Російський правитель Володимир Путін учетверте від початку повномасштабного вторгнення в Україну збільшує граничну чисельність центрального апарату Федеральної служби охорони. Нове рішення передбачає розширення штату з 785 до 812 військовослужбовців і цивільних працівників. Формально йдеться про додаткові 27 посад, однак показовими є час ухвалення документа та загальна тенденція: до 2022 року центральний апарат ФСО майже 13 років не збільшували, а після початку великої війни його почали розширювати систематично.
Саме ця обставина стала підставою для припущень про зростання тривожності всередині Кремля. Російський опозиційний журналіст і публіцист Олександр Сотник вважає, що Путін може боятися не стільки протестів звичайних росіян або зовнішнього замаху, скільки людей із власного найближчого оточення. Водночас це лише оцінка журналіста: офіційний документ не пояснює розширення штату підготовкою до заколоту, внутрішньою змовою чи конкретною загрозою життю російського лідера.
Згідно з оприлюдненою інформацією, новий показник мав набути чинності з 1 липня. Центральний апарат ФСО збільшують із 785 до 812 осіб. На початку 2022 року його гранична чисельність становила 725 працівників. Наприкінці того самого року її підвищили до 760, із січня 2024-го — до 775, а із січня 2025 року — до 785 осіб. Тепер відбулося четверте розширення за час повномасштабної війни.
Важливо уточнити, що 812 осіб — це не вся Федеральна служба охорони і не обов’язково виключно особисті охоронці, які постійно перебувають поруч із Путіним. Ідеться про граничну чисельність центрального апарату ФСО. Служба виконує значно ширше коло завдань: охороняє вищих посадовців та державні об’єкти, забезпечує спеціальний зв’язок, захищені комунікації й інформаційні системи. У відкритих джерелах загальну чисельність ФСО оцінюють у десятки тисяч працівників, однак точний штат спецслужби офіційно не розкривається.
Попри це, центральний апарат безпосередньо пов’язаний із забезпеченням роботи та безпеки верхівки російської влади. Саме тому регулярне розширення структури після 2022 року привертає увагу. Особливо незвично, що цього разу рішення з’явилося посеред року. Попередні збільшення штату проводили наприкінці грудня або на початку січня, коли зазвичай переглядають структуру державних органів та їхні штатні розписи.
Олександр Сотник трактує це як ознаку того, що Кремль зіткнувся з потребою посилити захист без тривалого очікування планового кадрового циклу. Він називає центральний апарат із понад 800 працівниками своєрідною «мініармією» навколо президента РФ. На його думку, масові репресії, контроль над інформаційним простором і знищення організованої опозиції дозволяють Путіну не боятися відкритого народного повстання, тоді як загроза з боку найближчих еліт потенційно є складнішою.
Проте стверджувати, що в Кремлі вже існує конкретна змова, немає достатніх підстав. Російські силові структури можуть розширюватися через комплекс причин: посилення контрдиверсійних заходів, збільшення кількості об’єктів і посадовців під державною охороною, розвиток захищеного зв’язку, протидію безпілотникам, кіберзагрозам та інформаційним операціям.
Після початку повномасштабної війни війна дедалі частіше приходить безпосередньо на територію Росії. Українські безпілотники вражають нафтопереробні заводи, військові підприємства, склади, аеродроми, логістичні центри та системи протиповітряної оборони. Через це російське керівництво змушене вкладати більше ресурсів у захист Москви, урядових резиденцій, командних пунктів і маршрутів пересування високопоставлених чиновників.
Сотник припускає, що саме подальше розширення географії та потужності українських ударів здатне змінити настрої всередині російської верхівки. Поки війна забезпечує наближеним до Кремля бюджетні контракти, доступ до активів і перерозподіл власності, система зберігає лояльність. Однак у разі знищення підприємств, падіння доходів, втрати інфраструктури та зростання міжнародної ізоляції війна може перетворитися для частини еліт із джерела прибутку на джерело особистих збитків.
Саме тоді, за версією журналіста, ризики для Путіна можуть зрости. У закритих авторитарних системах зміна лідера часто відбувається не внаслідок вуличних протестів, а через рішення вузького кола людей, які контролюють силові структури, фінансові потоки та ключові державні інституції. Водночас російська модель десятиліттями будувалася так, щоб не допустити появи самостійного центру сили, здатного кинути виклик правителю.
Путін регулярно проводить кадрові перестановки, розділяє повноваження між спецслужбами та створює взаємну конкуренцію силовиків. Це ускладнює формування єдиної групи змовників, адже різні відомства контролюють і стежать одне за одним. Посилення ФСО може бути частиною тієї самої системи особистого страхування.
Окремою темою залишаються повідомлення про нібито використання Путіним двійників. Сотник стверджує, що така практика могла б знижувати ризик замаху під час публічних заходів або поїздок. Однак достовірних незалежних доказів систематичного використання двійників Кремлем немає, тому такі заяви не варто подавати як встановлений факт.
Навіть якщо припустити існування подібної практики, вона не усуває загрозу з боку людей, які працюють усередині системи та мають доступ до реального керівника РФ. Особиста безпека в такому випадку залежить від перевірки персоналу, контролю приміщень, харчування, медичного обслуговування, транспорту, зв’язку та найближчого кола співробітників. Для цього потрібна не тільки публічна охорона, а складна багаторівнева мережа контррозвідки.
Після заколоту ватажка ПВК «Вагнер» Євгена Пригожина у червні 2023 року вразливість російської силової системи стала очевидною. Колони найманців змогли зайняти військові об’єкти в Ростові-на-Дону та рушити в напрямку Москви майже без опору. Хоча заколот швидко завершився, він продемонстрував, що небезпека для режиму може виникнути всередині самої воєнної машини, а не серед розрізненого цивільного населення.
Після цього Кремль посилив контроль над приватними військовими формуваннями, армією, Росгвардією та іншими силовими структурами. Тому нинішнє збільшення центрального апарату ФСО можна розглядати у ширшому контексті страху перед повторенням внутрішньої силової кризи. Однак прямого офіційного зв’язку між указом та можливими підозрами щодо оточення Путіна немає.
Не менш важливим фактором є наближення війни до російської столиці. Москва вже неодноразово зазнавала атак безпілотників, а російська влада розгорнула навколо міста додаткові засоби протиповітряної оборони та радіоелектронної боротьби. У таких умовах ФСО має захищати не лише конкретну людину, а цілу систему урядового управління, комунікацій і командування.
Водночас збільшення штату на 27 посад саме по собі не доводить паніку Путіна. У масштабах спецслужби це відносно невелике розширення — приблизно на 3,4%. Значно показовішою є послідовність: із початку 2022 року гранична чисельність центрального апарату зросла з 725 до 812 осіб, тобто на 87 працівників, або приблизно на 12%. У попередні майже 13 років аналогічного розширення не відбувалося.
Ця динаміка дозволяє обґрунтовано говорити про те, що російська влада після початку великої війни приділяє дедалі більше уваги захисту керівництва та центральної державної інфраструктури. Але конкретні мотиви — страх перед замахом, внутрішнім переворотом, українськими операціями чи звичайне розширення функцій ФСО — залишаються предметом оцінок.
Сотник також вважає, що найближче оточення Путіна поки не готове усувати його, навіть якщо частина еліт незадоволена наслідками війни. Потенційний наступник отримав би разом із владою величезний набір проблем: санкції, виснажену економіку, воєнні втрати, міжнародну ізоляцію, зруйновані відносини із Заходом та необхідність відповідати за рішення попереднього керівництва.
Крім того, будь-яка людина, яка спробувала б організувати зміну влади, не могла б бути впевненою у підтримці інших силових груп. Провал означав би неминуче ув’язнення або фізичне знищення. Саме така ціна невдалого заколоту залишається одним із головних чинників стабільності авторитарного режиму.
Тому нове розширення ФСО не слід сприймати як доказ неминучого перевороту. Воно радше показує, що Кремль продовжує готуватися до довготривалої війни, зростання зовнішніх загроз і можливих внутрішніх потрясінь. Режим інвестує не лише у фронт, виробництво озброєння та репресивний апарат, а й у безпосередню безпеку свого керівництва.
Путін може публічно демонструвати впевненість і контроль, однак рішення про четверте від 2022 року збільшення центрального апарату ФСО свідчить, що система не вважає середовище навколо нього стабільним і безпечним. Чи пов’язано це насамперед з українськими ударами, страхом перед власними силовиками або сукупністю загроз, достеменно невідомо. Проте сама тенденція очевидна: що довше триває війна, то більше людей і ресурсів Кремлю потрібно для захисту однієї з найбільш охоронюваних політичних систем світу.
