Одне з найважливіших свят у православному календарі — Преображення Господнє — цього року припадає на 6 серпня. Саме цього дня віряни згадують подію, коли Ісус Христос показав свою божественну сутність апостолам. Це не просто спогад про біблійне диво, а день, який формує духовні орієнтири і збігається з народним Яблучним Спасом.
Євангелісти Матвій, Лука і Марко описують, як Ісус узяв із собою трьох учнів — Петра, Якова і Іоанна — та піднявся на гору. Під час молитви вигляд Учителя змінився — його обличчя засяяло, а одяг став білим, мов світло. Раптово поруч з ним з’явилися пророки Мойсей і Ілля. Це і стало моментом преображення — явлення Христа як Сина Божого у славі.
Точне місце події Біблія не називає. Деякі церковні традиції вказують на гору Фавор у Галілеї, інші — на величний хребет Єрмону. Але головне в цьому — не географія, а суть: Ісус показав учням, що він не просто пророк чи вчитель, а Бог, який втілився в людині.
Яблука, Спас і освячення
В Україні Преображення традиційно збігається з Яблучним Спасом. У храмах цього дня відбувається освячення плодів — яблук, груш, винограду, а також трав і квітів. Віряни несуть у кошиках випічку, але м’ясо й алкоголь у церкву приносити не можна — це категорична заборона.
У церковному календарі Преображення — одне з дванадесятих свят. Воно припадає на період Успенського посту (з 1 по 14 серпня), тому святковий стіл має бути пісним. Але яблука — вже дозволені. Згідно з народною традицією, саме після Преображення їх можна їсти вперше у році.
Чого не варто робити
Як і у будь-яке велике церковне свято, у день Преображення забороняється сваритися, лихословити, працювати фізично чи займатися ремонтом або рукоділлям. День варто присвятити молитві, тиші, спокою і, якщо є можливість, відвідинам храму.
Заборонено вживати алкоголь і м’ясні страви — не лише через піст, а й тому, що свято належить до категорії духовно піднесених. Також не рекомендується влаштовувати розваги, вечірки та гучні застілля.
Це день, коли слід згадати про внутрішнє преображення — зміну погляду на себе, на ближніх і на життя. У тиші молитви, серед запаху яблук і церковного дзвону кожен може побачити — якщо не світло на горі, то хоча б орієнтир на власному шляху.