Ісландія не відновлюватиме переговори про вступ до Європейського Союзу після того, як більшість громадян країни проголосувала проти повернення до процесу євроінтеграції.
На референдумі, який відбувся 29 серпня, 52,8% виборців сказали «ні» відновленню переговорів з ЄС, тоді як прихильників продовження європейського курсу виявилося 47,7%. Розрив виявився відносно невеликим, але достатнім, щоб закрити питання про негайне повернення Ісландії до переговорного процесу.
Загалом проти проголосували 118 040 людей, за — 105 339. Ще 1 652 бюлетені були порожніми або недійсними.
Явка стала однією з найпомітніших деталей голосування — участь взяли близько 82,5% виборців, що навіть перевищує явку на парламентських виборах 2024 року. Висока активність показала, наскільки важливим і водночас поляризуючим залишається для Ісландії питання можливого членства в ЄС.
Рейк’явік хотів переговорів, регіони — ні
Географія голосування виявилася дуже показовою.
У двох округах столиці більшість підтримала відновлення переговорів. У Північному Рейк’явіку «за» проголосували 57,5%, у Південному — 54,5%.
Але майже вся решта країни сказала «ні».
Найбільший спротив зафіксували у Північно-західному окрузі, де проти виступили 62,9% виборців. У Північно-східному окрузі частка противників становила 61,2%, у Південному — близько 60%, а в Південно-західному — приблизно 53%.
Тобто референдум фактично показав помітний розкол: столиця більше тяжіє до поглиблення інтеграції з ЄС, тоді як значна частина регіонів воліє зберігати нинішню модель відносин.
Ісландія вже була дуже близько до переговорів про вступ
Сьогоднішнє голосування не означає, що Ісландія вперше відмовляється від європейської інтеграції.
Країна офіційно подала заявку на вступ до ЄС ще у липні 2009 року, після глобальної фінансової кризи, яка особливо боляче вдарила по ісландській економіці.
Єврокомісія дала позитивний висновок у лютому 2010 року, а вже влітку того самого року почалися офіційні переговори.
Процес просувався досить далеко.
З 35 переговорних розділів Ісландія встигла відкрити 27, а 11 із них — попередньо закрити.
Однак після зміни уряду у 2013 році переговори поставили на паузу.
У березні 2015 року Рейк’явік офіційно повідомив Євросоюзу, що більше не хоче вважатися країною-кандидатом на вступ.
Саме тому нинішній референдум був не голосуванням за безпосередній вступ Ісландії до ЄС.
Ісландців запитували значно обережніше: чи варто лише відновити переговори, після завершення яких питання членства могло б вирішуватися окремо.
І навіть на цьому етапі більшість відповіла негативно.
Чому Ісландії взагалі потрібен ЄС, якщо вона вже дуже близько інтегрована
Ситуація Ісландії суттєво відрізняється від більшості країн-кандидатів.
Формально вона не є членом ЄС, але вже інтегрована в європейську систему набагато глибше, ніж може здатися.
Ісландія входить до Європейського економічного простору, Європейської асоціації вільної торгівлі та Шенгенської зони. Це дає країні доступ до значної частини єдиного європейського ринку та свободи пересування.
Саме через це противники членства часто ставлять просте питання: навіщо вступати до ЄС повністю, якщо більшість економічних переваг Ісландія вже має?
Але прихильники інтеграції відповідають протилежним аргументом.
Ісландія змушена імплементувати значну кількість правил європейського внутрішнього ринку, не маючи при цьому такого самого впливу на процес їх ухвалення, як повноправні держави-члени.
Тобто нинішня модель дає країні доступ до європейського ринку, але не повний політичний голос у Брюсселі.
Найболючіше питання — рибальство
Одна з головних причин багаторічного скепсису ісландців щодо членства в ЄС — рибальство.
Для острова з населенням менше 400 тисяч людей рибна промисловість має набагато більше економічне й політичне значення, ніж для більшості держав Європи.
Ісландія десятиліттями самостійно контролює свої рибні ресурси, квоти та доступ до вод.
Вступ до ЄС означав би необхідність домовлятися про ці питання в рамках спільної європейської політики.
Саме це традиційно викликає значний спротив у прибережних та сільських районах — і географія нинішнього голосування частково відображає цю різницю між столицею та регіонами.
До цього додаються питання сільського господарства, продовольчої політики та побоювання щодо передачі частини повноважень європейським інституціям.
Навіть перед референдумом результат був абсолютно непередбачуваним
Цікаво, що ще кілька місяців тому ситуація виглядала зовсім інакше.
Опитування, оприлюднене у червні, показувало, що серед тих, хто визначився, 53,1% підтримували відновлення переговорів з ЄС.
За кілька днів до референдуму боротьба стала майже рівною.
Останнє опитування перед голосуванням давало прихильникам переговорів лише мінімальну перевагу — 50,4% проти 49,6%, тобто результат перебував у межах статистичної похибки.
У підсумку реальне голосування завершилося на користь табору «ні».
Це означає, що за останні тижні кампанії противникам відновлення переговорів вдалося мобілізувати більше прихильників або переконати частину невизначених.
Це не означає розрив Ісландії з Європою
Результат референдуму легко трактувати як «Ісландія відвернулася від Європи», але це було б перебільшенням.
Країна залишається одним із найбільш інтегрованих з ЄС партнерів поза межами самого Союзу.
Вона продовжить участь у Європейському економічному просторі, Шенгенській зоні та інших спільних механізмах.
Тобто нинішнє «ні» стосується саме повноправного членства та відновлення переговорів, а не загальної співпраці з Європейським Союзом.
Проте політичне значення результату все одно велике.
Уряд отримав досить чіткий сигнал: суспільство поки не готове навіть повертатися до процесу, який був заморожений понад десять років тому.
Чому за голосуванням уважно стежив Брюссель
Для Європейського Союзу цей референдум був важливий не лише через саму Ісландію.
ЄС одночасно проходить нову хвилю дискусій про розширення, у якій ключове місце займають Україна, Молдова та держави Західних Балкан.
Ісландія є економічно розвиненою демократією, членом НАТО та державою, яка вже виконує значну частину європейських правил.
Тому її потенційне повернення до переговорів могло б стати для Брюсселя символічним підтвердженням привабливості ЄС навіть для багатих країн Північної Європи.
Але сталося навпаки.
Більшість громадян Ісландії вирішила, що нинішньої моделі відносин із Союзом їм достатньо.
І це робить результат референдуму цікавим ще з однієї причини: Ісландія фактично показала, що тісна інтеграція з ЄС не обов’язково автоматично веде до бажання стати його повноправним членом.
Питання ЄС для Ісландії не зникне назавжди
Попри результат 52,8% проти 47,7%, говорити, що тема членства закрита назавжди, теж зарано.
Розрив становить лише трохи більше п’яти процентних пунктів.
Рейк’явік уже демонструє переважно проєвропейські настрої, а загальнонаціональні опитування протягом року показували дуже нестабільний баланс сил.
Тому питання ЄС майже напевно залишиться частиною ісландської політики.
Але після референдуму 29 серпня уряд отримав однозначний демократичний мандат: переговори зараз поновлювати не слід.
Ісландія залишається максимально близько до Європейського Союзу — у спільному економічному просторі, Шенгені та десятках програм співпраці.
Проте останній крок до повноправного членства більшість ісландців поки робити не хоче.
