У нідерландському Роттердамі 11 серпня ексгумували останки полковника Армії Української Народної Республіки, командира Січових стрільців, засновника Української військової організації та першого голови Організації українських націоналістів Євгена Коновальця. Майже через 88 років після його вбивства радянськими спецслужбами прах українського військового і політичного діяча готують до повернення в Україну. Після прибуття відбудеться церемонія прощання у Києві, а останки тимчасово перепоховають на Національному військовому меморіальному кладовищі. Точну дату церемоній повідомлять пізніше.
Ексгумацію провели на роттердамському кладовищі «Кросвейк», де Коновалець був похований після загибелі 23 травня 1938 року. В Офісі президента назвали подію поверненням полковника додому та повідомили, що організаційними питаннями за дорученням президента Володимира Зеленського займалися Кирило Буданов і команда Офісу президента, міністр закордонних справ Андрій Сибіга та МЗС, а також голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров із командою інституту.
У церемонії в Нідерландах взяли участь заступниця керівника Офісу президента Ірина Верещук, посол України в Нідерландах Андрій Костін, Олександр Алфьоров, представники української громади в Нідерландах, «Пласту», Української стрілецької громади Канади та Українського національного об’єднання Канади, а також духовенство Української греко-католицької церкви.
Де перепоховають Євгена Коновальця
Після повернення праху в Україну церемонія прощання має відбутися у Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ у Києві. Після цього останки тимчасово перепоховають на території Національного військового меморіального кладовища. Саме слово «тимчасово» міститься в офіційному повідомленні Офісу президента від 11 серпня.
Рішення про повернення Коновальця готувалося протягом кількох місяців. Ще в травні президент Зеленський заявляв, що Україна має «моральний обов’язок» повертати на батьківщину визначних українців, які боролися за державність, але через історичні обставини були поховані за кордоном. Тоді глава держави окремо назвав Коновальця серед постатей, щодо яких готуються відповідні рішення.
25 травня Ірина Верещук повідомила, що українська сторона вже отримала дозвіл на перепоховання Коновальця. А 15 липня Кабінет Міністрів ухвалив розпорядження №703-р, яким офіційно передбачив перепоховання його останків на Національному військовому меморіальному кладовищі та затвердив відповідний план заходів. Фінансування передбачене коштом державного і місцевих бюджетів, а також інших дозволених законом джерел.
Чому повернення Коновальця не відбулося раніше
Ідея перепоховати Коновальця в Україні виникла далеко не у 2026 році. Його могила в Роттердамі протягом десятиліть фактично сприймалася українською еміграцією як тимчасове місце поховання — до моменту, коли стане можливим повернення на незалежну українську землю.
Однак існували складні юридичні питання. Правом виключної оренди могили на кладовищі «Кросвейк» володіла Українська стрілецька громада Канади. Ще у 2008 році українське посольство опрацьовувало можливість перенесення останків, однак тоді реалізувати задум не вдалося, оскільки громада продовжила оренду місця поховання ще на десять років.
Саме тому нинішня процедура вимагала не просто політичного рішення Києва, а юридичного врегулювання питання з нідерландською стороною та організаціями української діаспори. У травні 2026-го необхідні дозволи зрештою були отримані, після чого Кабмін зміг затвердити офіційний план повернення.
Хто такий Євген Коновалець
Євген Коновалець є однією з ключових постатей українського визвольного руху першої половини XX століття.
Він народився 1891 року на Львівщині. Під час Першої світової війни потрапив у російський полон після боїв за гору Маківку, а після повернення став одним з організаторів Галицько-буковинського куреня Січових стрільців. У 1918–1919 роках командував формуваннями Січових стрільців у війську Української Народної Республіки та брав участь у бойових діях проти більшовицьких і білогвардійських сил.
Український інститут національної пам’яті зазначає, що наприкінці 1918 року Коновальцю пропонували стати членом Директорії УНР, однак він відмовився. Після поразки визвольних змагань він продовжив політичну та підпільну боротьбу за українську державність.
У 1920 році Коновалець став одним із засновників Української військової організації, а з 1922-го перебував в еміграції. У 1929 році на установчому конгресі у Відні його обрали першим головою новоствореної Організації українських націоналістів. Цю посаду він обіймав до своєї смерті в 1938 році.
Окремим напрямом його діяльності були спроби привернути увагу міжнародної спільноти до українського питання. Зокрема, Коновалець намагався порушувати його у Лізі Націй, у тому числі привертаючи увагу до Голодомору 1932–1933 років. За оцінкою Українського інституту національної пам’яті, його активність стала одним із факторів, що викликали занепокоєння радянського керівництва.
Сталін наказав ліквідувати лідера ОУН
Радянські спецслужби роками працювали над ліквідацією Коновальця. За матеріалами Українського інституту національної пам’яті та розсекреченими документами української зовнішньої розвідки, операцію з його вбивства організовували органи ОДПУ-НКВС, а наказ на усунення керівника українського націоналістичного руху походив від найвищого керівництва СРСР.
Для проникнення в оточення Коновальця використовували агентуру. Одним із агентів став Павло Судоплатов, якого представили як прихильника українського підпілля з Радянської України. Він зумів увійти в довіру до Коновальця та кілька разів зустрічався з ним за кордоном.
Остання зустріч відбулася 23 травня 1938 року в Роттердамі.
Судоплатов передав Коновальцю пакунок із вибуховим пристроєм, замаскованим під подарунок. Після зустрічі агент залишив місце події. Через кілька хвилин, коли Коновалець ішов вулицею в центрі міста, бомба вибухнула. Український діяч загинув на місці, також були поранені випадкові перехожі.
Так завершилася багаторічна операція радянських спецслужб проти одного з найвпливовіших керівників українського визвольного руху.
Могила в Роттердамі стала символічним місцем
Після вбивства Коновальця поховали на кладовищі «Кросвейк». За даними Українського інституту національної пам’яті, витрати на поховання тоді взяло на себе литовське консульство у Нідерландах.
Згодом могила стала одним із символічних місць для української політичної еміграції.
23 травня 1958 року, у двадцяту річницю загибелі Коновальця, біля його могили виступав Степан Бандера. Історики звертають увагу на символічний і водночас трагічний збіг: саме там Бандеру вперше побачив агент КДБ Богдан Сташинський, який наступного року вбив його в Мюнхені.
Тепер багаторічна історія роттердамського поховання завершується.
Коновалець стане не першим діячем ОУН, якого повернули в Україну
Повернення останків Коновальця є частиною ширшої державної політики щодо перепоховання визначних діячів українського визвольного руху.
У травні 2026 року з Люксембургу до України повернули останки Андрія Мельника та його дружини Софії Федак-Мельник. 25 травня їх урочисто перепоховали на Національному військовому меморіальному кладовищі. Мельник був близьким соратником Коновальця, одним із організаторів Січових стрільців і після загибелі першого голови ОУН став одним із провідних діячів українського націоналістичного руху.
Керівництво держави раніше заявляло про намір продовжити повернення інших історичних постатей, похованих за кордоном. При цьому українська сторона наголошує на необхідності повністю дотримуватися законодавства країн, де розташовані могили, та домовленостей із родичами чи українськими організаціями, які опікуються похованнями.
У випадку Коновальця цей шлях розтягнувся на десятиліття. Ще за радянських часів українська еміграція розглядала його поховання в Роттердамі як вимушене. Після відновлення незалежності були перші спроби домовитися про повернення праху, але юридично реалізувати їх вдалося лише тепер.
11 серпня 2026 року, через 88 років після вбивства Коновальця агентом радянських спецслужб, його могилу на кладовищі «Кросвейк» відкрили для ексгумації. Наступним етапом стане повернення останків до України, прощання в Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві та перепоховання на Національному військовому меморіальному кладовищі. Дату церемонії влада обіцяє оголосити додатково.
