Хрещатик

Позначка: Андрій Веревський

  • Ferrexpo повернулася до роботи після залучення $100 млн: акції компанії підскочили майже на третину

    Ferrexpo повернулася до роботи після залучення $100 млн: акції компанії підскочили майже на третину

    Гірничорудна компанія Ferrexpo, ключові виробничі активи якої розташовані в Україні, відновила виробництво після залучення близько $100 млн нового капіталу. Підприємства вдалося запустити протягом вихідних, а робота наразі відновлена на одній лінії з виробництва залізорудних окатишів.

    Про це компанія офіційно повідомила 7 вересня. Ferrexpo зазначила, що отримане фінансування дозволило швидко мобілізувати операційні ресурси та повернути виробництво до роботи. Через високі ризики для судноплавства в Чорному морі компанія поки планує робити акцент на поставках продукції європейським клієнтам.

    Новина одразу позитивно вплинула на котирування Ferrexpo у Лондоні. На початку торгів акції компанії зросли приблизно на третину порівняно з попереднім орієнтиром. Дані ринку вранці 7 вересня показували котирування близько 38 пенсів за акцію, що відповідало зростанню більш ніж на 30% у моменті.

    Таким чином інвестори фактично відіграли відразу дві новини: повернення Ferrexpo до виробництва та завершення масштабної докапіталізації, яка знизила ризики дефіциту обігових коштів.

    Виробництво запустили за вихідні

    Ferrexpo повідомила, що після оголошення результатів залучення капіталу 4 вересня оперативно організувала відновлення роботи українських підприємств.

    Наразі запущена одна лінія з виробництва окатишів.

    Тимчасовий виконавчий голова Ferrexpo Лучіо Дженовезе подякував працівникам компанії за те, що їм вдалося повернути підприємство до роботи за дуже короткий термін.

    При цьому компанія поки не заявляє про повернення на повну потужність. Йдеться саме про обмежений рестарт, який має дати змогу знову генерувати продукцію та виручку, не створюючи надмірного навантаження на ліквідність.

    Це важливо, оскільки ще на початку серпня Ferrexpo була змушена зупинити виробництво на тлі проблем із логістикою, атак на портову інфраструктуру та потреби економити оборотний капітал.

    Чому компанії знадобилися $100 млн

    Залучення капіталу стало критично важливим для фінансової стабільності Ferrexpo.

    Компанія розмістила загалом 448 848 484 нові акції за ціною 16,5 пенса за акцію, отримавши валовими близько $100 млн.

    Ціна розміщення була на 42,3% нижчою за котирування 28,6 пенса на 30 квітня 2026 року — останній торговий день перед тим, як торги акціями Ferrexpo були призупинені. Нові акції відповідають приблизно 73,1% від кількості акцій, які перебували в обігу до докапіталізації.

    Саме такий великий дисконт став платою за необхідність швидко залучити значний капітал у складних умовах.

    Ferrexpo раніше прямо пояснювала, що кошти потрібні для посилення оборотного капіталу, підтримки поточної діяльності та відновлення виробництва в Україні. За оцінкою компанії, нове фінансування має покрити її найближчі та короткострокові операційні потреби навіть за умови роботи на знижених потужностях.

    Половину грошей дав Андрій Веревський

    Однією з найпомітніших частин угоди стало входження до капіталу Ferrexpo українського бізнесмена Андрія Веревського, засновника та голови ради директорів Kernel.

    Веревський виступив cornerstone-інвестором і зобов’язався вкласти $50 млн.

    За умовами розміщення він отримує близько 224,4 млн нових акцій, що після завершення операції має забезпечити йому приблизно 21,4% Ferrexpo. До цього Веревський акціями компанії не володів.

    Його поява серед найбільших акціонерів суттєво змінює баланс сил у Ferrexpo.

    До докапіталізації найбільшим акціонером компанії залишалася Fevamotinico, пов’язана з родиною Костянтина Жеваго. Вона також взяла участь у новому розміщенні, підписавшись на приблизно 179,5 млн акцій.

    За розрахунками після угоди частка структури Жеваго має скоротитися приблизно до 45%, тоді як Веревський стає другим за величиною акціонером.

    Для Ferrexpo це не просто інвестиція, а фінансове «перезавантаження»

    Залучені гроші компанія планує використати не лише для самого запуску виробництва.

    У документах до розміщення Ferrexpo вказувала, що кошти мають зміцнити баланс, відновити частину раніше відкладених капітальних витрат, підтримати робочі місця та створити можливість поступово збільшувати виробництво, якщо операційна ситуація дозволятиме.

    Це особливо важливо з огляду на стан ліквідності компанії.

    Наприкінці серпня Ferrexpo мала близько $26,4 млн грошових коштів, а чиста грошова позиція після вирахування орендних зобов’язань становила лише близько $17,8 млн.

    Для великого промислового бізнесу з високими витратами на електроенергію, логістику, персонал і підтримання виробничих потужностей це було дуже обмеженим запасом.

    Саме тому додаткові $100 млн фактично дали компанії фінансовий буфер, якого вона не мала протягом останніх місяців.

    Чому Ferrexpo зупинилася

    Проблеми компанії накопичувалися поступово.

    Ще у 2025 році Ferrexpo зіткнулася з нестачею оборотного капіталу через затримки з поверненням ПДВ в Україні. Через це компанія спочатку скоротила завантаження ліній виробництва окатишів із приблизно 50% до 25%.

    Наприкінці 2025 року ситуацію погіршили російські удари по енергетичній та транспортній інфраструктурі, перебої з електроенергією та проблеми з експортними маршрутами. У певні періоди виробництво доводилося повністю зупиняти.

    Навесні 2026 року компанії вже вдавалося частково відновлювати виробництво на одній лінії після покращення енергопостачання та використовувати залізницю для експорту до Центральної та Східної Європи.

    Однак влітку новою проблемою стали атаки на портову та морську інфраструктуру.

    Через це Ferrexpo знову призупинила виробництво на початку серпня, щоб не витрачати обігові кошти на продукцію, яку складно або ризиковано експортувати.

    Тепер ставка — на Європу

    Після нового запуску Ferrexpo прямо заявила, що через атаки на порти та судна в Чорному морі концентруватиметься на європейських покупцях.

    Це означає більшу залежність від залізничних маршрутів і сухопутної логістики.

    Такий експорт зазвичай є дорожчим і менш масштабованим, ніж морські перевезення, однак у нинішніх умовах він дає компанії можливість продовжувати продавати продукцію навіть за нестабільної роботи портів.

    Для Ferrexpo європейський напрямок не є новим: компанія вже використовувала залізницю для доставки продукції до клієнтів у Центральній і Східній Європі в попередні періоди логістичних обмежень.

    Що означає стрибок акцій

    Різке подорожчання паперів Ferrexpo після поновлення торгів показує, наскільки песимістично інвестори раніше оцінювали перспективи компанії.

    Перед залученням $100 млн існували серйозні побоювання щодо того, чи вистачить Ferrexpo ліквідності для продовження діяльності.

    Тепер ринок отримав одразу кілька позитивних сигналів: компанія знайшла великих інвесторів, залучила необхідний капітал, оперативно відновила виробництво і визначила альтернативний напрямок експорту.

    Втім, ризики нікуди не зникли.

    Ferrexpo залишається залежною від ситуації в Україні, стану енергосистеми, роботи транспортної інфраструктури та доступності експортних маршрутів. Компанія також поки працює лише на одній виробничій лінії, тому нинішній запуск ще не означає повернення до довоєнних або навіть максимальних доступних потужностей.

    Додатковим фактором є суттєве розмивання часток старих акціонерів через масштабну емісію нових паперів.

    Однак у короткостроковій перспективі інвестори сприйняли докапіталізацію саме як сценарій порятунку та стабілізації бізнесу — що й пояснює різке зростання вартості акцій після відновлення роботи.

  • Веревський увійшов до топ-6 найбагатших бізнесменів України з доходом 72 млрд гривень

    Веревський увійшов до топ-6 найбагатших бізнесменів України з доходом 72 млрд гривень

    Андрій Веревський посів шосте місце у рейтингу найбагатших бізнесменів України, задекларувавши у 2025 році близько 72 мільярдів гривень доходу. Основні прибутки сформовані через аграрні структури Кернел-Трейд та Енселко агро. Водночас, за офіційною фінансовою статистикою дедалі частіше проглядається інша сторона цієї бізнес-імперії — система податкової мінімізації та політичного впливу, що роками працює на користь експортного агробізнесу.

    Українська політика стала для власника Kernel не просто сферою інтересу, а точкою входу для захисту бізнес-моделі. Маючи досвід роботи народним депутатом від партії «Батьківщина», Веревський сформував у парламенті лояльне аграрне об’єднання, яке забезпечує сприятливі правила гри для великих експортерів сировини. Йдеться про системний вплив на податкове законодавство, де кожна правка може коштувати державі мільярди.

    Ключову роль у фіскальному прикритті цих схем відіграє Комітет Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики, який очолює Данило Гетманцев. Саме через цей комітет, за даними журналістських розслідувань, просувалися лобістські законопроєкти, що фактично звільняли експортерів олії від податкових зобов’язань. За підтримку таких рішень, за інформацією джерел, депутатам пропонували готівкову винагороду в десятки тисяч доларів за одне голосування.

    Наслідком цієї практики стали хронічні втрати державного бюджету, які вимірюються мільярдами гривень щороку. При цьому фіскальна звітність не завжди відображає реальні обсяги експорту. Згідно з аналітичними даними міжнародних торговельних баз, при фактичному вивезенні сотень тисяч тонн соняшникової олії через порти Одеської області в офіційних документах фігурують лише символічні обсяги. Решта товару, за версією розслідувачів, проходила через фіктивні компанії-одноденки, які зникали після однієї операції, а валютна виручка осідала в непрозорих фінансових інструментах, зокрема у криптогаманцях.

    Паралельно Веревський реалізував агресивну стратегію на фондовому ринку. Акції Kernel на Варшавській біржі за короткий період обвалилися з майже 100 до трохи більше одного злотого. Через офшорну структуру Namsen Limited було проведено додаткові емісії, які суттєво розмили частки європейських пенсійних фондів та сотень приватних інвесторів. Частину з них об’єднує ініціативна група на чолі з Павлом Бойком, яка відкрито заявляє про порушення прав міноритаріїв.

    У результаті активи концентрувалися в одних руках за заниженою вартістю, тоді як міжнародна репутація України як юрисдикції для інвестицій зазнала серйозного удару. За даними розслідувань, цим процесам сприяли окремі представники виконавчої влади, зокрема колишній міністр аграрної політики Микола Сольський.

    Таким чином, офіційний статус одного з найбагатших бізнесменів країни дедалі більше контрастує з питаннями до джерел цих статків, механізмів податкової оптимізації та політичного прикриття, які залишаються у фокусі уваги журналістів і громадськості.

  • Фігурант справи НАБУ Agro Gas Trading хоче приватизувати Одеський припортовий завод

    Фігурант справи НАБУ Agro Gas Trading хоче приватизувати Одеський припортовий завод

    Скандал навколо Одеського припортового заводу отримав нове продовження. Компанія Agro Gas Trading (AGT), яку детективи НАБУ та прокурори САП називають ключовим приватним партнером ОПЗ у період 2019–2021 років і фігурантом ймовірної збиткової для держави схеми толінгу газу, офіційно подала заявку на участь у приватизаційному аукціоні підприємства. Аукціон призначено Фондом держмайна на 25 листопада 2025 року, стартова ціна — 4,48 млрд грн. AGT підтвердила, що подала повний пакет документів і сплатила внесок для участі.

    Завод виставляють на продаж фактично повністю: планується відчуження понад 99% акцій ОПЗ через Prozorro.Sale. До лота входять виробничі, інфраструктурні й соціальні об’єкти, зокрема очисні споруди, оздоровчі та допоміжні комплекси, а також великі земельні ділянки. Станом на літо 2025 року на заводі працювало близько 1 400 людей, але фінансовий стан підприємства залишався критичним: у січні–червні 2025 року ОПЗ задекларував 322,6 млн грн доходу і водночас 280,8 млн грн збитку; за 2024 рік сукупний збиток перевищив 1,8 млрд грн, борги та прострочені зобов’язання сягали мільярдних сум, включно із заборгованістю по зарплаті та податках.

    Саме на тлі цієї збитковості ОПЗ і виник інтерес до того, хто тепер намагається його купити. За версією слідства НАБУ, у 2019–2021 роках «завод працював під AGT»: приватна компанія постачала газ, а натомість отримувала право збуту готової продукції (аміаку та карбаміду), залишаючи ОПЗ лише фіксовану «плату за переробку». Сума цієї плати, за даними детективів, не покривала навіть базових витрат заводу, тоді як основний прибуток концентрувався на сторонньому постачальнику. У розрахунках консалтингової групи «А-95» за 2020 рік, оприлюднених у медіа та відтворених у матеріалах слідства, AGT могла заробити близько 44 млн доларів, тоді як сам державний ОПЗ показав 1,2 млрд грн чистого збитку при виручці 2,3 млрд грн.

    Слідство НАБУ та САП кваліфікує цю модель як корупційну угоду з ознаками організованої групи. У матеріалах детективів згадуються ексголова Фонду держмайна Дмитро Сенниченко (його слідство називає організатором схеми), бізнесмен Андрій Гмирін, колишній директор ОПЗ Микола Парсентьєв, а також співвласники Agro Gas Trading — Олександр Горбуненко та Володимир Колот. За даними антикорупційних органів, лише Сенниченко міг отримати понад 1,3 млн доларів неправомірної вигоди. У квітні 2023 року НАБУ оголосило Сенниченка в розшук у справі щодо можливого виведення коштів із заводу.

    AGT публічно відкидає звинувачення, стверджуючи, що ніяких «відкатів» або змови не було, а всі контракти з ОПЗ укладалися на ринкових умовах. Компанія наголошує, що працювала прозоро, поставляла газ заводу тоді, коли ринок був нестабільний, а ціни різко коливалися, і саме цим нібито забезпечила ОПЗ можливість не зупинятись. В офіційній звітності AGT за 2020 рік зафіксований прибуток на рівні близько 164,5 млн грн при виручці понад 5,4 млрд грн — показники, які суттєво нижчі за неофіційні оцінки «десятків мільйонів доларів» маржі, оприлюднені критиками.

    Новий поворот у ситуації полягає в тому, що тепер саме ця компанія хоче отримати контроль над усім активом, який, за підозрами антикорупційних органів, раніше фактично працював в її інтересах. Це викликає очевидні запитання: якщо AGT отримає ОПЗ у приватну власність, чи не буде легалізовано ту саму модель, яка, за версією слідства, коштувала державі понад 2 млрд грн збитків? Критики називають це «винагородою за схему», особливо з огляду на те, що завод залишається збитковим, а борги — величезними, тож купівля його сьогодні означає отримати контроль над стратегічним хімічним вузлом за відносно низьку стартову ціну, але з потенціалом відновлення після війни.

    Інша лінія напруги — роль Kernel Group, агрохолдингу Андрія Веревського. Kernel офіційно вважається ще одним претендентом на участь в аукціоні: компанія має фінансовий ресурс і логістичні активи в Одеській області, а сам Веревський останні роки активно консолідує переробку, експорт і портову логістику. Kernel задекларував понад 4 млрд доларів виторгу за фінансовий рік, що завершився 30 червня 2025 року, скоротив борги майже вдвічі — до близько 143 млн доларів — і заявив про готовність інвестувати в інфраструктуру для глибшої переробки та експорту.

    На ринку вже кілька тижнів циркулює версія, що саме Kernel є «реальним покупцем» ОПЗ. У низці публічних заяв і дописів активістів стверджується, що компанія Веревського ще раніше внесла гарантійний внесок у розмірі близько 50 млн грн для участі в приватизації. Це подають як знак, що результат аукціону нібито фактично вирішено заздалегідь і вся процедура 25 листопада буде лише формальністю.

    Водночас важливо зафіксувати: і Kernel, і Фонд держмайна публічно не підтверджували, що переможець уже визначений. За офіційними правилами Prozorro.Sale, заявки на участь приймаються до вечора 24 листопада 2025 року, гарантійний внесок становить понад 224 млн грн, а стартова ціна пакета акцій — 4,48 млрд грн з кроком підвищення приблизно 44,9 млн грн. Формально на торги може вийти будь-який інвестор, який встигне виконати вимоги закону про приватизацію й внесе забезпечення.

    На практиці ж ситуація виглядає політично отруєною. З одного боку стоїть AGT — компанія, що вже давно ототожнюється зі схемами, які НАБУ вважає збитковими для держави, і чиї співвласники фігурують у кримінальних провадженнях поруч із колишнім керівництвом Фонду держмайна. З іншого боку — Kernel Андрія Веревського, один з найсильніших приватних гравців в агроекспорті, якого опоненти публічно звинувачують у спробі «тихо забрати» стратегічний хімічний актив під власну логістичну імперію.

    Ставка для держави тут вища за просто черговий продаж великого заводу. Одеський припортовий — це вузол, через який традиційно йшли аміак і карбамід, а також точка потенційного перезапуску хімічного експорту після війни. Його приватизація — тест на прозорість великої приватизації у воєнний час. Якщо торги дійсно перетворяться на «формальність», як припускають критики, то історія ОПЗ стане не історією оздоровлення заводу, а історією того, як один із найбільш резонансних антикорупційних кейсів отримав елегантну бізнес-розв’язку.

  • Депутат Веревський може стати власником Одеського припортового заводу

    Депутат Веревський може стати власником Одеського припортового заводу

    Одеський припортовий завод, один із найбільших та стратегічно важливих промислових об’єктів країни, опинився у центрі гострої публічної дискусії на тлі оголошеної Фондом державного майна великої приватизації. За повідомленнями активістів і кількох публікацій у мережі, процес підготовки та проведення електронного аукціону викликає підозри щодо порушень і наявності заздалегідь «узгодженого» переможця.

    До приватизаційного лоту входить 99,5667% акцій підприємства та пакет із 45 одиниць нерухомого майна загальною площею понад 285 тис. кв. м — виробничі комплекси, логістичні потужності, соціально-оздоровчі об’єкти, а також об’єкти нерухомості на території Івано-Франківської області (зокрема пансіонат у Яремче). Офіційно аукціон має відбутися через систему ProZorro.Продажі 25 листопада 2025 року.

    Проте в низці дописів і заяв громадських активістів ідея «великої приватизації» подається як фасадна — і, мовляв, реальний розподіл активу вже відбувся в кулуарах. Зокрема, у повідомленнях фігурує назва компанії «Кернел Холдинг S.A.», яку пов’язують із бізнесменом Андрієм Веревським: нібито компанія вже внесла гарантійний внесок у розмірі 50 млн грн, через що сам аукціон розглядають багатьма як формальність із відомим наперед переможцем. Ці твердження подаються як позиція авторів публікацій і потребують підтвердження від сторін.

    У публічних заявах активістів і експертів лунає ще одна критична претензія: відсутність актуальної державної екологічної оцінки стану заводу та прилеглих територій. Зауважують, що згідно з вимогами для приватизації стратегічних об’єктів та об’єктів з потенційним впливом на довкілля, має бути проведена відповідна екологічна експертиза або оцінка — й використання застарілих висновків може ставити під сумнів законність подальших рішень. Якщо ці оцінки відсутні або не відповідають чинним вимогам, це може стати підставою для оскарження результатів аукціону в судовому порядку, наголошують правники, опитані в публікаціях.

    Критики приватизації також побоюються, що у разі передачі контрольного пакета «непрозорим» структурам буде створено ризики для національної безпеки та енергетичної незалежності: ОПЗ має важливі логістичні й виробничі функції, які можуть впливати на роботу критичної інфраструктури регіону. У світі подібні ризики зазвичай ретельно оцінюються компетентними органами під час продажу стратегічних активів, але у відкритих повідомленнях громадськості критикують швидкість і непрозорість поточної процедури.

  • Одеський припортовий завод на п’ятому колі приватизації: чи отримає актив Kernel

    Одеський припортовий завод на п’ятому колі приватизації: чи отримає актив Kernel

    Фонд державного майна оголосив про п’яту спробу приватизувати Одеський припортовий завод. Аукціон призначено на 25 листопада, стартова ціна державного пакета (99,5667% акцій) встановлена на рівні близько 4,5 мільярда гривень. Попередні етапи приватизації неодноразово блокувалися юридичними й політичними перешкодами, а основне хімічне виробництво на підприємстві фактично зупинене з 2021 року; останні роки завод виконував переважно роль портового хабу і забезпечував перевалку зерна, а також частково — потреби в кисні й азоті.

    Уряд пояснює ініціативу залучення приватного інвестора необхідністю відновлення виробничих потужностей, наповнення держбюджету і створення робочих місць. Розпорядження Кабміну, яке затверджувало умови конкурсу, передбачає збереження ключових видів діяльності підприємства і вкладення інвестицій упродовж п’яти років, а також погашення заборгованостей із зарплат і перед бюджетом у визначені терміни. Це — офіційні умови, які має виконати покупець після укладення угоди.

    У відкритих джерелах з’явилась інформація про зацікавленість у активі агрохолдингу Kernel, пов’язаного з бізнесменом Андрієм Веревським. За даними видання LB.UA та інших джерел, Kernel нібито вже вніс гарантійний внесок для участі в торгах. У соцмережах та дописах у публічних групах лунають твердження, що участь компанії буде формальною й що Kernel фактично залишиться єдиним учасником аукціону, що унеможливить реальну конкуренцію. Такі повідомлення також містять закиди про можливе «контрольоване» повернення активу попереднім власникам та про те, що обов’язкова екологічна експертиза нібито не проводилася. Утім ці заяви походять із непідтверджених у публічному просторі джерел і на даний момент не мають підтвердження в офіційних документах.

    У мережі також обговорюють питання статусу активу «Вента ЛТД» — компанії, яка, за окремими повідомленнями, раніше була виведена з-під контролю російських бенефіціарів через управління арештованими активами (АРМА), а нещодавно нібито повернулася під управління попередніх власників. Ці деталі вимагають перевірки в державних реєстрах і у самого АРМА, оскільки йдеться про зміну прав на активи, що може істотно вплинути на конкурентну ситуацію навколо ОПЗ.

    Про інтерес Kernel до ОПЗ у публічних коментарях від імені компанії поки що офіційних заяв не надходило; представники Фонду держмайна також можуть підтвердити або спростувати факти щодо внесення гарантійних внесків і проведення експертиз. У разі надходження запитів до відповідних відомств варто очікувати офіційні роз’яснення щодо виконання передприватизаційних процедур, результатів аудиту та екологічних досліджень.

    Економічна й безпекова складова питання очевидна: у разі успішного продажу і належних інвестицій новий власник отримує можливість відновити виробництво добрив, що важливо для агросектора, та наповнити бюджет. У разі ж «контрольованої» приватизації без реальної конкуренції існує ризик суспільного резонансу й юридичних спорів, які знову можуть ускладнити відновлення підприємства.

  • Після відкриття ринку землі компанії політиків скуповують угіддя через Prozorro.Sale

    Після відкриття ринку землі компанії політиків скуповують угіддя через Prozorro.Sale

    Після відкриття ринку землі для юридичних осіб компанії, пов’язані з родиною експрезидента Петра Порошенка, почали активно скуповувати сільгоспугіддя через систему Prozorro.Sale. Їхня діяльність уже змінила цінову динаміку на ринку й спричинила трансформацію земельної політики в Україні.

    Як з’ясувала «Економічна правда», компанії, що пов’язуються з родиною Порошенка, вже придбали щонайменше 2 тисячі гектарів землі, іще сотні перебувають на етапі оформлення. Основна концентрація активності — у Вінницькій області, де традиційно працює корпорація «Рошен».

    Найактивніші покупці — компанії «Поділля ленд інвестментс» та «Упі-агро ленд інвестментс», створена наприкінці 2024 року. Вони скуповують ділянки комунальної власності або з юридичними обтяженнями. Частина цих угідь уже перебуває в оренді ПАТ «ПК Поділля», що також належить Порошенкові.

    Завдяки контролю за орендою ці компанії мають змогу викуповувати землю навіть за вищими, ніж середньоринкові, цінами. Більшість угод оформлюються в межах 70–85 тис. грн за гектар, що на 40–50% перевищує середній рівень у країні.

    Паралельно діють компанії аграрного магната й народного депутата Андрія Веревського, власника Kernel. Його структури («Земельний край», «Земельний дім» тощо) зосередили скупку в Хмельницькій і Полтавській областях і вже наблизились до законного ліміту в 10 тис. га.

    З початку 2025 року середня ціна гектара землі зросла до 53 тис. грн — проти 40 тис. грн у грудні 2023-го. Угоди, пов’язані з Порошенком та Веревським, зафіксовані на рівні 60–85 тис. грн за гектар, що створює паралельний сегмент із завищеною вартістю.

    Згідно із законодавством, юридичні особи можуть купувати до 10 тис. га в одні руки. Це стимулювало створення великих земельних банків, переважно — у політично й фінансово впливових груп.

    Окрему увагу експерти звертають на податкову складову. Якщо у 2023 році 72% угод оформлювалися за нормативною грошовою оцінкою (НГО), то в 2025-му цей показник упав до 45%. У юридичних осіб лише 22% продажів проводяться за НГО, натомість у фізичних — і досі 56%. Це свідчить про більші надходження до бюджету, але й водночас — про концентрацію ринку.

    Підсумок: компанії, пов’язані з Порошенком і Веревським, наразі формують найбільші приватні земельні банки в Україні. Їхня активність створює нові правила гри на ринку — як з точки зору ціни, так і з погляду доступу до ресурсів для менших фермерських господарств.

    Однак експерти вже б’ють на сполох — надмірна концентрація земель у руках кількох гравців несе ризики монополізації, витіснення малих фермерів і втрати прозорості в одному з найважливіших секторів української економіки.

  • Фірма дружини агробізнесмена Веревського стала лідером з викупу агроземель в Україні

    Фірма дружини агробізнесмена Веревського стала лідером з викупу агроземель в Україні

    Компанія ТОВ «Земельний край», яка належить Тетяні Веревській — дружині відомого бізнесмена та власника агрохолдингу Kernel Андрія Веревського, стала найбільшим покупцем сільськогосподарських земель в Україні. Про це повідомив міністр агрополітики Віталій Коваль, підкресливши, що підприємство вже викупило 9 тисяч гектарів із максимально дозволених 10 тисяч.

    За словами міністра, відкриття ринку землі для юридичних осіб, яке відбулося у 2024 році, дало старт активним процесам концентрації земель у руках великих гравців. Станом на березень 2025 року було продано 148 тисяч ділянок загальною площею понад 442 тисячі гектарів. Середня ціна гектара зросла з 38,8 тис. грн до 53,1 тис. грн, що становить приріст у 37%.

    Компанія «Земельний край» з’явилася в епіцентрі уваги не лише через масштаб викупленої землі, але й через зв’язок із Андрієм Веревським — колишнім народним депутатом і власником одного з найбільших аграрних холдингів України Kernel.

    Ім’я Веревського вже давно фігурує у численних публічних розслідуваннях, пов’язаних із фінансовими порушеннями у сфері агробізнесу. Згідно з відкритими джерелами, з 2016 року через структури Kernel, такі як ПАТ «Полтавський олійноекстракційний завод – Кернел Груп» та ТОВ «Кернел-Трейд», могли мати місце масштабні схеми виведення коштів в офшорні зони, уникнення податків, маніпуляції на фондових ринках та монополізація експорту соняшникової олії.

    Критики агрохолдингу стверджують, що подібні дії призвели до втрат державного бюджету та порушення принципів чесної конкуренції на внутрішньому ринку. До того ж, частина діяльності Kernel має міжнародне вимірювання — йдеться про біржові операції та структури, зареєстровані в юрисдикціях із пільговим оподаткуванням.

    Нагадаємо, з 2024 року в Україні офіційно дозволено продаж сільськогосподарської землі юридичним особам. Закон обмежує загальний обсяг землеволодіння до 10 тисяч гектарів в одні руки. Як показує приклад ТОВ «Земельний край», ці ліміти вже майже досягнуті принаймні одним із ключових гравців на аграрному ринку.

  • Держава втратила 1,5 мільярда на оборудках “Кернел”

    Держава втратила 1,5 мільярда на оборудках “Кернел”

    Один із найбагатших українців, Андрій Веревський, провернув схему, яка дозволила йому стати одноосібним власником аграрного гіганта «Кернел». Це обійшлося Україні у 1,5 млрд грн недоотриманих податків і позбавило десятки дрібних інвесторів їхніх заощаджень.

    Все почалося із таємного випуску 216 мільйонів акцій «Кернел» через підставні компанії. Такий крок різко обвалив вартість паперів на Варшавській фондовій біржі – з 43 злотих до 1 злотого. Паніка на ринку змусила інвесторів продавати акції, які Веревський згодом викупив за безцінь. Сьогодні ціна акцій становить понад 240 грн, тобто колишні власники продали активи вдесятеро дешевше.

    Ця афера стала предметом розгляду в суді Люксембургу. Її суть – використання біржових механізмів для рейдерського захоплення компанії з мільярдними активами. При цьому ані державний бюджет, ані наглядові органи в Україні не втрутилися. Наслідок – стратегічна компанія повністю перейшла під контроль однієї особи.

    Інший приклад системних зловживань – схема з фіктивною торгівлею сільгосппродукцією, яку реалізує ФГ «Слобожанський Агросоюз» разом з фірмами-прокладками. За 2023–2024 роки схема дозволила незаконно вивести понад 136 млн грн через фіктивний ПДВ, використовуючи технічні компанії та покровителів із ДПС, БЕБ і Нацполіції. Як результат – ще один удар по держбюджету.

    Якщо держава й надалі заплющуватиме очі на подібні оборудки, Україна й далі втрачатиме стратегічні активи, а економіка – мільярди.

  • Андрій Веревський виводив гроші через фірми “Ядро-торг” та “Ядро-трейд”

    Андрій Веревський виводив гроші через фірми “Ядро-торг” та “Ядро-трейд”

    Олігарх Андрій Веревський, власник агрохолдингу “Кернел”, опинився у центрі фінансового скандалу. За наявною інформацією, він нібито вивів значні кошти через компанії “Ядро-торг” та “Ядро-трейд”. Крім того, його дії призвели до втрат державного бюджету України на суму 1,5 мільярда гривень через несплачені податки, а також позбавили акціонерів “Кернел” їхніх законних прав на власність.

    Про це пише видання Антикор.

    В травні 2024 почались цинічно продумані акційні каруселі. Андрій Веревський не публічно, через підставні компанії випускає 216 мільйонів акцій компанії “Кернел”. Ціна на акції швидко падає.На Варшавській фондовій біржі з 43 до 1 злотого, тобто майже до нуля. Очікувана біржова паніка, інвестори масово скидають акції. В результаті Веревський купує необхідні 50% акцій і стає повноправним власником “Кернел” і монополістом на поставки олії.

    Це чат ошуканих інвестиційних брокерів, їх понад 500. В кожного був пакет щонайменше на 100 тисяч акцій.

    Кожен день колишні акціонери “Кернел” рахують скільки б їх акції коштували сьогодні, а коштують на сьогодні вже 23 злотих, тобто 243 гривні за акцію.Найменший пакет викуплений Веревським пакет акцій вже коштує 243 тисячі гривень, а продавали акціонери за 23 тисячі гривень. Справу інвесторів зараз розглядає суд в Люксембурзі.

    Поки суд йде, компанія Веревського справно вантажить вироблену олію через порти Одеси й Одеської області. З травня 2024 по березень 2025 компанія “Кернел” зробила офіційно усього 13 поставок олії. Це дуже-дуже підозріло мало для олійного монополіста та одного з провідних світових поставщиків.

    Усього за рік Україна зробила 153 тисячі поставки соняшникової олії по морю. Щоб проаналізувати кожну поставку ми використовували систему ImportGenius, вона дає дані по імпортерах і продуктах, її можна вважати офіційною базою, навіть без заходу балкера в порт США. Цією базою користуються переважно митні брокери, самі імпортери, щоб слідкувати за ринком поставок конкурентів та акціонери компаній (такі, як ті, яких на акціях кинув пан Веревський), щоб аналізувати попит ринку збуту.

    З портів півдня України було вивезено 750 тисяч тонн олії за період з травня 2024 по березень 2025, з них Кернел відвантажив тільки 325 тонн. Кожну зі 153 тисяч поставок доводиться перевіряти вручну, це тонни інформації. Але тільки таким чином можна виявити так званий “лівий груз”. Потрібно звертати особливу увагу на поставщиків з невідомими іменами, або спільним словом в назві. І ось на ринку поставок в системі з’являються нові гравці “Ядро-трейд” та “Ядро-торг”.


    Як видно на діаграмі кожна компанія зробила лише по одній поставці та просто зникла.

    Звісно, можна припустити, що на монополізований ринок вийшов новий гравець, не зміг конкурувати з таким гігантом як Кернел і згорнув бізнес. Але що у “Ядро-трейд”, що в “Ядро-торг” місцем реєстрації вказано: м.Київ,  провулок Тараса Шевченка, 3. За цією ж адресою зареєстрована і група Кернел. Співпадіння?.. Не думаємо…


    Тепер розберемо розрахунок за відправку. Офіційні поставки Кернела проплачувались білінговим чеком, тобто чеком компанії. Поставки “Ядро-трейд” та “Ядро-торг” простим чеком, тобто з карти на карту.

    Якщо пояснювати портові схеми простими словами, то це виглядає так: “Підкиньте 26 тонн олії на Стамбул, в нас безготівково, просто друзі за кордоном і олія на пиріжки потрібна”. Коли вантаж доставлений – фірма зникає, наче її та не було. Таких відправок було 215 пов’язаних з Кернел. 215 по 24-26 тонн, кожна відправка має свій податок. З відправок простим чеком податок береться, коли вантаж доставлено, тобто по факту виконаного замовлення. Але тут фірми з яких можна взяти податок анулюється, просто зникає з портового реєстру, наче її ніколи й не існувало. Взяти податок з неіснуючої фірми неможливо, а компанія, яка власне і створила фірму-прокладку таку як “Ядро-торг” залишається в чистому прибутку. 215 відправок без оподаткування це приблизно 1,5 мільярда гривень.

    На цей час в портах півдня України на завантаження очікує близько 75 тисяч тонн соняшникової олії. Ці вантажі вже внесені в базу ImportCenius, по деяким вже пройшла проплата простим чеком, так само з карти на карту. Всі ці вантажі мають вийти з портів до кінця березня. Тобто у НАБУ, БЕБ та АМКУ ще є час, щоб перевірити фірми, які відповідають за поставку. Поки вони не зникли, як “Ядро-торг” та “Ядро-трейд”, а Україна знов не залишилася без великого шмата податкового мита.

    А для Андрія Веревського виявилося, що стати мільярдером Forbs просто, як по маслу, для цього потрібно кинути акціонерів, стати монополістом і просто не сплачувати податки. А потім довго-довго плакатися в інтерв’ю, як важко вижити простому бізнесу в умовах війни.