозиція від міністра (якого, до речі, в «ЦПК» нахвалювали як кандидата на посаду й просили призначити. — Прим. авт.) і готовність Саші, моєї ексколеги, її прийняти, були шоком», — ділиться враженнями про ту зустріч Д.Каленюк. Тобто шоком, як слідує із поста, стала сама готовність ексколеги зайняти посаду замість людини, яка, на думку міністра, не порається зі своїми обов’язками?! Тобто нехай фронт недополучить дрони, озброєння чи снаряди через тяганину в ОАЗ із закупівлями, але на посаді залишиться «своя людина?!

    Не дивно, що, як пригадує Д.Каленюк, «така наша позиція Олександру сильно засмутила». Проте навряд чи здивує тепер така інформаційна атака з боку колишніх колег на її викриття щодо результатів роботи АОЗ під керівництвом М.Безрукої.

    До речі, це не один такий кадровий провал у роботі «ЦПК» та антикорупційного середовища. Адже не так давно ще один виходець із числа активістів — засновник StateWatch Гліб Каневський — також був викритий на непрофесіоналізмі. І знову, за дивним збігом — на воєнних закупівлях.

    Нагадаємо у двох словах: після тривалого ухилення від військової служби він працевлаштувався в Міністерство оборони, в підрозділ, що займається закупівлями. Але з його приходом Департамент політики закупівель Міноборони опинився в епіцентрі численних корупційних скандалів за фактами розкрадань.

    Зокрема, через халатне ставлення Г.Каневського до своїх обов’язків на посаді в.о. директора департаменту для фронту були придбані армійські фляги за ціною, що втричі вища, за звичайну. Такі обставини були викриті журналістами NGL Media, які опублікували відповідне розслідування.

    Прикметно, що Г.Канєвський, з його ж слів, знав про проблеми з документацією, вирішення яких дозволило б зекономити значні кошти для держави, проте приховував її та всупереч службовим обов’язкам не вживав заходів для їх вирішення та підвищення ефективності оборонних закупівель. Публічно про наявну проблему з документацією він заявив лише після викриття журналістами-розслідувачами.

    Та й взагалі не все добре в «антикорупційному домі». Бо дедалі частіше там лунають скандали із взаємними звинуваченнями у лобізмі, опортунізмі чи протекціонізмі. То закони колишні співробітники «ЦПК» Галина Янченко та Анастасія Радіна приймають неправильні, то поправки протягують на догоду корупціонерів… А потім викривачів же — як-от бойового медика В.Шабуніна — й викривають у брехні…

    Своєрідний підсумок зробив Олексій Фролов у коменті під постом Д.Каленюк: «Оце паноктипум у «ЦПК». То Янченко. Тепер Устинова. Ви впевнені що ви там з корупцією боретеся?».

    Краще і не скажеш.