9 червня Верховна Рада України ухвалила важливий законопроєкт, що стосується вдосконалення декларацій доброчесності та родинних зв’язків суддів. Прийняття цього документу стало критично важливим зобов'язанням перед Європейським Союзом у рамках програми Ukraine Facility, що дозволяє Україні отримати фінансову допомогу в розмірі приблизно 300 мільйонів євро, яку вона могла втратити в разі провалу голосування.
За законопроєкт №13165-2 висловили підтримку 242 народні депутати. У документі пропонуються зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та до ряду інших актів, що регулюють процедури декларування доброчесності суддів. Як зазначає парламентський Комітет з питань правової політики, головна мета даного закону полягає у посиленні підзвітності суддів, а також удосконаленні механізмів перевірки їхніх декларацій у відповідності до рекомендацій Європейської комісії.
Основна увага в реформі зосереджена на деклараціях доброчесності та родинних зв’язках суддів, які тепер об’єднані в один документ. Закон також уточнює інформацію, яку судді мають вказувати в деклараціях, та встановлює правила перевірки цих документів Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Прийняття закону відбулося під значним тиском з боку європейських партнерів. Напередодні голосування в Київ прибула єврокомісарка з питань розширення Марта Кос, яка підкреслила важливість виконання Україною зобов'язань у сфері судової реформи. Питання доброчесності судової системи є одним із ключових критеріїв для просування України до членства в ЄС.
Програма Ukraine Facility передбачає загалом 50 мільярдів євро фінансової підтримки для України на 2024–2027 роки, але її реалізація залежить від виконання певних реформ. Серед них: завершення етапів судової реформи, перевірка декларацій доброчесності суддів, призначення нових суддів та створення механізмів очищення судової системи. Отже, ухвалення цього закону стало важливим маркером виконання Україною своїх євроінтеграційних зобов’язань.
Поряд з позитивним голосуванням, новий закон викликав жваву дискусію серед антикорупційних організацій та експертів. Багато громадських організацій вважають, що документ не відповідає суспільним очікуванням щодо очищення судової системи. Зокрема, критика стосується механізмів перевірки суддів Верховного Суду та недостатньої участі міжнародних експертів у оцінці доброчесності.
Фундація DEJURE зазначила, що в законі відсутній механізм для системної перевірки суддів Верховного Суду, що стало важливим запитом суспільства після корупційного скандалу з колишнім головою суду Всеволодом Князєвим. Експерти вважають, що документ може не забезпечити необхідного контролю і перетворити процедури перевірки на формальність.
Центр протидії корупції дотримується аналогічної позиції, стверджуючи, що законопроєкт значно послаблює контроль за доброчесністю суддів і не передбачає участі міжнародних експертів із вирішальним голосом, як це було під час створення Вищого антикорупційного суду.
Незважаючи на критику, прихильники закону вважають його компромісом, що дозволяє Україні відповідати вимогам ЄС і забезпечити подальше фінансування. У Верховній Раді підкреслюють, що цей закон закладає основу для більш прозорих процедур декларування та перевірки доброчесності суддів і його вдосконалення можливе в рамках наступних етапів судової реформи.
Проблема судової реформи залишається важливою для України не лише з точки зору фінансової допомоги, але й у контексті переговорів про вступ до Європейського Союзу. Брюссель неодноразово наголошував на необхідності незалежної та прозорої судової системи як основи правовладдя та ключової умови для інтеграції України до європейського співтовариства.
Таким чином, прийняття цього закону відкриває Україні можливість отримати черговий транш фінансової підтримки в рамках програми Ukraine Facility. Однак дебати щодо реального очищення судової системи, ролі міжнародних експертів та ефективності нових механізмів перевірки доброчесності суддів продовжують набувати обертів.
