У Польщі стався резонансний акт вандалізму щодо місця поховання одного з найвидатніших українських письменників, поетів і громадських діячів Богдана Лепкого. У ніч на 5 липня невідомі викрали бронзовий барельєф із його надгробка на Раковицькому кладовищі в Кракові. Міністерство закордонних справ України вже назвало інцидент свідомою провокацією, яка може бути спрямована на розпалювання ворожнечі між українцями та поляками. Українська сторона закликала польську владу оперативно розслідувати злочин, встановити винних, повернути або відновити викрадений барельєф і посилити охорону місця поховання.
Про це заявив речник Міністерства закордонних справ України Георгій Тихий.
За його словами, українська влада розглядає те, що сталося, не як звичайний випадок крадіжки чи вандалізму, а як навмисну акцію, покликану завдати шкоди українсько-польським відносинам.
“Розцінюємо цей акт вандалізму як свідому провокацію, спрямовану на подальше розпалювання ворожнечі між Україною та Республікою Польща”, — наголосив Георгій Тихий.
У Міністерстві закордонних справ зазначили, що одразу після отримання інформації про інцидент Генеральне консульство України в Кракові розпочало взаємодію з польськими органами влади.
Українські дипломати вже звернулися до поліції, адміністрації Раковицького кладовища та керівництва міста Кракова із проханням провести повне та неупереджене розслідування обставин злочину. Україна очікує, що польські правоохоронці оперативно встановлять осіб, причетних до викрадення барельєфа, притягнуть їх до відповідальності відповідно до польського законодавства та забезпечать повернення викраденого меморіального елемента або його повне відновлення.
Окремо українська сторона порушила питання безпеки самого місця поховання. У зверненні до польської влади міститься прохання забезпечити належну охорону могили Богдана Лепкого, щоб унеможливити повторення подібних випадків у майбутньому.
“Очікуємо на оперативне встановлення всіх обставин цього акту вандалізму, притягнення винних до відповідальності відповідно до законодавства Республіки Польща, а також вжиття дієвих заходів для недопущення подібних інцидентів у майбутньому”, — заявив речник українського зовнішньополітичного відомства.
У МЗС наголошують, що повага до місць пам’яті та поховань є одним із фундаментальних принципів цивілізованих відносин між державами. Саме тому будь-які акти наруги над історичними пам’ятками чи могилами видатних діячів мають отримувати принципову правову оцінку.
Особливу увагу в українському дипломатичному відомстві звертають на те, що інцидент стався в період, коли питання історичної пам’яті між Україною та Польщею перебувають у центрі суспільної уваги. Саме тому будь-які провокації можуть використовуватися для штучного загострення емоцій і створення додаткової напруги між двома народами.
Богдан Лепкий є однією з ключових постатей української культури кінця ХІХ — першої половини ХХ століття. Він був письменником, поетом, прозаїком, літературознавцем, перекладачем, педагогом і професором, який зробив вагомий внесок у розвиток української літератури. Його творчість охоплює поезію, прозу, історичні романи, літературознавчі праці та переклади світової класики українською мовою.
Широкому загалу Лепкий також відомий як автор слів пісні “Чуєш, брате мій”, яка стала одним із символів української еміграції та національної пам’яті.
Значну частину свого життя письменник провів саме у Кракові. Він викладав у Ягеллонському університеті, активно займався науковою діяльністю та підтримував українське культурне життя за межами батьківщини.
Після смерті 21 липня 1941 року Богдана Лепкого поховали на Раковицькому кладовищі в родинній усипальниці Шайдзінських поруч із його близьким другом Ігнатієм Шайдзінським.
Через три десятиліття, у 1972 році, на його надгробку було встановлено бронзовий барельєф роботи українського скульптора Григора Пецуха. Саме цей мистецький елемент, який понад п’ятдесят років залишався невід’ємною частиною меморіалу, і був викрадений невідомими у ніч проти 5 липня.
Раковицьке кладовище вважається одним із найвідоміших історичних некрополів Польщі. Воно існує понад два століття і є місцем поховання багатьох визначних діячів польської, української та європейської культури, науки, мистецтва й політики. Могила Богдана Лепкого протягом багатьох років була важливим місцем пам’яті для української громади Польщі, дипломатів, науковців, письменників та численних українців, які відвідують Краків.
Інцидент із викраденням барельєфа відбувся на тлі попереджень українських спецслужб щодо можливих інформаційних та психологічних операцій Росії, спрямованих на погіршення українсько-польських відносин.
Раніше Центр протидії дезінформації повідомляв, що російські спецслужби можуть активізувати кампанії навколо історичних тем, насамперед Волинської трагедії. За інформацією ЦПД, однією з цілей таких операцій є поширення сфальсифікованих документів і провокування нових конфліктів між українським та польським суспільствами.
В українській владі неодноразово наголошували, що Кремль систематично використовує історичні питання як один із інструментів гібридної війни. Подібні інформаційні кампанії, а також акти вандалізму щодо пам’ятників, меморіалів і місць поховань можуть бути частиною ширших спроб посіяти недовіру між союзниками України та послабити підтримку Києва на міжнародній арені.
За останні роки в Україні та Польщі вже неодноразово фіксувалися випадки осквернення пам’ятників, військових поховань та меморіалів, пов’язаних із двома народами. Значна частина таких інцидентів викликала широкий суспільний резонанс і ставала предметом спільних розслідувань українських та польських правоохоронців.
У Міністерстві закордонних справ України переконані, що оперативне розслідування цього злочину та покарання винних стане важливим сигналом про неприйнятність будь-яких провокацій, спрямованих на підрив партнерських відносин між Україною та Польщею.
Наразі українська сторона очікує результатів роботи польських правоохоронних органів і сподівається, що викрадений барельєф буде знайдений або відновлений, а місце поховання Богдана Лепкого й надалі залишатиметься символом спільної історичної пам’яті, а не інструментом для провокування нових конфліктів.
