Північноатлантичний альянс розглядає можливість відмовитися від проведення традиційного щорічного саміту у 2027 році. Причиною такого кроку можуть стати побоювання щодо подальшого загострення відносин із президентом США Дональдом Трампом, який після повернення до Білого дому неодноразово виступав із різкою критикою НАТО, закликав союзників значно збільшити оборонні витрати та ставив під сумнів ефективність нинішньої моделі функціонування Альянсу. Питання вже стало предметом активних дискусій серед керівництва НАТО під час саміту в Анкарі, хоча остаточного рішення наразі ще не ухвалено.
Про це повідомляє Bloomberg.
За інформацією агентства, традиційно НАТО проводить саміти щороку, збираючи лідерів усіх держав-членів для обговорення ключових питань безпеки, розвитку військового потенціалу, підтримки України, фінансування оборони та реагування на нові глобальні виклики. Однак цього разу в Альянсі почали серйозно обговорювати можливість відійти від цієї практики та зробити паузу між великими зустрічами глав держав.
Згідно з попередніми планами, наступний саміт НАТО мав пройти в Албанії. Саме ця країна ще раніше отримала право прийняти лідерів держав-членів Альянсу. Водночас тепер дедалі більше посадовців припускають, що зустріч можуть перенести на рік або навіть повністю змінити графік проведення самітів.
Як зазначають співрозмовники Bloomberg, ключовою причиною таких дискусій стало прагнення уникнути нової публічної конфронтації між Дональдом Трампом та європейськими союзниками. Президент США вже багато років є одним із найжорсткіших критиків НАТО. Ще під час свого першого президентського терміну він неодноразово заявляв, що більшість європейських країн недостатньо фінансують власну оборону та фактично перекладають основний фінансовий тягар забезпечення безпеки на Сполучені Штати.
Після повернення до влади риторика американського президента не змінилася. Навпаки, під час саміту в Анкарі він знову використав міжнародний майданчик для різких заяв на адресу партнерів по Альянсу. За словами джерел агентства, Трамп дав зрозуміти, що погодився приїхати до Туреччини насамперед завдяки своїм особистим відносинам із президентом країни Реджепом Тайїпом Ердоганом, а не через важливість самого заходу.
Під час закритих переговорів та публічних виступів американський президент знову поставив під сумнів ефективність НАТО, розкритикував союзників за недостатні оборонні витрати та фактично повторив свої попередні вимоги щодо суттєвого збільшення внесків країн-членів до системи колективної безпеки.
Саме ці заяви, за інформацією Bloomberg, стали одним із факторів, який підштовхнув частину представників Альянсу до ідеї перенести наступний саміт. Деякі дипломати вважають, що відмова від проведення масштабної зустрічі дозволить уникнути чергового публічного конфлікту, який може негативно вплинути на міжнародний імідж НАТО та продемонструвати розбіжності всередині організації.
Ще одним аргументом на користь перенесення саміту стала країна-господар майбутньої зустрічі. Албанія залишається однією з держав НАТО, які витрачають на оборону відносно невелику частку валового внутрішнього продукту. На тлі постійних вимог Вашингтона щодо збільшення оборонних бюджетів проведення саміту саме в такій країні могло б стати додатковим приводом для критики з боку Дональда Трампа.
Високопоставлений військовий представник НАТО Джузеппе Каво Драгоне підтвердив, що питання проведення наступної зустрічі лідерів наразі остаточно не вирішене.
«Саміт відбудеться в Албанії, але чи відбудеться він наступного року чи через рік — це питання, яке зараз обговорюється», — заявив він в інтерв’ю Bloomberg TV.
Його слова фактично стали першим офіційним підтвердженням того, що в НАТО справді розглядають можливість зміни традиційного календаря проведення самітів.
Попри це генеральний секретар НАТО Марк Рютте виступає проти відмови від щорічного формату зустрічей. На його думку, регулярні саміти залишаються одним із найважливіших інструментів політичної координації між союзниками та дозволяють постійно утримувати питання безпеки у центрі міжнародної уваги.
За даними Bloomberg, Рютте активно намагався переконати Дональда Трампа в тому, що європейські партнери вже виконують його вимоги щодо збільшення фінансування оборони. Зокрема, під час саміту наголошувалося, що країни Альянсу суттєво нарощують військові бюджети та збільшують інвестиції у власні збройні сили.
Напередодні саміту генеральний секретар повідомив, що союзники вже погодили масштабне збільшення оборонних витрат на 258 мільярдів доларів. Крім того, Німеччина оголосила про намір до 2029 року збільшити фінансування оборони до рівня 5% валового внутрішнього продукту. Канцлер Фрідріх Мерц назвав це найбільшим розширенням оборонних можливостей країни за всю сучасну історію Федеративної Республіки Німеччина.
Втім поки що невідомо, чи вплинули ці аргументи на позицію американського президента. Ознакою збереження невизначеності стало те, що підсумкова декларація саміту в Анкарі, яку мають затвердити лідери держав-членів НАТО, не міститиме жодної згадки про дату або місце проведення наступного саміту. Такий крок лише посилив припущення про те, що дискусії щодо майбутнього формату зустрічей тривають і остаточне рішення ще не прийняте.
Обговорення можливого перенесення саміту відбувається в особливо відповідальний для Альянсу період. НАТО продовжує координувати підтримку України, зміцнювати східний фланг, нарощувати виробництво озброєння та адаптувати власну оборонну стратегію до нових викликів, пов’язаних із російською агресією.
Крім цього, під час саміту в Анкарі союзники оголосили про запуск нових міжнародних механізмів фінансування оборонної промисловості. Зокрема, Канада повідомила про створення спеціального банку, до якого приєднаються Україна та ще вісім держав. Очікується, що новий фінансовий інструмент дозволить залучити до 134 мільярдів доларів для реалізації оборонних проєктів та модернізації військової промисловості країн-партнерів.
Попри нинішні дискусії, офіційного рішення щодо скасування чи перенесення саміту НАТО поки що немає. Однак сам факт таких обговорень свідчить про прагнення керівництва Альянсу мінімізувати внутрішньополітичні суперечності та зберегти єдність організації в умовах складної міжнародної ситуації, війни Росії проти України та змін у зовнішньополітичному курсі Сполучених Штатів.
