Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив, що не має наміру направляти білоруських військовослужбовців для участі у війні проти України. Водночас він наголосив, що Білорусь продовжить виконувати союзницькі зобов’язання перед Росією та реагуватиме у випадку, якщо, за його словами, виникне загроза для самої країни.
Відповідну заяву Лукашенко зробив під час урочистої церемонії вшанування випускників вищих військових навчальних закладів та представників вищого офіцерського складу. Його слова поширило державне агентство БЕЛТА.
Під час виступу Лукашенко вкотре заявив, що білоруське суспільство нібито не прагне війни, пояснивши це історичним досвідом Другої світової війни.
«Білоруський народ пережив неймовірні випробування в роки фашистської окупації і на генетичному рівні не сприймає війни. Ми мирні люди, воювати не хочемо, але й перед ворогом голови схиляти не маємо наміру», — заявив він.
Окремо Лукашенко звернувся до білоруських військових із запевненням, що влада не планує відправляти їх на український фронт.
«Наш союз із Росією та прихильність до мирного врегулювання конфлікту в Україні. Ще раз підкреслюю, шановні товариші, ніхто вас у цю бійню не пошле. Війна нам не потрібна», — сказав він.
Водночас він повторив традиційне для офіційного Мінська застереження: Білорусь готова діяти у разі виникнення прямої загрози її території або безпеці. Подібну позицію Лукашенко озвучував і раніше, заявляючи, що білоруські війська можуть бути залучені лише у випадку нападу на саму Білорусь або відповідно до союзницьких зобов’язань із Росією.
Під час промови Лукашенко також звинуватив країни Заходу у продовженні війни в Україні. За його словами, міжнародна «партія війни» нібито зацікавлена у затягуванні конфлікту, а Європейський Союз, на його думку, взяв курс на мілітаризацію.
«Лицемірно декларуючи прихильність до миру, Європейський Союз відкрито взяв курс на мілітаризацію. Мільярди витрачаються на закупівлю ударно-наступальної зброї», — заявив білоруський лідер.
Нинішня заява пролунала менш ніж через два тижні після іншої резонансної промови Лукашенка, під час якої він звернувся до посла Росії в Мінську Бориса Гризлова із закликом «не втягувати» Білорусь у війну. Тоді він також визнав, що неодноразово обговорював це питання з президентом РФ Володимир Путін і наголошував, що білоруси не хочуть брати безпосередню участь у бойових діях.
Ще раніше Лукашенко заявляв, що пряме залучення білоруської армії до війни було б невигідним для самої Білорусі. Зокрема, у червні він говорив: «Ми що, хочемо бути м’ясним фаршем?» — пояснюючи, чому Мінськ не направляє свої війська в Україну.
Попри такі заяви, Білорусь залишається одним із ключових військово-політичних союзників Росії. Від початку повномасштабного вторгнення у 2022 році російські війська використовували білоруську територію як плацдарм для наступу на північ України. Надалі з території Білорусі неодноразово здійснювалися пуски ракет, а також використовувалася військова інфраструктура для підготовки російських підрозділів.
У червні 2026 року ситуація навколо Білорусі знову загострилася після заяв української влади про використання російськими військами ретрансляторів на білоруській території для коригування ударів безпілотниками по Україні. Президент України Володимир Зеленський тоді заявив, що Київ вимагав від Мінська припинити використання цієї інфраструктури. Згодом українська сторона повідомила, що відповідні ретранслятори припинили роботу.
Водночас представники білоруської демократичної опозиції неодноразово висловлювали протилежну оцінку дій режиму Лукашенка. Наприкінці червня вони передали українській стороні аналітичний звіт, у якому стверджується, що Мінськ системно готується до можливого розширення військової участі у конфлікті. У документі згадуються зміни до військової доктрини, збільшення оборонних витрат, розширення мобілізаційного резерву та поглиблення військової інтеграції з Росією.
Попри запевнення Лукашенка про небажання втягувати білоруську армію у війну, міжнародні експерти продовжують уважно стежити за військовою активністю Білорусі. Причиною цього є стратегічне партнерство Мінська з Москвою, присутність російських військових на білоруській території та регулярні спільні навчання, які можуть впливати на безпекову ситуацію в регіоні.
