10 листопада 2024 року на території Молдови впали два російські дрони «Пародія». Бойової частини в них не було: це приманки, які на радарі імітують «Шахед» і відволікають українську ППО. Коли фахівці Головного управління розвідки розібрали модуль польотного контролера, вони знайшли деталі китайських компаній Ebyte і Yangzhou Yangjie, американських Texas Instruments, Cypress і InvenSense, швейцарської STMicroelectronics і тайванської SONiX. «Навіть примітивний «фанерний» дрон Росія не здатна виготовити самостійно», — підсумували в ГУР.
Через десять місяців російські дрони дісталися вже країни НАТО. У ніч на 10 вересня 2025 року Польща зафіксувала 19 порушень свого повітряного простору, і вперше значна частина дронів залетіла безпосередньо з Білорусі. Три з них військові збили. Польща закрила кордон з Білоруссю і разом із президентом звернулася до союзників із запитом на консультації за статтею 4 Північноатлантичного договору.
Дрон, створений для війни проти України, вже не зупиняється на її кордонах, і це лише найпомітніша частина проблеми.
Менш помітна частина відбувається на землі. Росія збирає збиті українські апарати, копіює чужі рішення, закуповує через треті країни західну електроніку, ділиться виробництвом із Північною Кореєю і полює на європейських постачальників дронів для України. А тактику, яку довела до масовості ця війна, уже переймають картелі в Мексиці та озброєні угруповання в Колумбії.
Трофеї з поля бою в руках російської армії
Для противника кожен уцілілий український дрон означає доступ до деталей, прошивки і рішень конструкторів. «Я можу вам точно сказати, що противник збирає наші вцілілі безпілотники, ремонтує їх і готує для майбутніх провокацій», — написав у телеграм-каналі радіотехнічний експерт Сергій Бескрестнов («Флеш»). І поставив питання, яке тепер хвилює Європу: «Невже хтось вважає, що загадкові БПЛА над Європою це були (та будуть) «Суперками» та «Орлани» із зірками на крилах?»
Польща сприйняла це попередження серйозно. 21 липня 2026 року, після засідання Комітету національної безпеки, віцепрем’єр і міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш заявив, що українські апарати, «захоплені або перехоплені Російською Федерацією в останні тижні», можуть бути використані Росією для провокацій проти східного флангу НАТО. Серед можливих цілей він назвав країни Балтії, Фінляндію, Румунію і Польщу.
Росію цікавлять не лише самі апарати, а й люди, які ними керують. Ще у жовтні 2023 року СБУ затримала в Києві агента ФСБ, який за завданням російського куратора намагався вступити до школи «Армії дронів». Він мав встановити локації полігонів, де навчають пілотів ударних і розвідувальних дронів, і місця базування українських підрозділів БпЛА. Агента затримали під час фотографування військової частини, йому загрожує довічне ув’язнення.
Трофей і розвіддані дають Росії зразок. Перетворити зразок на серію допомагає державна машина.
Копіювання чужих рішень і масовий конвеєр
Командувач Сил безпілотних систем Роберт Бровді («Мадяр») в інтерв’ю «Українській правді» сказав, що росіяни «фактично копіюють існуючу франшизу угруповання Сил безпілотних систем України». За його словами, станом на 1 травня 2026 року Росія задекларувала 114 тисяч військових у безпілотних підрозділах, а до кінця року планує довести їхню кількість до 168 тисяч.
«Крім іншого, вони фактично копіюють існуючу франшизу угруповання Сил безпілотних систем України».
Роберт Бровді, командувач Сил безпілотних систем, — «Українська правда»
Як ідея стає конвеєром, Бровді показав на ударному крилі «Молния». Раніше воно коштувало 3–4 тисячі доларів, після втручання держави ціну зафіксували на 1,5 тисячі. Бойова частина зросла до 10 кілограмів, а державне замовлення сягнуло 1,1 мільйона одиниць.
Начинка в цього дрона здебільшого чужа. У ГУР розібрали «Молнию» і знайшли двигун FATJAY, польотний контролер SpeedyBee і камеру Caddx китайського виробництва, мікроконтролери швейцарської STMicroelectronics, перетворювачі американської Vishay і конденсатори японської Rubycon. Розвідувальний «Феникс», який розробник називає розвитком «Орлана-10», містить компоненти виробників із п’яти країн: США, Швейцарії, Китаю, Нідерландів і Тайваню.
Найвідоміший приклад запозиченої технології — «Шахед». Російський «Ґєрань» походить від цього іранського дрона, і тепер Росія виробляє його сама та створює нові версії. У січні 2026 року ГУР оприлюднило повний технічний портрет реактивного «Ґєрань-5»: злітна маса 850 кг, швидкість 450–600 км/год, дальність до 950 км. Двигун у нього китайський, TELEFLY TF-TJ2000A, а ідентифікована електроніка походить із трьох країн: Китаю, США і Німеччини.
Частину роботи Росія взагалі виносить за кордон. 17 жовтня 2024 року Міністерство фінансів США запровадило санкції проти китайських компаній Xiamen Limbach і Redlepus. Limbach, за даними Мінфіну, виробляє двигун L550E для ударного дрона «Гарпія», а російський концерн «Купол», дочірня структура держкорпорації «Алмаз-Антей», координує виробництво «Гарпії» на заводах у Китаї, звідки дрони передають до Росії. «Росія дедалі більше покладається на експертизу іноземних фахівців», — заявив тоді виконувач обов’язків заступника міністра фінансів Бредлі Сміт.
Росія не вигадує дронову війну, вона збирає її з чужих ідей, чужих трофеїв і чужих мікросхем.
Без цих мікросхем конвеєр зупинився б, тож саме за ними Росія веде найбільш розгалужені закупівлі.
Іноземна електроніка і фіктивні покупці
Станом на серпень 2026 року українська розвідка виявила 5816 іноземних компонентів у 202 зразках російського озброєння. Серед зразків, які ГУР показало дипломатам, були мікрокомп’ютер Nvidia Jetson Orin із нової крилатої ракети С-71М «Монохром» та інерціальний модуль із компонентами Texas Instruments і TDK. Росія, за даними розвідки, отримує такі деталі з Європи, Азії та Північної Америки через «сірі» схеми і треті країни.
Як виглядає така схема зсередини, показав суд у Роттердамі. 31 жовтня 2023 року він засудив уродженця Росії, який шість років торгував мікросхемами й електронікою, до 18 місяців ув’язнення, а його компанію оштрафував на 200 тисяч євро. Товари подвійного призначення він постачав російським компаніям, пов’язаним з оборонною промисловістю. Щоб отримати їх у постачальників, він у деяких випадках вказував у сертифікатах кінцевого користувача вигаданого українського покупця, а в рахунках писав про клієнта на Мальдівах. Через Мальдіви вантажі й ішли, хоча справжнім пунктом призначення була Росія.
ЯК РОСІЯ ОТРИМУВАЛА МІКРОСХЕМИ ЧЕРЕЗ РОТТЕРДАМ
За рішенням окружного суду Роттердама від 31 жовтня 2023 року (джерело).
- Торговець замовляв у європейських постачальників мікросхеми та електроніку подвійного призначення.
- У сертифікатах кінцевого користувача він у деяких випадках вказував вигаданого покупця з України.
- У комерційних рахунках зазначав клієнта на Мальдівах і відправляв товар через цю країну.
- Справжніми отримувачами були російські компанії, пов’язані з оборонною промисловістю.
- Вирок: 18 місяців ув’язнення, компанії штраф 200 тисяч євро.
Росія не лише купує західні деталі в обхід санкцій, а й прикривається іменем України, щоб отримати компоненти для ударів по українських містах.
Деталі можна купити. Робочі руки для конвеєра Росія знайшла в Пхеньяні.
Північна Корея як нова майстерня Кремля
16 вересня 2026 року Багатостороння група з моніторингу санкцій, до якої входять 11 держав, зокрема США, оприлюднила доповідь про північнокорейських робітників у Росії. За її оцінкою, на кінець 2025 року в Росії перебували від 15 до 30 тисяч північнокорейських робітників. Більшість із них працюють на будівництві, у сільському господарстві та на простих виробництвах, але частина, за даними групи, виготовляє військові дрони для Росії на її території, зокрема, за повідомленнями, на заводі в Алабузі в Татарстані. На критично важливих об’єктах, серед яких і збройові заводи, працюють до тисячі робітників. Росія, за формулюванням групи, «створила схему студентських віз, щоб замаскувати північнокорейських робітників під студентів». Загалом нелегальна праця за кордоном принесла КНДР у 2025 році від 450 до 800 млн доларів.
Знання цих робітників повертаються до Пхеньяна, але Росія передає і саме виробництво. У червні 2025 року начальник ГУР Кирило Буданов в інтерв’ю The War Zone розповів про домовленості щодо створення в КНДР потужностей для виробництва дронів «Гарпія» і «Ґєрань». «Вони щойно домовилися розпочати організацію цього виробництва на території Північної Кореї», — сказав він. Наслідки, за словами Буданова, відчує весь регіон: це «точно змінить військовий баланс між Північною і Південною Кореєю».
Технологію, яку Росія запозичила в Ірану і відточила на ударах по українських містах, тепер вона допомагає налагодити в Північній Кореї.
Поки КНДР освоює чужі дрони, Європа вчиться захищати власне небо і власних виробників.
Небо Європи і стеження за постачальниками
Вересневі польські події стали для НАТО сигналом. 23 вересня 2025 року генеральний секретар Альянсу Марк Рютте нагадав, що над Польщею з’явилася «значна кількість дронів», і що «нідерландський F-35 збив російські дрони». Того ж тижня над аеропортами і військовими об’єктами Данії помітили невідомі дрони. Прем’єр-міністерка Метте Фредеріксен заявила, що поки не можна встановити, хто стоїть за цими гібридними атаками, але додала: «Є насамперед одна країна, яка становить загрозу для безпеки Європи, і це Росія».
Російські спецслужби полюють і на тих, хто допомагає Україні дронами. 24 березня 2026 року Генеральна прокуратура Німеччини повідомила про два затримання за підозрою в шпигунстві на користь російської розвідки. Слідство вважає, що з грудня 2025 року підозрювані стежили за людиною, яка з Німеччини постачає в Україну дрони і комплектуючі: збирали про неї інформацію в інтернеті, знімали її робоче місце й адресу. За даними прокуратури, це стеження мало підготувати «подальші операції розвідки проти цієї людини».
Росія воює не лише з українськими дронами, а й з усім ланцюжком, який їх створює, аж до приватного постачальника в німецькому місті.
Але найширше ця війна поширюється не через армії і спецслужби, а через тих, хто просто вчиться на її досвіді.
Картелі та угруповання, що вчаться на цій війні
У жовтні 2025 року Глобальна ініціатива проти транснаціональної організованої злочинності (GI-TOC) опублікувала доповідь «Злочин за допомогою дронів». Автори нагадують, що на дрони, за деякими оцінками, припадає 60–80% ударів на лінії фронту російсько-української війни, і пишуть, що мексиканські картелі давно використовують дрони для контрабанди наркотиків і розвідки. За даними доповіді, «дрони на оптоволокні вже потрапили до рук мексиканських злочинців».
«Людський фактор залишається критичним: дрони потрібно пілотувати, збирати, перевозити і зустрічати».
Доповідь GI-TOC «Злочин за допомогою дронів», жовтень 2025 року
Американські військові на кордоні з Мексикою вже готуються до такої загрози. У вересні 2026 року на полігоні армії США в Юмі пройшли навчання Falcon Peak 26.2, які, за повідомленням армії США, моделювали вторгнення дронів в умовах, характерних для південного кордону. «Ці наркотерористичні картелі змінюють і вдосконалюють те, як вони використовують дрони», — сказала журналістам заступниця директора зі зв’язків з громадськістю Об’єднаної оперативної групи «Південний кордон» капітан-лейтенант Лорен Коул. За її словами, картелі використовують розвідувальні дрони, щоб стежити за військовими і представниками відомств та розвідувати маршрути перетину кордону. «Вони щодня стають винахідливішими, але й ми теж», — додала вона.
Найбільшу статистику дронової війни поза Європою має Колумбія. Служба ООН з питань протимінної діяльності в цій країні порахувала, що ефективних атак дронами на силові структури у 2024 році було 61, а у 2025-му вже 333, тобто на 445% більше. Здебільшого це дешеві комерційні апарати, які угруповання переробляють для скидання саморобних вибухових пристроїв. ООН окремо зазначає, що цивільне населення не має надійного способу відрізнити небезпечний дрон від звичайного.
Зупинити зростання не вдалося і в 2026 році. Офіс Омбудсмана Колумбії у документі для нового уряду зафіксував, що лише з січня по травень 2026 року в країні сталася 121 атака з дронами, у яких загинула 21 людина, а ще 145 отримали поранення.
Європейська поліція бачить той самий процес. Інноваційна лабораторія Європолу у 2025 році зазначила, що російська війна проти України призвела до «широкого поширення компетенцій у конструюванні та модифікації дронів», і що вже є «випадки, коли пілоти дронів продають свої послуги онлайн». Окремо лабораторія попереджає, що коли дрон не має каналу керування, правоохоронцям «надзвичайно складно зупинити дрон або визначити місце оператора».
Дослідники звертають увагу й на те, що відбувається всередині Росії. Ще в березні 2023 року GI-TOC у доповіді Марка Галеотті та Анни Арутюнян писала, що зброя накопичується на окупованих Росією територіях і частково потрапляє вглиб Росії, а зростання злочинів із вогнепальною зброєю там пов’язують із поверненням солдатів із війни.
Колумбійські угруповання і мексиканські картелі ніколи не були на цьому фронті, але дешевий дрон зі скинутим вибуховим пристроєм уже став їхньою зброєю.
На цьому тлі особливо важливо, як Україна захищає власні розробки від витоку.
Захист українських розробок від витоку
Україна, на відміну від Росії, вивчає трофеї відкрито і під контролем. У червні 2026 року Міноборони запустило портал TrophyLab, єдиний центр дослідження трофейної російської техніки. У ньому понад 115 трофейних зразків, 79 категорій і підкатегорій та понад 225 завершених досліджень. Доступ отримують українські науковці, військові й виробники, а також державні установи й оборонні компанії країн-партнерів, і всіх заявників перевіряють на зв’язки з Росією та на санкції.
Так само суворо держава ставиться до експорту власних дронів. У лютому 2026 року Україна видала перші дозволи на експорт озброєння після відновлення контрольованого експорту. Експортувати можна лише те, чого не бракує фронту, кожна одиниця проходить післяекспортний контроль із перевіркою кінцевого користувача, а реекспорт без погодження України заборонено. Рішення ухвалює Державна служба експортного контролю після погодження з СБУ, Службою зовнішньої розвідки, ГУР, МЗС, Міноборони і Мінекономіки.
Усередині країни дрони для фронту йдуть через прозорий державний канал. Маркетплейс Brave1 Market, який запрацював у серпні 2025 року, дозволяє підрозділам обмінювати бойові бали за уражені цілі на дрони, засоби РЕБ і наземних роботів. «Формула максимально проста: військові знищують ворога — держава оплачує — технології швидко доходять до фронту», — пояснив Михайло Федоров. До кінця січня 2026 року військові замовили через нього 240 тисяч дронів. Коли ж хтось намагається вивести техніку з цього обігу, правоохоронці реагують жорстко: у жовтні 2026 року Нацполіція, ДБР і прикордонники викрили схему незаконного перепродажу списаних дронів і вилучили понад 600 апаратів і комплектуючих.
Якщо скласти цю історію докупи, вимальовується ланцюжок. Уцілілі українські дрони Росія підбирає на полі бою, а рішення українських конструкторів копіює і ставить на конвеєр. Деталі для цього конвеєра надходять із Китаю, США, Європи та Японії через треті країни і фіктивних покупців, частину дронів збирають на китайських заводах, а робочі руки дає Північна Корея, яка отримує за це гроші і досвід. Готові апарати вже перетинають кордони Молдови й Польщі, російська розвідка стежить за європейськими постачальниками, а саму тактику дешевої дронової війни переймають картелі і повстанці на іншому боці світу. Заробляють на цьому посередники, які проводять мікросхеми повз санкції, китайські виробники двигунів і режим у Пхеньяні.
Технології цієї війни вже вийшли за межі фронту. Росія розносить їх світом, від Пхеньяна до неба над Польщею, а від того, наскільки жорстко світ контролюватиме цей обіг, залежить, якими будуть наступні конфлікти.
