Біля узбережжя Оману продовжує розростатися масштабний розлив нафти з підсанкційного танкера Caroline Bezengi, який перевозив російську сиру нафту та сів на мілину поблизу архіпелагу Халланіят. За останньою офіційною оцінкою оманської влади, площа забруднення становить близько 390–400 квадратних кілометрів, однак незалежні екологічні організації за супутниковими знімками фіксували значно більшу зону нафтового шлейфу — від 600 до майже 800 км² у різні дні. Ситуація особливо небезпечна через те, що аварія сталася у межах екологічно вразливого морського району.
Нафтовий танкер Caroline Bezengi вже кілька тижнів перебуває біля острова Аль-Кіблія в архіпелазі Халланіят на півдні Оману. Судно було завантажене російською нафтою і прямувало до Азії. За даними Reuters, на борту могло перебувати близько одного мільйона барелів сирої нафти, тоді як Greenpeace оцінює завантаження приблизно у 800 тисяч барелів.
Проблеми на судні почалися ще 8 червня біля узбережжя Ємену. Морські джерела Reuters повідомляли, що екіпаж передав інформацію про серйозну несправність, а попередні оцінки вказували на вибух на борту. Остаточна причина інциденту офіційно не встановлена. Після цього танкер опинився біля Оману й сів на мілину неподалік Халланіятських островів.
Спочатку масштаби витоку здавалися значно меншими. Наприкінці липня супутникові знімки показували пляму приблизно на 20–45 км². Уже на початку серпня Greenpeace оцінила її приблизно у 150 км², а до 4 серпня — близько 600 км². Експерт нідерландської організації PAX Вім Звейненбург, аналізуючи знімки за 7 серпня, оцінив загальний нафтовий шлейф уже майже у 800 квадратних кілометрів.
Ця різниця у цифрах не означає, що одна зі сторін обов’язково помиляється. Площа видимої нафтової плівки швидко змінюється через течії, вітер, хвилі та розсіювання нафти. Частина забруднення може ставати менш помітною на супутникових знімках, не зникаючи повністю з морського середовища. Саме тому оманська влада станом на 10 серпня говорила приблизно про 390 км², тоді як екологічні організації в попередні дні фіксували значно ширше розповсюдження.
Особливе занепокоєння викликає місце аварії. Танкер стоїть поблизу незаселеного острова Аль-Кіблія, що входить до архіпелагу Халланіят та морської природоохоронної зони. За даними Greenpeace, значні ділянки берегової лінії острова вже зазнали впливу нафти, тоді як частина забруднення продовжує дрейфувати у відкритому морі.
Цей район має виняткове значення для біорізноманіття Аравійського моря. Тут мешкають рідкісні аравійські горбаті кити, а також морські птахи, зокрема сокотрійські баклани, черепахи та інші вразливі види. Саме через це навіть відносно невеликий витік міг би мати серйозні наслідки, а нинішні масштаби створюють ризик довготривалого забруднення прибережних екосистем.
Оманська влада заявила, що нафтовий шлейф рухався на північний схід і перебував приблизно за сім кілометрів від узбережжя. На цей момент безпосередньої загрози для опріснювальних установок і туристичної інфраструктури, за офіційною оцінкою, немає. Водночас фахівці попереджають, що ситуація може швидко змінитися залежно від погоди та морських течій.
Професор екологічної мікробіології Тоні Гутьєррес з Університету Геріот-Ватт пояснював Reuters, що такий масштаб забруднення потребує комплексної операції. Йдеться про використання бонових загороджень, спеціальних суден для збору нафти, сорбентів та, за певних умов, хімічних диспергаторів. Найбільший ризик виникне, якщо значні обсяги сирої нафти потраплять на мілководдя або безпосередньо на берег, де очищення стає значно складнішим і дорожчим.
Greenpeace заявляє, що стан судна продовжує погіршуватися. Супутникові знімки, проаналізовані екологами, свідчили, що танкер поступово сильніше занурювався у воду, а інтенсивність витоку зростала. Організація попереджає, що у разі подальшого руйнування корпусу аварія може перетворитися на значно масштабнішу екологічну катастрофу.
Сам Caroline Bezengi — старий нафтовий танкер, побудований у 2001 році. Його довжина становить близько 274 метрів. Саме такі великі, але старі судна часто стають частиною так званого «тіньового флоту», який Росія використовує після введення західних санкцій для транспортування своєї нафти до третіх країн.
Британія офіційно внесла Caroline Bezengi, IMO 9224439, до санкційного переліку суден, задіяних у перевезенні російської нафти до третіх країн. Судно також фігурує у санкційних рішеннях Європейського Союзу як таке, що бере участь у нерегулярних і ризикованих практиках судноплавства.
За даними відстеження суден, у квітні–травні Caroline Bezengi завантажував нафту в російському порту Новоросійськ на Чорному морі, а наприкінці травня пройшов через Суецький канал. Потім судно прямувало в напрямку Азії.
Greenpeace звертає увагу ще на одну проблему: у танкера немає звичайного страхового покриття від одного з міжнародно визнаних P&I-клубів, які традиційно страхують відповідальність судновласників за великі аварії та екологічні збитки. За даними організації, в документах 2025 року страхувальником Caroline Bezengi значилася маловідома компанія з Киргизстану Arsenal Kyrgystan. Чи діє це покриття зараз і чи вистачить його для фінансування ліквідації наслідків, невідомо.
Ситуація ще більше ускладнюється статусом прапора. Greenpeace повідомляє, що судно втратило реєстрацію Камеруну 29 травня, після чого Міжнародна морська організація позначає його прапор як невідомий. За даними екологів, оманська влада зверталася до власника судна з вимогою вжити заходів, однак оперативної реакції не отримала.
Reuters раніше встановив, що зареєстрованим власником танкера є Rentoor Shipmanagement Ltd, а менеджером — Villar Shipmanagement Ltd. Обидві структури, за даними LSEG, пов’язані з Китаєм. Журналісти не змогли отримати від них оперативних коментарів.
Саме така структура власності та страхування є типовою рисою російського «тіньового флоту». Після західних санкцій проти російської нафти Москва значно збільшила використання старих танкерів, які працюють через маловідомих власників, часто змінюють прапори та не користуються послугами провідних міжнародних страховиків.
Екологи роками попереджали, що це створює не лише санкційні, а й екологічні ризики. Старі судна частіше потребують ремонту, а у випадку серйозної аварії може виявитися незрозумілим, хто саме повинен оплачувати евакуацію судна, очищення моря та компенсацію збитків. Greenpeace називає історію Caroline Bezengi показовим прикладом таких ризиків.
На цьому етапі оманська влада направила спеціальні групи для локалізації наслідків аварії та моніторингу стану моря. Водночас міжнародні екологи закликають Маскат у разі необхідності просити міжнародну допомогу, оскільки очищення сотень квадратних кілометрів моря може потребувати значно більших ресурсів, ніж здатні швидко мобілізувати місцеві служби.
Найбільший ризик залишається всередині самого танкера. Навіть якщо частина нафтової плями розсіюється у відкритому морі, на борту все ще можуть залишатися сотні тисяч барелів сирої нафти. Якщо корпус продовжить руйнуватися, обсяг витоку може різко збільшитися. Саме тому екологи зараз говорять не лише про ліквідацію вже існуючого забруднення, а й про необхідність терміново стабілізувати судно та відкачати залишки вантажу.
Отже, аварія Caroline Bezengi вже стала однією з найбільш показових екологічних історій, пов’язаних із російським «тіньовим флотом». Офіційно підтверджена зона нафтового забруднення сягає приблизно 390–400 км², тоді як незалежні супутникові оцінки в окремі дні показували від 600 до майже 800 км². Нафта вже торкнулася заповідної берегової лінії, а судно продовжує перебувати в нестабільному стані з великою кількістю вантажу на борту.
Тому головне питання зараз уже не лише в тому, наскільки великою стала пляма, а в тому, чи вдасться Оману та міжнародним партнерам зупинити подальший витік до того, як аварія переросте у ще масштабнішу катастрофу для Аравійського моря.
